Кожен рік-рік лісів. Конкурсна робота: Як знищують «зелені легені» Херсонщини (Андрій Бейник /Херсон/)

Рідкісний випадок, коли ви можете прочитати завтрашню статтю вже сьогодні. Вона буде опублікована завтра в газеті ВІСНИК ПРИАЗОВ’Я, але вже надійшла на наш конкурс. Тема актуальнісінька... Читайте... М.П.

Урізання фінансування лісової галузі загрожує її остаточним розвалом. Про це начальник сектору новітніх технологій Державного проектного лісовпорядного виробничого об’єднання «Укрдержліспроект» Віталій Сторожук заявив ще на початку цього року. Подальший розвиток подій лише підтвердив його слова.

Тривожні перспективи

«Що корисно одному, шкідливо іншому», - стверджує англійське прислів’я. У разі припинення фінансування лісової галузі користі не буде нікому. І все ж будуть лісгоспи, які виживуть, і лісгоспи, про які залишиться лише світла пам’ять. «Залежно від регіону лісгоспи мають різні функції та ступінь дотацій, - сказав Віталій Сторожук. - Ліси на півночі й заході традиційно приносили прибуток, виконуючи не лише екологічну функцію. Лісгоспи в степових регіонах, навпаки, повністю перебували на бюджетному фінансуванні. Можна уявити, що буде, якщо ми залишимо без фінансування весь південь. Тут не буде коштів навіть для гасіння пожеж».
«Минулого року на ведення лісового господарства в Херсонській області було витрачено 58 мільйонів гривень, із них 40 мільйонів – це бюджетні гроші, - сказав на пресконференції, що відбулася в Херсоні невдовзі після заяви Віталія Сторожука, перший заступник начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Володимир Михайленко. – Лише на охорону лісу від пожеж пішло 10 мільйонів».

«Не буде фінансування – і за 2-3 роки ліси знищать пожежі та шкідники, - висловив услід за ним свою думку заступник директора Степової філії Українського НДІ лісового господарства, кандидат лісогосподарських наук Сергій Назаренко. – І тоді в держави точно не знайдеться грошей, щоб створити нові ліси. Якщо ситуація не зміниться, це буде першим кроком до відродження піщаних бур у Херсонській області. І тоді постане питання про доцільність ведення сільського господарства в області»…

Праця кількох поколінь

Херсонський краєзнавець і журналіст Олександр Захаров пише: на те, щоб у херсонських степах з’явилися лісонасадження, покладено працю кількох поколінь. Основоположником лісорозведення в нас прийнято вважати князя Григорія Потьомкіна-Таврійського. Завдяки йому, у квітні 1783 року, коли Херсон лише будувався, було укладено контракт з англійським садівником Моффетом. Невдовзі за кількох верст від міста з’явилися перші штучні посадки дуба.

Важливою віхою в розвитку лісорозведення став 1866 рік, коли Херсонські губернські земські збори виробили правила лісорозведення. «Особи сільського стану» за цими правилами мали висаджувати дерева: «Щоб насадження від 5 до 10 дерев при кожній садибі було обов’язковим». Також нові правила посилювали повноваження державної та приватної лісової сторожі й чітко визначили розміри штрафів. Громадянин, який зрубав або зламав дерево, мав сплатити 25 рублів, а якщо дерево було цінним, скоєне кваліфікувалося як кримінальний злочин. Штраф у 25 рублів, за словами краєзнавця Олександра Захарова, був досить суттєвим покаранням. Адже хліб тоді коштував 5 копійок за фунт (453 г), м’ясо – 13-15 копійок! Тому правила намагалися не порушувати.
У 1900 році в Херсоні було проведено перше «свято деревосадіння», в якому брали участь учні місцевих навчальних закладів. Подібні заходи з частуванням і концертами в інших містах уже до цього проводилися – Херсон перейняв досвід. Так у місті та навколо нього з’явилося кілька десятків тисяч дерев. У 1901 році було висаджено ще 56 тисяч деревець. Ще за рік обсяги посадок уже становили 90 тисяч…

У дослідницькій роботі з Херсонської губернії підполковник Генерального штабу Олександр Шмідт, зокрема, писав: «Ліси в Херсонській губернії займають незначну частину простору її, що й становить найголовнішу відмінну рису губернії, за якою вона може називатися степовою. У ній знаходиться всього 90,605 десятин лісу, що становить 1/73 частину всього її простору… Щоб найзручніші для лісорозведення місця, за нинішнього ходу лісівництва, могли обернутися на ліси, потрібно чекати 2400 років!»

Не дочекалися

У 2015 році в херсонських рукотворних лісах зафіксовано 123 пожежі. Окрім вогню, лісосмуги знищують сокирами та пилами.
«Раз на два тижні ми ловимо цих «лісорубів» і передаємо в руки поліції, - розповідає голова Рівненської сільської ради Олег Мельницький. – Іноді їх ловлять самі поліцейські, на виклики вони реагують. Але після складання протоколів правоохоронці порушників відпускають». Причиною цього Олег Вікторович називає відсутність законодавчої бази. Як відомо, при паюванні земель лісосмуги залишилися безгосподарними. І ось, не маючи на руках довідки про балансову вартість, поліція змушена «лісорубів» відпускати. Ситуацію, на думку сільського голови, можна виправити лише тоді, коли Кабмін ухвалить закон про те, що лісосмуги є державною власністю.

До речі, серед порушників, за словами Олега Вікторовича, є й такі, хто поставив справу «на потік». Бідні дідусі їдуть у лісосмуги на велосипедах з ножівками та пиляють лише сухі гілки. А ось «бізнесмени», каже Олег Мельницький, мають бензопили й автомобілі з причепами. Вони знищують живі акації, яким для того, щоб перетворитися на повноцінне дерево, потрібно не одне десятиліття, і продають потім дрова.

Зі скороченням фінансування надолужувати втрати лісівники вже не зможуть. Тому саме зараз, як ніколи, над Херсонщиною нависла загроза перетворитися на пустелю, де, як уже було зауважено, сільське господарство не вестиметься.

Що робити?

На тій самій пресконференції працівники лісової галузі вирішили звертатися з листами до президента, прем’єра та в інші інстанції. У них була надія, що їх почують, зрозуміють усі ризики й підуть на поступки. Не почули…

Позаминулого тижня лісівники вийшли на центральну площу обласного центру – площу Свободи перед облдержадміністрацією. У руках вони тримали плакати з написами «Допоможіть зберегти ліси Херсонщини», «Без лісу постане пустеля», «Знищити ліси можна за рік, а щоб виростити їх – потрібні десятиліття» тощо.

«Сьогодні державні лісогосподарські підприємства взагалі залишені без засобів до існування, - заявила на мітингу голова Херсонської обласної організації профспілки працівників лісового господарства Марія Глод. – Через відсутність коштів близько 25 % працівників цих підприємств уже звільнилися. І звільнилися не лише рядові співробітники, а й головні спеціалісти, головбухи, головні економісти, інженерно-технічні працівники, Немає можливості забезпечити повноцінну роботу лісопожежних станцій». Станції ці кадрами забезпечені, за словами мітингувальників, лише на 10 %. Немає пожежних спостерігачів, водіїв пожежних машин, водіїв пожежних бригад, трактористів, баки для пального порожні.

Більшість колективів лісогосподарських підприємств працюють неповний робочий день. Лісова охорона – лише – 4 години на добу. Що робити далі, лісівники просто не знають.

Рятує… фанатизм

Директор ДП «Присиваське дослідне господарство» Володимир Зубков віддав лісорозведенню 46 років свого життя. Його підприємство створювалося на зорі незалежності на базі науково-дослідного господарства, підпорядкованого Харківському НДІ. Це господарство вивчало роль лісосмуг у підвищенні врожайності та створенні мікроклімату. З припиненням фінансування господарство розпалося, було знищено майже всю інфраструктуру. Таким чином, Володимиру Івановичу довелося фактично зводити своє підприємство на руїнах. Він упорався. Як упорався й до цього, з початку 80-х років минулого століття, залісняючи територію Херсонщини від кордону з Миколаївською областю до Каховського району. Потім інженера лісових культур перевели до Каховки, де за його безпосередньої участі щороку створювалося близько 150 га лісосмуг. «Цифра велика, - каже Володимир Зубков. – У той період держава давала максимальне фінансування. Ми не знали, що таке нестача техніки та грошових коштів». У 1988 році Володимир Іванович очолив Новотроїцьку лісомеліоративну станцію, потім працював на Бирючому, звідки й прийшов на посаду директора Присиваського дослідного господарства. Виходить, що ліси він вирощував на всій території області, пройшовши її з півночі на південь…

З цього року його господарство переживає кризу фінансування. «На відміну від наших колег на західній і північній Україні, ми не можемо самі себе фінансувати і завжди залежали від держбюджету, - зітхає Володимир Іванович. – Урізавши фінансування, нам ударили по руках і ногах. Проте весь мій колектив – фанатики своєї справи. Навіть не отримуючи зарплати, співробітники господарства працюють над тим, щоб його зберегти. За відсутності фінансування ми навіть примудрилися посадити 11,3 га лісів і посіяли розсадник».

Не маючи можливості платити за оренду приміщення, Володимир Іванович переніс контору підприємства… до себе додому. Зараз там працюють 11 осіб. Зі своєї зарплати керівник платить за електрику, комунальні послуги та інтернет.
- Чи довго протягнете на фанатизмі, Володимире Івановичу?
- Наше завдання – пережити важкі часи, - відповідає директор. – У Верховній Раді зареєстровано два законопроекти. У разі їх ухвалення буде внесено зміни до держбюджету, і лісова галузь знову фінансуватиметься. А поки нам надійшла фінансова допомога від колег із Західної України. Місяці два-три ще протримаємося. Завдяки фінансовій допомозі західноукраїнських колег ми зможемо протистояти пожежам і вберегти рукотворні ліси від знищення. Рясні травневі дощі сприяють росту трави в лісах. Скоро вона висохне й стане «пороховою бочкою». Пожежники в нас наймані. Їм платити треба».