Іваненко - символ розкладу заповідної справи

Ми вже неодноразово піднімали питання про відповідність директора Департаменту заповідної справи Мінприроди України Іваненка своїй посаді. Великий фахівець у галузі підкилимових інтриг, любитель бюрократичних відписок, бездумний провідник антиекологічних рішень свого кабмінівського покровителя Канцурака, за яким тягнеться широкий корупційний слід, бездоганний “погоджувач” санітарних рубок, сінокосіння та регулювання чисельності тварин задля елітного полювання в заповідниках і нацпарках, покровитель горе-директорів типу Біркович, Іваненко давно вже став символом розкладу заповідної справи.

 Сьогодні ми публікуємо ще один факт, що підтверджує моральне й адміністративне злодіяння Іваненка - його відповідь КЕКЦу з приводу шельмування та звільнення директором Ужанського нацпарку Бірковичем жінок, які працювали в цьому парку.

Як стає зрозуміло з відповіді Іваненка, він не бачить нічого поганого в тому, що Біркович звільнив найкращих співробітниць Ужанського нацпарку, зокрема єдиного в парку кандидата біологічних наук, колишню начальницю наукового відділу парку І. Кваковську, яка виступила проти організованих Бірковичем рубок у буферній зоні всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Тепер в Ужанському нацпарку немає жодного свого кандидата біологічних наук, не кажучи вже про докторів біологічних наук. Однак Іваненка це не турбує, він ніколи не був сам фахівцем у галузі заповідної справи, ніколи не хворів, не переживав за кадри заповідної справи і тому так сміттям розкидається золотим фондом справжніх фахівців заповідної справи.

Іваненко намагається нас переконати, що кадрова політика Ужанського нацпарку - це справа виключно його директора Бірковича, і він, Іваненко, ніяк не може на неї впливати.

Проте ми не можемо повірити, що дружина Іваненка опинилася як співробітниця Голосіївського нацпарку виключно з доброї волі директора Голосіївського нацпарку. А не без впливу самого Іваненка. Так само як ми не можемо повірити, що улюблена пасія одного з колишніх заступників міністра Мінприроди України опинилася в Департаменті заповідної справи виключно з доброї волі самого Іваненка. А не за вказівкою заступника міністра.

Обурлива відповідь Іваненка тут: