Бурштинові розсипи Житомирщини окуповані криміналітетом, легалізація ж видобутку бурштину рухається від розмов… до розмов

До речі, учора у ВР Нардепом Євтушок С.М. подано законопроект " Проект Постанови про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування фактів незаконного видобутку бурштину; встановлення можливих зловживань, що мають ознаки корупційних дій у системі Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури, Міністерства екології та природних ресурсів та Державного агентства лісових ресурсів у період з січня 2014 року по теперішній час" М.П.

Порита земля, озброєні люди на блокпостах, виснажений нервовий люд біля них... Іноді трапляються сутички зі стріляниною та кров’ю. Це не багатостраждальний Донбас. Це — північ Житомирської області, Олевський район. Тут — бурштинові розсипи. Тут одномоментно можна стати багатим, якщо пощастить знайти бурштин і якщо видобуті камені не відберуть міліціонери чи бандити.

Тут, у глибокому Поліссі, з роботою дуже важко. Сільське господарство розвивається слабко — піски та каміння. Промисловості практично немає. Родовища бурштину — порятунок від убогості. Весь знайдений камінь тут же можна продати. За можливість заробляти таким способом і за гарантії безпеки потрібно платити. Але представника податкової тут немає. Усі розуміють, що платять бандитам. Міліція часом проводить рейди й лише відбирає в стихійних старателів видобутий ними бурштин. Бандити ж як правили, так і правлять, стверджують місцеві жителі.

Взагалі-то, бурштин у Житомирській області доводиться видобувати незаконно, бо законно зробити це не виходить через діру в законодавстві: промисловим методом, як це роблять у сусідній Рівненській області, видобувати тутешній бурштин невигідно, але інших легальних способів чинний закон не передбачає. Багатство, що буквально валяється під ногами, нікого не залишає байдужим. Нелегально копають бурштин практично всі, хто живе неподалік розсипів. Їдуть також із сусідніх районів і областей. Особливо з Рівненської. У результаті — серйозні сутички, як наприкінці січня в селі Сущани, де пішли стіна на стіну понад 300 осіб з кожного боку.

 Особливості залягання бурштину на Житомирщині такі, що великим компаніям затівати дозвільну тяганину на розвідку й видобуток цього каменю та платити чималі гроші за ліцензію сенсу мало. Самодіяльним старателям і артілям видобуток бурштину фактично заборонений, оскільки не прописані в українському законодавстві ні артілі, ні старателі. Ось і заповнюється законодавчий вакуум беззаконням. Склався свого роду порядок: охочий порпатися в землі платить 300 грн на добу бандиту й отримує доступ до бурштинового розсипу.

Причина «криміналізації» бурштину в тому, що його віднесли до дорогоцінного каміння нарівні з алмазами

Давно було зрозуміло, що видобуток сонячного каменю старателями потрібно узаконити. Але далі розмов справа не йшла. І ось 10 грудня 2014 р. у Верховній Раді було зареєстровано законопроект «Про видобуток та реалізацію бурштину» (№1351), у якому з’явилися поняття «старательська ділянка» та «старательська артіль».

Суть документа в тому, що родовищами бурштину в Житомирській області має займатися спеціалізоване комунальне підприємство (КП) обласного підпорядкування. КП довірять вирішувати всі питання взаємин зі старательськими артілями — від відведення землі до реалізації видобутого каменю на бурштиновій біржі (якої поки немає). За користування старательською ділянкою надр артілі мають платити КП 20% доходів від продажу видобутого каменю на біржі.

Цей законопроект внесено на розгляд народними депутатами Бориславом Розенблатом, Володимиром Арешонковим, Павлом Дзюбликом, Миколою Томенком, Вадимом Кривенком і Василем Яніцьким. Зараз він обговорюється й дорозробляється. Для цього в Житомирі створено робочу групу з депутатів облради, представників облдержадміністрації та експертів-геологів. До обговорення залучаються також керівники північних районів Житомирщини, де є або можуть бути поклади бурштину.

Під час першого засідання робочої групи 4 лютого в Житомирі помічник одного з авторів законопроекту Борислава Розенблата — Максим Глушаниця зазначив, що мета розроблюваних законодавчих норм — врегулювати взаємини між суб’єктами підприємницької діяльності, державою та органами місцевого самоврядування, а також знизити напруженість у регіонах, де ведеться стихійний видобуток бурштину, і уникнути екологічної катастрофи. Законопроект передбачає участь у видобутку бурштину так званих старательських артілей. Контроль за видобутком покладається на органи місцевого самоврядування обласного рівня. Для цього має бути створено комунальне підприємство відповідного профілю, одним із завдань якого має стати максимальне спрощення всіх дозвільних процедур для старательських артілей. При цьому ними можуть бути лише ті юридичні чи фізичні особи, які зареєстровані на цій території, щоб усі податки й збори надходили до місцевих бюджетів (а не до бандитських «общаків». — В.К.).

Судячи з презентації законопроекту, забезпеченої блок-схемами з коментарями, робота над ним велася скрупульозно. Однак поки не можна говорити про створення ідеально працюючого правового механізму.

В учасників обговорення одразу виникло запитання: чому від участі в регуляції видобутку бурштину відсікаються сільради, тим паче що дуже багато розкопок перебуває на розпайованих землях? За інформацією борця проти бурштинової мафії, молодого журналіста з Олевська Олександра Ніколайчука, понад половина бурштиноносних площ є приватною власністю. Крім того, як зазначили учасники обговорення, цільове призначення більшої частини цих земель — сільське господарство. Плюс значна частина розсипів перебуває на землях лісового фонду, зокрема в заповідниках і заказниках. Як бути із покладами бурштину на цих площах, неясно, і законопроект цю проблему не регулює. А отже, повністю з-під контролю криміналітету видобуток сонячного каменю з ухваленням законопроекту в його нинішньому вигляді виведено не буде.

Чи виключає законопроект корупційні схеми? Ні. Навпаки, вони вже впроваджені в нього. Зокрема, ст. 5 передбачає виділяти аж п’ять років на геологічне вивчення родовищ бурштину та 20 років — на власне видобуток. Як зазначила експерт, доктор геологічних наук, старший науковий співробітник Інституту геологічних наук НАН України Олена Ремезова (вона — один із небагатьох учених, які описували родовища бурштину на півночі Житомирської області), не через 20 і навіть не через п’ять років, а через якийсь рік-півтора весь бурштин з будь-якої ділянки буде вичерпано.

Можливо, цього не розуміли автори законопроекту. Але виникає підозра, що така норма навмисно була внесена до його тексту, щоб дозволити вести повноцінний видобуток бурштину під виглядом дослідження ділянки й, відповідно, не показувати весь видобутий бурштин, а також заощаджувати на інших платежах, як це робиться зараз під час видобутку граніту.

На думку О.Ремезової, однією з причин криміналізації видобутку бурштину в Житомирській області було віднесення цього каменю до розряду дорогоцінних нарівні з алмазами. Ця норма закріплена постановою КМУ від 18 травня 1993 р. (№5393) «Про державний пробірний нагляд». У Польщі, наприклад, бурштин має статус усього лише ювелірно-виробного каменю. У цій країні видача дозволів на його видобуток і оформлення старательських ділянок покладені на місцеву владу.

Експерт зазначила необхідність законодавчо визначити максимальну глибину, з якої можна буде видобувати бурштин старательським методом. Одна річ — викопувати його лопатою з метрової глибини й зовсім інша — видобувати з глибини десять метрів за допомогою важкої техніки, що шкодить екології.

Докторка Ремезова також зазначила, що в законопроекті чітко не прописано, хто такий «старатель». У звичайному розумінні це ті, хто видобуває будь-які копалини там, де неможливо вести видобуток промисловим способом, або там, куди економічно невигідно заводити важку техніку. Однак в обговорюваному законопроекті про це не сказано.

Крім того, на її думку, у майбутньому законі має бути визначено, де не можна видобувати корисні копалини старательським методом. Наприклад, у законодавствах деяких країн старательська діяльність заборонена там, де ведеться промисловий видобуток копалин, і на площах, на розробку яких видані або можуть бути видані спецдозволи. Нарешті, законодавство низки країн забороняє старательську діяльність у заповідниках. І, звісно, необхідно заборонити використовувати для промивання породи помпи, що завдають непоправної шкоди довкіллю.

Експерт зазначила необхідність подальшого геологічного вивчення родовищ бурштину та їх супроводу. Особливості залягання бурштину в Житомирській області описувалися геологами ще у 80-ті роки минулого століття, але дуже поверхово, «по дотичній», і зараз необхідно проводити дослідження. Якщо ж цього не робити, значні обсяги копалин будуть просто втрачені. Саме тому польська влада проводить картографування рудопроявів бурштину й не шкодує коштів на ці дослідження. «Нація має знати, чим вона володіє, інакше ми недорахуємося дуже багато чого», — підкреслила Олена Ремезова.

Глибокий і всебічний аналіз законопроекту ученою під час слухань, мабуть, втомив головуючого на засіданні робочої групи заступника голови Житомирської облдержадміністрації В’ячеслава Поліщука, і він запропонував вченій подати свої зауваження в письмовому вигляді електронною поштою. Ніби метою заходу був не обмін думками, а обмін e-mail…

«Бандити зробили те, чого не зробила держава, — впорядкували видобуток бурштину». І обклали своїм податком…

Дуже різким був виступ журналіста та правозахисника з Олевська Олександра Ніколайчука, який проводив власне розслідування незаконного видобутку бурштину в північних районах Житомирщини. Він буквально звинуватив правоохоронні органи в бездіяльності. На його думку, закон ухвалювати потрібно, але й до його ухвалення слід утримувати ситуацію в правових рамках. А цього якраз немає. Справді, як потрібно керувати правоохоронними органами і що це за органи такі, якщо «крізь них» провозять тонни незаконно видобутого бурштину?!

— Північ Житомирської області та, зокрема, Олевський район перебувають під кримінальною окупацією, — заявив журналіст і правозахисник. — Це бандитам вдалося, оскільки вони зробили те, чого не зробила держава, — впорядкували видобуток і реалізацію видобутого бурштину. Попри періодичні міліцейські рейди, бандитські озброєні угруповання як стояли на обладнаних ними ж блокпостах, так і стоять, як брали по 300 грн на день з охочих копати бурштин, так і беруть. При цьому вони ні від кого не ховаються! А в районі сіл Сущани та Хочине (Олевський район) озброєні бандити блокують рух дорогою, що веде на прикордонний пункт на українсько-білоруському кордоні. Бандити диктують нам умови! Чим вони кращі за терористів на Сході України?

Як розповів О.Ніколайчук, міліція час від часу проводить рейди, під час яких відбирає знайдений бурштин у простих шукачів щастя, місцевих жителів, але криміналітет правоохоронці не чіпають. При цьому копають там бурштин практично всі місцеві жителі й вважають його своїм. Це переконання необхідно узаконити, щоб спробувати перехопити ініціативу в криміналітету.

— Ще у 2007 р. викладач географії з нашої школи підпалював шматки бурштину й казав, що в майбутньому через нього може бути війна. Чесне слово, я тоді не вірив, — зізнався журналіст.

Отже, у депутатів є розуміння, що стихійний видобуток бурштину в Житомирській області слід впорядкувати й узаконити. Але одного ухвалення відповідного законопроекту вже недостатньо — запізнилися з ним, і ініціатива зараз у криміналітету. Її потрібно перехоплювати. Але це ще одна війна на території нашої суверенної держави.

Де залягає український бурштин

Як розповіла кореспонденту ZN.UA Олена Ремезова, уздовж Дніпра тягнеться велика бурштинова геологічна провінція (див. карту-схему). Найбільша ж концентрація бурштинових розсипів — у Рівненській області, переважно в Сарненському та Володимирецькому районах. Там розташовані три «офіційні» родовища, які числяться на державному балансі: Клесівське, яке розробляє держпідприємство «Укрбурштин», Володимирець-Східний, розробляє приватна компанія «Сонячне ремесло». Третє родовище — «Вільне» — поки не розробляється. Триває розвідка інших родовищ.

У Житомирській області, на відміну від Рівненської, найімовірніше, великих родовищ мало або їх немає взагалі. Найцікавіші — це, насамперед, зона біля села Перга (Олевський район), невеликий ареал біля села Бараші (Ємільчинський район). До промислового стану розвідано лише Вікторівське родовище (також Ємільчинський район), яке числиться на балансі ПАТ «Кварцсамоцвіти». Але ці родовища потрібно доосліджувати. Вміст бурштину там не просто нерівномірний, він — у вигляді свого роду гнізд. У самому гнізді каменю може бути багато, але якщо трохи відступити — уже нічого. І якщо на родовищах Рівненщини якісь закономірності в розподілі каменю можна знайти, то на Житомирщині таких поки не виявлено.

— Тут треба шукати інші типи «пасток» бурштину, ніж у Рівненській області, де такі пастки створювало давнє море, — пояснює О.Ремезова. — Ними могли бути коса, пересип, карстова лійка. На Житомирщині, яка вища за рельєфом, усі неоднорідності розташовані в давніх долинах, і вони потребують особливих методів вивчення. З упевненістю можна лише сказати, що житомирські родовища бурштину невеликі, але їх багато. Відомі родовища в Олевському, Ємільчинському, Коростенському районах. В Овруцькому та Лугинському вони, ймовірно, теж є. Знаходили бурштин і в Радомишльському районі.

За словами вченої, житомирський бурштин високої якості, він анітрохи не гірший за балтійський і клесівський. Має досить багату кольорову гаму. Так, у районі села Перга знаходять рідкісний зелений бурштин. Але класичні, медово-жовті, кольори переважають.

За кількістю видобутого бурштину Україна поступається лише Росії. Однак за якістю суттєво перевершує. Так, якщо родовища Росії дають лише 10–15% ювелірного бурштину, то українські — щонайменше 25%.

Ну і насамкінець — про ціни на бурштин. Інтернет пропонує купити необроблений бурштин-сирець з України за такими цінами: фракції від 2 до 5 г — 205 дол./кг, від 5 до 10 г — 540, від 10 до 20 г — 1160, від 20 до 50 г — 1780, від 50 до 100 г — 1980, від 100 до 200 г — 2420 дол./кг. Самородки більшого розміру — від 200 г до 1 кг — продаються за особливою ціною.

Орієнтовні ціни найбільшої у світі бурштинової біржі в Гданську (Польща) такі: за кілограм бурштину фракції 2–5 г дають 350–500 дол. (у грудні 2014 р. було 500–600 дол.), фракції 5–10 г — 600-800 (за 900–1200 дол. у грудні), 10–20 г — 1300–1700 (2000–2500), 20–50 г — 2200–3200 (4300–4700), 50–100 — 3000–4300 (5000–5500) і за фракції від 100 до 200 г — 4000–5200 дол. (6400–6700 дол. у грудні). Ці дані польського сайту www.amber.com.pl демонструють обвал цін на сонячний камінь. Можливо, одна з причин — підживлення ринку нелегальним бурштином з України, але це тема іншої статті.