Олександр КОРБУТ: «Не бачити проблем, а ще гірше замовчувати їх — означає зупинитися у своєму розвитку»

Розміщую на першій сторінці й рекомендую замислитися над основним меседжем  шановного Олександра Миколайовича всіх, але передусім прес-службу СИСТЕМИ Держлісагентства. Іноді мені здається, що замовчування проблем — це їхній фірмовий почерк. Думка про те, що будь-який найперспективніший проект без економічного обґрунтування перетворюється на прожект, також дуже актуальна сьогодні для лісової галузі загалом і Держлісагентства зокрема. Ну і крім того, адресую цю статтю нашим центральним економістам як приклад аналізу напередодні підсумкової колегії, яка, сподіваюся, усе ж відбудеться. М.П.

У будь-якій господарській системі проблеми економіки неодмінно мають бути на першому місці. Тому що будь-які, найамбітніші та найперспективніші проекти без належного економічного обґрунтування перетворюються на прожекти. Саме тому в Міністерстві лісового господарства такого великого значення надають економічному розвитку галузі. Напередодні проведення підсумкової колегії Мінлісгоспу «БЛГ» попросила заступника міністра Олександра Корбута підбити підсумки розвитку економіки галузі в році, що минув, і розповісти про економічні завдання, які стоять перед галуззю в 2016 році.

— Маю сказати, що загалом торік організації галузі попрацювали непогано. Про це свідчить і виконання практично всіх прогнозних показників соціально-економічного розвитку. Зважаючи на непросту економічну ситуацію у світі та й у країні, це можна віднести до очевидного успіху. Тим паче що це — результат цілеспрямованої та копіткої роботи всіх трудових колективів галузі.

Однак сьогодні найменше хотілося б говорити про успіхи. Не бачити проблем, а ще гірше замовчувати їх — означає зупинитися у своєму розвитку й відстати від тих, хто продовжив свій рух.

Тому якщо говорити про проб­леми, то необхідно сказати, що загалом по галузі були певні труднощі з виконанням плану за надходженнями від ведення лісового та мисливського господарства у Вітебському, Гомельському та Могильовському ДПЛГО. Причому проблеми з виконанням цього показника були май­же в половини лісгоспів. Але найбільші труднощі з виконанням цього показника виникли в таких лісгоспів, як Городоцький, Лепельський, Оршанський, Ушацький, Василевицький, Світлогорський, Хойницький, Білиницький, Костюковицький. І лише завдяки тому, що багато лісгоспів перевиконали планове завдання за надходженнями від ведення лісогосподарської діяльності, цей показник галуззю було загалом виконано. Викладене вище свідчить про те, що окремі лісгоспи мають якнайретельніше проаналізувати свою роботу в році, що минув, щоб не допускати подібних помилок, знайти додаткові джерела фінансових надходжень у 2016 році.

— Олександре Миколайовичу, ви вважаєте, що в багатьох лісгоспів є ще незадіяні резерви для розвитку?

— Саме так. Візьмімо, наприклад, такий показник, як рівень витрат на 1000 рублів реалізованої продукції. Якщо в середньому по галузі ці витрати становлять 881 рубль, то в Гомельському ДПЛГО — 907 рублів. У гомельчан, до слова, і найнижча рентабельність — 10,4 %. Для порівняння: торік у середньому по галузі вона становила 13,7 %.

Насторожує економічна ситуація в деяких лісгоспах, де витрати на 1000 рублів реалізованої продукції також суттєво перевищують середньогалузеві. Зокрема, в Комарінському лісгоспі — 964 рублі, в Логойському — 954, Глуському — 946, Лоївському, Дретунському, Суразькому — 935, Калинковицькому — 932, Вілейському дослідному — 930, Ветківському спецлісгоспі — 929, Хойницькому — 927, Вітебському та Чериківському лісгоспах — 926, Смолевицькому — 923 рублі тощо. На жаль, цей перелік можна продовжити. Саме тому під час захисту в Мінлісгоспі бізнес-планів на 2016 рік обласними об'єднаннями якнайпильніша увага приділялася зниженню витрат виробництва та підвищенню його ефективності.

Знаю, дехто вважає, що ми перегинаємо палицю. Мовляв, чи варто так жорстко підходити до цього питання, якщо рентабельність продукції лісопиляння, наприклад, у галузі й так вища за заплановану: торік вона становила 11,7 % за плану 8 %. Що ж, на перший погляд усе логічно. Але, поклавши руку на серце, упевнений, що будь-який керівник скаже, що в цьому напрямі зроблено далеко не все. А по-друге, планове завдання — це той мінімум, нижче за який аж ніяк не можна опускатися. Інакше в підприємства просто не буде коштів для розвитку. А по-третє, якщо вже говорити про продукцію лісопиляння, наприклад, то в галузі є лісгоспи, рентабельність яких за підсумками минулого року становила менш як 6 %. Зокрема, в Глуському лісгоспі — 5,9 %, в Осиповицькому дослідному — 5,4 %, в Ушацькому — 1,8 %, Городоцькому — 5,7 %, в Комарінському — 5,7 %, в Слонімському — 2,9 %, Смолевицькому — 5,2 %, у Лозненському — 4,7 %, у Старобинському — 4,7 %, у Суразькому — 4,1 %, у Хойницькому — 5 %, у Молодечнянському — 2,5 %, у Логойському — 0 %, у Вілейському дослідному — 1,7 %.

Природно, що ці та деякі інші лісгоспи стикаються з проблемами під час виплати заробітної плати, своєчасної сплати податків. І тут уже ні про який розвиток говорити не доводиться. Як то кажуть, не до жиру, бути б живу…

Подібна ситуація складається і з рентабельністю продукції заготівлі деревини — торік загалом по галузі за плану 10 % вона становила 14,7 %. Однак у деяких лісгоспах вона суттєво нижча за середньогалузевий показник. Наприклад, рентабельність продукції заготівлі деревини в Суразькому лісгоспі становила 4,2 %, у Жлобинському — 9,2 %, у Комарінському — 3,4 %, у Лоївському — 6,6 %, у Речицькому дослідному — 7 %, у Глуському — 6,7 %, у Вілейському дослідному — 2,1 % і в Логойському — 8,4 %. Такий рівень рентабельності недостатній навіть для мінімального розвитку. А тупцювати на місці ми просто не маємо права, оскільки станемо неконкурентоспроможними на ринку. Так, умови господарювання в усіх лісгоспах різні. Але це свідчить лише про те, що й для підвищення ефективності виробництва немає якогось єдиного рецепта. Якщо детально проаналізувати економіку будь-якого підприємства, то джерел підвищення ефективності виробництва та продуктивності праці можна знайти чимало.

— Це тим більш важливо, що від зростання продуктивності праці залежить і зростання заробітної плати.

— Так, уряд суворо стежить, щоб зростання продуктивності праці випереджало зростання заробітної плати. На перший погляд у нас тут великих проб­лем немає. Усі обласні об'єднання забезпечили випередження темпів зростання продуктивності праці над темпами зростання заробітної плати в промисловій діяльності. Але, по-перше, в деяких лісгоспах допущено випередження зростання заробітної плати над зростанням продуктивності праці, зокрема в Дретунському — на 9,3 %, в Ушацькому — на 10,3 %. По-друге, необхідно усвідомити, що зарплата кожного залежить не стільки від уряду чи міністерства, скільки від того, як організована робота на кожному робочому місці й як ці можливості використовуються. Там, де й надалі миритимуться з безгосподарністю, розгильдяйством, ніколи не зможуть отримувати гідну заробітну плату.

— Олександре Миколайовичу, проблемою останніми роками в галузі стала дебіторська заборгованість. Причому десятки мільярдів рублів — це прострочена дебіторська заборгованість...

— Так, це так. Неодноразово ухвалювалися рішення про скорочення боргів, досягалися домовленості з представниками вертикалі, складалися графіки, але борги залишалися. Однак є лісгоспи, які зуміли домогтися погашення заборгованості підприємств АПК, зокрема Молодечнянський лісгосп. Його приклад свідчить, що це завдання цілком здійсненне. Але його прикладу, на жаль, наслідували небагато хто. У результаті борги, у тому числі й прострочені, наприкінці 2015 року зросли. Причому найгостріше ця проблема стоїть у Гомельському, Мінському та Могильовському ДПЛГО, де прострочена дебіторська заборгованість підприємств АПК у середньому перед одним лісгоспом становила відповідно 546,2 млн рублів, 642,7 млн і 449,7 млн рублів, тоді як у середньому по галузі — 417,2 млн рублів.

Висока прострочена дебіторська заборгованість у Милошевицькому (5,6 млрд рублів), Хойницькому (2,5 млрд), Івʼївському (1,3 млрд), Слуцькому (3 млрд), Старобинському (1,5 млрд), Столбцівському дослідному (1,9 млрд), Могильовському лісгоспі (1,15 млрд рублів). Цей список можна й продовжити.

Зростає прострочена заборгованість перед лісгоспами за вже поставлену продукцію й підприємств ЖКГ. Якщо станом на 1 листопада 2015 року вона дорівнювала 74,9 млрд рублів, то 1 січня 2016 року — вже 95 млрд рублів. Причому якщо в середньому по галузі на один лісгосп припадає 979 млн рублів простроченої заборгованості, то в Гродненському ДПЛГО — 1215 млн рублів, у Мінському — 1310 млн рублів, у Могильовському ДПЛГО — 1406 млн рублів.

У 2015 році неодноразово складалися графіки погашення заборгованості як лісгоспів іншим споживачам, так і перед лісгоспами. Не дотримується графік зниження простроченої дебіторської заборгованості недержавних структур за деревину в заготовленому вигляді та за відпущену деревину на пні сторонніх лісокористувачів.

Має місце висока заборгованість лісгоспів за деревину, отриману під час проведення лісогосподарських рубок. Так, відношення заборгованості до середньомісячного обсягу реалізації по Гомельському ДПЛГО становило 183,5 %, Гродненському — 209,5 %, Могильовському — 207,1 %.

Торік не вдалося розв'язати й ще одну проблему: заборгованість за перерахуваннями таксової вартості на будівництво лісогосподарських доріг. Причому якщо в Мінському ДПЛГО вона становила 480 млн рублів, у Гродненському — 908 млн, то в Гомельському ДПЛГО — 15 630 млн рублів.

На жаль, у деяких лісгоспах не виконано графік погашення кредиторської заборгованості сторонім заготівельникам деревини за надані послуги. Природно, що це аж ніяк не найкращим чином позначається на взаєминах із заготівельними організаціями. Тому треба докласти максимум зусиль, щоб розв'язати цю проблему.

І ще не можна не згадати про високу прострочену заборгованість перед ВАТ «Промагролізинг» за лізинговими платежами в таких організаціях, як Василевицький, Хойницький, Суразький, Россонський, Сморгонський дослідний, Лозненський, Телеханський, Речицький дослідний лісгосп та деякі інші.

— Що ж, сподіватимемося, що з невдач минулого року буде винесено уроки. Але 2015 рік, як то кажуть, став уже історією. А які основні завдання у фінансово-економічній сфері належить розв'язати працівникам галузі цього року?

— Їх кілька. Головне, що кожне з них економічно глибоко прораховане й обґрунтоване. І саме їх комплексне розв'язання дозволить галузі в 2016 році не лише подолати наявні проблеми, а й підвищити ефективність роботи загалом. Отже, основними завданнями у фінансово-економічній діяльності в 2016 році є:

— забезпечення виручки від реалізації продукції в обсязі не менш як 5,4 трлн рублів, у тому числі по Брестському ДПЛГО — не менш як 636 млрд рублів, Вітебському — 957 млрд рублів, Гомельському — 1 трлн рублів, Гродненському — 617 млрд рублів, Мінському — 1,2 трлн і Могильовському ДПЛГО — 982 млрд рублів;

— забезпечення надходжень від ведення лісового та мисливського господарства в обсязі не менш як 2,7 трлн рублів, у тому числі по Брестському ДПЛГО — не менш як 339 млрд рублів, Вітебському — 409 млрд рублів, Гомельському — 592 млрд рублів, Гродненському — 315 млрд рублів, Мінському — 525 млрд і Могильовському ДПЛГО — 472 млрд рублів;

— зниження витрат у промисловому та лісогосподарському виробництві;

— ощадне й ефективне використання всіх наявних коштів, включно з бюджетними;

— посилення фінансової дисципліни щодо погашення всіх видів заборгованостей, у тому числі за перерахуваннями таксової вартості на будівництво доріг;

— оптимізація чисельності;

— залучення до господарського обігу майна, що вивільняється;

— зростання реальної заробітної плати;

— забезпечення випередження зростання продуктивності праці над зростанням заробітної плати;

— своєчасна виплата заробітної плати;

— зниження витрачання ПММ до 10 %;

— максимальне завантаження всіх наявних виробничих потужностей.