Хроніка пікірування галузі

Спеціально на конкурс: «Правозастосування та управління у лісовому секторі України - 2015»

Хроніка пікірування галузі
"Ми летимо, кульгаючи в млі,
Ми повзем на останньому крилі.
Бак пробито, хвіст горить і машина летить
На чесному слові й на одному крилі

Ну, справи! Ніч була! ..."
З пісні воєнних часів 1941-1945 років «Бомбардувальники»
 

Лісова галузь народного господарства України здавна цінувалася й вважалася найважливішим економічним і природоохоронним потенціалом країни. Нині, з ліквідацією свого часу Міністерства лісового господарства України, а потім Держкомітету лісового господарства, галузь опинилася в згубному піке, отримавши принижений офіційно статус «Державного агентства лісових ресурсів». Галузь формально й практично втратила свою традиційну важливість і самостійність, природоохоронний сенс, виробничо-господарську форму. І, на жаль, насамперед, вона втратила своє професійне «обличчя», як специфічна господарська загальнодержавна національна справа, виробництво. Владі, що при владі, слід було б зрозуміти, що Лісове господарство відрізняється особливим, багаторічним віковим циклом безперервної спеціальної діяльності з вирощування, захисту та експлуатації лісів країни. І тримається все це історично «напіввійськовим корпусом лісничих», лісовою охороною минулого й сьогодення.

П’яте колесо в возі

Зараз Лісове господарство країни перманентно переживає стан, можна сказати, регресивного реформування, втрати повноважень з професійного управління лісами, витіснення справжніх фахівців випадковими «кухарками», за Леніним. Лісова галузь країни, у формі та статусі агентства, опинилася тепер у пасинках, мало не нахлібника держави, в ролі прийомної сироти під назвою «ресурсу» під наглядом вічно «голодного та проблемного» вітчима - Міністерства аграрної політики та продовольства, у його підпорядкуванні та під управлінням. Чим не «зайве» п’яте колесо в возі?! Що може чекати «важку, небезпроблемну нині дитину від такого напівграмотного в лісовій справі «наставника-годувальника, окрім приниження, безпричинних стусанів і постійних докорів у дармоїдстві, збитковості, нерідко з подачі дилетантів і відповідно влади.

Траса падіння галузі, намічуваного переходу в піке камікадзе , пов’язана з невщухаючою лихоманкою загальної перебудови системи державної влади та сакраментального, точніше б сказати, напівкримінального переділу власності в країні останніх років. Іншими словами, лісова галузь за роки незалежності України проходить, можна сказати, приречений «скорботний» шлях камікадзе вниз, до занепаду, замирення, замість бажаної славної мети, розквіту. Від самостійного міністерства до становища підпорядкованої, «забезпечувальної» структури, що віддається у владу випадковим, «партійним» корумпованим «призначенцям», часто навіть непрофесіоналам, але комусь особисто відданим, потрібним людям у центрі та на місцях. У результаті затираються багато досвідчених професійних кадрів, втрачаються господарські цінні традиції, спеціальні навички та досвід нормативно-правового регулювання господарсько-виробничої, технологічної діяльності лісової галузі.

Зрештою Лісова галузь у системі ланок економіки, ієрархії урядових структур «скотилася» свого часу на нижчу сходинку функціональної значущості на чолі та за участю своїх доморощених «Джеків-Різників» - «губителів» лісу. У найменуванні агентства далеко не випадково підкреслено знаково, що ліс — це лише ресурс, сховище, лісосклад. Щось на кшталт магазину, супермаркету чи «бази Постачання та збуту» радянських часів. Лісовому господарству країни зараз виявилося більше потрібні «продавці» - маркетологи та «комірники» - менеджери. І, на жаль, менше - професіонали лісівники, інженери лісового господарства, вчені? Та й очолювати галузь можуть, виявляється, не лише «кухарки», а навіть і спортсмени! Начебто, недоброї пам’яті, екс-голови лісагентства Вектора Сівця, на прізвисько «лісник Януковича», який здійснив за підсумками своєї діяльності «харакірі по-українськи», втікши з награбованими капіталами, за чутками, до Росії, услід за шефом - Януковичем. Він і виявився одним із перших одіозних «продавців-Різників» лісових ресурсів країни. Як це робилося видно з історії їх появи біля штурвала лісової галузі останнього десятиліття доби незалежності країни . Але про це потім, а зараз поки про «комору», зважаючи на те, що Ліс — це не лише "комора"?

«Ліси України є загальнонародним надбанням, національним багатством країни та виконують цілу низку життєво важливих функцій для суспільства. За Лісовим Кодексом (ЛК) України "Ліси, України, є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній і приватній власності. Суб’єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи".
Ст.7. ЛК

Ліс — це господарство, в якому має бути організовано на високому рівні не лише облік, охорона, моніторинг, а й інтенсивна та безперервна виробнича діяльність, як з вирощування та формування високопродуктивних вікових лісонасаджень, так і з виробничої безперервної раціональної експлуатації незліченних ресурсів., включно з т.зв. «побічним користуванням». У цій справі невіддільні також роботи з відтворення мисливської фауни та різноманіття лісових ресурсів, а також , використання корисностей, включно й з "невагомими". Специфіка та складність лісогосподарського, можна сказати комплексного виробництва - у сезонності основних робіт і потребі у значних територіях. Звідси й постійна необхідність у чіткому нормативно-правовому регулюванні здійснення господарської діяльності, удосконаленні правової системи ефективного збереження, використання та примноження лісів України з урахуванням потенційних можливостей розвитку права власності на ліси та, відповідно, лісових відносин. В умовах відродження різноманіття права власності на ліси України (Лісовий Кодекс 2006 року) ускладнюються, урізноманітнюються? і лісові відносини.

"Лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпорядження лісами й спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та постійне використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Суб’єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України". Об’єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки.
Стаття 2 Л К

Потенціал лісового фонду України

Ліси України, інакше загальна площа «лісового фонду» за обліками радянських часів 1980-х рр. становила близько 9,97 млн. га, у т.ч. 8,59 млн. га вкритої лісовою рослинністю. Вагома частина, 7,5 млн. га - числилася у віданні тоді ще Міністерства лісового господарства, нині Держлісагентства. У користуванні аграріїв - 1,7 млн. га. Це полезахисні смуги або незначні ділянки лісу на землях колишніх колгоспів і радгоспів. Понад 0,6 млн. га лісів - у віданні кількох десятків інших міністерств, відомств, організацій. Показник лісистості країни тоді не перевищував 14,2%. З початком поточного століття всі ці цифри, слід було б вважати, зменшилися у зв’язку з інтенсифікацією рубок, небаченого раніше збільшення експорту деревини, пожеж, знищенням значної частини полезахисних лісосмуг, зниженням темпів створення лісокультур, трансформацією землекористування. Однак, виявляється, це не так.

За останніми офіційними відомостями Держлісагентства 2014 року загальна площа лісового фонду України навіть нібито збільшилася до 10,4 млн. га, у тому числі вкритої лісом - 9,6 млн.га. Лісистість території країни підвищилася навіть до 15,9%. Усе це зрозуміло з урахуванням лісів нині анексованого Криму.

так чи інакше, наведені дані підтверджують значний, хоча й дещо ослаблений зараз, макроекономічний і природоохоронний потенціал лісів України із запасом деревини в кількості понад два млрд. кбм. Навіть допускаючи, що величини «зростання та падіння» ... радше «досягнення» статистики. Вона, як відомо, на жаль, не завжди «знає все» з низки причин, включно й зі труднощами обліку в лісогосподарській практиці. Це, певною мірою, і допомагає й «рапортувати» про «липові досягнення» останніх років. Типу невпинного «підвищення» лісистості країни.

Ліси України, як відомо, функціонально поділені на чотири категорії: природоохоронні, наукові, історико-культурні ліси (10%); рекреаційно-оздоровчі ліси (20%); захисні ліси (25%); експлуатаційні ліси (45%). За віковою структурою ліси зараз враховуються не за класами віку, а за 4 групами: молодняки -18%; середньовікові - 49%; пристигаючі - 16%; стиглі й перестійні - 17%. Така вікова структура лісів вважається зручнішою для організації сучасного лісового бізнесу. Вона, на думку фахівців Укрдержліспроекту, близька до оптимальної. Щоправда, деякі економісти вважають інакше. Значне переважання молодняків і середньовікових деревостанів і недостатня кількість стиглих і перестійних призводить, нібито, до зниження як продуктивності, так і біологічної стійкості українських лісів. Можливо, в цьому винна не стільки структура лісів, скільки недостатнє проведення рубок догляду та надмірні рубки в пристигаючих і стиглих деревостанах?!

Породний склад лісів України досить багатий і представлений 25 лісоутворюючими породами. Насадженнями з переважанням хвойних порід зайнято порівняно небагато - 44% загальної площі лісів, (з них переважає сосна - 35%, ялина всього - 8%). Зате близько 43% площі займають насадження найцінніших твердолистяних порід (з них переважає дуб - 28%, бук - 9%). Небагато, 13% загальної площі займають ліси м’яколистяних порід (з них береза 5%, вільха 4%). Основним видом ресурсів лісу є, безперечно, деревина, його запас

Загальний запас деревини всіх українських лісів на 2010 рік визначався в обсязі 2 млрд.119 млн. кб. Величина щорічного приросту деревини на гектар вказується близько 0,65 кбм. Це, звісно, небагато для лісорослинних умов України та пояснюється недостатнім і несвоєчасним проведенням рубок догляду, освітлення в молодняках, прочищення та проріджування в середньовікових і пристигаючих лісових насадженнях. Усе це стримує ріст насаджень, природно зменшує щорічний приріст дерев, як за висотою, так і за діаметром. Зрозуміло, це призводить до уповільнення приросту ділової деревини, зменшення продуктивності насадження, що тягне за собою обмеження лісокористування, зменшення доходів від продажу та зростання витрат на заготівлю деревини в майбутньому. Очевидно, що в новому лісовому законодавстві необхідне посилення контролю за своєчасним проведенням догляду за лісами. Важлива роль у цьому належить інвентаризації лісів для визначення, прогнозу лісокористування, можливості використання інших лісових ресурсів. Водночас слід виключити й надмірні вибіркові рубки, які можуть призвести до протилежного результату.

Щорічний обсяг заготівлі деревини від усіх видів рубок в Україні за наявними відомостями (В.Ткач,2007) минулих років становив, десь близько 15 млн. кбм, включно із заготівлями лісгоспами Держлісагентства - 12 млн. кбм. Із загального обсягу заготовленої сировини 5,73 млн. кбм становили круглі лісоматеріали, 3,03 млн. кбм - паливна деревина для технологічних потреб, близько 3,42 млн. кбм - дрова для опалення.

В останні роки (2011-2014), за відомостями Державного комітету статистики України, щорічний обсяг заготівлі ліквідної деревини значно зріс і коливався відповідно в межах 17,5103 - 18,3332 млн. кбм, у т.ч. від рубок головного користування 8,0117 - 8,222 млн. кбм.

Щоправда, за деякими іншими джерелами, у 2013 році обсяг деревини від усіх видів рубок в Україні вказується ще більший, до 20,34 млн. кбм. Цікавий, звісно, нюанс! »Усі брешуть календарі»?, як зауважила ще в минулі віки одна з літературних героїнь Грибоєдова. Ну та гаразд!

Зазначимо лише таке, що стосується товарної структури заготовленої деревини та її відображення в експорті. Із загального щорічного вказаного вище обсягу (17,5103 - 18,3332 млн. кбм) заготівлі ліквідної деревини 2011-2014 років круглі лісоматеріали становили нібито небагато, відповідно лише 7,9894 - 8,1588 млн. кбм. Або у% 47-45. ( Це т.зв. «кругляк», тема скандального експорту якого стала предметом суперечки в недавні дні не лише на сторінках «Українського лісовода», а й у Верховній раді.) Значна частина загального щорічного обсягу заготівлі близько 4,5325- 4601,3 млн. кбм. представлена як Паливна деревина для технологічних потреб. Ну і ще вагоміше, близько 4,3690-5,5731 млн. кбм. були заготовлені як дрова для опалення. Усі вони, виявляється, користуються дивовижним шаленим попитом країн Європи й навіть Азії. Терміни «паливна», «для опалення» спокусливі й підібрані, вочевидь, недарма. Вони допомагають легко заплутати будь-кого, особливо статистику та облік і за потреби все змішати в одну купу. Так і відбувається, ймовірно, на практиці. Може бути, це й добре в порядку розвитку біоенергетики в країні. Але для експорту такий «розклад товару» далеко невигідний для держави, економіки та чреватий комерційними махінаціями? До того ж тут є свої тонкощі та суперечності, пов’язані з відомою спокусою небезкорисливого занижування товарності, сортності деревини.

Додамо до цього, що в грошовому вираженні обсяги продукції лісозаготівель (у фактичних цінах) у згадані вище роки (2011-2014) також відповідно зросли в межах 5023,4-7181,9 млн. грн. Але чомусь мінімум доходу в 4095,8 млн. грн зафіксовано у 2013 році, коли спостерігався майже максимальний обсяг (18,0219 млн. кбм) заготівлі ліквідної деревини аналізованого періоду (2011-2014). Чи не в цьому й подібних неузгодженостях ховаються коріння причин тлумачень дехто про збитковість лісового господарства, його низьку економічну ефективність.

Наскільки ці обсяги заготівлі деревини зараз відповідають ринковому попиту судити складно. Ясно лише одне, що ринкова пропозиція деревини, обсяги заготівель, її використання, включно й на експорт, має визначатися власником лісу, державою виходячи з його інтересів з урахуванням ринкового попиту на деревину та попиту на інші ресурси лісу, включно з невагомими природоохоронними та рекреаційними соціальними корисностями.

Загалом вважається, що щорічно в лісах України заготовляється всіма видами рубок ліквідної деревини лише близько 50% загального щорічного приросту. Слід зауважити, що зараз це вже немало, беручи до уваги незначність частки (45%) експлуатаційних лісів. Насторожує увагу не стільки малий обсяг річної заготівлі деревини, скільки її низька товарність, особливо помітна під час експорту.

Експорт деревини, як і ліс - виявилося справа «темна»

Паливний або «дров’яний» ухил в експорті деревини виявився, особливо останніми роками, коли доходи від її експорту почали знижуватися. У 2009 р. вартість експорту деревини та виробів з неї становила лише 670 млн. дол. що на 16,4% нижче за рівень попереднього періоду. У 2011 році експортувалося лише 27% необробленого ділового кругляку. «Дров’яна» ж деревина пішла потужним потоком за кордон «на ура»! «Дрова» лише твердолистяних порід становили вже понад 50% загального обсягу експорту деревини. Зараз, за даними митної статистики, вже за січень-вересень 2014 року експорт паливної деревини на 27% перевищує аналогічний показник 2013 року. Так «ось де собака заритий». У заниженні товарності експорту криється одна з причин збитковості, низької економічної ефективності лісового господарства країни.

Пояснення по-дитячому наївне - «відсутність» внутрішнього попиту. І це коли 6,5 тис. українських деревообробних підприємств через дефіцит сировини зупиняють свою роботу. Тому, для виправлення такого чреватого кримінальщиною та вкрай збиткового «перекосу» у структурі експорту країни, першочерговим завданням, хотілося б сподіватися, стане державне стимулювання сучасних технологій поглибленої переробки деревини. Зараз це, на нашу думку, найважливіший шлях підвищення ефективності та раціонального використання лісових ресурсів України та збереження природних багатств. А поки обмежуємося тим, що є...

Зараз українські переробники деревини, відчуваючи голод у сировині, домагаються обмежень на її експорт. Вони заявляють, що масовий вивіз деревини в необробленому вигляді за кордон України призвів до штучного дефіциту її на внутрішньому ринку, підвищення цін на аукціонах з продажу деревини. Звідси - втрата конкурентоспроможності українськими деревообробними підприємствами на світовому ринку. І це в ситуації, коли за підсумками 2014 року загальний багатогалузевий український експорт України, за даними Держстату, скоротився на 13,5 відсотка внаслідок останніх подій у Криму та на Сході країни.

Свій внесок у це, не виключено, зробила й лісова галузь. Як приклад нагадаємо зрив одного з останніх аукціонів на Черкащині з продажу великої партії дуба внаслідок конфлікту між великим «багатеньким» закордонним експортером і слабосильними місцевими переробними підприємствами. Перший має можливість запропонувати максимальну ціну, позбавляючи других практично конкурувати та закуповувати на рівних необхідну сировину. Зрештою все це веде до банкрутства та закриття свого малого й середнього бізнесу. Чи не звідси й народжується: «відсутність» внутрішнього попиту.

Та й як цей попит може бути, якщо в Україні, за визнанням ДП «Укрлісконсалтинг" ще лише розпочато роботу з виявлення порушень з боку учасників аукціонів і усвідомлено, нарешті, необхідність формування прозорого ринку деревини. А поки що його немає. Лише у Львівській області зафіксовано низку порушень аукціонів з продажу з боку фірм ФОП Луців, ФОП Тимочко, ФОП Савчин, Кристал Сервіс. Зокрема, викрито схему компанії Zortex, яка за підробленими документами закуповувала деревину та відправляла на експорт. Звичайним стало явище, коли учасники-покупці, порушуючи "Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини", виграють лоти й не викуповують деревину, намагаючись швидко перепродати її іншим особам, користуючись інформаційною непрозорістю ринку.

Зрозуміло, що Сьогодні основною тенденцією в країні є незаконна вирубка лісу та продаж за кордон необробленої деревини за мінімальними цінами. Виходить, що вітчизняні деревопереробники перебувають у нерівних умовах щодо їхніх закордонних конкурентів. До того ж, оформляючи "ділову" деревину як паливні дрова, такі «купці» використовують ще й особливу українську «знахідку» - "спецтариф для іноземців". Виходить , "Паливні дрова" не лише дешевші, а й мають ще й вельми дешевий залізничний тариф. Для прикладу, щоб провезти експортований кубометр деревини залізницею до кордону, треба заплатити лише 4-5 євро. Транспортування її вітчизняному переробнику всередині країни на таку саму приблизно відстань обійдеться в 3-4 рази дорожче, до 15 євро за кубометр. Фактично українська залізниця возить закордонному споживачеві деревину дешевше, ніж українському. Чому? А тому, що вона оформлена як паливні дрова. Ось такий фокус.

Виходить, ліс, який вирубують, майже не надходить на свої підприємства для його подальшої переробки, а практично повністю експортується закордонному «дядькові» як дрова, та ще й за дешево перевозиться. Негативні наслідки, небезпеку ситуації в контексті економічного, екологічного та соціального аспектів починає усвідомлювати й влада, але лише, на жаль, «після того, а не до того», як у відомому анекдоті. Як вихід зі становища, Заступник голови ДФС Анатолій Макаренко пропонує примітивне й застрягле в зубах чиновницьке «не пущати» - ліцензування та квотування експорту деревини і лише згадуючи забуту пропозицію щодо можливості встановити експортне елементарне мито на нього.

Зглянувшись, нарешті, на скарги та вимоги про обмеження експорту деревини українських лісопереробників, які відчувають голод у сировині, Верховна Рада України 9 квітня 2015 року ухвалила в остаточному читанні довгоочікуваний законопроект № 1362 "Про внесення змін до закону України "Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів". Визнано, що доцільно встановити мораторій на експорт лісо - та пиломатеріалів у необробленому вигляді на 10-річний строк для відновлення лісопереробної галузі та оздоровлення вітчизняної економіки. Зрозуміло було вже давно й їжакові, що експорт деревини в необробленому вигляді схожий на шахрайське марнотратство і ніяк не міг бути вигідним державі. Більше того, таке «купецьке» марнотратство за принципом «А там хоч трава не рости» небезпечне та шкідливе в економічному, соціальному й природоохоронних аспектах. Дуже важливо й збереження в країні цінних і рідкісних порід дерев. Таких, як акація, горобина, вишня, груша, горіх, каштан, тис ягідний, черешня, клен-явір, ялівець. Є тривожні повідомлення, наприклад, про значне скорочення площі дубових лісів країни.

Для всіх порід цей мораторій набуває чинності лише з 1 січня 2016 року, а для сосни - ще пізніше, з 1 січня 2017 року, оскільки лісгоспи, уся галузь дуже просили про це, посилаючись на необхідність виконання чинних контрактів, що потребуватиме часу для підготовки переходу на таку заборону. Під десятирічну заборону експорту потрапили й пиломатеріали завтовшки понад 70 мм із транспортною вологістю понад 22 %. При цьому закон не забороняє вивозити дошку, пиломатеріали, пелети, меблі.

Закон, на думку ініціаторів, стратегічно покликаний забезпечити Україні політику енергетичної незалежності та безпеки, пробуджуючи та обстоюючи відносно ощадливе ставлення до лісу та його використання.

Не треба, звісно, забувати, що ліс, його численні ресурси, насамперед, деревина, є найважливішим економічним резервом палива, Додамо ще різної сировини та їжі. Не кажучи вже про те, що ліс історично за всіх часів забезпечував оборону, захист народу від агресії будь-якого ворога. Ну а про глобальну екологічну та природоохоронну роль захисту довкілля й говорити зайвий раз не доводиться. Винятково Важливо також відновлення української традиційної промислової деревопереробки деревини, виробництво висококонкурентної продукції, зокрема меблів, забезпечуючи цим появу та відродження тисяч нових робочих місць у себе вдома, а не за кордоном. Ну і звісно, слід розуміти, що надмірні, тим більше нерідкі в країні кримінальні вирубки лісу, часто на ґрунті розквітлої корупції та тіньової схеми заробітку вкрай важливо припинити.

Загалом за півтора року є надія не лише повністю переобладнати та підняти вітчизняну деревообробну галузь, а й. Вирішити завдання боротьби з корупцією у сфері торгівлі лісом. Для цього повноваження видачі дозволу і на рубку, і на вивіз лісу за кордон передаються від Держлісагентства на місцевий рівень, лісгоспам, залишивши за першим лише контролюючі функції. Плюс контроль держави та експертів - через єдиний електронний реєстр. Упродовж найближчих трьох місяців Держлісагентство має розробити електронний реєстр повного доступу до рубок лісів в Україні. Такий реєстр дозволить контролювати реальні обсяги вирубки лісу, а не статистичні.

Звісно, у прийнятому законі передбачено сумнівний перехідний період, що чревате згодом, за традицією, «залишити все як є». Зважаючи, що попереду, для успіху, потрібні ще й додаткові законопроекти, що стосуються відродження та реконструкції деревообробної галузі в Україні. Ідеться про надання певних митних пільг на ввезення деревообробного обладнання в Україну, наприклад, сушарок, пилорам тощо. А поки що є тривожні повідомлення про небачену активізацію контрабанди деревини з ухваленням Верховною Радою мораторію. Це підтверджується гарячковим скупченням останніми тижнями на залізничному вузлі в Чернівцях численних составів лісу-кругляка з різних областей країни на вивіз за кордон. Смішно чи сумно, але говорять про реальну небезпеку, що до 1 січня 2016, а тим більше 2017 року, завдяки нашим законотворцям, і експортувати лісникам не буде що. Згадується:«Красти нічого не треба, усе вже вкрадено до Вас!».Так заспокійливо попередив шахраюватий завбазою, відомий з фільму «Операція „И“».

Поряд із мораторієм на експорт «кругляка» ощадливе ставлення до лісу та його використання деякі, можна сказати дилетанти, бачать у відсутності відповідальності за спалювання в лісі на лісосіках порубкових залишків, гілок, хмизу. Вони, звісно, мають рацію, вважаючи, що ці відходи слід використовувати, хоча б на опалення. Усе це так. Відповідальність, ясно, ввести можна легко й швидко, а ось забезпечити широкомасштабно таким біопаливом обігрів окремих будинків і приміщень легко й швидко - проблематично. Слід розуміти й враховувати, що реально такий обігрів потребуватиме значних інвестицій на обладнання для їх переробки на т.зв. пелети. Наприклад, міні-фабрика з повним циклом виробництва та продуктивністю до 1000 кг/ год коштує приблизно $ 132 000 за лінію й вище, залежно від масштабів і потужності. Що вже там говорити про складність і витратність збору й транспортування такої вихідної сировини на незліченних гектарах лісосік. Та й оснащення будинків відповідними опалювальними котлами на твердому паливі теж не дешеве.

Усе це, звісно, реально, якщо мати на увазі, що в Україні задіяна програма державної підтримки населення щодо переходу на альтернативне опалення. Програмою передбачено механізм надання державної фінансової підтримки приватним особам, ОСББ та ЖБК для здійснення заходів із підвищення енергоефективності житлових будинків, енергозбереження, зокрема й заміни газових котлів на котли, що використовують інші види палива. (Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2011 р. № 1056 "Деякі питання використання коштів у сфері енергоефективності та енергозбереження"). і Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2015 р. № 231).

У відповідь на заперечення та скарги лісгоспів обіцяється, пропонується як втіха, не забороняти експорт кругляку повністю, а обмежитися запровадженням експортного мита, поступово збільшуючи його розмір. Щось на кшталт милосердного прояву «жалості до собаки», якій вирішили рубати хвіст не одразу, а поступово, частинами. Інші пропонують ще радикальніші заходи - приватизацію лісгоспів. І уряд, здається, не проти піти на це, сподіваючись отримати додаткове джерело коштів для бюджету. Складено вже й список підприємств і установ лісогосподарської галузі, що підлягають приватизації в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

І ще! Щойно стало відомо про пропозиції Уряду А. Яценюка ветувати закон про заборону вивозу за кордон лісу-кругляка, одразу ж отримали іншу інформацію про те, що за поданням МІНАПК Уряд пропонує Президентові ветувати й ще один важливий закон щодо охорони біорізноманіття (реєстр. № 0917). Це схоже вже на остаточний «пакетний відстріл» урядом лісової галузі країни, що пікірує в небуття, услід і виправлення «недоробок» низки попередніх засланців на роль її пілотів. І «почесне» перше місце серед них посів, звісно, згаданий вище Віктор Сівець.

Перший, другий, пішов!

Першим засланцем у стернові лісової галузі виявився спортсмен Віктор Сівець. Нагадаємо, стисло, що відомо про початкову діяльність Сівця, як керівника «польоту лісової галузі України в небуття. Спортсмен-ватерполіст, із перших днів самостійності України, як і багато хто, без оглядки на своє ідейне партійно-комсомольське минуле, мимохідь пірнув у загиджений «пострадянський бізнес», у темні глибини кримінальної приватизації національної власності, корупції. У 1994 році він виступив співзасновником українсько-польського СП ТОВ «Апогей». Пізніше зайнявся виробництвом меблів і паркету. Відкрив магазин «Дім паркету» і так звану корпорацію DP Group. Втім, великі гроші Сівцю дала держава. Сівець і його партнери не шкодували безкоштовних вікон і дверей потрібним людям. І поступово дісталися масштабних держзамовлень: паркету для Кабінету президента України, Верховного Суду України тощо. Його там оцінили і в 2000 році зробили 30-річного екс-спортсмена заступником відомого Черновецького, голови Київської міської держадміністрації.

Далі - більше! У 2005 році Сівець уже був " «кинутий" на лісову ниву. Ліс він знав, переважно, як склад дров, колод, сировини для виробництва паркету. Парадокс у звичайному українському стилі. Торговець паркету, мимохідь, як кажуть з вулиці, посів крісло Заступника Голови Державного комітету лісового господарства країни (Держкомлісу). Можна сказати, «Головного лісничого країни», виходячи із суті посади. Розводити, садити в країні ліси виявилося в країні нікому. Не знайшли гідного професіонала-лісівника. «Призначили вовка пасти овець». Більше того, буквально через пів року - він, Указом уже президента Ющенка замінив самого Голову Держкомлісу. Інакше кажучи, став господарем, «торговцем» усіх державних лісів України. Ось такий космічний злет. Не відомі твої шляхи, господи!

Коли фірма Сівця облагороджувала Верховний Суд, а сам він уже сидів у кріслі голови Державного комітету лісового господарства, про його «витівки» стали обурено писати в газетах. У статті «Ліс для «своїх»?». докладно розповідалося, що вся деревина реалізується лише через його фірми в Чехії. У результаті за рік було зароблено 180 млн. грн. (за тодішнього курсу 5 грн. за долар). Після року різних перевірок Сівця все ж було, нарешті, звільнено. Але, як з’ясувалося, ненадовго.

Через 3 роки старий «кореш»» Янукович, ставши президентом, не забув свого київського поплічника - довіреної особи. Тепер уже його Указом Віктора Сівця 12 січня 2011 року було повернуто, поновлено на тій самій посаді Голови Держкомлісу, перейменованого на «Державне агентство лісових ресурсів». Вважай завскладом Лісового фонду. Дива! З лісників-професіоналів гідного кандидата в керівники лісового господарства країни не знайшов і Янукович. Пам’ятається приклад, Василь Іванович Чапаєв по простоті душевній якось наказав ветеринарові лікувати людей. Збулися надії перетворення лісового господарства країни, «за природою» на бездонне джерело баблосів. У відповідь на тривогу багатьох щодо перейменування відомства Сівець заспокоїв: «Найголовніше - не назва, а суть». Точніше б, тому, назвати агентство як «Торговий дім лісу». Ну а Сівець, у душі торгаш, залишився вірним собі. Своє друге "пришестя" розпочав із заяви: «дешевої деревини не буде». Першою турботою в порядку «догляду» за лісом стало «корчування» «пнів», що заважають, - досвідчених старих кадрів професіоналів. «У керівництві ...мають бути тільки люди з фаховою освітою». Про себе сказати «забув». У багатьох людей уже тоді з’явилися причини серйозно замислитися про жалюгідне майбутнє українських лісів.

Коронним завданням Сівець обрав небезкорисливу масштабну прокладку в лісах мережі доріг для лісовозів. «Використовувати ті лісові ресурси, які вже є у державі «. Суть справи розкриває його «торгашський» аргумент. Кожен кілометр таких лісових автодоріг, вартістю пів мільйона грн. відкриє доступ до додаткових ресурсів деревини на 15-17 млн. « Його головне озвучене гасло - лісу в країні вистачить рубати ще на 300 років, навіть не відновлюючи! Ось таку державну політику «процвітання» у сфері лісового та мисливського господарства проголосив екс-спортсмен. Розширення площі лісів, обіцяно, проводити лише на основі повного самофінансування, госпрозрахунку, за рахунок розширення доходів від рубки та продажу лісу. Налицо новаторська реформа лісового відомства, з пріоритетом заготівельних і дорожніх інтересів. Ось така була філософія головного «лісника» країни, що виплив на поверхню влади з нічого

Звідси й знадобилася нехитра словесна підміна поняття "ліс" на " ресурс", гра у словосполучення "лісове господарство" і "лісові ресурси". Виходить, він, ліс - це «склад деревини» , цікавий лише як економічний ресурс, сировина для роботи заготівельників і переробників деревини й нічого більше. Відсунуто на другий план, втратило не лише національну, а й глобальну екологічну значущість лісу в ім’я сьогочасної користі та зиску. Пріоритет надано продажу лісових ресурсів, торгівлі.

Зараз, для уроку на майбутнє, варто поглянути на результати трирічного грабунку лісової галузі, лісового фонду країни та оцінити «плоди» обіцяного вдосконалення лісоуправління під керівництвом екс-голови Державного лісового агентства України Сівця, одіозного «лісника Януковича». Час його «правління», як відомо, закінчився добровільною? відставкою (26.02.14) і боягузливим зникненням, услід за ганебною втечею (22.02.14) самого Януковича до Росії

Поспішно тікаючи, Сівець 26 лютого 2014 року у своєму зверненні по інтернету до працівників лісового господарства ще й встиг похвалити себе за «непосильну працю» на лісовій ниві. Про «досягнення» свого першого пришестя в лісову галузь (2005-2008 рр.) він скромно змовчав, а зараз вважав за потрібне сурмити, що протягом трьох років лісова галузь під його керівництвом пройшла «успішний» шлях розвитку, реформації та процвітання. Ну а що ж Сівець зробив насправді? Так, передусім, особисто збагатився! У пошуку способу збагачення, тінізації, привласнення державних коштів Сівець централізував процеси купівлі-продажу в галузі, обмежив самостійність, можливості госпрозрахункової діяльності лісгоспів, здійснення ними прямих фінансово-договірних операцій. Для цього він почав розвивати та використовувати систему підпорядкованого Укрлісконсалтингу, його обласних уповноважених структур подібність контор радянського Лісзбуту, як посередників для особистого контролю фінансових потоків. За свідченням преси, він легко перенаправляв їх своїм компаніям і збагатився на понад 100 мільйонів грн. Таким самим шляхом Сівець використав для особистого збагачення й реалізацію садивного матеріалу розсадників, виготовлення бланків товарно-транспортних накладних, виготовлення актів на землю й навіть закупівлю вогнегасників і бензопил тощо.

Сівець ні в чому не соромлячись установив чітке правило - «хто не зі мною і моєю фірмою, той проти мене. Ці люди в галузі не працюватимуть». Коли в Черкасах начальник облуправління лісового господарства Анатолій Карпук відмовився продати його фірмі деревину за цінами в 1,5-2 рази нижче ринкових, то його незабаром було усунено. Ось таку позицію керівник агентства зайняв щодо кадрів. У Луганську ще гірше. Уповноважений (це вже інший «кадр», з кримінальною кличкою) Укрлісконсалтингу зобов’язав лісгоспи вести продаж лише через 2-3 відверто кримінальні фірми.. Що вже там говорити про поліпшення прозорості процесу реалізації «ресурсів» галузі. Якщо в регіонах кримінальних авторитетів призначають у державне підприємство й діляться з ними (точніше, їхніми фірмочками) відсотком від монополізації ринку збуту деревини.

Свого часу на адресу тодішнього президента Януковича було направлено листа, можна сказати волання керівників низки лісгоспів, фахівців лісового господарства про допомогу в боротьбі з корупцією. Автори відверто писали, що за Сівця

«...нас просто почали грабувати. Змушують продавати ліс найкращого сорту через компанію "Елодеріо" - це офшорна фірма, яка працює з усіма лісгоспами. Кажуть, вона належить комусь із родичів Сівця. «Елодеріо" скуповує в нас дубовий пиловник вищого сорту, а проводить його в документах як перший сорт, що виходить на 30% менше від його справжньої ціни. Або купують у нас деревину хвойних порід по 80 доларів за кубометр, хоча насправді він коштує понад сто доларів. Раніше він уже очолював лісове господарство України - це було у 2006-2008 роках за часів прем’єрства Януковича. Саме тоді працівники лісової галузі вперше публічно критикували Сівця за зловживання. У відкритому листі до президента Віктора Ющенка вони стверджували, що Сівець змушує лісгоспи продавати деревину через німецьку фірму "Алексис ГмбХ". Крім цього, лісникам наказували платити за маркетингові послуги кіпрській фірмі Zelenio Ltd. ...». Виявляється, що місце реєстрації та банк компанії Eloderio Ltd. збігаються з банком і місцем реєстрації компанії Zelenio Ltd., Той самий Кіпр, місто Лімасол, рахунки в тому самому латвійському Aizkraukles Banka. Якщо врахувати, що щороку українська лісова галузь продавала деревини в ті роки на 4 мільярди гривень, то третина цієї суми, за свідченнями лісників, проходила через Eloderio Ltd. Окрему увагу приділяли цінним і рідкісним породам. Їхня закупівельна ціна в Україні в 15-20 разів нижча за ту, за якою потім перепродавалося в Європі. Величезна різниця, зрозуміло, осідала в кишенях цілої мережі посередників, включно з директором Eloderio Ltd., близькою людиною Сівця.

Чи варто багато говорити про закупівлю 300 лісництвами та лісгоспами агентства , за вказівкою Сівця, сувенірів, портретів Януковича, сувенірних гербів. І т.ін. Лише на портрети Януковича, підраховано, перераховано приватній фірмі, "Еко-інформ", «що квартирує» при держагентстві п’ятнадцять мільйонів грн.

конкретні запитання: "Як на ринок деревини потрапила компанія Eloderіo Ltd. і в чому полягає її діяльність?" пресслужба держлісагентства свого часу відповідати відмовлялася, але уперто просила повідомити імена авторів листа. Хе-хе, зрозуміло навіщо. Ось такі пироги!

Виходить, для досягнення мети Сівцю всі засоби були хороші. Про якісь інші концептуальні прагнення Сівця досягти процвітання, розвитку лісової галузі країни сказати практично нічого, якщо не зважати на бажання встановити контроль над усіма лісами країни, читай стати власником деревини агро- та військлісгоспів. Звідси й з’явилися й пропозиції деяких: необхідний заслін монополізму в лісовому господарстві. Порятунок бачиться їм у відродженні приватної власності на ліси. Загалом, у складному становищі лісову галузь кинув спортсмен. Але це все було «вчора». А сьогодні:

Лише слова, слова, слова другого голови - спортсмена все в тому ж дусі попередника. 25 березня 2014 року Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк розпорядженням № 248-р. призначив головою Держлісагентства свободівця Валерія Чернякова. Новий керівник Держлісагентства цього разу, що було всім втішно, фахівець. До того ж на парламентських виборах 2012 року був обраний до Верховної Ради. На жаль, досвід практичної професійної роботи нового Голови був вкрай скромний. Та до того ж, він фактично ... теж виявився більше професіонал ...спортсмен! ще скромнішим виявився і термін правління галуззю, усього 10 місяців. Уже 26 грудня 2014 року Черняков написав заяву про складення повноважень голови Державного агентства лісових ресурсів України. «Не по Сеньці шапка» чи «важка булава»? Сказати важко. Пояснення його звучить якось несерйозно для професіонала лісника : «у зв’язку з формуванням нового уряду та відсутністю в коаліції представників партії Свободи». Ось так. Мабуть, крутіше, ніж за КПРС. Чи допоможе це вберегти країну та галузь від краху після повалення режиму Януковича?! А скільки було обіцянок. «І все коту під хвіст»? Нагадаємо:

 у зверненні до лісівників Валерій Черняков запропонував підвищити престиж галузі, прирівнявши роботу лісівників до державної служби». (Щось подібне вже було й робилося? стосовно лісової охорони, але не склалося, не викликало захвату знавців, лісників, та й правознавців). Обіцяно боротьбу з незаконною вирубкою лісів і повний аудит Державного агентства лісових ресурсів України, перевірку законності діяльності та виявлення зловживань у сфері лісового господарства". Коротше, дано «зелене світло» так званій «люстрації. У ході апаратної наради безпосередньо з працівниками Держлісагентства, Черняков, підкресливши важливість лісової галузі в економіці країни та необхідність її відродження та розвитку. Обіцяно приділяти увагу захисту лісів від браконьєрів і особливо пожеж. Поряд із цим сказано багато слів про необхідність забезпечення прозорості та законності на ринку деревини, повного викорінення корупції та зловживань у галузі реалізації деревини, закупівлі палива, технічних засобів тощо.». Для початку, Черняков ефектно висловив своє категоричне «фе» щодо підношення хабарів керівництву. Похвально! Малися на увазі численні повідомлення, що окремі директори лісгоспів «радили» своїм підлеглим і лісничим уже збирати гроші для нового Голови агентства з метою гарантії «що їх не звільнять». Черняков запевнив: « Єдиним критерієм, за яким я особисто, і моя команда працюватимемо - це професіоналізм і відповідність посадам, що обіймаються». Щось уже дуже знайоме. Чи не з промов попередника? І грізно додав зовсім зайве: «за будь-яку наклеп, вживатиме жорстких заходів, адміністративних і кадрових рішень». Небезпечно, можна погубити чесну людину за критику, прийнявши її за наклеп. І останнє - «за рахунок економічно обґрунтованої політики? в галузі обіцяється організувати належний соціальний захист працівників». Красиво, багатослівно, але не конкретно. Щодо ДП «Укрлісконсалтинг», у зв’язку з встановленням правоохоронними органами зловживань, Голова агентства пообіцяв, що кадровий склад «Укрлісконсалтингу» буде скорочено й відповідатиме професійним вимогам. А чи не можна, справді, обійтися Агентству та лісгоспам у своїй торгово-договірній діяльності без цього сумнівного злодійкуватого посередника?

Що стосується результатів, то тут, через стислість терміну діяльності Чернякова виявляється повна прогалина за збереження неосяжного клубка проблем. Звісно, якщо судити за звітом Держлісагентства від січня 2015 року «усе добре, прекрасна маркізо, усе добре, як ніколи...за винятком дрібниці!« За словами його заступника голови Віталія Атаманчука, за 2014 рік було «відтворено» 50 тисяч га лісів, у т.ч., 17,4 тисячі га - відновлено природним шляхом, 32,6 тисячі га - посаджено. Середня зарплата «лісопромислової»? галузі становить 3479 гривень. Лісгоспи сплатили до бюджетів усіх рівнів близько 2 мільярдів гривень, що на 475 мільйонів гривень більше, ніж у 2013 році. Щоправда, все ж визнається, що є ще деякі проблеми. (читай вище!) Головна з них - необхідність реформування лісової галузі. А заразом? і роботи «Укрлісконсалтингу» підвідомчого агентству єдиного в країні підприємства - оператора електронного обліку деревини. З його створенням пов’язувалися надії на викорінення корупції в лісовій галузі шляхом сертифікації лісопродукції, створення електронного майданчика для торгівлі деревиною, де всі - і лісгоспи, і покупці, - будуть у рівних умовах.

Зауважимо, що все сказане й недосказане тепер виявилося теж учорашнім днем у зв’язку з відходом Чернякова з посади. «Що день прийдешній нам готує» дізнаємося вже після призначення нового голови агентства. Зазначимо лише, що було оминуто мовчанням питання вдосконалення політики управління лісами, питання монополізму та відродження приватної власності на ліси. Очевидно, що система управління лісовою галуззю країни, успадкована від радянського минулого, потребує зміни її командно-адміністративного характеру. Відносини центру та регіонів, відповідно агентства, обласних управлінь, лісгоспів, лісництв потребують перебудови. Ці відносини, з одного боку, носять сліди взаємного антагонізму через безглуздість деяких безапеляційних керівних вказівок зверху та зневагу до раціональних ділових пропозицій знизу. З іншого боку, вони є живильним середовищем для кругової поруки та особливо масштабної корупції. Не дивно, що зміна Сівця на нового Голову, термінова істерична «люстрація» ймовірних корупціонерів-керівників одразу ж викликали певне розчарування багатьох, які очікували більш значних змін у лісовій галузі.

Про лісову політику України на завтра

Процес реформування лісового господарства досить складний і багатогранний. Ясно одне: проголошений принцип децентралізації управління галуззю полягає у збільшенні відповідальності регіонів за ефективність управління галуззю. Тепер будь-які результати, більшою мірою мають залежати від регіональної влади.

найважливішою умовою вдосконалення управління лісового сектору України є використання деяких потенційних можливостей розвитку права власності на ліси України. У зв’язку з цим слід підкреслити й нагадати (Тихонов, 2014):

«Воскрешати» різноманіття права власності на ліси в Україні, очевидно, історично неминуче, своєчасно й потрібно. Відродження різноманіття права власності на ліси, особливо її приватної форми, в Україні, звершилося де-юре. Різноманіття форм власності, можливо, стане найважливішою передумовою сталого розвитку лісового господарства країни.

Різноманіття форм власності на ліси, особливо приватна власність, не гарантує, на жаль, забезпечити баланс інтересів різних соціальних груп. Важливо визначити оптимальне співвідношення різних форм власності на ліси, з урахуванням певних історичних і соціально-економічних умов конкретного регіону та етапу розвитку України.

Слід реально оцінити місце, роль і можливості оренди в розвитку форм власності на ліси України. Необхідне докладніше опрацювання лісових відносин на базі різноманіття форм власності або шляхом розвитку нових прав користування лісами. Доцільна диференціація прав користування лісовими ділянками, як для малолісних, так і для багатолісних регіонів. Включати до тексту договору пункт про компенсацію орендодавцем витрат на будівництво лісових доріг у багатолісних регіонах.

Права користування доповнити правом запровадження пріоритетних інвестиційних проектів, приватно-державного партнерства та різноманіття змісту орендних відносин. За всіх недоліків і недосконалості орендних відносин вони справді можуть стати прообразом приватної власності на ліси в майбутньому, і насамперед у багатолісних районах України.

Проблеми правових відносин у сфері управління, лісоохорони та лісокористування свідчать про необхідність серйозного доопрацювання Лісового Кодексу та внесення доповнень до його окремих положень. Слід говорити не стільки про розвиток різноманіття форм власності на ліси, скільки про правове регулювання привласнення ренти, оскільки в основі лісової власності більшою мірою лежить не право на ліс, а право на привласнення ренти суб’єктами лісових відносин.

Запровадження приватної власності на ліси в Україні не вирішить сьогоднішніх проблем лісової галузі. Ефекту можна очікувати лише через кілька поколінь, оскільки він визначається не лише економічними чинниками, а й етичними, можна сказати менталітетом. Процеси широкомасштабної приватизації лісів, на нашу думку, не слід прискорювати до настання певної стабільності в економіці країни та вироблення однозначної державної лісової політики.

політика управління та трансформації лісової галузі України останніх років з урахуванням і сформованого різноманіття прав власності на ліси виявляє незграбність перших кроків реформування лісоуправління.

Виниклі труднощі лісової галузі України - результат безпрецедентного розквіту згори донизу хижацтва, жадібності та користі в країні, живильного середовища корупції, кадрового кумівства, волюнтаризму рішень і правового свавілля.

Нормою стало використання лісу лише як сировинного ресурсу, зневага до його невагомих корисностей. У результаті небачений за масштабом тіньовий оборот і експорт деревного кругляка, хижацькі вирубки найцінніших лісів, катастрофічні за площею лісові пожежі, спалахи хвороб і ентомошкідників.

Законодавчі прогалини права власності на ліси, хаотичність трансформації та ведення державного лісового управління на поточний момент указують, що в розвитку лісового господарства України, його управлінні проглядається лише одне: лісове господарство може бути ефективним виключно лише в оренді, що іменується в ЛК як право тимчасового користування.

Вдосконалення лісоуправління, підвищення економічної ефективності та прибутковості лісового господарства немислиме без комплексної економічної переоцінки лісів з урахуванням їхньої невагомої корисності. Говорити про «збитковість» лісового господарства країни зараз - це вже від лукавого. Великий гріх!

Що стосується недостатнього забезпечення сировиною своєї деревопереробної промисловості та нестримного експорту необробленого кругляка, то вихід простий - державне регулювання експортним митом. Поки що його немає. Необхідне й реальне масштабне залучення та розвиток усіляких інвестиційних проектів глибокої переробки деревини в країні, створення режиму сприяння щодо забезпечення постачання їх деревною сировиною.

Повноваження нинішнього « Державного агентства лісових ресурсів» з управління лісами країни, «розпатраних» шматками ще в минулому між кількома відомствами, далеко не рівновагими, природно, виявилися територіально звужені, а на окремих закритих ділянках урізані до нуля. Здійснення загалом державної політики, нормативно-правове регулювання діяльності, контроль у лісах країни, найважливішому її економічному та природоохоронному чиннику, потенціалі начебто, і не потрібно, та й нікому. Держлісагентству, здається, не до цього, та й за статусом, начебто, не дано?! А може потрібно?

Наприклад, є думка, що навіть 15-річний термін оренди лісової ділянки з правом викупу в приватну власність після його спливу надто великий. Що вже там говорити про 49 років. Тим більше за відсутності правил такого переведення, закону про приватні ліси з чітким фіксуванням прав і обов’язків їхніх власників. Таке побажання було б не зайвим у практиці лісового законотворчості. Слід було б визначитися, хто має право претендувати на довгострокове користування (довгострокову оренду). Дрібні лісозаготівельники, які не мають переробних потужностей, очевидно не здатні подовгу орендувати лісові ділянки. Вони не в змозі вести лісове господарство, часто збиткові й не здатні будувати лісові дороги, а отже, подовгу продовжувати заготовляти ліс. Їм можна дозволяти лише короткострокове користування, ясно, без права викупу. Довгострокове користування доцільно дозволяти з правом викупу лише підприємствам, які мають значні переробні виробничі потужності. Вони фінансово стабільні, у них є кошти вести лісове господарство, будувати дороги, створювати соціальну інфраструктуру. Але при цьому території їхнього приватного володіння лісами не повинні переступати межі зелених зон околиць селищ і міст. Більше того, у жодному разі не слід допустити, щоб значна частина лісів регіону, країни перейшла в приватну власність. Слід використати досвід Канади. Там здають ліси в довгострокове користування, але ніхто й не претендує на право викупу. Не дивно, що понад 90 відсотків канадського лісу - це держвласність. І це цілком зрозуміло. Кому з громадян може сподобатися, крім звісно власника лісу, табличка: "Приватна власність, вхід заборонено". Звідси й складність проблеми приватизації лісів України.

З закінченням строку дії Програми приватизації на 2012-2014 роки в Україні стало ясно, що її значно провалено. Частка держави в економіці завмерла на рівні 45%, замість очікуваних 25-30%. через воєнну агресію Росії, і, зрозуміло, різке зниження інвестиційної привабливості. Для виправлення ситуації уряд терміново взявся за пошук об’єктів, які можна легко й швидко продати. пошук «жертв» проводиться шляхом скорочення, «коригування»! списку стратегічних об’єктів, що не підлягають приватизації, Перевагу мають підприємства, які не потребують додаткових інвестицій. Зараз список їх, нібито, розглядають відомства. Усе це подається й проводиться в межах коаліційної угоди. Під приціл потрапив і лісовий фонд, лісгоспи. Чи не забули? , що це все ж Об’єкти особливого призначення - національне багатство країни. Уряд Має намір віддати в приватне користування ліси - об’єкт права власності українського народу. Від його імені право власності на них реалізують державна та муніципальна влада. Хоча відомо, що Земельний кодекс прямо забороняє передавати землі лісогосподарського призначення в приватну власність. Користуватися лісами вправі лише спеціальні держпідприємства - лісові та мисливські господарства. І ось вони, лісгоспи сьогодні «збираються» у список об’єктів, що підлягають приватизації. На думку відомого депутата Єднака саме старі зношені лісгоспівські потужності, приміщення та склади уряд і збирається продати, підспудно маючи на увазі продаж їхнього права користування лісом, його ресурсами, мисливськими угіддями.. . за безцінь .Ясно, що все це в корені чревате розпродажем за безцінь, низькими цінами, з елементами нахабної корупції під час вибору кому та як продавати, по суті ліс і угіддя. Тому, додамо. Приватизація лісгоспів, а на думці, лісу та угідь - пахне відвертим кримінальщиною й суперечить інтересам держави, і мало що дасть бюджету.

Пропонована деким Альтернатива приватизації в лісовому господарстві в порядку реформування його управління - запровадження холдингової структури управління теж сумнівна. Щоправда, Гарантується прозорість кадрових призначень. Обіцяється при цьому відмова від ручного управління, обмеження експорту необробленої деревини - кругляка, реалізація її переважно на внутрішньому ринку, переведення всієї діяльності лісового господарства на комерційні засади, перетворення бюджетних лісгоспів на госпрозрахункові державні підприємства у складі ТОВ обласних лісогосподарських холдингів, головною метою яких є прибуток.

взагалі організація холдингу в лісовому господарстві за децентралізації його управління можлива у двох варіантах об’єднання: горизонтальному та вертикальному. Перший, горизонтальний, приклад Росії 2007 року, формується як комплекс однотипних підприємств за діяльністю та завданнями з метою стандартизації узгоджених головним центром цін і розширення на цій основі ринку продажу необробленої продукції - наприклад, кругляка з мінімальною, можна сказати мізерною доданою вартістю. Про успіхи таких російських холдингів поки що не чути. Це якраз те, що відбувається зараз по «сокирному» в Україні. Коли, без зайвих клопотів, з офіційним практично «освяченням», через прокладку ДП «Укрлісконсалтинг», Держлісагентством відбувається жвавий експорт кругляка в усі країни світу без жодних проблем. Другий тип, вертикальний передбачає складніший, і менш привабливий для ділків проект, клопітке об’єднання лісових підприємств, забираючи, включно під своє крило й деревообробні підприємства, , що займають різні етапи виробничого циклу від вирощування та заготівлі деревини й інших ресурсів лісу до пропозиції на ринок їхніх глибокопереробних висококонкурентних якісних товарів із високою доданою вартістю. за прикладом Польщі та її потворною подобою за Сівцем. Зрозуміло, що без другого типу холдингу лісовій галузі України не вдасться вийти зі стану приреченого пікірування в ніщо, піти від злиднів і розорення... Важливо не повторити все це за Сівцем, коли початок процесу видається виконавцю лише з безоглядної рубки лісу, а кінець - паркетом у кабінетах високопосадовців країни.

Прийнявши, як порятунок, другий варіант холдингу лісової галузі України, без урахування свого доморощеного досвіду шахрайства Сівця, лісовій галузі України вийти зі згубного піке камікадзе буде, навряд чи можливо.