Кожен рік — рік лісів. Конкурсні роботи Ленини Бичковської — журналістки газети «Факти і коментарі»
Починаю розміщувати роботи, що надходять на традиційний конкурс журналістів, який організовує ФЛЕГ. Якщо автор надіслав кілька робіт, я намагатимусь опублікувати їх разом. Сьогодні читайте статті власної кореспондентки газети «Факти і коментарі» Ленини Бичковської. Ваші коментарі — вітаються. Ваша точка зору — всім цікава. Я не зовсім упевнений, що правильно розпізнав фото Ленини. Якщо помилився, поправте. М.П.
«Кум пів життя провів за кордоном і заробив 20 тисяч доларів. А на бурштині він ті самі гроші виручив за півроку»
Ленина БИЧКОВСЬКА, «ФАКТИ» (Житомир — Рівне)
24.07.2015
Через те що видобуток унікального каменю не узаконений, держбюджет України щороку втрачає мільярди гривень доходу
Український бурштин цінується в усьому світі. І якщо за кордоном поширений камінь коричневого, вишнево-червоного, жовтого кольору, то український бурштин буває ще й жовто-зеленим, світло-жовтим, синювато-зеленим, білим і чорним. Фахівці стверджують, що в нашій країні найбагатші поклади цієї цінної смоли. Найбільше їх на Житомирщині, Рівненщині та Волині. Проте майже весь видобуток — нелегальний. «ФАКТИ» побесідували на умовах анонімності з одним зі старателів. Його розповідь шокує.
— Люди миють бурштин цілими селами — від дитини до пенсіонера, — розповідає нелегальний видобувач каменю Антон (прізвище та назву свого села на Житомирщині чоловік просить не називати. — Авт.). — Щоб купити мотопомпи, пожежні рукави, трактори та іншу техніку, вони готові віддати останнє. Мій кум, який повернувся із заробітків, привіз велику суму й вирішив збудувати будинок. Я йому кажу: «Ти що, з глузду з’їхав? Такі гроші витрачати дарма! Краще купи мотопомпу, через рік повернеш свої долари й заробиш дітям на навчання».
— Кум послухався?
— Аякже! — вигукує Антон. — Минуло три роки, і він уже другий двоповерховий особняк добудовує. Але все одно незадоволений, каже, що я… погана людина, пізно розповів про такий промисел. Адже кум, щоб заробити 20 тисяч доларів, пів життя провів за кордоном, далеко від сім’ї. А на бурштині він ті самі гроші виручив за півроку. Звісно, у цьому бізнесі є свої нюанси: багато що залежить від доброго місця, кількості, якості, розміру бурштину. Чим він крупніший, тим дорожчий.
Ще два роки тому освоїти «врожайне» місце навіть за хороші гроші було дуже важко. Там, де бурштину тьма-тьмуща, працювали бандюги, люди губернатора, прокурора, СБУ. Останні ж контролювали, щоб не було лівих бригад — їх або не пускали, або заганяли в болото, де на відміну від лісу не так багато бурштину. Намив його чи ні, а грошики сплати. З мотопомпи брали тисячу доларів на тиждень. У простих трудяг одна-дві мотопомпи, а в старателів, які працюють на високих чиновників, по кілька десятків механізмів. Скільки можна за день намити! Вартість однієї мотопомпи — від трьох до десяти тисяч доларів. Чим більша потужність, тим вища ціна. Хороший агрегат здатний перекачувати до 30 літрів води на секунду. Напір води, що закачується під ґрунт, виштовхує бурштин нагору. Пласти залягають на невеликій глибині, що робить їх досить доступними для розробки. Воду закачують за допомогою пожежних рукавів, які іноді розтягуються на кілька кілометрів. Вітчизняні рукави дешевші, іноземні, які здатні витримувати високий тиск, значно дорожчі.
Після Майдану бурштин став доступним не лише бандитам. Тисячі старателів, у тому числі з райцентру й області, масово кинулися видобувати камінь. Спочатку «кришувальників» узагалі не було, і люди працювали на себе, не платили «ментам». Так було, доки не призначили нового начальника обласної міліції. А той швидко зорієнтувався, вирішив вигнати нелегальних старателів із лісів або змусити платити за спокійну роботу. Причому більше, ніж платили Януковичу-молодшому. Звісно ж, народ збунтувався. У відповідь почалися погроми, наїзди, стрілянина, відбір «інструменту». Міліціонери ставили в райвідділі макети мотопомп, а оригінальними, відібраними в нас, у вільний час працювали в лісі. Ми їм заважали, вони — нам. Зараз, на щастя, домовилися. Заплатив — і йди працюй. Ми навіть працюємо практично поряд із «ментівськими» бригадами. А що, міліціонери не люди? Вони нас не чіпають і навіть попереджають про «раптові» наскоки.
Біля особливо «врожайних» місць споруджено охоронювані блокпости, які іноді перекривають ціле село. За блокпост можна проникнути лише за гроші. Не платять хіба що місцеві пенсіонерки, але лише за пред’явлення паспорта з пропискою.
Якщо блокпост, значить, там особливо багато нелегальних старателів. Щоб потрапити туди працювати, потрібно заплатити півтори тисячі доларів на день! З цієї суми вираховується за «ментівську сліпоту» й охорону. Їм же треба поїсти, попити й ще додому гроші принести. Але гра варта свічок, бо можна намити бурштину на суму в рази більшу за внесену.
Ходжу на роботу, як усі люди. Тільки вони — на підприємства, а я — до лісу. І якщо вони отримують зарплату наприкінці місяця, то я спочатку плачу за дозвіл попрацювати, а потім продаю намите. І так щодня, рік за роком…
*Люди бідніші добувають бурштин вручну, за допомогою лопат. Ті, хто багатший, купують мотопомпи, пожежні рукави, іншу техніку
— А як же міліцейські зведення типу «упіймали, затримали»? — дивуюся.
— Нас штрафують… по черзі, — приголомшує відповіддю Антон. — Це ж святе — упіймати, так би мовити, на гарячому. Цього місяця його «упіймали», а іншого — мене. Я вже двічі платив штраф і навіть отримав умовний строк за «незаконний видобуток корисних копалин». Але це ніщо порівняно з тим, що ми заробляємо.
— Ви хотіли б легально працювати, платити податки? — запитую в чоловіка.
— Дуже хотів би, тільки одного бажання мало, — зізнається Антон. — Не я один готовий купити ліцензію. Ми відкрито відмовлялися платити міліціонерам, перекривали траси, вимагаючи легалізації нашої роботи. Закликали президента, звертались до журналістів. Очікували закон, який дозволить нам видобувати бурштин офіційно, без «кришувальників». Законопроєкт передбачає створення біржі, де передбачається обов’язковий продаж бурштину. Але державі до нас немає діла. Мабуть, великим чиновникам вигідно, щоб усе залишалося, як є.
Справді, ліцензії на видобуток бурштину мають лише дві фірми: державне підприємство «Бурштин України» і приватне «Сонячне ремесло». Приватне добивалося дозволу сім років!
— Щоб отримати всі дозволи, знадобиться щонайменше три-чотири роки, — підтверджує Рівненському агентству журналістських розслідувань директор департаменту економічного розвитку і торгівлі Рівненської обласної адміністрації Ігор Тимошенко. — Потрібні два розпорядження Кабінету міністрів. Перше надасть дозвіл на розроблення проєкту землеустрою. Друге затвердить цей проєкт. Домогтися ліцензії — усе одно що пройти кола пекла.
— Якщо хочеш працювати в правовому полі, на твоєму шляху дивним чином стають чиновники та силові структури, — розповідає співзасновниця ТОВ «Сонячне ремесло» Галина Симха. — Усі вони так чи інакше шкодили нам частими перевірками й навіть спробами рейдерських захоплень.
«Бурштин України» — єдине підприємство з повним циклом переробки бурштину, від його видобутку до реалізації готової продукції. Держпідприємство видобуває кілька тонн «сонячного каменю» на рік. Тоді як загалом в Україні, за найскромнішими підрахунками, нелегально видобувають десятки, якщо не сотні тонн бурштину на рік.
Житомирський журналіст Олександр Ніколайчук (якого нещодавно жорстоко побили за інтерес до бурштинової теми) повідомив, що лише за три місяці в населення було скуплено бурштину на 700 мільйонів гривень.
— Якщо сьогодні вищі керівники заявляють, що війна країні обходиться в шість-сім мільйонів доларів на день, то хочу зазначити, що стільки ж приносить нелегальний промисел бурштину, — запевняє Олександр Ніколайчук. — Якщо цей бізнес узаконити, можна наповнити держбюджет.
Нелегальний видобуток бурштину розпочався в 1980-х роках. З середини 1990-х камінь стали видобувати за допомогою не лопат, а мотопомп.
Промислових масштабів промисел набув в останні кілька років. Розпалили інтерес закордонні замовники, вони почали давати контрабандистам добру ціну за бурштин, який везуть переважно до Прибалтики, Польщі та Китаю.
Цього тижня лише правоохоронці Житомирщини припинили діяльність 15 пунктів скупки незаконно добутого бурштину, вилучили понад 100 кілограмів каменю, шість мотопомп, сотні метрів пожежних рукавів, значні суми грошей. А в Рівненській області міліціонери на чолі зі своїм керівником 21 липня провели рейд у Сарненському районі (так би мовити, бурштиновій столиці). Нелегальних видобувачів виявилося чимало.
*У Сарненському районі на Рівненщині на місці незаконного промислу залишилися самі кратери (фото з «Фейсбука»)
— Пенсіонерка Надія взялася за лопату не заради збагачення, — запевняють у пресслужбі рівненської обласної міліції. — Її чоловік — інвалід другої групи, сім’я живе на мізерну пенсію. Подружжя було б радо легалізації видобутку бурштину. Скаржаться, що люди не мають роботи, тому й змушені займатися незаконним промислом. Неподалік від пенсіонерів в «окопах» засіли студенти. Вони кажуть, що в безробітних батьків ледве вистачає грошей на їжу, тому хлопці на канікулах вирішили заробити грошей на навчання. Скільки накопали бурштину, не зізналися, але сказали, що важка фізична праця того варта.
Тут же було помічено і дітей, які працювали нарівні з батьками.
— На Рівненщині бурштин залягає на різній глибині, — повідомив «ФАКТАМ» начальник рівненської обласної міліції Сергій Максимов. — Незаконний видобуток ведеться в п’яти районах області, на площі понад дев’ять тисяч квадратних кілометрів. У нас дві з половиною тисячі осіб особового складу. Виставити по міліціонеру в усіх місцях, де працюють старателі, неможливо: обласний центр та інші райони в такому разі залишаться без правоохоронців. Найчастіше оперативники, які виїжджають за викликом, можуть дістатися місця події лише через годину-півтори. У північних районах болотиста місцевість, великі відстані доводиться долати пішки. А нелегали за цей час устигають залишити місце промислу.
Буває, що старателі вступають у протистояння з працівниками міліції. Люди, захищаючи поклади бурштину, дають відсіч правоохоронцям, залучаючи до цього навіть жінок і дітей. Часом місцеві жителі застосовують проти правоохоронців зброю, а також палиці, каміння — все, що трапиться під руку.
З початку року ми вилучили 79 мотопомп, 20 одиниць транспорту, три електрогенератори, понад 50 кілограмів бурштину-сирцю на загальну суму майже чотири мільйони гривень і затримали 127 осіб, причетних до незаконного видобутку. Але міліцейські рейди проблеми не розв’яжуть, необхідно вносити зміни до законодавства. Згідно зі статтею 240 Кримінального кодексу України, порушення правил охорони або використання надр не належить до тяжких злочинів. Це означає, що неможливо притягти до відповідальності організаторів незаконного видобутку бурштину, які оплачують роботу простих старателів і збувають камінь.
Як повідомили «ФАКТАМ» у пресслужбі Міністерства екології, відомство відкликає всі дозволи 2015 року і не надаватиме нових, доки Верховна Рада не ухвалить відповідні закони. Крім врегулювання комерційного боку питання, законодавцям слід зобов’язати бізнесменів брати на себе відповідальність за рекультивацію територій, на яких закінчено розробку родовищ бурштину.
Фото в заголовку Images/Fotobank
http://fakty.ua/203291-kum-polzhizni-provel-za-granicej-i-zarabotal-20-t...
«Не можна сьогодні «кришувати» старателів, завтра по них стріляти, а потім знову давати добро на нелегальний видобуток бурштину» (фото)
Ленина БИЧКОВСЬКА, «ФАКТИ» (Рівне)
01.08.2015
На Рівненщині місцеві жителі побили правоохоронців палицями, ті у відповідь обстріляли їх гумовими кулями та закидали шумовими гранатами
— У селі Крупове, що поряд із райцентром Дубровиця, місцеві жителі 29 липня побили правоохоронців палицями, — повідомили «ФАКТАМ» у пресслужбі рівненської обласної міліції. — Двох міліціонерів госпіталізовано, в одного з них зламана нога. Щоб зупинити побоїще, на допомогу колегам виїхали бійці спецпідрозділів роти міліції громадської безпеки особливого призначення «Грифон» і Національної гвардії. Однак спецназівців оточили невдоволені селяни. Хтось із натовпу сів за кермо автомобіля «Тойота Ленд Крузер» і намагався вчинити наїзд на правоохоронців. На вимогу міліціонерів зупинитися водій не реагував, тому було ухвалено рішення застосувати спецпристрій для стрільби гумовими кулями. Лише після цього водій позашляховика підкорився.
«На які гроші простий дільничний купив дорогу машину, квартиру, збудував будинок? На гроші, які ми платили за можливість мити бурштин»
Того ж вечора кілька сотень агресивно налаштованих людей заблокували роботу Дубровицького районного військового комісаріату, а також перекрили проїжджу частину в центрі Дубровиці, поблизу райдержадміністрації. Люди вимагали видати працівників міліції, які стріляли по позашляховику. Поговорити з місцевими жителями вийшли прокурор Микола Федорчук, тимчасово виконувач обов’язків начальника райвідділу міліції Сергій Дворак, голова райдержадміністрації Сергій Кіркевич. Але мирної розмови не вийшло. Правоохоронцям знову довелося стріляти гумовими кулями. Четверо місцевих жителів були поранені, їм надано медичну допомогу.
Правоохоронці затримали десять осіб і доставили до Дубровицького райвідділу. Звільняти їх прийшли однодумці, погрожуючи захопити приміщення міліції. У результаті було затримано двох найактивніших учасників мітингу — жителів Дубровиці та Крупового. Мітингувальники розійшлися по домівках лише вночі.
*Місцеві жителі перекрили проїжджу частину в центрі Дубровиці, вимагаючи видати їм міліціонерів, які по них стріляли
— Заходи, спрямовані на виявлення та припинення фактів незаконного видобутку бурштину, проводяться згідно з наказом Управління МВС Рівненської області й триватимуть, — повідомив тимчасово виконувач обов’язків начальника Дубровицького райвідділу міліції Сергій Дворак.
Місцеві жителі обурені. Учора вони в розмові з кореспондентом «ФАКТІВ» говорили, що ці самі міліціонери брали з них гроші за видобуток бурштину. За розповідями очевидців, правоохоронці затримали нелегалів не в лісі, а… за їхнім місцем проживання в селі Крупове. Після цього сотні обурених людей вийшли на вулицю.
*Селяни стверджують, що старателів затримали не в лісі, а за місцем проживання (фото пресслужби рівненської обласної міліції)
— Простий дільничний їздить на дорогезній машині, нещодавно закінчив будівництво величезного будинку, купив у Рівному квартиру, володіє власним кафе, — розповідає житель села Крупове Петро. — На які гроші? Я вам відповім: на гроші, які ми платили за можливість мити в лісі бурштин. А тепер у нас стріляють, кидають шумові гранати, бо міліціонерам потрібні показники. При цьому правоохоронці просять: потерпіть трохи, шум уляжеться, і все буде як раніше.
— Що означає «не можна видобувати бурштин»? — обурюється місцева жителька Тетяна. — Дайте мені та моєму чоловікові зарплату по 15 тисяч гривень, і ми ходитимемо на підприємство, а не в ліс. Адже в селах іншої роботи, крім видобутку бурштину, просто немає. Але чиновники хіба думають про людей? Тим міліціонерам, які в нас стріляють, хочу дати пораду: їдьте на схід і там розмахуйте зброєю.
«Потрібна термінова легалізація бурштинового промислу»
— Ми намагалися заспокоїти людей, просили міліцію не втручатися, — пояснює голова Дубровицької райдержадміністрації Сергій Кіркевич. — Але силовики почали стріляти, є поранені, пошкоджені автомобілі. Такими діями правоохоронні органи налаштовують людей проти себе, проти районної влади. Ініціативу президента щодо боротьби з незаконним видобутком бурштину підтримую, але діяти тут треба з розумом. Міліціонери 20 років «кришували» старателів, збирали з них данину, а тепер ті самі люди хочуть закрити незаконний промисел. Насамперед потрібно звільнити всіх місцевих правоохоронців і набрати нових, а вже потім боротися з нелегальним видобутком бурштину.
— Я був 29 липня в Дубровиці, — розповідає народний депутат Василь Яницький. — Щонайменше тисяча людей оточили місцевий відділ міліції. Дві години йшли переговори. Конфлікт вдалося погасити після звільнення двох затриманих. Зараз планую в Рівному зустрітися із силовиками області. Потрібно дати відповідь людям, хто по них стріляв. Вважаю, що скомпрометований 52-й спецвідділ міліції не повинен бути присутнім у бурштинових районах. Моя позиція залишається незмінною — потрібна термінова законодавча легалізація видобутку та реалізації бурштину.
Того ж дня на Житомирщині правоохоронці затримали одразу 25 старателів.
— У селі Гулянка Коростенського району правоохоронці під час рейду помітили підозріле скупчення людей і автомобілів, — коментує керівник Коростенського міськвідділу міліції Ігор Жмида. — Під’їхавши ближче, міліціонери побачили готове до роботи обладнання, яке зазвичай використовують видобувачі бурштину для розмивання ґрунту: мотопомпи та водяні шланги. На місце події було викликано слідчо-оперативну групу. Старателів віком від 17 до 48 років доставили до міськвідділу міліції. Це жителі Житомирської, Рівненської, Чернігівської та Київської областей. Зараз вирішується питання про арешт п’яти належних їм автомобілів, мотопомп, водяних шлангів та іншого обладнання.
У тому ж Коростенському районі під час спільного нічного рейду співробітники СБУ, міліції та прокуратури затримали трьох місцевих жителів, які видобували бурштин на землях сільгосппризначення Бондарівської сільської ради.
— Зловмисники виставляли вартових, які попереджали їх про наближення правоохоронців, — повідомили в пресслужбі Управління СБУ в Житомирській області. — Вилучено кілька пакетів із бурштином-сирцем загальною вагою 10 кілограмів, три водяні мотопомпи, сотні метрів пожежних рукавів, інше обладнання.
За запевненням начальника житомирської обласної міліції Валерія Рудика, міжвідомчі рейдові групи в області працюють цілодобово, намагаючись зупинити масштабний незаконний видобуток бурштину в регіоні.
На українсько-польському кордоні у Львівській області прикордонники вилучили 150 кілограмів бурштину
Учора вночі в пункті пропуску «Шегині» на Львівщині співробітники Державної прикордонної служби завадили черговій спробі вивезення бурштину з України. У результаті огляду спільною прикордонно-митною групою було зафіксовано факт незаконного вивезення з України майже 150 кілограмів необробленого бурштину, сказано в повідомленні пресслужби відомства.
За кермом двох автомобілів, у яких знайшли бурштин, були громадяни України, жителі Львівської області. Правоохоронці встановлюють усі обставини цього правопорушення.
Як повідомляє агентство «Українські новини», 30 липня співробітники СБУ вилучили 40 кілограмів бурштину в десяти жителів Олевського району під час обшуків у Житомирській області.
http://fakty.ua/203741-nelzya-segodnya-kryshevat-staratelej-zavtra-po-ni...
Микола Василюк: «Слідчий сказав, що хлопців, які погрожували мені розправою, я маю... пробачити»
Ленина БИЧКОВСЬКА, «ФАКТИ» (Житомир)
26.09.2015
Єгер Житомирського обласного товариства мисливців і рибалок Микола Василюк днями отримав моторошну посилку — труну з написом: «Від братви». Так єгерю помстилися браконьєри, яких він затримав із трофеєм.
— Два роки тому я упіймав у лісі трьох браконьєрів із убитою лосихою, — каже 60-річний єгер Микола Василюк. — Оскільки полювання на лося заборонене, їх засудили до штрафу в 21 тисячу гривень, одному з порушників дали два роки умовно і всіх трьох позбавили права полювати протягом двох років. Зізнатися, про той випадок я вже й забув. Але строк покарання минув, чоловіки поновили ліцензії на полювання, і нещодавно під час чергового рейду я зустрів їх у лісі. Вони погрожували мені розправою й дали зрозуміти, що скоро я буду там же, де й застрелена лосиха.
Тут же написав заяву до міліції про погрози, але реакції не було. Пізніше зустрів цих людей у селі й знову почув від них погрози. А днями до мого будинку під’їхав мотоцикл… із труною. На ній було написано: «Від братви». Як пояснив «парламентер», який привіз труну, цей «подарунок» мені найближчим часом дуже знадобиться. Усе відбувалося на очах численних свідків — якраз у цей час люди зустрічали корів із пасовиська. Сусіди допомогли затримати «парламентера». Я зателефонував голові сільради й до міліції, а труну та мотоцикл вирішив сховати як речові докази. Вранці наступного дня особисто відніс заяву начальнику міліції. Докладно розповів про все, повідомив також, що мисливці, які мені погрожують, використовують у лісі заборонений вид зброї — карабіни. Начальник міліції пообіцяв розібратися, а карабіни відібрати.
*Єгер Микола Василюк: «Мотоцикл і труну я залишив у себе як речові докази. У міліції сказали, що для порушення кримінальної справи підстав немає» (фото з особистого архіву Миколи Василюка)
Наступного дня мене викликали до міліції. Слідчий почав запитувати, чий мотоцикл, прізвища свідків того, що сталося, чи не знаю я, хто купив труну, хто продав. Відповів: «Це ваша робота — з’ясувати, як „подарунок“ опинився на моєму подвір’ї». Я розмірковував так: наодинці завантажити труну на мотоцикл нелегко, отже, діяли кілька людей. Проте реакція слідчого була дивною: він припустив, що хлопці… пожартували й їх треба пробачити. Але ж я працюю єгерем, а «жартівники» ходять у лісі з карабінами, оснащеними оптикою!
— Вам і зараз погрожують?
— Щоранку мені телефонують невідомі: «Посилку отримав? Вважай, що ти труп!» — і кидають слухавку, — продовжує Микола Романович. — Або: «Ти ще живий? Бережи труну, скоро знадобиться!» Я не з полохливих, але дуже неприємно починати день із таких «привітань».
Микола Василюк самостійно з’ясував, що мотоцикл належить браконьєру, на якого складено безліч адміністративних протоколів, а саму труну хулігани купили в складчину. У міліції єгерю сказали, що для порушення кримінальної справи підстав немає.
— Особу людини, яка вчинила це правопорушення, встановлено, — повідомив «ФАКТАМ» начальник Барановського райвідділу міліції Олексій Гнатюк. — Його притягнуто до адміністративної відповідальності згідно з чинним законодавством.
Микола Василюк вважає, що хуліганів покарали надто м’яко.
— Єгер має бути насторожі цілий рік, — розповідає Микола Романович. — Ходити лісом самому вкрай небезпечно. Наткнеться єгер на браконьєра або, гірше того, на групу порушників, і його можуть поховати там же, в лісі. Нещодавно моєму колезі вибили всі зуби, слава Богу, хоч живим залишили. Тому ми намагаємося діяти у складі рейдових груп. У сезон полювання нам виділяють великі бригади. На самоті затримати браконьєра важко, до того ж без свідків практично нічого не можна довести. Адже для того, щоб притягти порушника до відповідальності, потрібно впіймати його на гарячому. Затримавши браконьєра, ми веземо його до міліції разом із трофеєм.
— Скільки лосів у вашому «підшефному» лісі? — цікавлюся в єгеря.
— Ще кілька років тому в нас мешкало шість лосів, а сьогодні залишився один, — зітхає Микола Василюк. — Адже полювання на них узагалі заборонене. В Україні великі копитні та хижі тварини — олені, зубри, вовки, рисі — перебувають під загрозою знищення через браконьєрство та так зване VIP-полювання. Якщо звичайні мисливці не стріляють у рідкісні види, то «віпи» б’ють усе підряд.
Між тим Міністерство екології та природних ресурсів України спільно з Міністерством аграрної політики та продовольства ухвалили рішення збільшити штрафи за порушення законодавства у сфері мисливського господарства та полювання.
— Штраф за вбитого лося тепер становитиме 75 тисяч гривень, оленя — 50 тисяч гривень, кабана — 33 тисячі, зайця — 7 тисяч, вовка — 2 тисячі гривень, лебедя — 3 тисячі, білку — тисячу, качку — 800 гривень, — повідомили «ФАКТАМ» у пресслужбі Міністерства екології та природних ресурсів України. — Порушники мають замислитися, чи варто вбивати тварин і платити великі штрафи.
Зараз розпал сезону полювання на пернату дичину, який традиційно починається в середині серпня.
— За порушення правил полювання можуть оштрафувати на суму від 102 до 1020 гривень, — повідомили «ФАКТАМ» у пресслужбі Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства. — Якщо дичину добуто з порушенням, браконьєру доведеться сплатити штраф від 1020 до 2040 гривень і відшкодувати збитки за кожну вбиту тварину чи птаха. Зброя та здобич у таких випадках підлягають конфіскації.
В Україні зростає кількість браконьєрів. Якщо є бажання та кошти, мисливцем можна стати в найкоротші терміни. Щоправда, доведеться витратитися на ліцензію й спорядження (10— 25 тисяч гривень) та пройти спеціальні курси. На жаль, у більшості випадків курси проводяться лише на папері, у результаті новоспечені мисливці навіть не знають, яких тварин і птахів можна стріляти, а які занесені до Червоної книги.
— У нашому райцентрі є кафе, де вам подадуть лосятину чи іншу заборонену дичину, звісно, за певну плату, — каже Микола Василюк. — Я вже звертався з цього приводу до правоохоронних органів, але покарати підприємців дуже важко.
Видобувачі бурштину: «У лісі нас тисячі. Ми копаємо за кілька метрів одне від одного»
Ленина БИЧКОВСЬКА, «ФАКТИ» (Житомир)
28.10.2015
Попри гучні заяви правоохоронців про припинення незаконного промислу, в Житомирській, Рівненській і Волинській областях люди цілодобово продовжують нелегально видобувати бурштин
Фахівці стверджують, що в нашій країні мало не найбагатші поклади бурштину у світі. «Сонячний камінь» є на Рівненщині, Житомирщині, Волині. І майже весь видобуток цієї цінної смоли — нелегальний, причому масштаби незаконного промислу вражають.
«Куму вістрям лопати розпанахали руку, сусідові — голову, чоловікові з Київщини прострелили обидві ноги»
«ФАКТАМ» на умовах анонімності вдалося поспілкуватися з людьми, які регулярно — кілька разів на місяць — вирушають мити бурштин в інший районний центр. Оскільки більшість старателів працюють на місцевих підприємствах, одним доводиться відпрошуватися з роботи, іншим — брати відпустку за свій рахунок або лікарняний.
Я розмовляю зі старателями перед їхнім черговим «відрядженням» по бурштин. Три родини, від малого до великого, вантажаться в мікроавтобус. З собою беруть їжу, воду, теплий одяг, надувні матраци, на яких спатимуть у наметах. І, звісно ж, інструменти — лопати, сачки, відра, мотузки.
До поїздки готуються навіть діти 12—15 років. Найстаршому пасажиру нещодавно виповнилося 78. Подолавши близько двохсот кілометрів із Новограда-Волинського до Олевського району, ці люди важко працюватимуть, причому в умовах, небезпечних для життя. І все-таки вони їдуть, бо не бачать іншого виходу.
— Зарплати вистачає лише на те, щоб заплатити за комунальні послуги й купити найнеобхідніше, — пояснює водій мікроавтобуса — 35-річний Ігор. — У мене троє дітей, кожному потрібен ноутбук чи планшет. І це не примха, а життєва необхідність.
Діти мають розвиватися, йти в ногу з часом, а я зобов’язаний про це дбати. Нам із дружиною не під силу купити одразу три планшети навіть у кредит. Доводиться крутитися. Дізналися від знайомих, що можна заробити на митті бурштину. Промисел незаконний, але, погодьтеся, це все-таки краще, ніж грабувати на великій дорозі.
— Якої глибини ями доводиться рити, щоб добути бурштин?
— Як правило, 2,5—3 метри, але буває й 12 метрів. Якщо бурштин «пішов», це можна визначити за звуком — він чиркає об лопату. У хорошому місці вдається за ніч намити кілька кілограмів і заробити від 800 доларів до 10 тисяч.
— Чому працюєте вночі?
— Зараз скрізь ідуть міліцейські «шмони», тому вдень ми намагаємося сидіти тихо. Уночі міліція побоюється приходити в ліс — там і вбити, і закопати можуть, не питаючи чину й прізвища. Часто місцеві старателі б’ються з приїжджими за «жирні» місця, навіть калічать одне одного. Особливо небезпечно видобувати бурштин у Коростенському районі — там нас на початку осені жорстоко побили. Куму вістрям лопати розпанахали руку, сусідові, який завжди їздить із нами, — голову. Мене від неминучої смерті врятувала дружина. Коли я від удару по ногах упав, вона лягла на мене, накривши своїм тілом. Дружину не чіпали, лише плюнули в її бік. Чоловікові з Київської області, який теж вирішив спробувати щастя на Коростенщині, прострелили обидві ноги. Не знаю, чи вижив він.
— За що з вами розправилися так жорстоко?
— Місцеві рознюхали, що нам повалив бурштин. Ми самі себе видали: з радощів працювали без перепочинку. І тут прийшли чоловік сорок, звеліли нам забиратися в інше місце. Звісно, ніхто йти не хотів, зав’язалася бійка… Коли ми підлікувалися, вирішили поки не їздити до Коростенського району, переключилися на Олевськ. Добиратися туди далі, зате там набагато спокійніше.
«Хлопця, який працював наодинці, живцем засипало в ямі»
— Розкажіть про процес роботи. Напевно, доводиться чимось зміцнювати викопані рови?
— Зміцнювати глинисто-піщані стінки життєво необхідно, інакше вони можуть обвалитися, — каже Ігор. — А працювати на глибині одному — усе одно що рити собі могилу. Одного разу влітку ми помітили, що сусід по ямі не прийшов ночувати до себе в машину. До пляшки з водою, яку він залишив на поверхні, ніхто так і не торкнувся ні цього, ні наступного дня, хоча стояла страшна спека. Виявилося, хлопця було буквально поховано живцем. Моторошна смерть… Узагалі, незрозуміло, чому він працював наодинці. Новачок, напевно. Тут порада така: не треба жадібничати, краще працювати разом із кимось і ділити між собою здобич. Хай заробите менше, зате повернетеся додому живими.
Як правило, в ямі одночасно працюють щонайменше п’ятеро людей. Перший копає, другий черпає воду, третій подає її четвертому, який стоїть трохи вище, той передає п’ятому, який виливає воду вже нагорі. При цьому постійно потрібно стежити, щоб по боках ями не пішли тріщини. А ще хтось має підтримувати вогонь, готувати їжу, прати, наглядати за машиною, за добутим бурштином. Зазвичай ми приїжджаємо на п’ять—сім днів, рідше — на троє діб.
Особливо багато старателів у травневі та різдвяні свята. У довгі вихідні в лісі навіть машину ніде поставити, не те що вогонь розпалити. Буває, ми користуємося одним багаттям із сусідами.
— Де ночуєте взимку?
— Як і влітку — у наметі чи машині. Щоправда, взимку намагаємося не брати з собою дітей. У холоди багато старателів хворіють, але навіть із високою температурою ніхто не кидає роботу. Прийняв таблетку — і вперед.
Дехто винаймає житло в сусідніх селах, там же готує їжу, сушить мокрий після роботи одяг. Знайти житло не так просто, потрібно бронювати кімнату ще влітку. Узимку в багатьох дворах висять таблички «Вільних місць немає». Ми навіть жартуємо: як у літній сезон на морському узбережжі.
— Люди якого віку працюють поруч із вами?
— Бачив і семирічних дітей, і дев’яностолітніх старих. Дітей беруть із собою, найімовірніше, для підтримки духу. Люди ж похилого віку зазвичай працюють кухарями, пралями, охоронцями, поки молодші й міцніші «ловлять» бурштин на дні ями.
— Ви використовуєте мотопомпу?
— На хорошу мотопомпу потрібні величезні гроші. Але навіть якщо вона є, то доведеться або платити «кришувальнику» за те, щоб вас не чіпали, або бути найнятим робітником високопосадового чиновника. Приховати роботу мотопомпи практично нереально — від неї в лісі стоїть страшенний гуркіт. Тихо працюють «китайки», але вони не такі практичні й потужні, як механізми серйознішого виробника. Якщо звичайний старатель за ніч може лопатою добути бурштину на сто доларів, то одна мотопомпа — на десятки тисяч!
Існує неписане правило: рано-вранці та пізно ввечері «мотопомпівці» на годину відходять від своїх величезних розмитих ям і дають можливість підійти до них простим копачам. Люди починають сачками ловити бурштин, що плаває у воді. Якщо пощастить, то можна за годину «наудити» 200—300 грамів. Бурштин же дуже легкий.
— Чому «мотопомпівці» виявляють таку доброту?
— Це не доброта, а необхідність. Звісно, територію, де працюють мотопомпи, охороняють озброєні люди, проте нас, звичайних копачів, усе одно більше. Ну скільки «мотопомпівців» — сто—двісті осіб? А нас кілька тисяч. Ми можемо накинутися й розірвати їх. Так, до речі, було минулого року.
«Мотопомпівці» відмовилися у встановлений час пускати людей, піднявся бунт. У результаті одного зарізали, іншого застрелили, третього залишили інвалідом. Відтоді, тьфу-тьфу, «режим» ніхто не порушує. Двічі на день, як годинник, ми можемо підійти «порибалити» сачками. Був випадок, коли літня жінка витягла бурштин, який продала за сто тисяч гривень! Копати пенсіонерка не в силах, але половити сачком може. І таких, як вона, безліч. Хтось цілий день махає лопатою, а хтось сидить і чекає «підходу» до розмитої ями в надії щось із неї «виудити». «Мотопомпівці» в цей час позирають на годинник: рівно за годину вони нас виганяють зі словами: «Хлопці, всім дякую, до побачення!»
У лісі одночасно працюють кілька десятків мотопомп, які вимивають бурштин на поверхню. Здобич звалюють у купу, а ми дивимося здалеку й лише облизуємося. Прості копачі радіють навіть крихтам.
Буває, бурштин зовсім не йде, за тиждень 200 доларів на п’ятьох «накопаємо». Але зазвичай веземо додому по 200—300 доларів кожен.
— Куди здаєте здобич?
— З цим проблем немає. Телефоную людині, вона приїжджає в будь-яку пору доби, навіть уночі, і все скуповує. Просто потрібно приблизно назвати вагу. Бурштин калібрується за кольором і розміром, дуже крупний коштує значно дорожче.
На Волині розігнали п’ять тисяч (!) старателів
За інформацією місцевих скупників, лише протягом двох місяців у населення було прийнято «сонячного каменю» на 700 мільйонів гривень. Про це повідомив громадський діяч, депутат Олевської міської ради Олександр Ніколайчук, якого за протидію нелегальному видобутку бурштину раніше жорстоко побили невідомі.
Між тим у пресслужбі Житомирської обласної державної адміністрації заявляють, що «вдалося припинити незаконний промисел промисловим способом — за допомогою мотопомп та іншого обладнання». Вторять чиновникам і правоохоронці Житомирської, Рівненської та Волинської областей.
Так, на Волині поблизу села Лісне Маневицького району розігнали п’ять тисяч (!) старателів із лопатами, сачками та мотопомпами. Правоохоронці провели спецоперацію, було затримано 70 осіб.
— Ситуацію в районі вдалося стабілізувати, — повідомив «ФАКТАМ» начальник Волинської обласної міліції Петро Шпига. — У понеділок, 26 жовтня, за погодженням із МВС на місці події перебувало півтори тисячі бійців спецпідрозділів і Національної гвардії. Допомогу правоохоронцям надають добровольчі батальйони, лісова охорона, екологи. Задіяно 40 одиниць техніки. Відомості про подію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 240 Кримінального кодексу України
«Порушення правил охорони надр».
На допомогу волинським правоохоронцям прибули спецпідрозділи з інших областей. По всьому периметру виставлено блокпости для цілодобової охорони території.
У той же час на Рівненщині в жителя села Стара Рафалівка Володимирецького району вилучили 70 кілограмів бурштину на суму близько двох мільйонів гривень, а також мотопомпу й інші пристосування для нелегального промислу.
— Обшук проведено в рамках кримінального провадження, яке розслідується органами СБУ спільно з прокуратурою за фактами незаконного видобутку корисних копалин загальнодержавного значення, — повідомили «ФАКТАМ» у пресслужбі Рівненської обласної прокуратури. — У причетності до злочину підозрюються співробітники правоохоронних органів.
А на Житомирщині правоохоронці виявили в лісі… екскаватор.
— Поблизу села Сирниця Овруцького району для нелегального видобутку бурштину старателі застосували важку техніку, — повідомили «ФАКТАМ» у пресслужбі управління СБУ в Житомирській області. — Затримано водія гусеничного екскаватора, який устиг вирити понад 200 метрів канав і пошкодити 85 дерев.
На екскаваторника накладено штраф у розмірі 62 тисяч гривень.
— Посилені заходи з боротьби з нелегальними старателями тривають в Олевському, Овруцькому, Коростенському, Ємільчинському та інших північних районах області, — розповів начальник Житомирської обласної міліції Валерій Рудик. — Незаконний видобуток бурштину приносить мільйонні доходи. Щоб вони надходили до бюджету, проблему потрібно вирішувати на державному рівні. Необхідно прискорити ухвалення закону «Про видобування та реалізацію бурштину», який визначив би правові підстави цього промислу. А також посилити кримінальну відповідальність за злочин, передбачений статтею 240 Кримінального кодексу України, включивши до його складу не лише незаконний видобуток корисних копалин, а й придбання, перевезення та зберігання з метою збуту.
— Закон, що регулює видобуток бурштину, обіцяють ухвалити днями. Ви згодні працювати в лісі, придбавши ліцензію? — цікавлюся в нелегального старателя Ігоря.
— Оформлюся підприємцем і із задоволенням сплачуватиму податки в розумних межах, — запевняє він. — Наша робота від цього легшою не стане, ми так само працюватимемо по вуха в бруді, побоюючись бути похованими під завалами. Але зате перестанемо боятися, що нас виженуть або покалічать. Я не прагну заробити мільйони, просто хочу купувати дітям торт не лише на свята й купувати нові джинси не тому, що старі порвалися. А головне — мати можливість оплатити навчання дітей у виші.
Поки ми розмовляли, старателі завантажили речі в мікроавтобус і розсілися по місцях.
— Пора їхати, — прощаючись, каже Ігор. — Потрібно до темряви розбити табір, познайомитися із сусідами, дізнатися обстановку, а ще знайти місце для багаття. Адже в лісі нас тисячі, ми копаємо за кілька метрів одне від одного. Побажайте нам усім повернутися живими…
http://fakty.ua/207805-dobytchiki-yantarya-v-lesu-nas-tysyachi-my-kopaem...
«Величезний бурштин вартістю кілька мільйонів гривень розколовся на моїх очах. Ейфорія змінилася шоком»
Ленина БИЧКОВСЬКА, «ФАКТИ» (Житомир)
24.11.2015
«ФАКТИ» поспілкувалися зі студентом, який за одне літо роботи в лісі купив собі мікроавтобус і зібрав гроші на поїздку з коханою за кордон
«Бурштинова» тема зараз одна з найгостріших в Україні. Правоохоронці намагаються зупинити незаконний промисел «сонячного каменю», масштаби якого просто жахають. Проте копачі не бажають припиняти свою прибуткову справу. Вони ховаються під час поліцейських рейдів, платять гроші, щоб їх не турбували, і чекають не діждуться, коли камінь можна буде видобувати на законних підставах.
Займатися бурштиновим бізнесом не цураються люди найрізноманітніших професій і соціальних верств. «ФАКТИ» поспілкувалися зі студентом житомирського вишу, який за одне літо роботи в лісі купив собі гарний мікроавтобус і зібрав гроші на поїздку з коханою дівчиною за кордон.
— Минулого літа на час канікул я їздив на заробітки до Росії, — розповідає студент. — Працював підсобним робітником на будівництві. Потім зміг купити собі фірмові джинси й кросівки, дорогий мобільний телефон. Ось, власне, і все. Цього літа вирішив не їхати до країни, з якою в нас погані стосунки, але без грошей сидіти теж не хотілося. Друзі покликали мене до Олевського району мити бурштин. Для роботи потрібна була компанія з п’яти-шести осіб. Перший раз вирішив з’їздити туди на пробу, а потім затягнуло. Робота трудомістка, брудна, стоїш по вуха у воді, зате бачиш результат. Я почав привозити додому пристойні гроші. Батьки знали, чим займаюся, але не зупиняли, просто просили бути обережним.
Раз на тиждень компанія їздила до Житомира на кілька днів, щоб помитися й виспатися в нормальних умовах. Потім хлопці знову поверталися до лісу працювати й годувати комарів.
— Комарі нас у прямому сенсі заїдали, — продовжує мій співрозмовник. — Чим ми їх тільки не відлякували: і мазями, і спреями, і бальзамами. Але все безрезультатно. Чим брудніші та спітнілі ми були, тим більше приваблювали комарів. Їли ми мало, зате пили залюбки, води йшло дуже багато.
— А як щодо міцних напоїв?
— З цим дуже суворо, на роботі ні-ні. Удома, в Житомирі, могли трохи розслабитися, випити пива. Але напиватися ні в якому разі не можна, адже потім важко працювати. У лісі й без того дуже важко — надвечір спина страшенно болить. Цілий день махаєш лопатою, а потім від болю в попереку заснути неможливо.
— Як відновлювали сили?
— Я спав в автопричепі з накриттям, а хлопці хто де — в машині чи в наметі. Влітку спати надворі не холодно, а в спеку навіть приємно. Уранці, щойно розвидниться, знову до роботи. Чекаємо, коли можна буде легально займатися бурштиновим бізнесом. Його обіцяють узаконити, але далі слів справа не йде. Не скажу, що хочу присвятити своє життя митті каменю. Але чому б не взяти ліцензію й на законних підставах не спробувати щастя під час відпустки? Адже буває, що люди за одну поїздку можуть у прямому сенсі розбагатіти. Це залежить від кількості чи розміру каменю. Чим він більший, тим дорожчий.
— Особисто вам траплялися великі камені?
— Одного разу мені вдалося добути самородок вагою кілька кілограмів! Шкода, зважити його не довелося. Ви не уявляєте, яку ейфорію я пережив за ті секунди, поки тримав його в руках. Адже камінь таких розмірів можна продати за мільйони гривень! Я вже подумки уявляв себе на маленькій яхті біля берегів Червоного моря. І раптом камінь розсипався на дрібні шматочки. Ейфорія змінилася шоком, я не розумів, що відбувається. Куди подівся мій самородок? Потім до мене дійшло, що я, мабуть, перестарався, працюючи в ямі. Лезом лопати ненароком вдарив по каменю, і він дав тріщину.
Я вирішив склеїти бурштин. Зібрав обережно все до купи, а вдома розклав уламки на білому папері й почав міркувати, з якого боку починати склеювати. Насилу приліпив кілька шматків. Але я ж знав, що скупники дуже ретельно, з лупою перевіряють великі камені. Тому довелося залишити затію.
— Що ж ви з ним зробили?
— Продав разом з іншим дрібним бурштином. Я не повідомив скупникові про те, що не зміг зберегти камінь. Мені було соромно — таку здобич зберігають як зіницю ока. Про цей випадок також не знає ніхто з моїх рідних. Просто не сказав їм про це. Адже знайти камінь такого величезного розміру — це як зірвати джекпот, іншого випадку, мабуть, уже не буде.
— Як ви добираєте місце для роботи?
— У лісі все в прямому сенсі перерито, — пояснює мій співрозмовник. — І все-таки ми примудряємося знаходити недоторкані місця. Між уже виритими котлованами ростуть дерева, ми зрізаємо, викорчовуємо пні й беремося шукати бурштин. До речі, саме між котлованами, тобто там, де промишляли копачі, як правило, хороші поклади каменю. Якщо ми знайшли в цьому місці непоганий камінь, то вже нікого з «чужих» сюди не підпустимо. Таке місце можна хіба що продати. Багато хто так і робить. Наприклад, наш сусід видобув на своїй ділянці бурштину на 200 тисяч доларів. За ці гроші він збудував будинок, відклав гроші на навчання дітям, а потім за 40 тисяч гривень продав ділянку іншому копачеві. Ми розмовляли вже з новим «господарем», який на той момент заробив на своїй ділянці 100 тисяч гривень.
Але є люди, здебільшого це місцеві жителі, які не обтяжують себе копанням. Вони вночі ходять навколо вже виритих котлованів із ліхтариками, оснащеними інфрачервоним променем, і збирають камені, які відсвічують на землі. Як правило, це невеликі, часом зовсім крихітні камені, які ми вдень не помітили й не забрали. Як бачите, бурштину вистачає всім.
— Вам вдалося влітку заробити?
— Я повернув невеликий борг, купив собі хороший мікроавтобус і заробив на поїздку з коханою дівчиною за кордон. Якби хтось сказав мені навесні, що до осені я так розбагатію, ні за що не повірив би. Щоправда, заробляли ми по-різному. Бувало, цілий день дарма лопатою длубали. Але траплялися й вдалі дні. У будь-якому разі, здобич доводилося ділити порівну на всіх, такий закон. При цьому не має значення, ти сьогодні в бруді порпався чи чергував «біля плити». Крім основної роботи — в ямі, хтось має нагорі готувати їжу, палити багаття, мити посуд. Чергували по черзі.
— Найлегша робота, напевно, біля плити?
— Боже збав! Ніхто з нас толком не вміє готувати, але має зварити щось більш-менш стерпне. Якщо суп виходив неїстівним і ніхто не хотів його їсти, то кухареві діставалося. Ми, звісно, не билися, але до ранку з кухарем, що завинив, ніхто не розмовляв. І всі були страшенно злі, бо лягали спати голодними.
Коли копав, я берег мобілку, менше розмовляв, щоб довше протримати заряд. А от на чергуванні не випускав її з рук. Моя дівчина консультувала мене по телефону, що в каструлю кидати і скільки часу варити. І в нас із нею виходили непогані страви (усміхається).
— А правоохоронці не турбували вас чи все-таки заглядали «в гості»?
— Приходили і міліціонери, і різні служби, але нас не так просто вижити з насиджених місць. Одного разу був кумедний випадок. Ми вилізли з ями, якось обтерлися від бруду й посідали навколо багаття їсти суп. І тут нагрянули екологи й попросили пояснити, з якою метою ми перебуваємо в лісі. Ми відповіли, що відпочиваємо компанією, у нас пікнік — і збираємося смажити шашлики. А ті ями, біля яких ми сидимо, невідомо звідки взялися, хтось, напевно, викопав. Екологи по мобільному повідомили про підозрілих туристів правоохоронцям. Поки ті їхали, ми швидко поховали лопати. Міліціонери, які приїхали на виклик, розуміли, хто ми і що тут робимо, але доказів у них не було. І все-таки вони попросили згорнути «пікнік» і роз’їхатися по домівках. Ми вдали, що послухали, а коли ті зникли з обрію, продовжили свою роботу…
Попри хитрощі та відсіч старателів, правоохоронці намагаються зупинити безлад із розграбуванням бурштину. Днями рейдова група Нацгвардії в лісі Олевського району Житомирської області затримала двох копачів. З місць нелегальних розкопок вилучили генератор, глибинний насос, бензопилу, пожежні рукави, лопати, сачки. Затриманих було доставлено до Олевського райвідділу міліції. Відкрито кримінальне провадження.
У Маневицькому районі Волинської області затримано понад тридцять осіб. У них вилучили 25 штикових лопат і бур. У Сарненському районі Рівненської області поліція виявила близько двохсот копачів, які промишляли в Немовицькому лісництві біля села Катеринівка.
До слова, лише на Рівненщині з початку року правоохоронці вилучили майже три з половиною тонни бурштину й направили до суду 296 кримінальних проваджень за фактами незаконного видобутку каменю. У регіоні вшестеро зросла кількість зареєстрованих повідомлень про незаконний видобуток бурштину. Лише за десять місяців цього року слідчі відкрили 544 кримінальні провадження, а 116 особам повідомлено про підозру у вчиненні кримінального злочину (тоді як у 2010 році — лише 35-ти).
— Зараз досудове розслідування триває в 181 кримінальному провадженні щодо незаконного видобутку бурштину-сирцю, — повідомив «ФАКТАМ» начальник Головного управління Національної поліції в Рівненській області Сергій Максимов. — Поліцейські продовжуватимуть протидіяти незаконному видобутку в північних районах області, попри неврегульованість цієї проблеми на законодавчому рівні.
Фото в заголовку з сайту zn.ua
