Біотехнія для хижих птахів власноруч

Ідея спорудити штучні гніздів’я для хижих птахів без будь-яких пристосувань і матеріалів антропогенного походження з’явилася в мене давно. Але з різних причин до її реалізації руки все ніяк не доходили.

Цього разу стимулом стала пара боривітрів, яка ось уже кілька років поспіль реєструється на сільськогосподарських землях поблизу Бреста, а також та обставина, що мешкали птахи практично поруч із будинком, але гнізда їхні знайти досі так і не вдавалося. Виходячи з результатів спостережень за кількома особинами торік, є надія, що пара все ж віддасть перевагу гніздів’ю на дереві, а не, як у них уже стало «модним», у багатоповерховій забудові... Як би там не було, а принаймні спробувати відвести боривітрів від такого урбаністичного тренду потрібно!

На плетіння кошиків, як це радять робити бувалі біотехніки, не було ні часу, ні терпіння. Тому реалізацію ідеї я уявляв собі в таких двох варіантах: 1) установка на потрібному дереві в підходящому біотопі старого гнізда вороневих птахів (сороки, граки, ворони) шляхом його перенесення та 2) власне, спорудження «голими руками» гнізда з підручного природного матеріалу.

З першим варіантом мені пощастило: на невеликому острівці з чагарників і кількох дерев середньої висоти посеред поля я виявив старе гніздо сороки в заростях верболозу. Справа за малим: тепер залишилося лише перенести його (попередньо прибравши верх) із кущів на сусіднє дерево й закріпити його там. Але це виявилося не так-то просто. Уже під час спроби спуску гніздо почало розвалюватися, оскільки (на моє здивування) в матеріалі його стінок був відсутній дріт. Ним я хотів скріпити гніздо під час спуску. Хотів було вже плюнути на цю затію, але, прикинувши, що сорока все ж могла знайти в околицях дріт, вирушив на його пошуки. Повернувшись із невеликим шматком алюмінієвого «дива», я закріпив, як міг, стінки гнізда. Приблизно за півгодини оновлене сороче гніздо красувалося в розвилці на верхівці осики. Можна вважати, що план №1 вдався. Один маленький нюанс: піднімати гніздо на дерево без мотузки не зовсім зручно, тому довелося сплести її замінник із лози. Звісно, на новому місці старе гніздо не так надійно трималося, тому я вирішив випробувати альтернативний варіант.

План №2 почав реалізовувати тут же, як кажуть, «не відходячи від каси»: наламав вербових гілок і в хаотичному порядку переплів їх між собою. Спочатку використав тонші гілки (завдовжки близько 50 см), після в цю основу можна було вплести й міцніші палиці. Вийшло щось на зразок сплощеної, умовно круглої платформи зі стирчущими в різні боки кінцями гілок.

На борти також зробив вінок із тих самих гілок, накручуючи їх навколо осі вінка та вплітаючи кінці всередину. Поклавши вінок на платформу, закріпив прутами-розпірками та кінцями гілок, що стирчать із платформи. Вийшла відносно міцна, «монолітна» конструкція. Принаймні, перевертання догори дном і трясіння не справили на неї жодної руйнівної дії. Найпомітніші щілини в стінках забив шматочками дернини. Нею ж обклав борти, травою всередину. Вийшло щось на кшталт лотка.

Залишилося лише вибрати підходяще дерево й установити конструкцію нагорі. Коли місце було знайдено, довелося знову пошкодувати про відсутність мотузки для підйому «гнізда»… Але цього разу мене виручили ліани хмелю, які, окрім гілок, я також потім використав для закріплення моєї конструкції нагорі, хоча, скоріше, з декоративною метою. Тепер справа за птахами!

Вигляд «гнізда» з землі

Фото автора