Екологічні наслідки путінської війни в Україні

Розв'язана Путіним неоголошена «гібридна» війна проти України призвела до серйозних екологічних наслідків на південному сході України (Донецька та Луганська області).

Пожежі, спричинені обстрілами, охопили 17 % лісів і 24 % степів у зоні АТО. У тому числі вогнем пошкоджено природно-заповідні об'єкти - філії Луганського заповідника Провальський степ, Трьохізбенський степ, регіональні ландшафтні парки Донецький кряж, Зуївський, національний парк Святі гори та 13 заказників. Деякі об'єкти природно-заповідного фонду пошкоджені обстрілами – національні парки Святі гори, Меотида, відділення Українського степового заповідника Кальміуське, Крейдова флора, регіональні ландшафтні парки Донецький кряж і Слов'янський курорт. На території низки об'єктів природно-заповідного фонду споруджено фортифікаційні споруди, у тому числі поза бойовими діями, наприклад, у національному парку Дворічанський, що перебуває на кордоні з Росією в Харківській області, а також у філії Українського степового заповідника – Крейдова флора.

На території регіонального ландшафтного парку Донецький кряж поховані вбиті солдати. За межами зони АТО, на території ландшафтного парку «Ізюмська лука» на Харківщині, а також на території національного парку «Святі гори» невідомі особи рубають ліс, пояснюючи, що деревина «потрібна для АТО».

Користуючись відсутністю реального контролю, в деяких об'єктах природно-заповідного фонду, наприклад, у межах ландшафтного парку «Краматорський», самовільно розорано 100 га. У філії Луганського заповідника Трьохізбенський степ у західній частині об'єкта вигорів ліс на території 5 га.

У Луганському заповіднику знищено адміністрацію, у національному парку «Меотида», філії Луганського заповідника – Провальський степ, Станично-Луганському і філії Українського степового заповідника – Хомутівський степ адміністрацію захоплено бойовиками. Ландшафтні парки Донецький кряж, Зуївський і Клебан-Бик перестали існувати. Втрачено персонал, документи, обладнання цих природно-заповідних об'єктів.

(Мінприрода призначить відповідальних осіб для моніторингу екологічного стану у зоні АТО,

www.KMU.gov.ua/control/publish/article?art_id=247899635

На початку травня 2015 р. у заповідній зоні національного парку Меотида – Кривій косі, бойовиками під командуванням Моторола проводилися військові маневри із застосуванням кулеметів і гранатометів. Знищено значну кількість птахів і пташиних гнізд.

Унаслідок боїв у філії Українського степового заповідника Крейдова флора сильно постраждало урочище Кучугури, де було влаштовано бліндажі, окопи та вогневі точки.

Щільність воронок від снарядів у цьому урочищі становить до 50 на 1 га. Площа степової пожежі – 5 га. У лісовій частині заповідника щільність воронок від снарядів становить 3-5 на 1 га. Знищено близько 100 крейдових сосен, засмічено територію в 3 га. На всій території залишилася велика кількість нерозірваних мін і снарядів. Велика степова пожежа внаслідок бойових дій була у філії Українського степового заповідника – Кальміуське (С.В. Лиманський, 2014, Воєнні дії на території заповідника «Крейдова флора», Степовий бюлетень, № 42, стор. 34-35).

У національному парку Святі гори пожежа, спричинена обстрілами, пройшла 1000 га лісу, від пожеж також постраждали заказники в Луганській області – Нагольчанський, Волнухинський, Білорічанський, Луганський, Перевальський і Піщаний.

У 2014 р. у зоні АТО було зафіксовано 2901 випадок пожеж у лісових і степових територіях, що в 14 разів більше, ніж поза зоною бойових дій. Вогнем було пройдено 36226 га лісів, 113,735 га пасовищ і сіножатей, 147,045 орних земель. Від вогню постраждало 20 % усіх кам'янистих степів у межах України (А.В. Василюк, Д.В. Ширяєва, Г.А. Коломийцев, 2014, Воєнні дії в Україні призвели до зростання степових пожеж, Степовий бюлетень, № 42, стор. 36-38).

Багато орних земель через обстріли опинилися виведеними з ладу, оскільки буквально «нашпиговані» уламками. Лише в районі Савур-Могили нараховано 15505 воронок від снарядів. Лише на орні угіддя й землі ландшафтного парку Донецький кряж потрапило 128 тонн шкідливих речовин і 392 тонни металевих уламків снарядів.

У місті Щастя Луганської області через обстріли в серпні 2014 р. концентрація двооксиду сірки в повітрі перевищувала норму в 5 – 8 разів. Через обстріли Слов'янська було зруйновано 19 каналізаційних і 3 водонапірні станції. Концентрація титану на місці розриву снарядів у заповіднику Крейдова флора в 150 разів перевищує фонові концентрації цього металу. Перевищення вмісту свинцю в районі боїв у цьому заповіднику становило 1,3 раза, кадмію - в 1, 5 раза. Перевищення фонових показників також знайдено за стронцієм, ванадієм. Під час боїв унаслідок обстрілів виникали пожежі на хімічних підприємствах - Донецький казенний завод технічних виробів, Донецький завод “Точмаш”, Лисичанський нафтопереробний завод, Ясинуватський коксохімічний завод, Авдіївський коксохімічний завод. Вплив цих пожеж на навколишнє середовище катастрофічний ( Воєнні дії на сході України-цивілізаційні виклики людству, 2015, Екологія-Право-Людина, Львів, 132 стор).

«Затоплення шахт, обстріли хімічних підприємств, що спричиняють викиди хімічних речовин, і загострення санітарно-епідеміологічної ситуації створюють реальну загрозу екологічної катастрофи», – вважають українські екологи (А. Манчук, 2015, Екологія війни,

www.Livs.com.ua/the- ecology-of-war.html.

Під час вибухів снарядів і мін у повітря виділяється маса шкідливих речовин – СО, СО2,

NO, N2О, NO2, CH2O, HCN, N2 і велика кількість токсичної органіки. У місцях боїв забруднення повітря за оксидами сірки й азоту перевищувало допустимі норми в 5-8 разів.

Серед безлічі промислових підприємств, пошкоджених унаслідок бойових дій, опинилися найбільш екологічно небезпечні виробництва – Ясинуватський, Авдіївський і Єнакієвський коксохімічні заводи, Єнакієвський металургійний завод, Лисичанський нафтопереробний завод, Донецький казенний завод хімічних виробів, Слов'янська, Луганська та Курахівська теплові електростанції, сєвєродонецький «Азот» і горлівський «Стирол». Так, унаслідок артилерійського обстрілу на Авдіївському коксохімічному заводі сталася пожежа та витік коксового газу з великим вмістом бензолу, толуолу, нафталіну, сірководню, меркаптану, синильної кислоти й аміаку. Лише в Луганській області забрудненими водами затоплено близько 20 шахт, що веде до подальшого забруднення підземних вод.

У районі боїв відбувається масове забруднення ґрунтів паливно-мастильними матеріалами, металевими уламками від снарядів і мін, а також збідненим ураном, який використовується для підвищення бронебійної здатності деяких боєприпасів.

Під час подачі води на окупованих бойовиками територіях нерідко не відбувається її дезінфекція активним хлором, що може стати причиною виникнення інфекцій (Д. Аверін, М. Денисов, 2015, Війна на сході України: бойові дії та екологічні наслідки,

www.euaeco.com/?environmental-cjnseguences-bighting.

На території Донецької та Луганської областей розташовано безліч хвостосховищ, які є відстійниками, відгородженими від водних об'єктів дамбами. Результати руйнування таких об'єктів очевидні – токсичність відходів, які линуть у ріки й інші водні об'єкти – призведуть до неминучої екологічної катастрофи, яка зачепить не лише Донбас, а й сусідні регіони. Яскравим і, на жаль, далеко не єдиним прикладом такого «екологічного» планування хвостосховищ може правити металургійний завод «Азовсталь». Під час його проектування й будівництва в 30-х роках XX століття місцем розташування цехів було обрано узбережжя Азовського моря, а як шлаконакопичувач, золонакопичувач ТЕЦ і відвал шлаків мартенівського та конверторного виробництв було вирішено використати частину акваторії Азовського моря, відокремлену звичайною дамбою. Екологічно небезпечними об'єктами є й ставки-відстійники «Горлівського хімічного заводу», «Стиролу», «Азоту», «Лисичанської соди» та інших підприємств гірничодобувної, гірничозбагачувальної, металургійної, коксохімічної та хімічної галузей промисловості.

Про багато з цих об'єктів неодноразово писали. Критична ситуація на багатьох із них розглядалася на комісіях різних рівнів. Найбільшу небезпеку становлять відстійники «Горлівського хімічного заводу».

Не меншу небезпеку в тій самій Горлівці становлять ртутьвмісні відходи, поховані на шахті 2-біс, де добувалася кіновар – сировина для виробництва ртуті.

Навіть за радянського часу грошей на забезпечення водовідливу не було, а при його відключенні пари ртуті могли потрапити у водоносні горизонти. Зараз водовідлив на цій шахті не працює вже понад рік, тож хто може сказати, чи потрапила ртуть у водоноси чи ні?

Ці небезпеки набагато реальніші, ніж інформація, що сколихнула інтернет, про можливе пошкодження сховища радіоактивних відходів, розташованого між селищем Пески й вугільною шахтою «Жовтнева», унаслідок серії великих вибухів на Донецькому казенному заводі хімічних виробів (ДКЗХВ) 19 серпня 2014 року та 16 червня цього року (Д.Аверін, Д.Подтуркін, Екологічна пастка “республік” ДНР і ЛНР “,

http://www.06277.com.ua/article/891629 .

Екологи пишуть-”Не меншу небезпеку становлять шахти, які найбільш вразливі під час бойових дій, оскільки потребують безперебійного електропостачання. Відключення від живлення вентиляційних систем призводить до промислових аварій і залпових викидів шахтних газів, включно з метаном і небезпечними домішками, а порушення електропостачання систем водовідведення призводить до затоплення шахт, підтоплення прилеглих територій і забруднення підземних і поверхневих вод шахтними водами з високою концентрацією солей. Підтоплення земель призводить до виведення їх із господарської експлуатації та руйнування будівель, метан, що піднімається під тиском на поверхню через тріщини ґрунту, – до виникнення вибухонебезпечних ситуацій на прилеглих об'єктах.

Унаслідок бойових дій понад 20 шахт на окупованих територіях опинилися або під загрозою затоплення, або вже повністю затопленими та такими, що не підлягають подальшій експлуатації. Точну кількість затоплених шахт назвати складно. Вона нікому не відома. На даний момент ми точно знаємо про повне або часткове затоплення шахт «Бутівська» та «Ясинувата-Глибока» в Макіївці, «Моспинська», «Трудівська» і «Жовтнева» шахти в Донецьку, шахти «Білоріченська» в Лутугинському районі Луганської області, яка вже не підлягає відновленню; шахти імені Мельникова в Лисичанську, «Комсомолець Донбасу» Кіровського району Донецької області, шахти імені Вахрушева в Ровеньках, шахти імені Коротченка в Селидовому, зруйнованої шахти «Прогрес» у Торезі, «Червоний Партизан» у Свердловську, «Іловайської» шахти, шахти «Волинської» з Розсипного, шахти «Луганської» і «Машинський блок», шахти «Марія Глибока» та багатьох інших.

Затоплення деяких шахт небезпечне тим, що вони використовувалися як сховища відходів. До таких можна віднести й уже згадану вище горлівську шахту 2-біс і шахту «Юнком», що перебуває під Єнакієвим, на якій у 1979 році було вироблено ядерний вибух. Зараз брудні шахтні води із сусідніх шахт «Полтавська» і «Вуглегірська» починають перетікати у виробки «Юнкома», і якщо вони переповняться, то радіоактивні речовини піднімуться на поверхню, унаслідок чого рівень радіоактивного забруднення перевищуватиме норму в сотні разів.

Але й затоплення звичайних шахт, хоч і не призведе до таких фатальних наслідків, але не менш небезпечне для навколишнього середовища.

Істотну небезпеку становить шахтний метан, який при затопленні виробок по крутозалеглих пластах підніматиметься на поверхню, а це реальна небезпека накопичення газу в приміщеннях і можливі вибухи (Д.Аверін, Д.Подтуркін, Екологічна пастка “республік” ДНР і ЛНР “,

http://www.06277.com.ua/article/891629 .

Не меншу небезпеку становлять і шахтні терикони, особливо «палаючі», в яких висока концентрація залишкового вуглеводню (просто невибране або те, що потрапило у відвали внаслідок будь-яких технологічних процесів вугілля). Ці терикони нагріваються і горять зсередини. Якщо залишити ці явища на самоплив, то можливі досить страшні наслідки аж до «вивержень маленьких вулканів», підґрунтових вибухів.

Кілька разів у «новітній історії Донбасу» такі явища призводили до численних жертв, таких як, наприклад, відома історія загибелі внаслідок вибуху терикону селища Нахалівка. Реально страшна історія з величезною кількістю трупів, які навіть неможливо було впізнати.

Що ж відбувається зараз на окупованих територіях? У бюджетах «республік» не передбачено фінансування екологічних заходів, кошти не виділяються навіть на запобігання надзвичайним ситуаціям. Путін грошей на це теж не дає. Наприклад, непридатною стала дамба на річці Нижня Кринка, унаслідок прориву якої може затопити Зуївку, Троїцько-Харцизьк і Зугрес, але грошей на її відновлення в «республіки» немає. За повідомленнями місцевих жителів, її просто досипали й усе. Немає грошей і на перепоховання радіоактивних відходів, що зберігаються на території Донецького казенного заводу хімічних виробів, незважаючи на те, що могильник перебуває в плачевному стані, а небезпека радіаційного забруднення ґрунтів, підземних і поверхневих вод унаслідок його руйнування дуже висока.

Із проведенням екологічного моніторингу на окупованих територіях і зовсім склалася катастрофічна ситуація. Не працюють пости контролю якості поверхневих вод, пости контролю якості атмосферного повітря в Донецьку, Макіївці, Горлівці, Єнакієвому, Луганську та Алчевську, паралізована робота Державних екологічних інспекцій, не контролюється радіаційний фон. Для прикладу, з 39 постів Сіверськодонецького басейнового управління водних ресурсів у Донецькій області та 24 – у Луганській зараз працює 20 і 6 відповідно. Схожа ситуація склалася й з постами контролю якості атмосферного повітря обласних гідрометеоцентрів. У Донецькій області працює 11 із 25, а в Луганській – 4 з 11 постів.

У «республіках» без будь-яких проектів і екологічних оцінок можливого впливу на природне середовище закриваються шахти й заводи, населення та «ополченці» безконтрольно ріжуть на метал підприємства, непридатними стають очисні споруди, водопровідні, каналізаційні мережі, дамби та інші об'єкти інфраструктури регіону. Унаслідок пожеж і безконтрольних вирубок захисних лісосмуг відбувається швидка деградація сільськогосподарських земель .Захоплені за підтримки Путіна території просто можуть існувати певний часовий період, марнуючи наявні ресурси, знищуючи їх, як сарана, і не забезпечуючи їх відновлення.
Аналогія – національний вид “спорту “– розбирання всього, до чого можна дотягнутися, і здача на металобрухт. Екологічні проблеми цих територій неможливо вирішити у форматі псевдореспублік.

Такими «стараннями» Путіна та його імперських підспівувачів Донбас поступово перетворюється на зону екологічного лиха, непридатну для життя «техногенну пустелю». Ліквідація наслідків екологічної катастрофи на території Донецької та Луганської областей може зайняти багато десятиліть і потребуватиме величезних фінансових коштів, яких у держави просто немає (Д.Аверін, Д.Подтуркін, Екологічна пастка “республік” ДНР і ЛНР “,

http://www.06277.com.ua/article/891629 .