Репортаж з українського реабілітаційного центру для диких тварин. Як і від чого рятують ведмедів?

Українські зоозахисники б'ють на сполох і закликають зупинити нелегальну торгівлю дикими тваринами. За оцінками експертів, чорний ринок живим товаром, наприклад ведмедями, набуває загрозливих масштабів. Їх використовують на так званих підпільних притравочних станціях.

Для тварин, яких вдалося врятувати, зараз в Україні створюють спеціальні реабілітаційні центри. В одному з таких ведмежих притулків побувала знімальна група ОНТ.

Щоб звір не боявся яскравого світла й був підконтрольним, цирковим ведмедям нерідко випалюють лазером очі. Через які методи «дресирування» довелося пройти ведмедиці Олі, сказати складно. До притулку «Надія» тварина потрапила після 10 років перебування в пересувному цирку. Повноцінний зір до Олі не повернеться. Але її здоров'я поступово відновлюється, а страх перед людиною вже не такий панічний.

Марина Шквиря, наукова співробітниця Інституту зоології Національної академії наук України: «Якщо ведмідь сліпий, йому набагато важче, йому потрібно набагато більше часу, щоб звикнути до всього: людей, персоналу, території. Вона молодець, вона боєць, вона одужує, адаптується, вона вже вибрала собі улюблені страви».

Зараз у центрі порятунку ведмедів у Житомирській області п'ятеро мешканців. У всіх трагічні історії. Ведмедиці Маші дивом вдалося вижити, хоч і залишилася без хвоста. Тривалий час вона провела на ланцюгу на притравочній станції, де тренують мисливських собак, цькуючи їх на ведмедів або вовків. Хижаки отримують серйозні травми. Диким тваринам зашивають рани нашвидкуруч і знову пускають у «роботу».

Володимир Костюченко, працівник центру порятунку ведмедів «Надія»: «Мало того, що на неї цькували мисливських собак, так ще й сильно били по лапах, щоб вона була менш активна й не могла себе захистити. Адже власник притравочної станції давав гарантії, що ведмідь не роздере псів».

Народжені в неволі, у дикій природі такі звірі не виживуть. Але в притулку вони хоча б у безпеці — належний догляд, ветеринарний контроль. Працівники центру намагаються створити ведмедям умови, наближені до природних. Не турбують узимку, коли ведмеді впадають у сплячку. І, наприклад, не просто приносять ласощі, а змушують клишоногих попрацювати, щоб отримати обід.

Олександр Леонов, працівник центру порятунку ведмедів «Надія»: «Навесні ведмідь з'їдає 4-5 кілограмів різних продуктів на день, а наприкінці літа й восени вже кілограмів 15 на день».

Ведмідь бурий — «червонокнижна» тварина й має найвищий охоронний статус. Але, за словами українських зоозахисників, масштаб нелегальної торгівлі таким товаром — катастрофічний. Умови утримання тварин, як правило, власників турбують найменше. З комерційною метою ведмедів купують для приватних звіринців, атракціонів, ресторанів і просто для забави.

На чорному ринку ціна за ведмежа — від тисячі доларів. Уже за півтора-два роки хижак стає по-справжньому небезпечним. Але не всіх людей це зупиняє. За оцінками волонтерів, зараз у неволі утримується близько 200 ведмедів. Це навіть більше, ніж їх залишилося в дикій природі України.

Рік тому в Україні було офіційно заборонено притравочні станції. Але цей бізнес не зник, а просто пішов у підпілля. Притягнути людину до відповідальності за жорстоке поводження з тваринами вкрай складно. Втім, ставлення суспільства до проблеми, нехай повільно, але починає змінюватися, зазначають експерти.

Марина Шквиря, наукова співробітниця Інституту зоології Національної академії наук України: «Зараз уже люди хочуть вести свою дитину не в маленький звіринець з фургончиками, хочуть бачити великий справжній зоопарк або притулок, реабілітаційний центр, де ведмеді чи інші тварини перебуватимуть у середовищі, яке схоже на природу. Тобто їм уже не хочеться бачити тварину, яка страждає, яка шаленіє в клітці, метушиться з боку в бік».

Житомирський центр «Надія» вже переповнений. Зараз Міжнародний зоозахисний фонд створює великий ведмежий притулок у Львівській області України.