Олександр Кулик: «За рівнем ведення лісового господарства ми не поступаємося фінам, але господарюємо в лісі ми по-різному»

Після звільнення  1,5 року тому Ярослава Макарчука  місце першого заступника  голови Держлісагентства вакантне. Створюється враження, що ця посада в українському лісовому господарстві взагалі зайва. У сусідів усе не так... Там перший заступник міністра - важлива фігура і, що для нас дивно, заклопотаний він  не торгівлею  деревиною, а  проблемами лісовідновлення. У цьому інтерв'ю йдеться про зміну стратегії вирощування садивного матеріалу у зв'язку із просуванням нових технологій. М.П.

Безперечно, лісовідновлення — найважливіший напрям лісогосподарської діяльності. У всі часи працівники лісового господарства копіткою працею примножували лісові багатства країни. Проте останнім часом до лісовідновлення в білоруських лісівників особлива увага. Причиною тому послужило активне впровадження в нашій республіці нової технології за передовим фінським досвідом. У цьому напрямі лісове господарство зробило великий стрибок — належить очікувати глобальних змін. Яку користь вони принесуть лісовому господарству? Як у нових умовах працюватимуть розсадники і наскільки зростає ступінь відповідальності їхніх працівників, наша сьогоднішня розмова з першим заступником міністра лісового господарства Олександром КУЛИКОМ.

— Олександре Антоновичу, лісгоспи республіки займаються вирощуванням сіянців із закритою кореневою системою самостійно. Найближчим часом ця робота проводитиметься в обласних лісонасіннєвих центрах. У зв'язку з чим ухвалено таке рішення?

— Сконцентрувати вирощування садивного матеріалу основних лісотвірних порід в обласних центрах — і є мета Міністерства лісового господарства. Ми плануємо вирощувати 30 млн штук садивного матеріалу на рік. Уже до 2020 року площа лісових культур із закритою кореневою системою становитиме близько 70 %. Це з урахуванням уведення листяних порід. Основні лісотвірні породи вирощуватимуться із закритою кореневою системою, а ті, яких бракує, — у закритому ґрунті, в теплицях, площа яких загалом по республіці становить 32 тис. кв. метрів. У них і зараз щороку вирощується близько 20 млн штук садивного матеріалу. Усього ж у республіці щороку створюється 20—22 тис. гектарів штучних лісів. Повертаючись до сказаного вище, зазначу, що якщо задані обсяги будуть виконані, ми повністю забезпечимо потреби в садивному матеріалі і із закритою кореневою системою, і в закритому ґрунті.

— Лісгоспи більше не займатимуться вирощуванням сіянців із ЗКС?

— Ми націлюємо розсадники на оптимізацію площі — навіщо нести витрати, якщо основні лісотвірні породи будуть вирощені в центрах? Розсадники можна використовувати для шкільних відділень, для вирощування декоративного садивного матеріалу. Хочу зазначити, що вперше за кілька десятиліть торік було збудовано 6 нових розсадників. Деяким же розсадникам уже понад три десятки років, і вони виконали свої функції, тому вкладати в них кошти недоцільно.

— І весь цикл вирощування буде сконцентровано в обласних центрах?

— Спочатку ми розглядали варіант висіву сіянців із закритою кореневою системою в спеціалізованих центрах, а вирощування — в лісгоспах, де й збудували б теплиці. Але досвід минулого і нинішнього років показав, що цей шлях – глухий кут. Доказ тому і світовий досвід, де функціонують центри, в яких налагоджено весь цикл — від висіву насіння до передачі садивного матеріалу із ЗКС кінцевому споживачеві, тобто лісгоспу для створення лісових культур. Це правильне рішення, оскільки в центрах для цього є кваліфіковані фахівці та необхідні умови. Треба розуміти, що ступінь відповідальності зростає: у центрах усе буде комп'ютеризовано, фахівці безпосередньо працюватимуть з РЛСНЦ, Мінлісгоспом, Інститутом лісу.

— Високотехнологічне обладнання вимагає спеціальної підготовки. Де навчатимуться наші фахівці, щоб ефективно працювати на сучасних об'єктах?

— Ми вже почали роботу з підготовки кадрів для майбутніх обласних лісонасіннєвих центрів. Перші делегації якраз зараз стажуються у Фінляндії та Польщі, вивчаючи світовий досвід. До їхнього складу входять фахівці з ДВЛГО, директори лісгоспів, де розташовуватимуться центри, і начальники розсадників. І поки лісонасіннєві центри будуватимуться, фахівці пройдуть навчання для роботи на сучасному високотехнологічному обладнанні. Вони отримають унікальний практичний досвід — побачать, як виконується повний цикл висіву насіння, винесення касет у теплицю та перший полив. Потім, через п'ять тижнів, вони приїдуть знову вчитися, як працювати на полях дорощування, які вносити добрива, як поливати рослини аж до відправки в лісгосп. Безумовно, усі кошти, витрачені на навчання наших фахівців, будуть повністю виправдані. Цю унікальну можливість нашим фахівцям надав Фонд дикої природи.

— Олександре Антоновичу, обласні центри будуть типовими?

— Так, це будуть типові проєкти, вони будуть укомплектовані лінією висіву, теплицями, мати поля дорощування та холодильне обладнання. Розбіжності можуть бути лише в розмірах теплиць, кількістю вирощуваного матеріалу певних порід. Наприклад, у Гомельській області це буде центр із вирощування дуба.

— За чий рахунок будуть збудовані ці об'єкти?

— Купівля ліній висіву та теплиць фінансуватиметься за рахунок коштів Світового банку, на що отримано дозвіл глави держави. Це дуже вигідний для нас кредит, процентна ставка становить лише 1,25. У решту ж вкладатимуться кошти лісгоспів.

— Хто з виробників спеціального обладнання розглядатиметься під час його закупівлі?

— Що стосується ліній висіву, то їхніх виробників у світі не так уже й багато, масово вони не випускаються, оскільки розраховані на 20—30 років експлуатації. Основні їхні виробники — Швеція та Італія, тому буде оголошено міжнародний тендер.

— Які ще завдання, окрім забезпечення садивним матеріалом із ЗКС лісгоспів Мінської області, будуть покладені на РЛСНЦ?

— Це наша фабрика майбутніх лісів республіки. Вирощування садивного матеріалу із закритою кореневою системою займає невеликий відсоток у роботі центру. Основний його напрям — наукова діяльність: визначення якості насіння для всієї республіки, мікроклональне розмноження для збереження індивідуальних особливостей певних видів лісотвірних порід. Перед центром також стоїть завдання виводити нові види та форми декоративно-садивного матеріалу, щоб забезпечити індивідуальний підхід до потреб населення та успішної конкуренції на цьому ринку. Упровадив, виростив, клонував і дав для розведення лісгоспам — у цьому полягає робота республіканського центру.

— Як вирішується питання із закупівлею касет? Хто їхній виробник і чи влаштовує якість касет?

— Це новий вид продукції на вітчизняному ринку, і приватний бізнес, на жаль, не встиг підлаштуватися під попит. У Білорусі лише одна фірма виробляє касети, де ми їх і купуємо. Касети нічим не відрізняються від фінського аналога, до того ж удвічі дешевші, що дозволяє не нести витрат на перевезення та митні збори. Також розглядаємо як варіант касети з пінопласту, саме на їх використання зараз перейшли в Польщі.

— Олександре Антоновичу, за словами лісівників, є певні проблеми з транспортуванням саджанців, як вони вирішуватимуться?

— Проблема транспортування саджанців вирішена у світовій практиці таким чином: сіянці із закритою кореневою системою виймають із касет і вкладають у картонні коробки, коробки запечатують і транспортують замовникові. Так само буде і в нас. Для цих цілей будуть закуплені картонні коробки, холодильні камери та автонавантажувачі.

— Чи всього в нас достатньо для дотримання технології з вирощування сіянців із закритою кореневою системою?

— На даний момент ще ні. Усе, що плануємо закупити, придбаватиметься в комплексі. Центри базуватимуться на територіях передових розсадників, на цих об'єктах не потрібно буде будувати дороги, будівлі, проводити електрику й воду. Це дозволить заощадити значні кошти. Наприклад, на базі розсадників лісгоспу лісонасіннєві центри базуватимуться в Івацевичах, Речиці, Могильові, Глибокому, Щучині.

— Чи матимуть лісонасіннєві центри спеціалізацію за породним складом садивного матеріалу?

— Залежно від географічного районування — у лісонасіннєвому центрі в Глибокому перевагу буде віддано ялині, в Івацевичах — сосні, в РЛСНЦ породи вирощуватимуться в однаковому відсотковому співвідношенні, а на півдні республіки, в Речиці, як я говорив, це дуб.

— Тепер і до лісонасіннєвої бази буде особлива увага?

— На жаль, у нас ще допускається на місцях заготівля шишок із насаджень не найвищого класу бонітету. Тому основне завдання зараз використати потенціал лісонасіннєвих плантацій, їх у лісовому господарстві 1375 гектарів: першого покоління 901 гектар, другого — 474 гектари. Щоб у сучасних центрах не переробляли насіння низького класу, лісонасіннєві додаткові плантації закладаються щороку. Загалом по Мінлісгоспу за 2016—2020 роки їх буде створено 276 гектарів. Особливо інтенсивно ця робота ведеться зараз, оскільки закладені в 1970—1980-ті роки плантації вже виконали свої функції. Їх необхідно переводити у вкриту лісом площу та знімати з обліку, щоб використовувати в центрах лісонасіннєвий матеріал лише з поліпшеними спадковими якостями. Це забезпечить створення якісних і стійких до хвороб лісів у майбутньому в нашій країні. Зазначу, що такого ривка в цьому напрямі лісова галузь ще не знала. Тільки уявіть — таких теплиць, які зараз функціонують у лісовому селекційно-насіннєвому центрі 2, у республіці буде 48 площею 41 тис. м².

— Чи зросте й експорт насіння та садивного матеріалу?

— Насамперед, звісно, забезпечуватимемо потреби своїх господарств, а надлишки продавати. Наприклад, 28 млн штук садивного матеріалу ми продали цього року на експорт на суму близько 10 млрд рублів. При цьому різко збільшимо частку створення лісових культур із закритою кореневою системою. Тим самим заощадимо мільярди рублів, насамперед за рахунок догляду. Для порівняння: фіни починають проводити догляд за саджанцями з 3—5-річного віку.

— Окрім фінського, досвід яких країн, на вашу думку, корисний нашому лісовому господарству?

— Ще раз підкреслю, що за рівнем ведення лісового господарства ми не поступаємося фінам, але господарюємо в лісі ми по-різному. У Фінляндії основний споживач деревини — целюлозні комбінати, а основний вид продукції — балансова деревина, тому їхні рубки можна назвати комерційними. У цій країні цінність стиглого лісу не така висока, як у нас. Ми вирощуємо стиглу деревину доброї якості для меблевої промисловості, потреб будівельної галузі. Якщо ж говорити про рівень ведення лісового господарства, то для нас ще цікавий досвід таких країн, як Польща, Литва, Німеччина. Ми орієнтовані не лише на фінів. Глава держави доручив нашому відомству вивчити досвід ведення лісового господарства передових європейських країн, зокрема Фінляндії. Чим ми зараз і займаємося — вивчаємо, обираємо краще й активно впроваджуємо.

Чекаємо сходів

У теплицю відповідно до галузевої програми Мінлісгоспу висіяно 50 тис. комірок для вирощування ялини та 310 тис. комірок — сосни. фотоУ рамках проведення модернізації виробництва Республіканського лісового селекційно-насіннєвого центру збудовано й уведено в дію найсучаснішу теплицю розміром 16х90 метрів. Усі технологічні процеси в ній автоматизовано. Є метеостанція та блок контролю температури й вологості в самій теплиці. Комп'ютер підтримує оптимальну температуру та вологість для вирощування сіянців із закритою кореневою системою шляхом автоматичного відчинення кватирок, увімкнення та вимкнення системи «туман». Залежно від яскравості сонячного освітлення автоматично працює система зашторювання. Технолог щодня може виставляти як планкову, так і верхню систему поливу. Працювати система може і в автоматичному, і в ручному режимі та керуватися з комп'ютера, розміщеного в кабінеті виробничого відділу.

Ця система дозволить звести до мінімуму людський фактор під час вирощування сіянців із ЗКС і, відповідно, найточніше дотримати вимоги технології вирощування. Є також можливість точного дозування мінеральних добрив під час проведення підживлення та регулювання кислотності субстрату під час поливів. У теплицю відповідно до галузевої програми Мінлісгоспу висіяно 50 тис. комірок для вирощування ялини та 310 тис. комірок — сосни. Також цього року планується висів у теплицю другої ротації.