Революція і війна. Як вони змінюють еліту та впливають на корупцію

В Україні після Революції гідності відбулася зміна еліт, причому досить масштабна. 1 грудня 2013 року ніхто навіть не припускав, що штурм на Банковій намагається зупинити наступний президент України

У кінокартині "Агонія" Елема Клімова серед інших запам'яталися фрагменти "розпилювання" бюджету, зокрема військового. 1916 рік. Царська імперія загрузла в Першій світовій війні та перебуває на порозі революції. Зоряний час для пройдисвітів і корупціонерів.

Вирок революції?

Події, що настали після листопада 2013 в Україні, також містять у собі елементи як революції, так і війни. Український Распутін поки не з'явився, але розмах хабарництва цілком порівнянний.

Звинувачень у ньому не вдалося уникнути практично нікому з перших осіб української держави, не кажучи вже про чиновників рангом нижче.
Чи не є ситуація, що склалася сьогодні, своєрідним вироком революції, у цьому разі – Революції гідності? Чи варто було виходити на вулицю й ризикувати життям задля захисту своєї людської гідності, щоб у результаті дати можливість корупціонерам вчергове її розтоптати?
Це питання явно чи неявно використовується для дискредитації самої ідеї революції як у Росії – щоб місцеве населення навіть у думках не припускало подібної можливості, так і в Україні.

Тут його порушують представники "справжньої опозиції", що прагнуть повернутися до влади щонайменше на місцевому рівні, – корупціонери вчорашні, "дореволюційні". За нашого "ефективного менеджменту", мовляв, і корупції було менше.

Спроби боротьби з корупцією в Україні поки нагадують популярний у давнину метод утихомирити море під час шторму – вилити бочки з жиром за борт корабля. Це якщо судити про масштаби цих спроб і їхню ефективність.

Навіть приклад непримиренної боротьби з корупцією, який багато хто за посередництва ЗМІ бачить у діях керівництва Одеської обласної державної адміністрації, не цілком показовий.

Адже поки основну зарплату борці з корупцією отримують за кордоном, їхні дії великою мірою залежать від ситуації саме там, а не всередині країни.
Чи випливає з цього, що Революція гідності приречена?

І війна, і революція створюють атмосферу невизначеності, непевності в завтрашньому дні. Коли є серйозні сумніви щодо того, яким буде життя завтра. І взагалі, чи буде воно?

Люди прагнуть жити сьогоднішнім днем. Причому на повну. Чиновники – не виняток. Завтра вони можуть позбутися посади. Завтра можуть прийти захисники "русского мира" й установити свої порядки.

Тому "беруть, наче завтрашнього дня просто не існує".

Скориставшись ще однією кінематографічною метафорою, корупція – це результат часу, що зупинився на "дні бабака", – після усвідомлення того, що завтра не настане.

Герой американської стрічки з такою самою назвою Groundhog Day теж почав жити так, ніби дозволено все.

За спільною рисою – атмосферою невизначеності, характерною і для революції, і для війни – проте ховаються серйозні відмінності.

Без їх урахування вирок, ухвалений Революції гідності представниками російської владної еліти й української "справжньої опозиції", цілком може виявитися приведеним у виконання.

Тому варто розглянути вплив на корупцію революції та війни окремо.

За революцію, але без війни

На думку американського економіста Менсера Олсона, вплив воєн і революцій на рівень корупції та, зрештою, на соціально-економічне зростання або його відсутність відбувається через спричинені ними зміни на рівні груп інтересів, зокрема владних еліт.

Якщо ротація наближених до влади груп, здатних брати участь у "розпилюванні" суспільного багатства, з одного боку, масова, а з іншого, змінюється періодом стабільності, то тоді є передумови для обмеження масштабів корупції.

"Найшвидші темпи зростання спостерігаються в тих суспільствах, які нещодавно пережили глибокі потрясіння, але при цьому на близьке майбутнє залишаються стабільними", – стверджував Олсон.

Революція за визначенням супроводжується ротацією владних еліт, політичних і економічних. Якщо ротації немає, то це не революція, а в кращому разі революційна ситуація, як у Росії наприкінці 2011.

Війна, зі свого боку, не завжди призводить до ротації владних еліт.

Ще родоначальник теорії бюрократії Макс Вебер помітив, що "раціонально організований істеблішмент продовжує виконувати свої функції навіть після захоплення території країни ворогом, загарбникові лише потрібно змінити кількох перших осіб".

За такого розвитку подій війна мало позначиться на корупційних ланцюжках, що склалися.

В Україні після Революції гідності відбулася зміна еліт, причому досить масштабна – справа дійшла навіть до люстрації. І почалася війна.
Війна, накладаючись на ротацію еліт, призвела до одного з найгірших сценаріїв: зміна влади без перспектив досягнення стабільності в осяжному майбутньому.
За таких умов стимули "жити сьогоднішнім днем" надзвичайно великі в будь-кого, хто отримує скільки-небудь значущу владу. Старі корупційні ланцюжки виявилися зруйнованими.

Але! На їхньому місці тут-таки виникали нові, звівши нанівець позитивний ефект від зміни еліт.

Виходів із такої ситуації кілька. По-перше, можна вдатися до терору щодо корупціонерів.

Ціна хабара виявиться надмірно високою за умови, що в перших осіб держави є достатньо ресурсів і надійних виконавців, а суспільство готове до масових репресій.

На жаль, жодна з цих умов не наявна в сьогоднішній Україні.

По-друге, можна якомога швидше роз'єднати революцію та війну. Війна не дає змоги використати потенціал зміни еліт, який забезпечує революція.

Мабуть, найсерйознішим наслідком агресії Росії є навіть не втрата контролю над деякими територіями, а неможливість забезпечити хоч якусь стійку впевненість у завтрашньому дні на решті території України.

Не виключено, що саме в цьому й полягав справжній розрахунок агресора – зробити революцію синонімом невизначеності й життя одним днем у свідомості як українців, так і росіян.

Революції та війни на пострадянському просторі

Пострадянський досвід дає змогу перевірити припущення про вплив революцій і воєн на рівень корупції хоча б у першому наближенні.
Воєн і революцій на пострадянському просторі було предостатньо, навіть якщо розглядати події лише останніх 15 років. Україна та Киргизстан пережили по дві революції, Грузія та Молдова – по одній, Росія – одну революційну ситуацію. Грузія та Україна були учасниками воєн, причому другою стороною в обох випадках була та сама країна – Росія.

У короткостроковому періоді (1-2 роки) революції в жодному з випадків не справили істотного впливу на рівень сприйняття корупції.
У середньостроковому періоді лише Грузії вдалося досягти істотного прогресу: рівень сприйняття корупції в цій країні змінився з 1.8 в рік "революції троянд", за шкалою з 10 пунктів, до 5 – в останні кілька років.

Війна в Південній Осетії (серпень 2008) уповільнила прогрес у боротьбі з корупцією, але не зупинила його. Уже в 2012 у Грузії було знову відзначено значне поліпшення ситуації з корупцією.

Причому неправильно пов'язувати цей прогрес з окремими особистостями, наприклад, Саакашвілі. Його відхід від влади не справив радикального впливу на її поширеність.

Динаміка індексу сприйняття корупції, 2001-2014

Джерело: Transparency International, Нульове значення індексу відповідає абсолютно корумпованому уряду, 10 – абсолютно некорумпованому

У випадку України Революція гідності, як і раніше "Помаранчева революція", не призвела до істотної зміни рівня корупції. Він залишається надзвичайно високим.

Щоб отримати надію на позитивні зміни хоча б у середньостроковій перспективі, необхідно знайти розв'язання військовому конфлікту на сході країни. Не заморозити його, у разі заморожування невизначеність не скоротиться, а лише посилиться, а саме розв'язати.

Навіть якщо для цього доведеться пожертвувати контролем над частиною території.
Як видно на прикладі Грузії, втрата навіть двох утворень, що входили до неї, – Південної Осетії та Абхазії – не завадила прогресу в боротьбі з корупцією на решті її території.

Цьому сприяли скороминущість війни з Південною Осетією та більша, порівняно з контрольованими так званими "ЛНР" і "ДНР" територіями, визначеність щодо її результатів.

Загалом, якщо обирати між досягненням стабільності після революції хоча б на частині території та явною чи замороженою війною за збереження всієї території, то врахування чинника корупції робить відносно привабливішим перший варіант.

Під час вибору другого варіанта надто великий ризик знецінення самої ідеї революції та отримання всіх козирів її ворогами. Краще забезпечити гідне життя хоча б на частині території, ніж стикатися зі свавіллям корупціонерів усюди: і в Україні, і в "ДНР"-"ЛНР".

Автор: Антон Олійник
Джерело: УП, Четвер, 29 жовтня 2015