Стан лісів Білорусі: тенденції, проблеми та шляхи розв'язання

Раджу ознайомитися з дуже цікавою доповіддю Михайла Єрохіна, багато положень якої справедливі й для українського Полісся і не тільки для нього. М.П.

У Біловезькій пущі почався курс лекцій на природоохоронну тематику. Провідний науковий співробітник Інституту експериментальної ботаніки НАН Білорусі, кандидат біологічних наук Максим Єрмохін виступив із першою доповіддю на тему «Стан лісів Білорусі та Біловезької пущі — тенденції, проблеми та розв'язання», у якій торкнувся багатьох сучасних проблем білоруського лісу та проаналізував можливі причини тих змін, які ми сьогодні спостерігаємо. «Багна» склала конспект лекції зі слайдами з презентації. Він буде корисний тим, хто цікавиться динамікою розвитку деревних порід, проблемами зникнення ялини та інших цінних дерев, проблемами всихання дібров, а також фахівцям, які займаються питаннями лісовідновлення та сталим управлінням лісовими екосистемами.

Відкриті лекції — курс доповідей на природоохоронну тематику, що проводиться щомісяця в рамках Програми на підтримку заповідності, яку реалізують національний парк «Біловезька пуща» та Громадська організація «Ахова птушак Бацькаўшчыны» за підтримки Франкфуртського зоологічного товариства.

Лекція 1. Тема: «Стан лісів Білорусі — тенденції, проблеми та шляхи розв'язання». Доповідач: Максим Єрмохін

За останні 25 років відзначається пік загибелі лісів. Причина — несприятливі погодні умови, масові всихання та буреломи. Початок 2000, 2010, 2011 років — час, коли всі ялинові ліси в Білорусі почали масово гинути. Щороку по всій країні втрачається до 20 тис. га ялинових лісів. Свій негативний слід залишили й пожежі. Наприклад, 1992 року була сильна посуха, за літо все вигоріло. Але потім лісова охорона вийшла на новий рівень, і ситуація поліпшилася: за останні 5—7 років кількість пожеж зменшилася (200—300 га по всій Білорусі — це зовсім маленькі цифри порівняно з тим, що було раніше).

Усі пожежі пов'язані з посухами в літній період. Раніше подібне явище спостерігалося в 1960, 1970, 1980-х роках.

Клімат у Білорусі змінюється. З 1961-го по 1990-й рік середньорічна температура в Берестейському регіоні становила 6-7ºC. У 2006-му вона вже була 7-8ºC, до 2010-го — 8-9ºC. Природно, збільшується кількість посух, які призводять до катастрофічних наслідків для лісів, насамперед для бореальних видів. Кліматичні зміни в 1991—1996 роках призвели до збільшення опадів узимку за рахунок дощу. Підвищилися середні температури — вона стала на 3ºC вищою. Тому опади випадають не у вигляді снігу, а у вигляді дощу.

Влітку температура також дещо підвищилася, а кількість опадів зменшилася. Унаслідок цього посухи почали виникати частіше. До чого це призводить? Проаналізували, що відбувається зі сніговим покривом у Березинському біосферному заповіднику. Виявилося, утворення снігового покриву змістилося на дві декади. Більше того, його глибина зменшилася майже на 25% в зимовий період. До початку вегетаційного сезону сніг починає танути, і настає добра вологозабезпеченість у дерев, але по факту ці 25% запасу вологи відсутні, і дерева починають відчувати нестачу води вже на початку періоду росту.

«Зміна клімату чи антропогенний вплив — причина всихання ялини?»

Якщо ми подивимося на межу суцільного поширення ялини, то побачимо, що в кількох регіонах на півдні ялинові ліси вже зникли. Ялина в складі присутня, але вже не домінує. Багато в чому це пов'язано не лише з кліматом, а й з меліорацією, яка інтенсивно проходила в цих регіонах.

У Біловезькій пущі осушувальна меліоративна система позначилася по всьому периметру території. Якщо подивитися на трикілометрову зону навколо каналів, то виявиться, що практично вся вона зачеплена осушенням.

На території Білорусі проходять межі трьох лісотвірних порід — ялини, граба, вільхи сірої. Коли відбувається потепління клімату, ці межі зміщуються на північ. За вірних кліматичних прогнозів межа розділів може зміститися на 100—200 км. Якщо клімат теплішатиме, то, найімовірніше, у нас відбудуться такі зміни.

За результатами аналізу «Вплив клімату на приріст дерев при потеплінні» виявилося, що на такій породі, як сосна, глобальні зміни сильно не позначаться (на півдні може збільшитися приріст до 6%, а на півночі до 10%). 

З ялиною все набагато радикальніше: уся південно-західна частина потрапляє до дуже несприятливої кліматичної зони. Зниження чисельності ялини можливе до 25%. У разі, якщо будуть частіші посухи, ця порода у нас просто зникне. Стиглі ліси вже не формуватимуться.

Проте не можна говорити про те, що всі кліматичні чинники настільки сумні для ялини. Якщо вона росте в оптимальних умовах, то в неї, як у будь-якої бореальної породи, відбуваються такі зміни — гине частина породи. 

Утворюються вікна різного розміру, які поступово заростають чагарниками. Потім з'являється підріст, для нього в цих областях складаються дуже сприятливі світлові умови. Унаслідок цього починає формуватися різновіковий деревостан. По периферії росте ліс старіший, у вікнах молодший. І якщо періодично (раз на 10—15 років) відбуваються якісь порушення полога, то формується абсолютно різновіковий деревостан, стійкий до впливу зовнішніх чинників. Якщо короїд нападатиме на такий ліс, то не зможе з'їсти всі дерева, тому що для нього кормова база не дуже сприятлива. У результаті насадження будуть досить стійкими.

Гарним прикладом є розподіли за ступенями товщини дерев. Насамперед відпадають дерева великої товщини. Одночасно із загибеллю верхнього полога в нас з'являється другий ярус, і розвивається підріст. Відбувається омолодження деревостану. Але якщо ми починаємо втручатися в такі насадження з рубками, то забираємо всю деревину, і підріст, що з'являється, починає заростати дрібнолісними породами набагато інтенсивніше. Унаслідок цього підріст потрапляє під полог чагарнику й розвивається набагато гірше.

У тому разі, якщо в нас залишається валеж, а на валежі складаються чудові умови для поновлення (до 200 штук на м2), кількість підросту збільшується одразу щонайменше у 2-3 рази.

Мінлісгосп констатує, що відбувається масове всихання ялини. Гине вона здебільшого на сході Білорусі та в Гродненській області. Чому саме в цих місцях? На важких ґрунтах відбувається таке: при інтенсивних посухах рівень ґрунтових вод знижується. У ялини поверхнева коренева система. Вона через трубники не може корінням проникнути нижче. Виникає питання: як тоді ялина взагалі тут сформувалася? Порода в наших умовах дає приріст по 1,5 см на рік. Вона дуже швидко виростає, але й так само швидко її з'їдає короїд. Він починає її поїдати починаючи з 60 років, оскільки ялина в цьому віці ослаблена.

Ми вирішили перевірити, наскільки формуванню ялинників сприяла людина, і чи не є Білорусь зоною для широколистяних лісів. Адже ґрунти в тих місцях дуже багаті.

Якщо ми подивимося сьогодні на поширення дібров у Білорусі, то найбільша їх частка припадає на південний схід, точніше Гомельську область. Експерти не бачать причин, чому дуб не може рости на півночі країни. Так, це не центр ареалу, але там нормальні умови для його зростання. До того ж там сприятливі для росту дуба лісові ґрунти з умовами С2 С3 Д2 Д3. Якщо порівняти з картою, то можна побачити, що зона не збігається з поширенням широколистяних лісів. Як можна перевірити, чи були тут ці ліси раніше?

Вчені зацікавилися топонімікою. Дуб — дерево культове й мало відображатися в назві населених пунктів. Це слов'янська назва, яка з'явилася на території Білорусі в IX-X століттях. Якщо подивитися на щільність розподілу сіл, то постане така картина.

Якщо розглянути щільність розміщення сіл із назвою «дуб» і частку лісових ґрунтів, сприятливих для його зростання, то картина стає досить ясною. Наступне питання: чи є навколо сіл діброви? Виявилося, що по північній частині Білорусі до 50% населених пунктів, які мають корінь «дуб», не мають дібров. А на півдні їх чисельність зараз становить близько 20%. Можна припустити, що все-таки вони там колись були, але потім зникли. Але коли це сталося? Наші вчені стверджують, що на півночі Білорусі останні 100 років ялинники були завжди. Отже, нам потрібно взяти для дослідження ранніший період.

Історики відновили хронологію торгівлі деревиною. Виявилося, що в XIII—XVII століттях її продаж велася зі східного узбережжя Балтійського моря. У той період саме дуб пливув до Європи річками. Наприклад, у Німеччині знаходять будівлі з колод нашого дуба. Дуби сплавляли по Західній Двіні, Німану та Західному Бугу. Отже, білоруські діброви почали гинути саме в цей період.

Згідно з археологічними розкопками в Гданську, у XIV столітті з Білорусі вивозилося 80% деревини дуба і лише 20% — сосни. Але вже в XV столітті пропорція кардинально змінилася: у продажах числилося лише 10% дуба і 90% сосни. Тобто в цей період дуба в Білорусі вже не залишилося.

У північній частині Білорусі дубовий ліс ще сплавляли активно по Березині. Березинський заповідник розташований на вододілі Балтійського та Чорного морів. Відстань між озерами Плавно та Береща — 3 кілометри. На початку XIX століття там збудували канал. Згідно з історичними даними, ще до його будівництва дерева, які вирубувалися, піднімали вгору по Березині протягом року й залишали на березі до зими. Узимку на санях перетягували в озеро Береща і вже навесні сплавляли в річку. Це зафіксовані дані з початку XVI століття.

Чому сьогодні в Білорусі немає дібров? 

Давайте подивимося на стандартний сукцесійний ряд: після пожеж і вирубки спочатку з'являються трави й чагарники, потім відбувається заростання дрібнолісними породами, а вже потім з'являються або ялинники, або соснові ліси. Лише після того, коли ялинники вийдуть з-під дрібнолистяних порід і почнуть розпадатися внаслідок всихань і короїда, потроху почнуть формуватися широколистяні породи. Цей процес дуже повільний. Широколистяні ліси починають домінувати щонайменше років через 300.

У нас же сьогодні все відбувається досить просто: щойно доходить до стадії дрібнолистяних порід — ліс одразу ж вирубується. За рідкісним винятком справа доходить до ялинників і сосняку віку 100—150 років. Такий процес у Білорусі безперервний уже кілька сотень років.

Кілька років тому ми аналізували, що ж відбувається з ялинниками на території Біловезької пущі. Брали лісовпорядкування 2005 року й абсолютно випадковим чином вибирали виділи, не бачачи таксаційних карт. Ми знали, що там стиглий ялинник. Занесли в GPS ці координати й за координатами просто пішли в ліс. Прийшовши на місце, ми робили опис для цих ділянок. Випадкова вибірка показала, що фактично всі ялинники загинули. Цікаво, що серед цих усохлих ялинників збереглися дуби й сосни! Вік загиблої ялини — 100—120 років, залишених дерев дуба — 200—250 і сосни —180—240 років. Це означає, що, коли соснові ліси з дубом вирубали, було посаджено ялину. Ялина доросла до певного віку й знову відпала, або її вирубали. Отже, якщо зараз усе залишити недоторканим, як є, то піде природне поновлення широколистяних порід.

Ми проаналізували, що ж відбувається за умов С2 Д2 С3 Д3 (найбагатші умови зростання), поставили замість поточної переважаючої породи те, що там має рости й розвиватися природним шляхом, і отримали картинку: сірий колір — широколистяні ліси, світло-блакитний — березняки, потім чорновільшаники тощо. Якщо подивимося приблизні невідповідності, то отримаємо таку карту:

Червоний колір — це місця, де мають перебувати або широколистяні ліси, або хвойні на місці дрібнолистяних. Багато з них мають рости на місці лісосіки. Нічого дивного в цьому немає, бо на території нацпарку велося господарство. Але чи хочемо ми намагатися за цих умов відновити те, що там має рости? Що ж робити в заповідній зоні? Охороняти її й залишити все, як є, чи щось робити? Якщо повернемося до попереднього малюнка, згадаємо, що в нашій країні планують господарство максимум на 100 років, зачасту створюють культури й забувають про них до 70—80 років.

Тому проблема сьогодні в тому, що наше лісове господарство ніколи не планує зберігати ліси на довший період.

Якщо ж ми говоримо про експлуатаційні ліси й звичайний лісгосп — тут жодних питань не виникає. Але коли мова заходить про національний парк, ліси першої групи, де рубки головного користування заборонені, ми повинні планувати своє господарство щонайменше на 300—400 років і думати, чому ми сприятимемо. Так, це довга стадія, а людина живе набагато менше, але лише так ми можемо підвищити стійкість і попередити несприятливі зміни.

Чому всихають заплавні діброви в нацпарку «Прип'ятський»?

Є ще проблема з всиханням дібров у національному парку «Прип'ятський». Усі говорять насамперед про зміни гідрологічного режиму. Так, це, безумовно, вплинуло. Дерева до зниження рівня ґрунтових вод не звикли. Коли великі польдерні системи то скидають, то накопичують воду, порушується режим, деревам важко пристосуватися. Крім того, коли проаналізували деякі насадження, які, здавалося б, дуже старі, то побачили, що всі вони сформувалися з підросту, який ріс близько 100 років. У нацпарку були вирубки й на початку ХХ століття. Деревостан, якому 200 років, сформувався з пригніченого та пошкодженого підросту. Тому немає нічого дивного в тому, що вони згнили й постраждали від шкідників. Питань у фахівців із заповідної зони бути не повинно. Ми залишили її й забули! Нехай розвивається сама. Крім того, в господарській зоні в національних парках усі заходи теж мають бути спрямовані на те, щоб перейти в цю стадію (300 і більше років).

Довідковий матеріал до доповіді:

Бореальні ліси — усілякі формації деревної та чагарникової рослинності, що ростуть в умовах холодного, помірно холодного та помірного клімату. Бореальна зона умовно виділена на поверхні земної кулі поряд з ін. географічними (природними) зонами. Відношення площі лісового покриву до площі суходолу в бореальній зоні (включно з внутрішніми водоймами) зберігається незмінним уже протягом кількох тисячоліть.
Віконна динаміка — динаміка структури деревного полога, пов'язана із загибеллю окремих старих дерев, що входять до складу деревостану, або їх груп і процесами заростання «вікон», що утворюються. Може бути пов'язана як з вивалюванням дерев разом з кореневими системами (вивалами), так і з переламуванням стовбурів дерев (буреломом, сніголомом) або всиханням дерев на пні. У природних лісах, що розвиваються протягом кількох поколінь дерев без катастрофічних зовнішніх впливів (пожеж, рубок, сільськогосподарських розчищень, масових вітровалів тощо), — основний механізм підтримання стійкої різновікової структури лісового полога, збереження видового різноманіття деревних порід, мозаїчності всіх ярусів лісу.

Полог лісу — сукупність крон зімкнутих дерев, що розміщуються в одному або кількох ярусах. У простих деревостанах лісовий полог утворюється одним ярусом дерев, у якому крони розміщуються приблизно на одному рівні з відхиленням на 10—15% від середньої висоти деревостану. Лісовий полог у змішаних і складних деревостанах формується з кількох ярусів.

Тип лісу — лісівнича або біологічна класифікаційна одиниця, що поєднує ліси з однорідними лісорослинними умовами та відповідним їм складом рослинності. Існують і застосовуються на практиці численні різні класифікації типів лісу, що ґрунтуються на різних ознаках насаджень і (або) лісорослинних умов. Найчастіше тип лісу визначається за домінантами деревного ярусу й трав'яно-чагарничкового покриву (наприклад, сосняк чорницевий, діброва снитева та ін.) або лише за домінантами трав'яно-чагарничкового покриву (лишайниковий, брусничний, чорницевий та ін.). Єдиної системи типів лісу, однаково розумілої та визнаваної більшістю фахівців у всіх регіонах країни, не існує.

Тип умов місцезростання (ТУМ), або тип лісорослинних умов. Лісівнича класифікаційна одиниця, що поєднує ділянки земель (у тому числі не вкриті лісом) зі схожими лісорослинними умовами. Прийнята в нас система класифікації ТУМ ґрунтується на двох показниках — багатстві ґрунту (позначається літерами від A — бідні, до D — багаті місцезростання) і вологості (цифрами від 0 — дуже сухі, до 5 — болота). Відповідно, ТУМ позначається поєднанням літери й цифри, наприклад, А1 або С3.

Для правильного планування, організації та ведення лісового господарства слід враховувати лісорослинні умови (А— бори, В— субори, С —складні субори, Д — діброви). Основні чинники, що впливають на ріст і розвиток деревної рослинності, — клімат, ґрунт, його родючість і водний режим. У дубових лісах розрізняють такі основні типи умов зростання: Д0 — дуже суха, Д1— суха, Д2 — свіжа, Д3 — волога, Д4 — сира. Крім того, дуб може рости в су діброві — С2, у суборях і сурамінях (соснові та ялинові деревостани) — B2 . Особливе місце посідають заплавні діброви, що являють собою рослинні комплекси з особливим характером росту, розвитку та поновлення.

Топонімика (від давньогр. τόπος — місце і ὄνομα — ім'я) — наука, що вивчає географічні назви (топоніми), їх походження, смислове значення, розвиток, сучасний стан, написання й вимову. Топонімика є інтегральною науковою дисципліною, що перебуває на стику наук і широко використовується в різних галузях знань: лінгвістиці, географії, архітектурі, історії тощо.
Відео надано БМГО «Час Землі»