Кожен рік-рік лісів. Конкурсна робота: Водянське лісництво подає «SOS»

У Києві аукнулося, у Запоріжжі відгукнулося?

Міністерство екології України планує до 2020 року збільшити площу природно-заповідних зон України до 15%. Про це нещодавно під час брифінгу повідомила в.о. міністра екології та природних ресурсів України Анна Вронська (тепер уже колишня).

"Зараз 6 відсотків загальної території займають об'єкти природно-заповідного фонду... загальна тенденція в Європі - це близько 15 відсотків площі країни займають такі об'єкти. Саме таку цифру ми закладали в програму розвитку країни до 2020 року", - розповіла посадовиця журналістам.
За її словами, ідеться не лише про заповідники, а й про створення нових або розширення національних парків, об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, заказників, біорезерватів.

Як відомо, Запорізька область за природним ландшафтом є здебільшого лісостепом, тому, здавалося б, ті нечисленні лісові масиви, які розташовані у вигляді так званих кучугур на берегах Дніпра, мають бути оточені особливою турботою та увагою як державної, так і місцевої влади.

«Площа природно-заповідного фонду області у 2015 році збільшилася майже на 406,16 га. До 2020 року відповідно до державної стратегії відсоток заповідності області має становити 12%. Для Запорізької області це дуже високий показник, оскільки на сьогодні наш регіон вважається сільськогосподарським і розораність території становить майже 90%. Лісу практично немає, а заповідними стають лише ділянки, на яких збереглися цінні види рослин або тварин», — повідомив на початку минулого року директор Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької облдержадміністрації Сергій Карпій. Як бачимо, посадовець це підтверджує.

Яким же чином влада дбає про ліси на Запоріжжі?

У лісі лунає сокира дроворуба. Дедалі частіше

Довідка: державний заказник Водянські Кучугури Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, заснований 1970 року, займає територію в 870 гектарів. Він являє собою лісонасадження на пісках, де зростають переважно сосна та листяні породи й чагарники, у тому числі занесені до Червоної книги України.

На узбіччі однієї з центральних вулиць обласного центру стоїть вантажівка, кузов якої забитий дровами. На борту її красується відповідний напис «Продам дрова. Сосна, акація». Усю зиму можна було спостерігати цю картину. Ніхто не поцікавився, звідки взялася сосна й акація, швидше за все, не з приватного домоволодіння.

Ресурс OLX рясніє подібними оголошеннями – дрова можна вибрати «на будь-який смак і гаманець», звісно, в будь-яких обсягах, аж до промислових. Але до цього немає діла поліції, екологічній інспекції та природоохоронній прокуратурі. А шкода.

На території Водянського лісництва практично зникли всі лісосмуги, поля тепер облямовують лише пеньки. У цьому винні населення й деякі держструктури, які влаштували своєрідне змагання – хто більше й швидше виріже дерев. Нині дрова стали дуже ходовим товаром, особливо в регіоні, де опалюються теплиці для вирощування розсади. Уночі й пізно ввечері в лісосмугах гудуть бензопили, до самого світанку. А вранці ініціативу підхоплює райавтодор, оскільки діє нібито цілком легально – звільняє проїжджу частину від зайвої рослинності. Та тільки часто працівники цієї організації «трохи» відхиляються від маршруту, що прилягає до шосе, мовляв, збилися зі шляху… прямісінько в хвойний ліс. Така діяльність набула загрозливих розмірів, цинічна й тотальна вирубка та спилювання дерев стала новим способом швидкого збагачення, у Кам'янсько-Дніпровському районі дрова розкуповуються «з коліс».

«Через відсутність нормального фінансування райавтодори пішли простим шляхом заробляння грошей – видають населенню, а то й деяким загадковим організаціям так звані порубкові талони. Заплативши за певну кількість дерев, населення виходить на узбіччя й вирубує всі дерева без нагляду. Процедура ніким не дотримується, адже все потрібно оформлювати документально. Неодноразово питав у таких лісорубів, на якій підставі вони господарюють, скидають гілки на полях, не прибирають за собою – і всі посилалися на райавтодор, – розповідає депутат Кам'янсько-Дніпровської райради, директор ТОВ «Благовіщенка» Віталій Хабло. – На одній із колегій ставив запитання і представникам цієї служби, і прокуратурі, оскільки вважаю, що вирубка ведеться незаконно. Але довгий час ніхто серйозно не хотів торкатися цієї проблеми».

Лісосмуги, звісно, не лісовий масив, але вони теж входять до території лісництва, тому їхня охорона також є завданням цих структур. Крім того, кучугури, що безпосередньо межують із лісосмугами, також нещадно й дуже швидко винищуються. Звідки ж беруться соснові дрова?

Ліс знищують ті, хто покликаний його охороняти

Слідством встановлено: офіційна інформація. «Посадові особи Кам'янсько-Дніпровського держлісгоспу тривалий час займалися незаконним видобутком піску на території Водянського лісництва, що входить до складу цього лісового господарства. Причому ліцензії на проведення подібних робіт у працівників держлісгоспу не було. Як ідеться в повідомленні прес-служби СБУ, «посадові особи також уклали угоду з приватною фірмою й активно торгували корисними ресурсами заповідного лісництва, охоронний режим якого забороняє навіть в'їзд на територію всіх видів механізованого транспорту». В інтересах слідства імена працівників держлісгоспу, які допустили порушення, та підприємців, що співпрацювали з ними, не називаються.
З ініціативи СБУ діяльність керівництва Кам'янсько-Дніпровського лісового господарства перевірили працівники Державної екологічної інспекції. Вони дійшли висновку, що дії посадових осіб лісгоспу спричинили тяжкі наслідки для екології заповідного району й завдали шкоди державі. За підрахунками екологів, було пошкоджено майже 45 га території заповідника, при цьому сума збитків заповідному фонду держави перевищує 7,6 млн грн.
Територія ландшафтного заказника місцевого значення "Водянські кучугури" (Запорізька обл.) з 1984 р. входить до складу заповідного фонду України й охороняється як національне надбання. У 2002 р. ця заповідна зона передана під охорону Кам'янсько-Дніпровського лісгоспу. Охоронним зобов'язанням на землях заповідника встановлено заповідний режим. Зокрема, забороняється розробка всіх видів корисних копалин, знищення дерев і трав'янистої рослинності, пошкодження форм рельєфу».

Викладена вище інформація красномовно свідчить про ставлення до лісових багатств у регіоні, у тому числі чиновників, які їх мають оберігати. Що тоді казати про населення, про «пересічних громадян»? Чи хтось зрештою відповів за злочинні дії – умисного, корисливого характеру – що завдали непоправної шкоди природі? Ніхто. Принаймні, жодних гучних судових процесів ні в районі, ні в області не відбулося, а, отже, сама кримінальна справа як була відкрита, так і закрита. Самі горе-лісники, найімовірніше, були переведені в інший регіон, імовірно, де лісів побільше.

На захист лісу – усім миром!

Сьогодні процес децентралізації влади та спроби (поки що) боротьби з корупцією відкрили для місцевих громад великі перспективи. Вони полягають не лише в отриманні фінансового інструментарію для розв'язання невідкладних проблем територій, а й у можливості для громадськості контролювати саму владу. Це означає початок тотальної боротьби з чиновницьким свавіллям і те, що народ є господарем на своїй землі, даній Богом і Природою. Настав час сказати рішуче «ні» байдужості правоохоронних і судових органів, що прикривають кричущі злочини.

У Кам'янсько-Дніпровському районі два енергетичні гіганти – Запорізька АЕС і Запорізька ТЕС – і без того підірвали природний баланс. Що б не стверджували енергетики та прихильники електрифікації, але зникнення плавнів потягнуло за собою сумні наслідки: зникли рідкісні види птахів і рослин, скоротилися популяції цінних видів риб у Дніпрі, погіршилася загалом екологічна обстановка. Золовідвал, СВЯПБ (сухе сховище відпрацьованого ядерного палива), енергетичні комунікації завдали відчутної шкоди і здоров'ю людей (які, по суті, не отримують жодної компенсації від держави), тваринному світу та рослинності, зокрема лісам.

У регіоні зареєстровано десятки, якщо не сотні, громадських організацій, які мають включитися в боротьбу за збереження природних багатств, насамперед унікальних хвойних лісів, що збереглися в цьому благодатному куточку України. Контролювати роботу енергогігантів, покласти край вирубці зелених насаджень, звернути увагу контролюючих організацій на наявні екологічні проблеми – ось наше спільне завдання. До цього процесу зобов'язані долучитися журналісти, благодійні організації, козацтво, усі, хто небайдужий до долі рідного краю. Лише всім миром ми можемо вберегти його від загибелі!