Як знайти управу на тхора?

У більшості регіонів України, побачивши подібне, одразу стали б шукати "чупакабру"...М.П.

Пам’ятаєте примовку з дитинства: «Ходить лісом тхір, хитрий маленький звір»? Але, виявляється, що ходить він не лише лісом, на жаль, нерідко навідується і до населених пунктів.

Описую реальну ситуацію. Мінська область, Молодечненський район, село Повязинь. Уранці святкового травневого дня нас розбудив жіночий плач. Плакала сусідка. Виявилося ось що. Уранці, прокинувшись, вона пішла відчиняти курник, щоб випустити курей. Відчинила й жахнулася: усі 22 курки лежали на підлозі мертві. У більшості птахів перегризено горло, у кількох не було голови взагалі. Живим залишився лише сильно скалічений півень.

— Тхір, — я одразу поставив «діагноз».

— А што мне цяпер рабiць? — крізь сльози запитала сусідка.

— Обскубуйте й випатрайте, — порадив я. Курячі тушки були ще теплими.

Мені й раніше доводилося бачити роботу цього «хитрого маленького звіра». Перший раз — у дитинстві, коли гостював у бабусі на Північному Кавказі. Тоді тхір серед білого дня увірвався до качатника і почав «рубати» наліво й направо, незважаючи на те, що на допомогу нещасним качкам кинулися здоровенний селезень і такий самий великий півень.

«Заспокоїти» звіра зміг лише мій дядько. Вилами. Втрати були порівняно з мешканкою білоруського села невеликими — усього 5 качок із понад 50.

Чому ми вирішили, що це саме тхір? Адже хижаків, які не проти скуштувати курятинки, у нас предостатньо. Пояснюю. У лисиці почерк інший, під час нападу на домашню птицю вона хапає першу-ліпшу, ту, що розташована якомога ближче до неї, і тікає. Потім, уже в затишному місці, з’їдає птицю повністю або годує нею свій виводок. Та й не змогла б вона пролізти в той добротний сарай.

Може напасти на птицю і куниця, вона теж ріже «наліво й направо», але наслідок її нападу легко можна визначити за тим, що вона зазвичай виїдає пташину грудку. Уточню: сам я цього не бачив, але так пишуть у популярній літературі.

Норка та єнотоподібний собака на птицю нападають рідко. Перша недостатньо велика, другий — занадто полохливий.

Буває, що на домашніх курей накидаються й найменші з наших куницевих — ласка та горностай, проте «завалити» 22 курки цим малюкам не під силу.

Усе там же, на Кавказі, на курей і качок нападає й шакал, але гусей він не чіпає: надто вже сильні й дружні ці птахи. Тут манера нападу дуже впізнавана: звір довго лежить у бур’яні в засідці, вискакує, хапає першу-ліпшу птицю і стрімко тікає. Якщо схибить, спроби не повторює ніколи. Якщо поблизу є собака, він теж напасти не наважиться. Забратися в курник чи просто заскочити у двір цей звір не може: кишка тонка.

Тхір же відрізняється особливим почерком. Його улюблений делікатес — головний мозок птаха (вище я писав про об’їдені голови). Решту курей він давить «зі спортивного інтересу». Тут мені хотілося б зробити реверанс у бік доморощених захисників природи, етологів-самоуків і опонентів мисливців, які люблять казати, що «лише людина може вбивати зі „спортивного інтересу“, хижаки ж убивають рівно стільки, скільки зможуть з’їсти». Ага, ще б пак...

Там же, у бабусі на Кавказі, мені довелося якось побачити наслідок відвідин вівчарні зграєю вовків. Зарізано було 15 овець, з них віднесли лише двох.

Що з цим робити? Як захистити курник? Вихід є.

Для початку потрібно припинити практику випуску курей на «вільні хліби», тобто домашня птиця повинна гуляти у вольєрі, а не на вулиці, хоча це, звісно, з області фантазій.

Рідкісний господар у нашій країні відмовиться від вільного вигулу птахів. Хоча для більшості цивілізованих країн утримання птиці у вольєрі — необхідна й обов’язкова умова.

До того ж сітка вольєра має бути заглиблена в землю щонайменше ніж на пів метра (для запобігання підкопам) і мати вічко не більше сантиметра, щоб не годувати горобців. Більше того, вольєр має бути забезпечений комірчастою стелею, бо небезпека для птиці походить і з неба.

Буквально тиждень тому в нашої сусідки, яка постраждала від тхора, одна курка загинула від пазурів яструба-тетерев’ятника. Але, як уже писалося вище, вигул домашньої птиці без нагляду — наша традиція, і переконати господарів загнати курей і качок у вольєри практично неможливо. Тому стоїть питання про те, як зберегти «рябок» уночі, у курнику. Адже хижаки нападають здебільшого вночі.

Для початку слід усунути всі шпарини. Причому навіть ті, в які, на вашу думку, хижак проникнути не в змозі. Зобразіть літеру «О» за допомогою великого й вказівного пальців. Зобразили? Так от, у отвір такого діаметра тхір пролазить із легкістю, а норка, ласка й горностай пройдуть через нього як через парадні ворота.

Крім того, є й народні засоби оберігання домашньої птиці, деякі, наприклад, залишають на ніч у курнику освітлення. На Кавказі пішли іншим шляхом, там поселяють у курнику собаку. Не поруч із курником, на припоні, а всередині курника — без припону.

Повертаючись до вищеописаного випадку, скажу, що ми забезпечили сусідку капканами, проте як принада в неї залишився лише скалічений півник.

А тепер дуже делікатне питання. Наскільки правомірно поставити капкан на тхора у власному курнику поза сезоном полювання на хутрових звірів? Я поцікавився цим питанням у Держінспекції охорони тваринного і рослинного світу. Один із працівників цієї організації, який побажав, із зрозумілих причин, залишитися невідомим, повідомив таке: «Хто вам завадить захистити свою власність, тим більше не в мисливських угіддях, а у власному курнику? Більше того, капкан ви ставите не на тхора, а на нерозпізнаного шкідника, скажімо, на щура. І ніхто не знає, що за шкідник потрапить у цей капкан».

І останнє. Найкраща капканна принада на «хитрого маленького звіра» — куряче яйце. Тесть порадив. Він ловив, він знає.