Час вимагає нових рішень у роботі лісового господарства

У листопаді минулого року депутата обласної ради Петра Паламарюка за рішенням суду поновлено на роботі на посаді начальника Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства. Цьому передувала драматична історія, якій місцеві ЗМІ приділили дуже багато уваги. Але тепер законне рішення суду набрало чинності, і життя, як кажуть, триває. Сьогодні Петро Миколайович — співрозмовник «Південної правди».

— Петре Миколайовичу, з яким настроєм ви повернулися на роботу?

— Настрій, насамперед, робочий. Минулий рік був дуже складним і для лісгоспу, і для мене. Про те, що довелося пережити мені особисто, скажу лише одне: якщо в нашій країні людей відсторонюватимуть від посади шляхом збройного тиску й підганяння бронеавтомобілів, погроз і насильства, то така країна ніколи не стане правовою. Дуже сподіваюся, що буде по-іншому.

Повернувшись через пів року на своє робоче місце (а для виробництва це дуже великий відрізок часу), я провів аналіз ситуації й констатував багато проблемних моментів. Насамперед це те, що на розвиток лісового господарства на півдні України суттєво зменшено фінансування. Ми не змогли здійснити ні доглядів за лісовими культурами, ні підготовки ґрунту для створення захисних насаджень на наступний рік. Нам жодної копійки не дали на проведення необхідних рубок зелених насаджень. А мінімальне фінансування захисту лісів від пожеж швидко позначилося на їх кількості. Якщо у 2013 році по області лісових пожеж було зареєстровано всього дві, то минулого вже близько п’ятдесяти. Найбільше від вогню постраждав ліс у Миколаївському, Вознесенському, Веселинівському лісових господарствах, там, де керівники не змогли забезпечити збереження зелених насаджень.

Помітно знижено матеріально-технічне забезпечення управління та підприємств лісгоспу, погіршилася дисципліна, недостатньо виділено коштів на закупівлю паливно-мастильних матеріалів. А вони необхідні для проведення рейдів, агітаційної та роз’яснювальної роботи серед населення, наприклад, профілактики тих самих пожеж у лісі.

— І як ви плануєте виправляти прорахунки в роботі лісгоспів?

— Серед пріоритетних завдань — знайти кошти в обласному бюджеті на створення захисних насаджень. Якщо у 2013 році на це було виділено 820 тисяч гривень, то минулого року лісгоспам не виділили жодної копійки. Адже раніше ми щороку створювали 200 гектарів таких насаджень. Водночас необхідно знову підняти на гідний рівень вирощування лісових культур. У 2014 році лісових порідних дерев висаджено всього 300 гектарів, хоча раніше річна цифра дорівнювала 2000 га.

В області велика проблема з полезахисними лісосмугами. Вони здебільшого безгосподарні й поступово знищуються (за моїми підрахунками, за останні 17 років знищено 7 тисяч гектарів таких лісосмуг). На їх створення з бюджету не давалося жодної копійки. І це становище потрібно терміново виправляти. Інакше за все це доведеться розплачуватися втратами врожайності сільськогосподарських культур. Є ще безліч напрямів, що вимагають від нашого колективу чималих зусиль.

— До речі, про колектив підприємства. Що можете сказати за підсумками минулого року?

— Наш колектив раніше був єдиним монолітом, але останні пів року намітився певний розбрат у роботі. Знизилася виробнича дисципліна, деякі працівники знизили самовіддачу. Ілюстрацією такого стану справ був нещодавній рейд нашої комісії в Матвіївському урочищі, де мені особисто довелося затримати порушника, який, нічого не боячись, рубав ліс. Є факти незаконного видобутку піску. Усе це свідчить про необхідність підвищити дисципліну й змінити ставлення до праці в низці лісництв. За підсумками роботи у 2014 році будемо робити висновки та, можливо, кадрові зміни.
З іншого боку, за час моєї відсутності відбулося скорочення штатної чисельності працівників лісового господарства. Робилося це, щоб уникнути заборгованості із заробітної плати. Але це хибний шлях, негативний показник і те, проти чого я раніше боровся. Колектив, який створювався роками, потрібно берегти. Неважко припустити, що в умовах нинішнього безробіття дуже небагато звільнених працівників зможуть знайти якусь роботу (центри зайнятості переповнені). І хоча суттєвого збільшення фонду заробітної плати за існуючих обсягів роботи чекати не доводиться, вихід є. Його я бачу у збільшенні обсягів виробництва наших підприємств.

— І як це можливо зробити? Раніше ви говорили про деякі новації, яких вимагає час…

— Так, є певні напрацювання, про які я вже інформував губернатора й депутатський корпус, повідомляв у ЗМІ. Одне з них — збільшення переробки деревини на тріску. Насамперед як джерела альтернативного палива. Проблеми з газом і вугіллям в Україні більш ніж актуальні. Водночас тріска приблизно у п’ять разів дешевша за газ і приблизно втричі за вугілля. У лісах області хмизу, гілок та іншої деревини, непридатної для реалізації, щороку спалюється 6–7 тисяч кубометрів просто так. Адже усе це можна пустити на опалення пристойної частини області — лікарень, дитсадків, шкіл. Звісно, що котельні в них мають бути відповідно обладнані. Програму із впровадження альтернативного палива мною вже розроблено, і вона готова до впровадження.

Ще одне болюче питання і водночас величезний ресурс — сміттєзвалища в області. Про корисне спалювання сміття як джерело теплопостачання у нас говорять уже давно, але нічого не роблять. Адже у розвинених країнах, до яких ми так прагнемо, спалювання сміття — надприбутковий бізнес. І за доступ до сміттєзвалищ комерційні структури ведуть жорстку боротьбу.

Взагалі вважаю, що треба реконструювати ЖКГ, відходити від централізованого опалення, яке сьогодні має величезні втрати (і вони компенсуються за рахунок зростаючих тарифів для населення та підприємств). Необхідно встановлювати індивідуальне опалення або окремі котельні для багатоквартирних будинків. Причому з можливістю використовувати різні види палива. Люди мають бути застраховані на випадок газових, вугільних та інших проблем.

— І тут уже міг би виявити себе й обласна рада, депутатом якої ви є. Будь ласка, розкажіть про свою роботу як народного обранця.

— Депутатом обласної ради я вперше був обраний у 2006 році по мажоритарному округу на Очаківщині, а у 2010-му був переобраний знову. Ця робота — не цукор, особливо тоді, коли ти реально щось хочеш змінити на краще. Парадокс, але тим, хто байдикує, набагато простіше. Депутат-мажоритарник завжди на виду, має повністю володіти ситуацією на виборчому окрузі, знати про сподівання людей, які його обрали. Тому я вдячний мешканцям Очаківщини, які висловили мені довіру. І мені не соромно дивитися в очі цим людям. Адже вже вирішено багато питань щодо будівництва та ремонту доріг, транспортного сполучення між населеними пунктами району, водопостачання, опалення (насамперед дитячих закладів), медичного обслуговування (приведено в порядок ФАПи, лікарні на дільницях). На моєму окрузі знаходяться дві дільничні лікарні, для яких довелося знаходити кошти на придбання обладнання, проведення ремонту тощо. Люди тут завжди можуть отримати першу медичну допомогу. Але не зробленого ще дуже багато. У селі жити стає все складніше, тому потрібно прагнути створити для селян гідні умови для роботи та розвитку.

— Однією з сьогоднішніх актуальних проблем країни є все ще тяжка обстановка у східних областях. Як депутат ви допомагаєте родинам учасників АТО. Але чи нормальна ситуація, коли з родин (а це особливо торкнулося села) на війну забирають чоловіка — єдиного годувальника, а буває, що з однієї родини й по два чоловіки? Чи має можливість обласний депутатський корпус впливати на такі ситуації?

— Це, безумовно, ненормальні ситуації, знущання з людей, коли забирають людей, які утримують родину. Особливо якщо кілька чоловіків з однієї родини. В ідеалі, звичайно, має бути принцип добровільності. І не лише в селі. І я постараюся вплинути на те, щоб депутатський корпус відстежував такі моменти в роботі військкоматів. Ми бачимо, що гідної державної підтримки таких родин критично мало, усе йде лише за рахунок волонтерської допомоги. А це веде лише до загострення ситуації в суспільстві. З цією проблемою ми боротимемося. А взагалі я проти війни і проти воєнного вирішення назрілих у країні проблем.

— Що б ви побажали читачам «Південної правди» в новому році?

— Мені насамперед подобається ваша газета, яка об’єктивно пише про все, що відбувається у світі, країні та нашій області, незважаючи на те, хто в цей момент при владі. Одразу помітно, що газету роблять професіонали. Читачам, які мають власну точку зору й висловлюють її в листах, що публікуються на сторінках «Півдки» (а це і критика посадових осіб, депутатів), також хочу сказати дякую. Адже про проблеми, які хвилюють людей, ми також дуже часто дізнаємося саме з газети.

А побажання головне — щоб 2015 рік став роком встановлення міцного миру й злагоди в державі, подолання кризових явищ, зростання добробуту кожного мешканця Миколаївської області та України загалом. Здоров’я, щастя, добра.

— Дякую за бесіду.

Коротка біографічна довідка

Петро Миколайович Паламарюк родом з Чернівецької області. Закінчив технікум лісового господарства, а також НКІ (факультет екології та охорони навколишнього середовища). Після служби в ракетних військах працював робітником лісництва, столяром, лісником, заступником голови колгоспу. На Миколаївщині працював головним лісничим Миколаївського лісгоспу, директором Очаківського лісомисливського господарства. Останні сім років — начальником Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства. Кандидат наук. Депутат Миколаївської обласної ради двох останніх скликань. Одружений, має чотирьох дітей.