Гортаючи старі сторінки...

Спробуйте знайти негатив про Богдана Івановича Колисника в цих статтях, які належать перу одного з шановних журналістів, сьогодні його безжально ... скажемо м'яко... - критикуючого. Спробуйте не помітити те, що Колисник жив лісовим господарством і зробив для нього  дуже багато хорошого... М.П.

Дороги до багатства

Сьогодні одна з головних причин недовикористання лісових ресурсів України — неможливість до них дістатися, тобто відсутність доріг. Їхня протяжність на тисячу гектарів лісового фонду становить 1,2 кілометра. Для порівняння: у США цей показник дорівнює 10, в Австрії — 36, а в Німеччині — 45 км. Держкомітет лісового та мисливського господарства України впродовж двох років виділяє на ці цілі кошти. Як вони освоюються, наш кореспондент побачив у важкодоступних лісах Волині.

60 млн на лісову інфраструктуру

Із освоєнням розрахункової лісосіки питання будівництва лісових доріг не те що назріло, а по суті «вибухнуло» ворохом проблем. Саме відсутність доріг — одна з головних перешкод збільшення лісозаготівель. У зв'язку з цим заготівля деревини стала сезонним видом діяльності, що й підтверджують показники вивезення зрубаних дерев, які скорочуються в літні місяці в 2,5—3 раза.

За останні роки в центральних органах влади з'явилося розуміння того, що необхідна участь держави в будівництві лісових доріг. І сьогодні, за словами заступника голови Комітету лісового та мисливського господарства України Олексія Пристаї, який уже вдруге впродовж календарного року брав участь в урочистому відкритті двох нових доріг загальною протяжністю 12 км у лісах Волинського Полісся, підготовлено програми будівництва доріг із багатоваріантними рішеннями щодо способів і джерел фінансування. Мається на увазі кошти лісокористувачів, кредити фінансових інституцій, кошти бюджетів суб'єктів України. Хочеться сподіватися, що ці пропозиції знайдуть своє відображення в бюджетах наступних років.
Олексій Пристая пообіцяв Волині багато лісових доріг...

Щодо ж власне лісової інфраструктури, як зазначив київський «лісовий» чиновник, держава вперше повернулася обличчям до цієї проблеми лише після страшної повені на Закарпатті в 1998 році. Тоді з держбюджету на ці цілі Закарпатській області було виділено 3 млн грн. Потім у 2007 р. наш комітет отримав 60 млн грн для будівництва лісових доріг у національному масштабі. На ці гроші в українських лісах з'явилося 225 км доріг.
Таку саму суму держава виділила на лісову інфраструктуру і в нинішньому році, якщо не враховувати додаткових 10 млн грн на будівництво протипожежних доріг у південних областях країни у зв'язку з лісовими пожежами 2007 р. у Херсонській області та АР Крим. Сьогодні в лісах України будується 148 ділянок доріг загальною протяжністю близько 430 км. Олексій Пристая впевнений, що до кінця нинішнього року вдасться збудувати щонайменше 500 км. При цьому фінансування Карпатського регіону, Волині та інших лісистих областей України здійснюється порівну. Усі вони до кінця року отримають по 15—20 км доріг.

Рубаєш ліс — будуй дороги!

Примітно, що Комітет лісового та мисливського господарства в поточному році ухвалив рішення, яке зобов'язує лісгоспи за кожні 25 тис. куб. м рубок головного користування будувати за власні кошти 1 км дороги, тобто за принципом: «Рубаєш ліс — будуй дороги!» Роком пізніше такі умови ставляться вже за 20 тис. куб. м лісу, ще через рік — за 30 тис. куб. м лісу, але вже з урахуванням санітарних рубок. Такий підхід дасть змогу перетворити будівництво лісових доріг на стабільний процес, що окупиться сторицею.

Що стосується Волинського Полісся, то хочу зазначити, каже Олексій Дмитрович, що лісова дорога протяжністю 9 км, яку ми сьогодні приймаємо в Маневицькому районі на важкодоступній ділянці лісу, збудована лише за 40 днів. Вартість будівництва — близько 2 млн грн, 0,4 млн з яких — власні кошти Маневицького держлісгоспу.

Недостатні темпи дорожнього будівництва є стримувальним чинником потенційного зростання лісозаготівель. За встановленої розрахункової лісосіки в лісах Житомирського, Волинського, Рівненського та Чернігівського Полісся підприємства заготовляють лише половину деревини, а в важкодоступних місцях Карпат — лише малу частину стиглих і перестиглих хвойних лісів. Крім того, нові лісові дороги знизять техногенне навантаження на традиційні лісові масиви, виснажені рубками. Ми пам'ятаємо, як за будь-яку ціну заготовляли ліс ще років 20 тому без урахування дотримання екологічної рівноваги, в умовах від'ємної рентабельності та транспортування деревини, що здійснюється тракторними трелювальними волоками, при цьому природі завдавалася непоправна шкода.

Олексій Пристая зазначив, що чинна нормативна база лісового господарства та лісокористування України ще в недостатній мірі враховує особливості ринкової економіки в лісовому секторі. Багато слабких місць у податковому законодавстві, системі обліку, транспортуванні, фінансуванні галузі тощо.

У більшості регіонів країни йде накопичення стиглої та перестійної деревини через недоосвоєння розрахункової лісосіки. Реформа розмежування функцій державного управління та господарських функцій на різних рівнях лісового господарства перебуває лише на початковій стадії, тому необхідне подальше вдосконалення Лісового кодексу та інших нормативних актів, що регулюють лісові відносини. Потрібно ще багато працювати над системою планування й управління лісовим господарством, яка надто централізована й мало пристосована до умов ринкової економіки.

Гігантська киснева фабрика

Свою думку з цього приводу висловив начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Богдан Колисник, який акцентував увагу на створенні сприятливих умов для довгострокових інвестицій у лісове господарство, придбанні обладнання, інфраструктурі та регіональних нормативах економічної доступності лісів на підставі рентного підходу, виконанні законодавства щодо фінансування відтворення лісів за рахунок коштів Держбюджету відповідно до Лісового кодексу України.

«Ліс для людей, а не люди для лісу», — таку думку обстоює Богдан Колисник. Ліси мають не лише утилітарне, а й глобально екологічне значення. Ліси це — потужна екосистема, здатна активно адсорбувати й депонувати основний парниковий газ — СО2. Він — гігантська киснева фабрика, життєтворний продукт якої за вічним законом перенесення доставляється до загального банку земної атмосфери.
Сьогодні у волинських лісах налічується 64 рекреаційні пункти, де людина може відпочити, помилуватися природою, назбирати ягід і грибів, почуваючись при цьому дуже комфортно. Таким шляхом ми будемо йти й надалі, але для цього потрібні лісові дороги.

Петро ЧЕЧЕЛЮК
2000, №38 (430) 19 - 25 вересня 2008 рік
 

БОГДАН КОЛИСНИК: «ЗА ДЕРЕВАМИ ЛІСУ НЕ ВИДНО»
28/07/2010 - 1074 перегл.

Вберегти ліс від несанкціонованих вирубок, ефективно використовувати лісовий ресурс, підвищити зацікавленість тих, хто працює в лісовому господарстві, і залучати до роботи в ньому малий і середній бізнес — такі невідкладні завдання стоять перед працівниками лісової галузі.

«У нас немає єдиної концепції лісового доходу»

Певну законодавчу допомогу лісовому господарству ініціював і народний депутат С. Кошин. У своєму проекті закону «Про внесення змін до підпункту б) пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України (щодо зміни цільового призначення земельних ділянок для ведення лісового господарства)» він зазначає, що землі, які не можна ефективно використовувати для сільського господарства, потрібно використовувати для лісорозведення.

Точка зору законодавця зрозуміла. Але як, наприклад, дивляться на ці проблеми лісники волинського лісу. На запитання нашого спеціального кореспондента відповідає начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства (ВОУЛМГ), кандидат економічних наук, заслужений працівник лісового господарства України Богдан Іванович Колисник.

— Богдане Івановичу, здавна в нас склалася думка про безмежність і невичерпність наших лісових багатств. Але в результаті цей міф знецінив багатство. Це переконання настільки заволоділо умами багатьох керівників і населення, що лісів із року в рік вирубувалося дедалі більше. Ми стали жити за принципом «На наш вік вистачить». Але чи вистачить?

— Не все так сумно. Загалом, у лісовій галузі відзначається зростання виробництва, проблеми лісового комплексу дедалі частіше стають предметом уваги громадськості. Вирубування лісу в області давно стало синонімом слова «лісовідновлення». Інтерес до галузі виявляє приватний капітал і бізнес. Основу українського лісового сектору становлять сотні підприємств, що належать сотням власників. Багато хто, від «генералів» до «сержантів» лісового бізнесу, починає розуміти, що період дикого капіталізму минув і набагато вигідніше та перспективніше вкладати кошти в розвиток переробки та випуск готової продукції. Україна має найсучасніші технології деревообробки, що дають змогу конкурувати із західними та східними фірмами. Є якість, а отже, і попит на таку продукцію.

Проблема більше в істинній ціні лісу. І знати її потрібно для того, щоб визначити коло економічно ефективних заходів лісового господарства. Адже лісове господарство — це переважно довготривалі капіталовкладення (інвестиції), що приносять дохід часто через багато років. Питання в тому, ефективне чи неефективне лісове господарство і в якій точці технологічного ланцюга держава вилучає додану лісовим господарством вартість? Відповідь перебуває поза зоною компетенції інженера лісового господарства. В умовах чинної податкової системи лісове господарство може бути лише дотаційним, оскільки дохід, що виникає в результаті діяльності лісового господарства, реалізується державою в інших галузях, що використовують ліс у формі податків з праці та капіталу.

У нас немає єдиної концепції лісового доходу. У світовій практиці більш поширені лісові платежі рентного типу, що стягуються з урахуванням якості лісів і того, як саме використовується заготовлюваний ліс. Дохід з лісу не можна фіксувати лише на етапі лісозаготівель — як первинної технологічної операції. Ліс приносить основний дохід на другому й третьому переділі, коли меблі, папір та інша продукція продаються з реалізованою націнкою 200—300 відсотків, тобто коли з нього виробляють складніші продукти. Скрізь у світі державою стягуються рентні платежі на всіх ділянках технологічного ланцюга з переробки деревини, і ці кошти спрямовуються до лісового господарства. Ми ж беремо доходи за «пень». Тож проблема українського лісу не в лісникові, якого не критикує лише лінивий, а набагато глибша.

— Світовий досвід показує, що такі цінності, як наука й охорона природи, не завжди вписуються в систему ринкових відносин. У зв'язку з цим тут потрібен особливий підхід. І ліси України, очевидно, теж давно потребують його?

— Ви самі практично відповіли на своє запитання: потребують, і дуже сильно. В останні десятиліття радянської влади Україна вважалася лісодефіцитною республікою. У 1980-х роках ми споживали 40—45 мільйонів кубометрів (у перерахунку на круглий ліс) деревини, 60 відсотків якої завозилося з Росії. Сьогодні, як не дивно, ми стали помітним експортером цієї продукції за загальної річної вирубки близько 15 мільйонів кубометрів. Половина українського лісу експортується. Виникає просте запитання: за рахунок чого держава задовольняє свої потреби в деревині? Невже вони скоротилися майже в 10 разів?! Якщо в розвинених європейських державах дрібний бізнес у сфері лісозаготівель було витіснено з ринку великими компаніями, то в Україні значну частину лісу продовжують експортувати фізичні особи та дрібні фірми. Законодавство ж передбачає настільки ліберальні покарання за «лісовий розбій», що навіть говорити ніяково. Фізичні особи та фірми-замовники займаються скупкою та реалізацією краденого лісу, набуваючи полиску респектабельності та впливу на владні структури.

Виникає банальне запитання: хто дає дозвіл на створення приватної пилорами, яка розпилює крадений державний ліс? У цих «операціях» держава страждає двічі — крадеться ліс і не вилучаються податки. Тому необхідно запровадити ліцензування приватних пилорам, що вимагає певних витрат, а ліс, який вони переробляють, має проходити до них через аукціони й тендери.

Національні парки: наздоженемо Європу?

— Екс-президент Віктор Ющенко обстоював перетворення держави на «зону національних парків і заповідних територій». Цьому влітку минулого року було присвячено всеукраїнську нараду на території Шацького національного парку. Як ви ставитеся до цієї ідеї?

— «Потьомкінські села» за нинішнього фінансового стану держави не врятують українську природу. Може статися так, що термінові «пологи» такої кількості національних парків і переділ українського лісу залишаться в історії лісового господарства черговою чиновницькою імітацією активної діяльності з обов'язковим поверненням до вихідної точки. Важливий напрям лісівництва — охорона лісів від інвазій, комах, захворювань, пожеж і посух. Сьогодні, наприклад, у ялинових лісах сусідньої з нами держави — Білорусі — лютує короїд. З американського континенту насувається різновид фітофтори, що знищує навіть віковічні дубові гаї. Ці напрями можна перераховувати, але цікаво, хто і за які кошти цим займатиметься? Тому я б на деякий час відставив метання високопоставлених українських чиновників від однієї «суперідеї» до іншої.

— А до яких лісових робіт і на якій підставі в галузь залучатиметься бізнес?

— У межах лісового господарства під час виконання робіт з догляду за лісом ми розвиватимемо систему конкурсів і договорів. Адже в нас є багато господарських робіт, виконання яких не повинно бути прерогативою лише одного лісгоспу. Вони цілком можуть виконуватися на конкурсній основі незалежними підрядниками. Це дасть змогу нам сформувати менш затратну систему й залучити до лісового господарства більшу кількість підприємств приватного підприємництва.

Зараз у нашій області ми почали залучати до лісових робіт малий і середній бізнес. Починаємо з невеликих інвестицій у вигляді техніки й обладнання для лісозаготівель і вивезення лісу, підготовки землі до його посадки та догляду за лісовими культурами. За даними Держкомлісгоспу України, на виконання програми «Ліси України на 2002—2015 роки» зі збільшення лісових площ нам необхідно висадити 2,3 мільйона гектарів лісів на деградованих і малопридатних для сільського господарства землях. Фахівці лісового відомства оцінюють, що на виконання цих робіт буде потрібно понад 20 мільярдів гривень. Для українського бюджету така цифра непідйомна, тому до збільшення лісових угідь треба залучати приватний капітал.

— Не секрет, що за період незалежності у Волинській області сотні гектарів сільськогосподарських угідь вкрилися лісом-самосівом. І це на тлі того, що вашому обласному відомству вже ніде садити ліс. Хто вирішуватиме проблеми із землею під майбутній ліс?

— В окремих районах області вже десятки років не обробляється 50—80 відсотків землі, а наступного року й справді нам ніде буде садити ліс — для цих цілей земля не передбачена. Водночас ВОУЛМГ має один із найкращих в Україні розсадників і очікує на майбутню весну до 25 мільйонів штук сіянців і саджанців лісових культур.

Нерідко доводиться висаджувати новий ліс на ділянках, що не мають державного акта. Інвентаризація земель в Україні досі не проведена, хоча 90 відсотків її розпайовано. Це з одного боку. З іншого ж, зміна цільового призначення ділянки пов'язана з великими витратами та паперовою тяганиною, що розтягується на роки. На шляху переоформлення призначення землі стоїть пункт податкового законодавства про сплату мита при зміні її категорії. Оформлення повного пакета документів на інвентаризацію земель під висадку лісу займає в середньому три роки. І замість того, щоб зарезервувати землі, які доцільно засадити лісом, Україна, слідуючи указам колишнього президента, поспішає наздогнати Європу зі створення національних парків... Необхідно вносити поправки до Земельного та Податкового кодексів України. Деякі послаблення в цих документах дадуть змогу лісовому відомству України перевести частину сільгоспугідь у статус земель лісового фонду.

Ми, говорячи про село, звикли бачити там лише одне сільське господарство й міряти тамтешнє життя лише показниками надоїв, площами орної землі та кількістю вивезеного на поле гною. Чи не пора поглянути на сільське життя під іншим кутом, наприклад екологічним, і посадити на порожніх землях або на місці знищених колишніх колгоспних лісів новий ліс?! Але поки що представницька влада області захоплена ідеєю створення національних парків...

Розмовляв Петро Чечелюк

Автор: -

Джерело: Столичні новини, №30 (615) 27 липня-17 серпня 2010 

http://www.lesovod.org.ua/node/6935

Управління лісами повинне бути ефективним

Лісистість Волинської області становить 34%. Площа лісів – близько 700 тис. га (88 % території області). Загальний запас деревини – 100 млн куб. м. Загальний річний приріст – 2 млн куб. м. Лісогосподарським підприємствам Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства підпорядковано 560 тис. га земель лісогосподарського призначення. За останній рік ця площа збільшилася майже на 78 тис. га за рахунок передачі до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів державних земель, які перебували у користуванні комунальних підприємств, лісів реформованих КСП, за рахунок новостворених лісів та колишніх земель запасу сільськогосподарського призначення, що засіялися природним шляхом. Останні надані у постійне користування державним лісогосподарським підприємствам для ведення лісового господарства розпорядженням обласної державної адміністрації.

У лісовому господарстві Волині запроваджуються принципи збалансованого розвитку, що передбачають посилення екологічних, соціальних та сировинних функцій лісів.

Про перспективи розвитку лісової галузі Волині у 2012 році з нами ділиться начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства (ВОУЛМГ), кандидат економічних наук, заслужений працівник лісового господарства України Богдан КОЛІСНИК.

-- Ліси Волині є складовою економічної, екологічної та соціальної стабільності області. Ми чітко розуміємо свої пріоритети і завдання, найважливішим із яких було і залишається збільшення лісистості нашого регіону і держави в цілому.

В управлінні створено потужну лісонасіннєву базу. На підприємствах лісового господарства функціонують 4 постійні лісові розсадники, тепличні господарства, де щорічно вирощується близько 30 млн штук стандартних сіянців та саджанців.
Минулого року проведено лісовідновлення та лісорозведення більше ніж на 3,5 тис. га. Створено понад 2 тис. га лісових культур, з них 488 га – нові ліси.

У 2012 році плануємо не зменшувати темпи і забезпечити своєчасне лісовідновлення на місцях зрубаних лісів, в тому числі заміну соснових насаджень в осередках кореневої губки на березові. Щоправда цього року дещо зменшаться об’єми заліснення малопродуктивних земель. Проведемо ревізію усіх категорій земель у лісовому фонді. Йдеться про доцільність прогалин, пасовищ, ріллі, інших лісових та нелісових угідь.

У 2012-му плануємо створити 105 га плантацій новорічних ялинок, виростити 30 млн штук садивного матеріалу в лісових розсадниках, заготовити 35 тонн лісового насіння. Згідно з програмою «Розвиток лісонасіннєвої справи на 2010-2015 роки», лісогосподарськими підприємствами буде проводитись оновлення лісонасіннєвих об’єктів, створення постійних лісонасіннєвих ділянок та генетичних резерватів.

Працюємо над виготовленням державних актів на землі лісогосподарського призначення. Роботи проводяться за рахунок власних коштів. До кінця 2012 року плануємо отримати правовстановлюючі документи для більшості підприємств та завершити цю роботу у 2013-му. Паралельно будуть тривати роботи із впорядкування лісів колишніх комунальних підприємств та лісів-самосівів, роботи з виготовлення проектів землеустрою на об’єкти природно-заповідного фонду та їх відмежування в натурі. Пріоритетним є впровадження електронного обліку деревини. На сьогодні в системі управління маємо три пілотні лісгоспи, які вже можуть працювати за прозорою схемою обліку деревини. Є необхідний інструмент та знаряддя обліку, програмне забезпечення, навчені спеціалісти. Система добре зарекомендувала себе в період реалізації новорічних ялинок. Це був вдалий час апробації. Протягом року буде запроваджений електронний облік щонайменше у 50% підприємств.

Продовжуватимемо працювати із сертифікацією лісів, адже саме це підтверджує відповідність ведення лісового господарства загальноприйнятим екологічним, економічним та соціальним світовим нормам і стандартам. Лісопродукція із сертифікованого підприємства є конкурентоздатною на світових ринках. На Волині сертифікованим за системою FSC є ДП «Маневицьке лісове господарство». Восени на підприємстві працювали експерти FSC. На даний час очікується підтвердження статусу сертифікованого. Завдання для інших підприємств у 2012 році – випробувати себе, провести передсертифікаційну підготовку.

Працівникам лісового господарства, а особливо лісозаготівельникам добре відома істина, що лісопродукцію возять не лісовози, а лісові дороги. Відтак керівництво Державного агентства лісових ресурсів акцентує на будівництві лісових доріг, розуміючи, що економічна ефективність лісозаготівель напряму залежить від стану доріг, їхньої якості та технологічної спроможності. У 2011 році на Волині збудовано 70 км лісових доріг із твердим покриттям. Із них – 21,8 км побудовано за кошти Державного бюджету. У 2012-му плануємо – 100 км. Це мають бути дороги не тільки лісогосподарського, а й соціального призначення. Адже через лісові масиви Волині проходить близько 400 км доріг, які сполучають між собою сільські населені пункти. Було б логічно залучати до такого будівництва кошти із бюджетів місцевого самоврядування. Минулого року за заготівлю деревини від рубок формування та оздоровлення лісів у бюджети сільських та селищних рад поступило 8 млн грн. Окрім цього, 4 млн – за заготівлю ягід та грибів. Це – спільна справа, тому й робити її треба спільно.

Майже четверта частина земель лісового фонду управління – це осушені площі. Основні роботи з меліорації проводилися у 70-80-х роках минулого століття. Меліоративні системи Волині вже відпрацювали свій ресурс. А тому в останні роки все більше проблем завдавало заболочення та підтоплення лісових насаджень, що в свою чергу призводило до значних втрат деревини, збільшення не вкритих лісом земель. Завдяки розумінню облдержадміністрації минулого року це питання зрушили з мертвої точки. Відновлено 73 км внутрішньогосподарської меліоративної мережі. На 2012 рік заплановано відновити 76 км.
Основними завданнями на 2012 рік є забезпечення постійного дієвого контролю за протипожежним станом лісових масивів, а також поновлення протипожежного обладнання та техніки. Це – придбання 2 пожежних автомобілів (Старовижівський та Любомльський лісгоспи), 9 спостережних телевізійних установок (на даний час їх функціонує 16 одиниць), придбання 15 мотопомп, 40 ранцевих вогнегасників, облаштування в лісових масивах 98 пірсів для забору води.
Приділяємо максимальну увагу застосуванню корисних властивостей лісів.

У 2012 році плануємо забезпечити виробництво продукції побічних користувань на 1 га площі лісового фонду в об’ємі 20 грн. Таких показників маємо досягнути за рахунок проведення модернізації обладнання консервних цехів, забезпечення переробки березового соку-сирцю, виготовлення іншої конкурентоздатної консервної продукції. Волинь – чи не єдина область в Україні, де збережені і працюють консервні цехи, в яких переробляється натуральна екологічно чиста лісова продукція, асортимент котрої налічує понад 80 найменувань!

Акцентуємо на розвитку соціально-екологічних функцій лісів, будівництві нових рекреаційних пунктів уздовж автомагістралей та в місцях масового скупчення людей, створення умов для розвитку приватного бізнесу в сфері організації відпочинку та туризму в лісах. На сьогодні в лісових масивах обласного управління облаштовано 71 стаціонарний рекреаційний пункт, 7 із яких збудовано в 2011 році.

За підприємствами обласного управління лісового та мисливського господарства закріплено 457 тис. га мисливських угідь, що становить 29 % від усіх угідь області. Щорічно на ведення мисливського господарства лісогосподарськими, лісомисливськими та мисливськими господарствами вкладається близько 3 млн гривень власних коштів. Ці гроші спрямовуються на облаштування годівниць та солонців, заготівлю і викладку кормів, на закладку кормових полів, будівництво спостережних веж, охорону диких тварин. У 2012 році буде проведено інвентаризацію всіх мисливських угідь в області, визначено ефективність ведення мисливського господарства кожним користувачем.

Ми запланували створення центрів комплексної спрямованості з відтворення основних видів диких тварин, у тому числі – закупівлю здорового маточного поголів’я, будівництво вольєрів і звіроферм, надання мисливських угідь користувачам, здатним на високому рівні вести мисливське господарство; розвиток мисливського туризму і залучення в галузь інвестицій; підняття ролі первинних мисливських колективів; створення умов для надання мисливських угідь у користування на конкурсній основі.

В області розроблено Регіональну галузеву програму енергозбереження. Однією з болючих проблем лісової галузі залишаються самовільні рубки лісу. З’явилися підприємці, які хочуть займатися переробкою лісу, але вони або через необізнаність, або не завжди прозорість та чесність замість того, щоб приносити користь, заохочують лісокрадіїв, скуповуючи крадений ліс. Не хочу сказати, що всі працюють нечесно, але й такі факти – не рідкість. Давно назріло питання створення такої атмосфери, за якої красти ліс стане невигідно. Мається на увазі перегляд правової бази, пов’язаної з галуззю, збільшення штрафів за незаконну порубку лісу. Вважаю, що на цій невдячній ділянці роботи сил самих лісівників не вистачить: до вирішення проблем повинні бути долучені органи місцевого самоврядування і правоохоронці. Влада на місцях і дозвільні органи повинні більш вимогливо ставитися до створення приватних пилорам, які в поліських селах – чи не в кожному третьому дворі, а також до так званих «експортерів» лісу, котрих в області –до півтисячі. Ліс не терпить анархії.

Вже тривалий час ми працюємо над тим, аби в область, у галузь лісового господарства, галузь переробки деревини прийшли інвестиції.

У даний час розробляється проект державно-приватного партнерства у сфері деревообробки, будівництва лісових доріг та охорони здоров’я у структурі лісової галузі. Це інвестиції та інновації. Проект включає введення в експлуатацію високотехнологічного деревообробного виробництва із виготовлення продукції лісопиляння на рівні світових стандартів, з обсягом переробки – 700 тис. куб. м деревини на рік, що дасть можливість випускати готової продукції на суму понад 300 млн грн. Також планується енергетичне використання лісосічних залишків, пнів та відходів переробки для заміни природного газу при виробництві теплової та електричної енергії. Обсяг енергетичної деревини становить 100 тис. куб. м на рік, що за теплотворною здатністю може замінити 25 млн куб. м газу. Згідно з проектом, заплановано також будівництво лісових доріг до транспортно-недоступних лісових ділянок загальною протяжністю 450 км; організація лісозаготівель стиглої та перестійної деревини із впровадженням сучасних екологічно безпечних технологій; вивезення деревини енергоефективним лісовозним транспортом; реконструкція відомчого санаторію-профілакторію «Журавка» з метою підвищення соціальних стандартів працівників лісової галузі.
У головному лісовому відомстві Волині ніколи не забувають про те, що над усім стоїть людина з її повсякденними турботами і проблемами. Тому 2012-й знову стане роком підвищення заробітної плати лісівників, надання житла молодим спеціалістам, вирішення кадрових проблем галузі.

– Дякую за розмову. Із приємністю хочу відзначити, що ЗМІ не тільки прискорюють течію політичних процесів у державі, але й дозволяють людям наочно уявити собі те, що відбувається в наших лісах.

Петро ЧЕЧЕЛЮК
volynrada.gov.ua 2012р.

ОСОБЛИВОСТІ І ПРОБЛЕМИ НАЦІОНАЛЬНОГО ПОЛЮВАННЯ

Журналістам кількох областей України, чиновникам Держкомітету лісового і мисливського господарства України і Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства, а також іншим учасникам виїзної колегії головного лісового відомства України, що відбулась на базі волинського господарства, навіть не могло приснитись, що їм випаде щастя із завмиранням серця помилуватись на мінімально короткій відстані стадами диких кабанів, плямистих оленів, косуль і навіть зубрів.

Одне з головних питань порядку денного колегії - стан мисливського господарства області і України, його проблеми і перспективи розвитку. Коротше кажучи, доля «братів наших менших». І, як виявилось, життя в них не надто солодке...

ГОРДІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО ЛІСУ

Ще до світанку лісові мешканці ДП «Звірівське мисливське господарство» були підняті «по тривозі». Усе відбувалось зовсім не гірше, ніж на княжому полюванні короля Ягайла: сурмачі протрубили початок ритуалу (щоправда, без зброї) - і єгері пішли в загінку. За якихось півгодини учасники умовного полювання, стоячи в очікуванні на площадках кількох десятків мисливських веж, змонтованих на просіках лісу, змогли побачити і порахувати велику кількість лісових звірів, що пробігали мимо. Так розпочалась процедура їх обліку методом прогону і демонстрація відродження культури і традицій проведення колективного полювання в Україні.
Проблеми і перспективи розвитку сучасного мисливського господарства люб'язно погодився прокоментувати начальник обласного лісового і мисливського господарства, кандидат економічних наук, заслужений лісівник України Богдан Колісник.
- Було б добре, якби визначення поняття «Мисливське господарство» сприймалось «споживачами» природи як галузь природокористування, скерована на регулювання, збереження і збільшення мисливських тварин та раціональне використання цих ресурсів.
Світовий досвід показує, що мисливське господарство як галузь ніколи не буває рентабельним. В сьогоднішніх реаліях України бюджетні організації (контролюючі, освітянські й ін.) забезпечуються коштами в багато разів менше, ніж раніше. Внаслідок цього всередині 90-х років мисливська прикладна наука разом з підготовкою кадрів, м'яко кажучи, різко погіршилась і почала виповзати з важкого становища лише на початку вже нинішнього століття.
Але, як би там не було, волинські ліси і сьогодні ще не збідніли. Навпаки - збагатились диким звіром. Під їхнім покриттям вибрикують лосі, кабани, олені і косулі. Є й зубри - екзотичні звірі, які прийшли до нас ще з епохи голоцену. Але «завдяки» людині вони впритул підійшли, якщо не кривити душею, до крайньої межі свого перебування в цьому світі. Піти з нього їм активно допомагають браконьєри, в когорту яких нерідко потрапляють люди з вищого ешелону влади.
- Дикий звір - гордість нашої планети, але куди йому ховатись? - задає риторичне запитання головний лісівник області. - Навкруги усе належить людині. Вона може жити в пустелі, у вічній мерзлоті, в космічному кораблі і під землею, в лісовій хатинці і брудному урбанізованому місті, в Богом і владою забутому селі і в чорнобильській зоні... Людина впевнена, що на аналогічний спосіб життя здатні усі тварі земні. Ні, не здатні! Це - гострий сигнал майбутнім поколінням.

Є ЗВІР - Є ГОСПОДАРСТВО!

Усі мисливські господарства, незалежно від форми організації і власності, об'єднує одне - їх стан залежить від наявності мисливських ресурсів. Є звір - є господарство. Природно-кліматичні умови у нас в цілому сприятливі для розведення і примноження дичини. Наші угіддя можуть мати дичини в десятки, а то і сотні разів більше того, що є сьогодні в українських лісах. Але в густонаселеній державі з високим ступенем урбанізації важко досягти того, щоб було багато дичини без зусиль спеціалістів мисливської справи. Багате мисливське господарство - результат копіткої праці мисливствознавців і єгерів.
- Але ви зараз запитаєте мене: чому ж в Україні навіть найкращі мисливські господарства такі бідні? Одна з головних причин - браконьєрство,- зазначає Богдан Іванович. - Ця болюча тема довго замовчувалась, доки не стала нормою і оцінкою діяльності мисливського господарства, про роботу якого судять сьогодні по кількості складених протоколів. Позаяк статистика браконьєрства далека від правди і заснована виключно на «протокольній» системі, про розмір збитків можна судити з «успіхів» мисливського господарства України в порівнянні з передовим мисливським господарством Європи і світу. Для прикладу візьмемо Угорщину з площею мисливських угідь удесятеро меншою, ніж в Україні (4,7 млн. га проти 47 млн. га). За даними 2009 року, доходи від іноземного мисливського туризму в цій невеликій європейській державі становили 42 мільйони американських доларів, від внутрішнього полювання - 14 мільйонів, а усі доходи досягли 71 мільйона доларів США! В Україні така цифра на той же рік становила 3 мільйони доларів. Коментувати ці цифри навіть якось непристойно.

НЕ СТРІЛЯЙТЕ, ПАНОВЕ, В УКРАЇНУ!

- Все говорить за те, що ліси України повинні кишіти дичиною. Що ж заважає нашій державі мати хороші успіхи в цій галузі? - резюмує Богдан Колісник. - Заважаємо ми, люди. За що ж люди так мстять природі? Збитки, причинені браконьєрами мисливському господарству України, - велетенські.
Понад 70% сил, засобів і часу окремо взятого мисливського господарства марнуються на боротьбу з браконьєрством! Скільки корисного можна було б зробити, скерувавши ці сили і засоби в творче русло! Однак сьогодні природоохоронне і правове законодавство України не дає змоги вести цю боротьбу. Скажу більше: воно виступає «охоронною грамотою» для різного роду губителів звірів. У багатьох випадках викликана на допомогу працівникам мисливського господарства міліція демонструє свою безпомічність і відсутність прав.
Сьогодні не існує чіткого роз'яснення, хто може стати мисливцем. Володар карабіна з нарізним стволом чи п'ятизарядного німецького «Вінчестера» - це ще не мисливець, а небезпечна людина зі зброєю. Мисливство - не лише вбивство і гора м'яса. Це - ритуал, це високе мистецтво. Низька правова культура плюс відсутність елементарної внутрішньої культури людини, що взяла в руки зброю, відсутність відповідальності за вчинене - ось що нерідко править «балом» полювання.
Працівники мисливської галузі цілком втратили економічну зацікавленість в боротьбі з браконьєрством. Завдані збитки господарству компенсуються в копійках. Розміри штрафів і судових позовів далеко нижчі вартості офіційного полювання на той чи інший вид звіра. Відсутній механізм правового стягнення. Канула в Лету така дійова міра покарання, як конфіскація мисливської зброї. Органи лісового господарства, які здійснюють нагляд за дотриманням правил полювання, давно втратили право розглядати випадки грубого порушення правил полювання, а суди розглядають їх на «конвеєрі», не вникаючи в суть справи, і нерідко стають на сторону порушників. Відсутність покарання браконьєрів штовхає їх на нові подвиги і вони кожну ніч топчуть важкими «Лексусами» мисливські угіддя, знищуючи дичину.
У вітчизняного мисливського господарства виявилось багато няньок і кураторів: Українське товариство мисливців і рибалок, Державний комітет лісового і мисливського господарства, товариство військових мисливців і рибалок і ще низка організацій, яких налічується понад 90! В Україні 530 тисяч мисливців (0,9% загального населення) і ніхто не контролює дотримання ними правил і вимог, а в цілому за стан мисливського господарства спитати теж немає з кого. Пропозиція про створення єдиного державного органу по веденню мисливського господарства не була почута «зверху».
Практичний же досвід ведення мисливського господарства в країнах з високим рівнем розвитку цієї галузі свідчить про те, що всі функції по охороні, контролю і раціональному використанню ресурсів полювання варто зосередити в одній структурі, а не розпиляти по різних відомствах, нерідко - далеких від галузі. Є надія, що уряд України дослухається до порад людей, від яких у великій мірі залежить існування дикого тваринного світу.
- У Німеччині, де в міських парках гуляють олені, косулі беруть їжу з рук, а зайці стають проблемою муніципалітетів, кожна людина знає ціну живій природі, - каже Богдан Колісник. - Адже по тому, як люди цінують природу, її ресурси, як і своє життя і здоров'я, визначається рівень розвитку будь-якого суспільства.
Я б дуже просив ЗМІ донести до тих, хто протизаконно займається мисливством: не беріть гріх на душу, не ганьбіть свої імена вбивством косуль, лосів, зубрів, оленів і кабанів, беззахисних зайців і птахів - усього живого, що своєю присутністю прикрашає нашу планету Земля. Не влаштовуйте в лісі пиятику, щоб потім привезти з «полювання» свого колегу з простріленим животом чи головою! Дикий звір - гордість природи. Подивіться у великі бездонні очі недобитого вами красеня-оленя, в яких написані муки святого Себастяна! Не стріляйте, панове, в Україну! Лише такі цінності хай ляжуть в основу політики і ідеології нашої держави для забезпечення нашого соціального, економічного і духовного розвитку. З таких понять виходила ціль виїзної колегії нашого відомства - підготувати і дати на розгляд і затвердження уряду нову концепцію розвитку мисливського господарства України - гуманну, цивілізовану, скеровану на захист дикого звіра і розвиток галузі.

Від автора. Аби не закінчувати розповідь про долю «братів наших менших» на сумній ноті, з приємністю відзначаю, що напередодні роботи виїзної колегії прокуратура Волині виграла судовий позов у питанні протизаконного виділення колишньою обласною радою 318 тисяч гектарів мисливських угідь для восьми суб'єктів господарювання. Двома з них («Ольвітою» і «Веронікою») володіли князьки місцевого «розливу». Проведеними прокуратурою перевірками встановлено, що органи місцевого самоврядування на чолі з колишнім головою обласної ради Анатолієм Грицюком і колишнім головним екологом області Олегом Кіндером гендлювали мисливськими угіддями області, як гендлювали їхні «співбрати»-лозинські з відомого так званого «політичного клубу по інтересах».

Петро ЧЕЧЕЛЮК 
Волинь, №1179 ВІВТОРОК, 28 ГРУДНЯ 2010р