Експерт – Ведмідь М.М.: Стратегія лісорозведення в Україні

Автор не здивував: така сама звичка до запозичення без посилань, те саме змішування стилів, той самий мовчазний перегляд власних позицій... Але він чесно попрацював і це вже добре.

Багато помилок і описок. Я дещо виправляв по ходу читання, але не все. Особливо зауважу, що слова «насаджение» російською немає, правильно - «насаждение». Сподобалася рекомендація «Створити при Національній академії аграрних наук України Національний науковий центр « Інститут степознавства». Вона говорить про те, що на УкрНДІЛГА автор уже не сподівається, а отже прозрів. Я не став, возитися з додатками. Можете подивитися їх на сторінці проєкту, яку вчора оновили. М.П.

Стратегія лісорозведення в Україні

Проєкт ( Робочий варіант для пропозицій)

Стратегія розробляється в рамках проєкту ФАО « Консолідація лісової політики в Україні»

Експерт- Ведмідь М.М..к.с.-г.н.. Заслужений лісівник України

Зміст
Вступ
1. Проблеми розвитку лісорозведення в Україні
2. Принципи стратегії лісорозведення
3. Цілі та пріоритети лісорозведення
4. Основні напрями реалізації стратегії лісорозведення
4.1 Правові основи організації та управління лісорозведенням
4.2 Обґрунтування нормативів і обсягів лісорозведення
4.3 Наукове, нормативно-методичне забезпечення, проєктування заходів із лісорозведення та процедура виконання
4.4 Кадрове забезпечення
5. Фінансове забезпечення
6. Екологічна. економічна та соціальна ефективність лісорозведення внаслідок реалізації стратегії
Додатки

Вступ

На стан екологічної ситуації в регіонах України впливають еколого-географічні проблеми. Серед них для України характерні: зменшення запасів корисних копалин, виснаження ресурсів, зміна структури земельних ландшафтів зниження родючості ґрунтів. забруднення поверхневих і підземних вод. забруднення повітря, скорочення різноманіття рослинного та тваринного світу.

Стан природи в Україні — критичний, і з кожним роком набуває лише гіршого стану. Найбільш забрудненою є степова природна зона, особливо її центральна та східна частини.

В Україні склалася катастрофічна ситуація з постачанням населенню якісної питної води, оскільки більшість басейнів річок і водосховищ, з яких забезпечуються потреби населення у воді, не можна вважати екологічно безпечними. Найгостріша ситуація спостерігається в басейнах Дніпра. Сіверського Дінця, річках Приазов'я, окремих притоках Дністра та Західного Бугу, де якість води класифікується як дуже брудна (VI клас).
Поверхневі води є джерелом питного водопостачання для понад 70 % населення України. В окремих населених пунктах питна вода за фізико-хімічними показниками (загальна мінералізація, жорсткість, вміст заліза, фтору тощо) не відповідає вимогам ГОСТ 2874-82 «Вода питна. Гігієнічні вимоги та контроль якості».

Основними негативними наслідками сільськогосподарської діяльності людини є збіднення й виснаження родючих українських чорноземів, промислове забруднення ґрунтів, широке поширення монокультур, застосування азотних мінеральних добрив тощо.

В Україні 70 % її території займають сільськогосподарські угіддя. з них рілля - близько 33 млн. га. або 80 % їх площі.

Екстенсивне використання землі призвело до розвитку небачених ерозійних процесів. Щорічні втрати ґрунту становлять 600 млн. т. гумусу близько 20 млн. т. води — 16 млрд. м3. Площа деградованих ґрунтів щорічно збільшується на 80 тис. га. Майже кожен третій гектар еродований, другий — дефляційно небезпечний, четвертий — кислий.

Втрати чистого доходу сільськогосподарського виробництва становлять майже 3 млрд. доларів.

Найбільша інтенсивність яроутворення земель у лісостеповій і степовій природних зонах України . а найбільші втрати орного шару ґрунту в Степу в зоні звичайних чорноземів, де ці втрати становлять більше 20 т/га на рік. Досить висока інтенсивність водної ерозії на Поділлі. Прикарпатті та північно-західній частині Українських Карпат, де втрати орного шару становлять більше 15 т/га на рік.

Причинами деградації ґрунтів, опустелювання земель є надмірна їх розораність, зрошення та знелісення.

Збільшуючи лісистість, лісомеліоративні комплекси оптимізують вологообіг. тепло- і газообмін території, перетворюють прості аграрні ландшафти на складніші, стійкі лісоаграрні екосистеми (агролісоландшафти). У них пригнічуються деструктивні процеси, слабшає шкідливість посух і суховіїв, пилових бур. На меліорованих землях оптимізується гідротермічний режим, скорочується (або припиняється) поверхневий стік, знижується вуглецева напруга, форсуються процеси ґрунтоутворення, чистішими та повноводнішими стають річки й водойми, підвищується біологічне та ландшафтне різноманіття місцевості.

Нинішні обсяги лісорозведення низькі, вони мають некомплексний, фрагментарний характер.Захисні лісові насадження. Особливо полезахисні лісові смуги, перебувають переважно безгосподарними, у занедбаному стані, пошкоджуються хворобами, шкідниками, пожежами, відмирають, а також знищуються самовільними рубками.

На основі цієї стратегії та відповідно до неї мають бути розроблені правові основи організації й управління лісорозведенням. наукове, нормативно-методичне забезпечення, проєктування заходів із лісорозведення та процедура виконання.
Лісорозведення слід розглядати як важливий елемент державної стратегії збереження довкілля, раціонального використання та примноження природно-ресурсного потенціалу країни, розв'язання проблем її екологічної та продовольчої безпеки, поліпшення комфорту проживання населення.

1. Проблеми розвитку лісорозведення в Україні

Україна має майже 200-річний досвід лісовирощування. зокрема на землях, непридатних для сільськогосподарського виробництва.
Завдяки Лазарю Глобі. Антипу Легкоступу. І.Л. Данилевському, В.Л. Ломіковському. В.П. Скаржинському, В.Є. Граффу, І.І. Корнісу та іншим ентузіастам. Україна вважається колискою степового та захисного лісорозведення.

Біля витоків лісорозведення з боку держави, а також приватних землевласників вживалися локальні стратегії лісорозведення. а обсяги лісорозведення були невеликими та мали фрагментарний характер.

Узагальнюючи державне ставлення до лісорозведення за останнє століття, можна його розділити на шість періодів:
• перший період (1921—1930 рр.) пов'язаний із виконанням квітневої 1921 р. Постанови Ради Праці та Оборони, що передбачала розвиток лісомеліоративних робіт у державному масштабі під керівництвом Головлісгоспу при Наркомземі (наприкінці періоду переформованого на лісомеліоративний трест «Агроліс» із заліснення та закріплення непродуктивних земель):
• другий період (1931—1948 рр.) зумовлений рішенням Всесоюзної конференції з боротьби з посухою, що відбулася в 1931 р.:
• третій період (1949-1953 рр.). найінтенсивнішого розвитку лісорозведення, пов'язаний із Постановою Ради Міністрів УРСР від року «Про заходи щодо полезахисного лісорозведення в колгоспах Української РСР». Постановою ЦК ВКП(б) і Ради Міністрів СРСР від 20 жовтня 1948 р. «Про план полезахисних лісонасаджень, впровадження травопільних сівозмін, будівництва ставків і водойм для забезпечення високих і стійких урожаїв у степових і лісостепових районах європейської частини СРСР»;
• четвертий період (1954-1966 рр.) пов'язаний із Постановою Ради Міністрів СРСР від 20 квітня 1953 р. № 1144.характеризується різким спадом лісорозведення та лісомеліоративних робіт у країні:
• п'ятий період (1967-1990 рр.) пов'язаний із виконанням Постанови Ради Міністрів УРСР від 16.05.1967р. «Про невідкладні заходи із захисту ґрунтів від ерозії» і постановиРади Міністрів УРСР від 1969р. «Про створення завершеної системи захисних лісонасаджень», що дещо змінило ставлення до лісорозведення:
• шостий період (з 1991 р. до теперішнього часу) відзначається черговим спадом робіт із лісорозведення (особливо полезахисного), хоча було ухвалено безліч різних нормативних документів щодо збільшення обсягів лісорозведення.

Найактуальнішими проблемами в лісорозведенні нині є:

немає кадастрової оцінки земель, яка могла б визначити доцільність передачі земель під лісорозведення:
немає нормативної бази, яка б дала можливість скласти Генеральний план створення об'єктів природно-заповідного фонду:
відсутність Генеральної схеми створення захисних насаджень;
немає методики оцінки земель, придатних для лісовирощування;
законодавчо не врегульована цільова передача земель під лісорозведення;
відсутність правового забезпечення мотивації та фінансування робіт із захисного лісорозведення незалежно від форм власності на землі;
не виділяються землі, фінансування під лісорозведення в обсягах, передбачених різними законами та державними програмами.

2. Принципи стратегії лісорозведення

Лісорозведення в Україні має проводитися відповідно до вимог законів України: «Про Червону книгу України». «Про рослинний світ». «Про тваринний світ». «Про природно-заповідний фонд України». Положення про «Зелену книгу України» та ін..

Лісорозведення в Україні має відповідати флористичному, геоботанічному. екологічному та природно-кліматичному районуванню й зонуванню без порушення видового біорізноманіття локальних нелісових екосистем.

Заходи з лісорозведення мають плануватися та виконуватися як обов'язкова складова загальнодержавних природоохоронних заходів із фінансуванням переважно з державного бюджету.

Усі роботи із захисного лісорозведення мають вестися концентровано й спрямовуватися на створення агролісокомплексів ( сукупність усіх потрібних видів захисних лісових насаджень на сільськогосподарській території в рамках зональних геоморфологічних структур) здатних разом з іншими меліораціями- агротехнічними, лукомеліоративними, гідротехнічними, культуртехнічними тощо.. стабілізувати деградовані ландшафти й підвищувати їхню продуктивність.

Агролісокомплекси створювати з найбільшою їх ефективністю, охоплюючи цілі водозбірні басейни або райони дефляції та опустелювання, незалежно від меж адміністративно-господарських утворень.

Агролісокомплекси насамперед слід формувати в районах, де вони дадуть найбільшу віддачу й у коротший термін, а також у тих районах, де для завершення таких комплексів потрібні порівняно невеликі обсяги робіт.

Для розгортання робіт із захисного лісорозведення першочерговими є території екологічного лиха, де в небезпечних масштабах розвинені дефляція та водна ерозія, особливо в гідрографічній мережі, на крутих і гірських схилах, великих піщаних масивах, а також зрошувані землі в посушливих регіонах країни.

З огляду на те, що найпроблемнішою з погляду лісорозведення є степова природна зона, то необхідно юридично визначити степову екосистему та створити окрему категорію земель для Степу, з метою врегулювання статусу малопродуктивних, деградованих і еродованих земель запасу та непридатних для ведення сільського господарства земель, вкритих степовою рослинністю, у земельному, природоохоронному й аграрному законодавстві.

Ксерофітизація — один із найімовірніших і очевидних наслідків впливу зміни клімату для лісового типу рослинності, тому в лісорозведенні потрібно буде використовувати види деревних і чагарникових рослин із ширшим ареалом поширення, що дозволить отримати насадження з меншими економічними витратами та біологічно стійкіші.

3.Цілі та пріоритети лісорозведення

Метою стратегії розвитку лісорозведення в Україні є :
• створення нових лісів, завершеної системи захисних лісових насаджень на землях країни, незалежно від форм власності, як обов'язкової складової загальнодержавних та інших програм зі збереження довкілля:
* підвищення ефективності заходів із боротьби з деградацією та опустелюванням земель:
• відновлення ґрунтової родючості:
* забезпечення екологічної та продовольчої безпеки країни:
• зниження рівня дискомфорту в місцях роботи та проживання людей:
* відродження стійкого функціонування державного механізму планування, проєктування та здійснення лісорозведення в комплексі з іншими засобами меліорації земель у масштабах, обсягах і темпах, продиктованих сучасним станом і небезпечним погіршенням екологічної обстановки в Україні.
Основні пріоритети розвитку лісорозведення:
♦ проведення повномасштабної інвентаризації захисних лісових насаджень на всіх категоріях земель, особливо полезахисних лісових смуг . і отримання об'єктивної інформації про їхню збереженість, сучасний стан, меліоративну ефективність і потребу в лісогосподарських заходах;
♦ наукове обґрунтування масштабів і обсягів лісорозведення;
♦ головним пріоритетом степового лісорозведення має бути - створення лісонасаджень на тих ділянках, де вони росли колись. а саме - на круті схили, балки, береги й затоки річок. а також закріпити й залісити яри та сипучі піски;
♦ створення лісомеліоративних комплексів за водозбірним або ландшафтним принципами;
♦ лісорозведення проводити з використанням поліпшеного елітного та сортового садивного матеріалу з дотриманням лісонасіннєвого районування та лісотипологічних принципів;
♦ основою лісорозведення мають стати індивідууми та популяції найстійкіші й найпродуктивніші в конкретних природно- кліматичних та едафічних умовах;
♦ науково- методичне та матеріально-технічне забезпечення лісового насінництва;
♦ удосконалення нормативно-правової основи та системи державного стимулювання лісорозведення;
♦ створення державного механізму управління захисним лісорозведенням: планування. проєктування. Організації;
♦ фінансування, контролю якості та ефективності робіт;
♦ наукове та нормативно-методичне забезпечення проєктування і створення захисних лісових насаджень;:
♦ матеріально-технічне забезпечення захисного лісорозведення;
♦ кадрове забезпечення захисного лісорозведення;
♦ розроблення національної та регіональних програм лісорозведення на найближчу та довгострокову перспективи.

4. Основні напрями реалізації стратегії лісорозведення
4.1 Правові основи організації та управління лісорозведенням

Правовою базою реалізації стратегії є:

o ратифіковані міжнародні конвенції, зокрема: Конвенція про біологічне різноманіття. Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття та ін.:

o Лісовий кодекс України (Постанова ВСУ №3404-1У від 08.02.2006р.):

o Водний кодекс України (Постанова ВСУ № 2768 від 25.10.2001р.).

o Земельний кодекс України ( Постанова ВСУ №214795 від 06.06.1995р.);

o закон України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» ( від 21.09.2000р. № 1989-Ш). Закон України «Про меліорацію земель» (від 14.01.2000р. № 1389-Х1Х):

o указ Президента України «Про деякі заходи зі збереження та відновлення лісів і зелених насаджень» (від 04.11.2008р. №995/2008):

o Державна цільова програма «Ліси України» на 2002- 2015роки ( Постанова КМУ від 29.04.2002р.):

• постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми розвитку українського села на період до 2015 року» (від 19.09.2007р. № 1158):

• постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 р. № 303 «Про затвердження Правил з відтворення лісів»:

• Концепція реформування та розвитку лісового господарства (розпорядження КМУ від 18.04.2006р. № 208-р):

• Концепція розвитку агролісомеліорації в Україні ( розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2013 р. № 725-р.):

• План заходів із реалізації Концепції розвитку агролісомеліорації в Україні (розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 р. № 582-р):

• наказ Держкомлісгоспу України від 19.08.2010р. №260 яким затверджено « Інструкцію з проєктування. технічного приймання, обліку та оцінки якості лісокультурних об'єктів».

Необхідно внести зміни до законодавчих актів і нормативних документів:

o до Лісового кодексу України ст.. 1,2,4 та інші статті, які пов'язані з цими статтями, зокрема до складу вкритої лісом площі включати масивні зімкнені лісонасадження, а також лінійні лісонасадження шириною понад 20м. площею понад 0.5га та ін.:

o до Земельного кодексу України :
- ст. 22,25 у частині лісонасаджень лінійного типу, віднесених до лісового фонду:
- дозволити зміну цільового призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення на природоохоронне призначення, тобто для консервації через залуження або заліснення залежно від географічного та природно-кліматичного розташування ділянки:
- законодавчо зобов'язати власників і землекористувачів проводити заліснення низькопродуктивних і невикористовуваних земель усіх форм власності та забезпечити фінансуванням лісорозведення до переведення у вкриту лісом площу, або початком виконання захисних функцій.

Законодавчо передбачити :
o землі, що передаються під лісорозведення, звільняються від сплати відшкодування втрат до місцевого бюджету та збитків землекористувача:
звільнити від сплати податку на земельну ділянку в разі її консервації (природоохоронного використання);
o відшкодування втрат доходів землевласників, землекористувачів від недоотримання сільськогосподарської продукції із земель, переданих під створення захисних лісонасаджень, до виконання ними захисних функцій :
o 50 %-е зменшення земельного податку на сільськогосподарські угіддя, на яких проводиться лісорозведення в передбачених проєктом обсягах на період до введення захисних лісових насаджень в експлуатацію (цю пільгу підтверджують щороку на ту площу сільгоспугідь, де було закладено весь лісомеліоративний комплекс);
o незастосування податків на додану вартість і прибуток з додаткової продукції, отриманої внаслідок меліоративного впливу захисних лісових насаджень.

Підготувати постанову КМ України, в якій визначити виконавців і фінансове забезпечення з метою:
- проведення оцінки земель, які можуть бути передані під заліснення, а також подальше використання земель, на яких відбулося самозаліснення:
- проведення інвентаризації всіх захисних лісонасаджень, у т.ч. полезахисних лісових смуг;
- проведення лісовпорядних робіт для оцінки стану захисних лісонасаджень, визначення господарських заходів для відповідності їх цільовому призначенню, а також лісонасаджень, що перебувають на землях запасу;
-закріпити всі лісові насадження та захисні лісонасадження за користувачами й власниками земель;
- провести державний облік лісів.

Підготувати постанову КМ України з метою визначення виконавців і фінансування розроблення Регіональних програм лісорозведення та Національної програми лісорозведення до 2040 року.

Підготувати розпорядження Кабінету Міністрів України « Про розвиток сортовипробування деревних і чагарникових порід в Україні»:

Розробити для всіх лісорослинних зон методики оцінки земель, придатних для лісовирощування:

Розробити методики оцінки не вкритих лісовою рослинністю земель для визначення доцільності віднесення їх до об'єктів природно- заповідного фонду.

4.2. Обґрунтування нормативів і обсягів лісорозведення

Лісистість України в різні періоди її історії була різною, а зараз вона становить 15,9%. чинній методиці її визначення, а якщо визначати за методикою, прийнятою в європейських країнах, тобто порівнювати з площею суходолу країни, то лісистість в Україні становитиме 16.5% (додаток1).
За природними зонами та лісорослинними зонами лісистість становить: Полісся — 26.8 %. Лісостеп — 13.0 %. Степ — 5.3 %. Карпати — 42.0 %, Крим -
10.4 %.

Як в Україні, так і за природними зонами та регіонами не досягнуто оптимальної лісистості (додаток 2).

Під час розрахунків лісистості до складу вкритої лісом площі включалися полезахисні лісові смуги, інші захисні насадження лінійного типу, які не є лісом, оскільки не відповідають визначенню лісу (ст.1 Лісовий кодекс України) та методикам визначення лісистості європейських країн.
Лісистість у різні періоди змінювалася залежно від неоднакових підходів до її розрахунків, що визначалося Лісовим кодексом України, ухваленим у різні періоди часу ( 1978р., 1994р.. 2006р.).

Нова редакція Лісового кодексу 2006 року, до лісового фонду включає лісові насадження лінійного типу, що реально завищує площу лісів.
Необхідно чітко розмежувати поняття «Площа, вкрита лісовою рослинністю» і «Площа вкрита лісом» і внести відповідні зміни до законодавчих і нормативних актів.

До площі вкритих лісовою рослинністю земель належать як масивні лісонасадження, так і лінійного типу, а до площі, вкритої лісом, лише масивні лісонасадження, що відповідає європейським критеріям і чинному Лісовому кодексу (ст.1).

Оптимальна лісистість включає в себе не лише всі категорії масивних лісів, але й інші багаторічні насадження вузькоцільового призначення: полезахисні, водорегулювальні, приярові, прибалкові. придорожні, яро-балкові» берегозахисні насадження, лісопарки та ін.
Розроблено й визначено кілька типів оптимальної лісистості: водоохоронна, полезахисна, протиерозійна. захисна.

Найповніший прояв і використання всього комплексу функцій і середовищезахисних властивостей лісу в окремих географічних районах з урахуванням соціально-економічних потреб і можливостей суспільства забезпечує оптимальна лісистість.

Оптимальна лісистість у малолісних районах — це мінімально необхідна площа лісів і захисних насаджень різного цільового призначення, що задовольняють потреби народного господарства й населення в захисних функціях і властивостях лісу, в його матеріальній продукції.

Якщо порівнювати площу, вкриту лісовою рослинністю, з площею суходолу країни, то для досягнення оптимальної лісистості в Україні необхідно створити 1450.6 тис. га лісонасаджень, як масивних. так і лінійного типу ( додаток 3).

У степових областях лісорозведення може бути проведено на площі

838.1 тис. га (57.8 %). де домінуватимуть захисні насадження лінійного типу.

За період від часу розроблення нормативів оптимальної лісистості

Оптимальна лісистість у малолісних районах — це мінімально необхідна площа лісів і захисних насаджень різного цільового призначення, для досягнення оптимальної лісистості в Україні необхідно створити 1450.6 тис. га лісонасаджень, як масивних. так і лінійного типу ( додаток 3).

У степових областях лісорозведення може бути проведено на площі

838.2 тис. га (57.8 %). де домінуватимуть захисні насадження лінійного типу.

За період від часу розроблення нормативів оптимальної лісистості

У степових областях лісорозведення може бути проведено на площі
838.1 тис. га (57.8 %). де домінуватимуть захисні насадження лінійного типу.

За період від часу розроблення нормативів оптимальної лісистості минуло кілька десятиліть, відбулися зміни в критеріях, які були використані під час розроблення зазначених нормативів, тому можливе розроблення нових нормативів, хоча головне, це провести лісорозведення на тих територіях, де вони потрібні за природними умовами.

Під час розроблення нових нормативів комплексної (оптимальної) лісистості території необхідно:
♦ врахувати вплив глобальних змін клімату, стан довкілля, соціальні, політичні та економічні чинники;
♦ врахувати межі лісогосподарських таксонів, як основи для розрахунку оптимальної лісистості;
уточнити у зв'язку з удосконаленням методів аналізу даних (зокрема, розвитком показників, структури земельного фонду, площ і розміщення орних земель, промислових підприємств, населених пунктів, еродованих земель, функціонального призначення лісів тощо.:
♦ врахувати сучасні дані щодо площі яро-балкових земель, її структури та густоти яро-балкової мережі за районами:
♦ врахувати сучасне розміщення автомобільних і залізних доріг, передбачити збільшення ширини захисних смуг уздовж автодоріг у зв'язку зі збільшенням транспортних потоків і рівня забруднення повітря:
♦ використати новітні топографічні матеріали:
♦ скоригувати методологічні підходи у зв'язку зі зміною соціально-економічних умов, ухваленням нової законодавчої та міжнародної нормативної бази, яка розроблена на основі концепції сталого розвитку:
♦ врахувати міжнародні угоди та зобов'язання, прийняті Україною:
♦ внести зміни до Лісового кодексу України ст. 1,2.3,4 щодо визначення поняття лісу, розміри площ лісових насаджень. які мають вважатися лісом:
♦ врахувати затверджені Кабінетом Міністрів України нормативні документи, зокрема щодо функціонального поділу лісів на категорії за екологічним і соціально-економічним значенням:
♦ врахувати збільшення техногенного та рекреаційного навантажень:
♦ врахувати через поширення ерозійних процесів зміни структури угідь (зокрема збільшення площ неугідь і зменшення питомої ваги орних земель):
♦ врахувати зниження чисельності населення, особливо в сільській місцевості:
♦ використання методичних підходів до оцінки різноманітних функцій лісів і захисних лісових насаджень, аналізу даних, зокрема ГІС- технологій. що дозволить підвищити точність моделювання оптимальної лісистості для окремих регіонів та її складових.

4.3.Наукове, нормативно-методичне забезпечення, проєктування заходів із лісорозведення та процедура виконання

До 1930 року лісорозведення здійснювалося шляхом проб і помилок, про що свідчить рішення з'їздів лісівників, лісничих і вчених, і тому практично в Україні жодних офіційних настанов, рекомендацій з лісорозведення не було.

У 1930 році Наркомзем України затвердив перші типи лісових культур, складені за типами лісу Є.В. Алексєєва.

У 1935 році були розроблені типи лісових культур для лісопромислової та лісокультурної зон України, а в 1938 році були складені типи лісових культур для всієї України.

У повоєнні роки почала активізуватися науково- дослідна робота з лісорозведення та розроблення нормативної документації.

Потреба у вивченні, розробленні та внесенні змін до нормативних документів за напрямами:
♦ удосконалення технологій природного поновлення поблизу стін лісу з урахуванням світової практики та з метою збереження біологічного різноманіття, як основного джерела генетичного матеріалу для селекційного процесу:
♦ розроблення ефективних технологій для створення плантацій із відповідних видів деревних порід (сосни, модрини, ялини. дугласії. тополі та інших) на тлі оптимальних для них едафо-кліматичних умов і застосування високої агротехніки та прийомів інтенсифікації росту (добрив, меліорантів, стимуляторів, засобів боротьби з хворобами, шкідниками та бур'янами):
♦ розроблення технології двоприйомних культур, із садінням у лісові культури світлолюбних головних порід, а через певний період під наметом тіньовитривалих порід:
♦ вивчення застосування повільнорозчинних мінеральних добрив, особливо азотних, різних органічних добрив, багаторічних бобових трав, засобів захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів:
♦ вивчення застосування під час вирощування лісових культур дії сучасних засобів інтенсифікації їхнього росту, зокрема полімерних плівкоутворювальних покриттів із фунгіцидами, інсектицидами, гербіцидами тощо:
♦ розробити регіональні підсистеми лісорозведення, що включають заходи сприяння природному поновленню та створенню лісових культур:
♦ розробити способи, технології та технічні засоби для закладання й вирощування цільових лісових культур із заданими параметрами продуктивності, зокрема лісосировинних, санітарно-гігієнічних, ландшафтних, водоохоронних, ґрунтозахисних та іншого призначення:
♦ розробити технології та технічні засоби для вирощування, зберігання й транспортування укрупнених сіянців деревних порід із підвищеною життєздатністю та швидкістю росту в лісових культурах:
♦розробити рекомендації з плантаційного лісовирощування:
♦ розробити рекомендації з вирощування сіянців головних лісотвірних порід із закритою кореневою системою:
♦ розробити рекомендації зі створення та вирощування лісових культур із використанням сіянців із закритою кореневою системою:
♦ розробити рекомендації з удосконалення лісорозведення на землях, виведених із сільськогосподарського користування в умовах Полісся та Лісостепу:
♦ удосконалити ГОСТ на садивний матеріал лісових деревних порід, де передбачити й садивний матеріал із закритою кореневою системою для головних лісотвірних порід:
♦ внести зміни й доповнення до Нормативів оцінки якості лісових культур під час переведення у вкриті лісовою рослинністю землі, створених сіянцями із закритою кореневою системою.
♦ розробити картографо-аерокосмічний моніторинг стану, розвитку й оптимізації структури агроландшафтів за допомогою лісової меліорації. що забезпечує відновлення та збереження їхнього біорізноманіття і продуктивності:
♦ удосконалити ГОСТ на садивний матеріал лісових деревних порід, де передбачити й садивний матеріал із закритою кореневою системою для головних лісотвірних порід:
♦ внести зміни та доповнення до Нормативів оцінки якості лісових культур під час переведення у вкриті лісовою рослинністю землі, створених сіянцями із закритою кореневою системою.
♦ розробити картографо-аерокосмічний моніторинг стану, розвитку й оптимізації структури агроландшафтів за допомогою лісової меліорації. що забезпечує відновлення та збереження їхнього біорізноманіття і продуктивності:
♦ розробити сучасні високоефективні методи селекції нових високопродуктивних, екологічно адаптивних, господарсько цінних сортів і форм дерев та чагарників.
Розроблення проєктно-кошторисної документації зі створення та утримання захисних лісових насаджень
♦ Проєктно-вишукувальні роботи із захисного лісорозведення виконуються спеціалізованими проєктно-вишукувальними інститутами. землевпорядними та іншими підприємствами;
♦ з метою підвищення оперативності та якості проєктного забезпечення запланованих заходів, акумуляції в них останніх досягнень науки, техніки та передового досвіду необхідно створювати тимчасові творчі колективи, постійні науково-проєктні формування та інші структури, в яких будуть об'єднані вчені, вишукувачі та проєктувальники. Такі формування виконують і прикладні дослідження з усього циклу робіт із лісорозведення — від розроблення регламентів розміщення насаджень різного призначення до технологій їх створення та наукового супроводу робіт;
♦ під час проєктування насамперед передбачається створення систем захисних лісових насаджень за водозбірними басейнами річкових і великих балкових систем.а також у районах активного прояву дефляції ґрунтів з урахуванням ступеня їхньої деградації та засолення для отримання якнайшвидшого природоохоронного, екологічного.економічного та соціального ефекту;
♦ проєктування агролісокомплексів проводиться одночасно з внутрішньогосподарським землеустроєм, а на зрошуваних землях — зі складанням проєкту меліоративного будівництва та господарського освоєння іригаційних систем, а в інших випадках лісомеліоративні заходи проєктуються в порядку доповнення до землевпорядного проєкту з обґрунтуванням їхнього складу й обсягу;
♦ лісомеліоративні заходи проєктуються у два етапи:
- на першому етапі -на рівні та в складі генеральних схем, що розробляються на великі території- області або басейни великих і середніх річок;
-на другому етапі проєктно-кошторисна документація адаптується на групу господарств або наділи землекористувачів. природні мезо- та мікрооб'єкти (балкові, долинно-річкові водозбори), об'єднані спільністю геоморфоструктурної ситуації.
♦ проєктування комплексного лісомеліоративного освоєння піщаних масивів включає оцінку кліматичних, фізичних, геоморфологічних, фітоценотичних, лісорослинних умов, еколого-соціальної обстановки території, визначення особливостей і форм перспективного використання земель. При цьому виділяються категорії земель орного, сіножатно-пасовищного, садово-виноградного. лісогосподарського, рекреаційного призначення.

Важливе місце посідає визначення режимів користування. обмежень і гарантій, що дозволяють зберігати чи посилювати природні функції арен (вологонакопичувальні, середовищетвірні тощо) і задовольняти інтереси місцевого населення.

Для земель лісогосподарського та рекреаційного призначення важливу роль відіграє оптимальна лісистість. довговічність і продуктивність насаджень. їхня функціональна структура та породний склад, склад мисливсько-фауністичних комплексів, рекреаційні навантаження тощо.

В умовах багатоукладної економіки велике значення має організаційно-управлінське забезпечення створення та утримання захисних лісових насаджень, оскільки це пов'язано з вилученням орних, пасовищних та інших угідь і переведенням їх у землі, зайняті деревно-чагарниковою рослинністю.

Відповідно до чинної правової бази замовниками зі створення захисних лісових насаджень для державних потреб є галузеві міністерства. центральні органи виконавчої влади та їхні територіальні органи управління, чия діяльність так чи інакше пов'язана із землекористуванням.

Захисні лісові насадження можуть створюватися силами землевласників (землекористувачів) або спеціалізованими підрозділами на умовах підряду.

Функції генерального замовника з усього циклу лісомеліоративних робіт (від проєкту до створення насаджень) на сільськогосподарських землях мають покладатися на Міністерство аграрної політики та продовольства й центральні органи влади.

Самостійними замовниками можуть бути також адміністрації територіальних утворень, об'єднання підприємств. окремі підприємства, установи, організації та приватні особи, власники землі, землекористувачі.

Реалізація стратегії має спиратися на чітко налагоджену роботу підприємств лісового господарства, а також промисловості, що випускає машини та знаряддя, необхідні для лісорозведення.

Необхідно передбачити відродження наукових підрозділів, випробувальних полігонів і конструкторських бюро, заводських цехів, зайнятих розробленням технічної документації, випробуванням і серійним виробництвом нової техніки.

Першочергові завдання лісорозведення:
♦ оновлення матеріально-технічної бази підприємств лісогосподарського профілю;
♦ удосконалити систему лісового насінництва шляхом підвищення ефективності використання наявних об'єктів і створення нових, у т. ч. селекційно-насінницьких комплексів;
♦ розширити відомчі й організувати державне сортовипробування:
♦ провести ДНК паспортизацію об'єктів лісового насінництва:
♦ комплектування їх технікою для заготівлі та переробки насіння, для роботи в розсадниках. лісокультурною технікою, технічними засобами для виконання протипожежних і лісозахисних заходів.

4.2 Кадрове забезпечення

Для ефективного управління реалізацією заходів із лісорозведення створити при Міністерстві аграрної політики та продовольства України.,головних управліннях АПК при облдержадміністраціях, райдержадміністраціях служби з агролісомеліорації.

При вищих навчальних закладах 3-4 рівнів акредитації відновити підготовку фахівців з агролісомеліорації або спеціалізацію з агролісомеліорації.

Забезпечити перепідготовку управлінського та інженерно-технічного персоналу, підготовку наукових кадрів.

Створити при Національній академії аграрних наук України Національний науковий центр « Інститут степознавства».

5. Фінансове забезпечення

Кошти для виконання завдань із лісорозведення забезпечуються переважно з Державного бюджету. а також місцевих бюджетів, землевласників, землекористувачів, інвесторів, меценатів, міжнародних фондів та інших коштів відповідно до чинного законодавства України.

Створити систему фінансового кредитування заходів із лісорозведення, лізингового постачання машин і механізмів, у т.ч. й імпортних.

6. Економічна, екологічна та соціальна ефективність лісорозведення внаслідок реалізації стратегії

Реалізація стратегії лісорозведення, зокрема, дозволить:
♦ підвищити стійкість біологічної компоненти агроландшафтів до негативного впливу:
♦ забезпечити фільтрацію й очищення поверхневого стоку від шкідливих інгредієнтів шляхом переведення його з використанням захисних лісових насаджень лінійного типу в підґрунтовий:
♦ зупинити ерозію та дефляцію ґрунтів:
♦ поліпшити лісівничо-меліоративні функції захисних лісових насаджень лінійного типу внаслідок проведення необхідних лісівничих заходів:
♦ зберегти біологічне та ландшафтне різноманіття, посилити інтенсивність процесів природного відтворення агроландшафтів:
♦ оптимізувати розміщення систем захисних лісових насаджень лінійного типу за адаптивно-ландшафтним принципом:
♦ підвищити рівень полезахисної лісистості:
♦ зменшити забруднення ґрунтів хімічними сполуками:
♦ підвищити врожайність сільськогосподарських культур у міжсмугових полях:
♦ збільшити підґрунтовий стік за умови досягнення оптимальної лісистості водозборів;
♦ забезпечити додатковий обсяг поглинання вуглецю захисними лісовими насадженнями :
♦ підвищити ефективність упровадження державних екологічних програм, пов'язаних із поліпшенням стану довкілля.

Виконання основних стратегічних напрямів лісорозведення в Україні загалом забезпечить значний еколого-економічний ефект — як прямий (підвищення врожайності, додаткове зволоження території, охорона земель від ерозії тощо). так і опосередкований (збільшення біологічного різноманіття. поліпшення умов існування фауни та проживання місцевого населення, зниження рівня захворюваності тощо). а за умови створення захисних лісових насаджень різних просторово-цільових форм у повному обсязі — забезпечить активний вплив на регіональні мікрокліматичні умови.

Загальні орієнтовні витрати на всі заходи, пов'язані з лісорозведенням, на рік становитимуть 2.3 млрд.грн. а втрати чистого річного доходу сільськогосподарського виробництва становлять майже 3 млрд. дол. США. що значно перевищує річні витрати на лісорозведення

Експерт – Ведмідь М.М.: Стратегія лісорозведення в Україні

Ще в рубриці «Лісовідновлення»

Олександр Кулик: «За рівнем ведення лісового господарства ми не поступаємося фінам, але господарюємо в лісі ми по-різному»

Ефективне використання полезахисних лісових смуг

Сезонний розвиток природи та весняні терміни створення лісових культур