Про динаміку лісів України (для Kverkur)

Шановний Кверкуре, обліки лісового фонду проводилися у 2002 і 2011 роках, але основні таблиці сформовано лише за лісами Держлісагентства, площа яких у період між 2002 і 2011 роками сильно змінилася. Роблячи  аналіз динаміки  у 2011 році  Укрдержліспроект це "не помітив" або отримав наказ не помітити. У результаті було отримано загалом позитивні цифри та висновки. Я наводжу дані зі свого звіту за програмою ФЛЕГ кінця 2014 року. У ньому використано лише офіційні цифри, але отримано дещо інші висновки. Звіт різноплановий і, напевно, складний для сприйняття, але нижче я наводжу посилання. Раптом захочете подивитися. Як бонус для тих, хто ці дані знає, наприкінці тексту розміщу ще не публіковану табличку з даними Forest Global Wоrch. Цього року станом на 1.01.2016 року має бути новий облік. Він дуже потрібний і важливий для країни Мінагрополітики та Мінприроди (Держлісагентство боюся — розчулитися) , може бути значно якіснішим, ніж попередні (в Укрліспроекті значно просунулися в роботі з БД), але поки на його проведення грошей НЕМАЄ. М.П.

Повністю звіт з додатками на сайті ФЛЕГ

http://www.fleg.org.ua/docs/736

Завантажити Тут

2.3. Нарощування ресурсного та екологічного потенціалу лісів.

Статистика, що публікується Держлісагентством, свідчить про збільшення площі та запасів лісу, що росте. Проте достовірність наведених цифр викликає великі сумніви. Останній облік усіх лісів країни проведено в 1996 році. Обліки 2002 і 2011 року базувалися на даних, що характеризують лише ліси підприємств Держлісагентства. Відомості щодо лісів України, що публікуються в періодично видаваних збірниках міжнародної лісової статистики, суперечливі й викликають сумніви (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Характеристика лісів і лісове господарство України, за даними звітів Міністерського процесу з лісів Європи за 2005 і 2010 роки

Величезні невідповідності у значеннях показників, що є базовими при оцінці лісового господарства, а також їхнє довільне коригування дають підставу засумніватися в достовірності наведених цифр. Очевидно, що, як мінімум, частину з них «вигадано» спеціалістами, відповідальними за підготовку національних даних для міжнародної лісової статистики, причому виходячи із суб’єктивних уявлень про зміст того чи іншого показника.

Значно об’єктивніші дані щодо лісів підприємств Держлісагентства, облік яких проведено станом на 1 січня 2002 і 2011 року. На жаль, при аналізі даних суміжних обліків зміни, викликані прийманням лісів інших користувачів, не відокремлюються від змін, що відбуваються під впливом господарської діяльності, що призводить до серйозних помилок в оцінці ситуації. За період між останніми обліками, за рахунок приймання лісів інших користувачів, загальна площа підприємств Держлісагентства збільшилася на 355 тис. га, а площа, вкрита лісом, на 212 тис. га. Природно, збільшення площі та запасу лісів за рахунок їх приймання жодним чином не пов’язане з господарською діяльністю підприємств і не повинне враховуватися при аналізі змін, що відбуваються. 

Нижче (табл. 2.2) наведено оцінки деяких змін, що відбулися в лісах Держлісагентства загалом (з урахуванням прийнятих лісів) і у восьми областях, площа лісів у яких між обліками не змінилася або змінилася вкрай незначно (менше 1%).

Таблиця 2.2. Зміна площі основних лісотворних порід у лісах підприємств Держлісагентства з 1.01.2002 по 1.01.2011 року

Динаміка площ основних лісотворних порід в областях, де площа лісів змінилася незначно, загалом негативна. Усього за дев’ять років площа високостовбурного дуба зменшилася на 16,5 тис. га, низькостовбурного дуба на 11,7 тис. га, сосни на 6,6 тис. га. Цілком імовірно, що подібні тенденції мають місце й в інших областях, але включення в аналіз динаміки новоприйнятих лісів не дозволяє їх виявити.

Часто як досягнення лісового господарства вказують на збільшення середніх запасів деревини на одному гектарі вкритої лісом площі. Справді, середній запас на гектарі за останнє десятиліття збільшився на 11 кбм і є одним з найвищих у Європі. Проте це викликано не стільки правильним веденням лісового господарства, скільки збільшенням віку лісів. З огляду на те, що наразі середній запас на гектарі (240 кбм) не значимо відрізняється від середнього запасу стиглих і перестійних насаджень (254 кбм), показник середньої зміни запасу вперше за багато років знизився (з 4,0 до 3,9 кбм/га). Подібні зміни слід сприймати як сигнал, що свідчить про старіння лісів і зниження їхньої продуктивності.

На рисунках 2.2 і 2.3 як ілюстрацію наведено вікові розподіли сосни, високостовбурного дуба, граба та акації в лісах різного цільового призначення. У додатку 1 наведено аналогічні графіки для інших основних лісотворних порід: бука, ялини, берези, вільхи чорної, дуба низькостовбурного, ясенів, осики, тополь, ялиці та кленів. У підзаголовку графіків зазначено загальну площу та запас деревної породи в тих цільових категоріях, які відображені на конкретному графіку. У легенді кожного графіка зазначено частку площі, яку займає кожна цільова категорія, від загальної площі за породою, а також середній вік деревостанів (вік розраховано як середньозважене за площею значення з припущенням того, що в межах кожного 10-річного класу віку віковий розподіл деревостанів рівномірний) розподіл для кожної категорії.

Мал. 2.2. Розподіл площі насаджень сосни та високостовбурного дуба різного цільового призначення за класами віку /підприємства Держлісагентства, 2011/

Мал. 2.3. Розподіл площі насаджень акації білої та граба різного цільового призначення за класами віку / підприємства Держлісагентства, 2011)

Аналіз даних щодо 14 основних лісотворних порід дозволяє виявити такі закономірності:
• вікова структура основних лісотворних порід, зокрема сосни та високостовбурного дуба, на які припадає понад половину (57%) площі вкритих лісом земель підприємств Держлісагентства, залишається нерівномірною, особливо в природоохоронних, рекреаційних і захисних лісах, на більшій площі яких рубки головного користування не проводяться;
• площі насаджень 2–4 і, особливо, 2–3 класів віку основних порід значно менші за бажану їх площу, яка відповідає рівномірному віковому розподілу. Уже зараз очевидно, що через 60–70 років країна знову зіткнеться з проблемою дефіциту стиглих насаджень;
• іде швидке старіння лісів. За всіма породами середній вік значно вищий за вік кількісної стиглості, чим і пояснюється загальне падіння приросту лісів. За багатьма породами, зокрема акації, граба, низькостовбурного дуба, тополь, в’язових, середній вік зрівнявся або перевищив встановлені віки стиглості.

Дуже характерно те, що ліси з переважанням похідних і малоцінних порід, основна частка яких за канонами лісознавства підлягає реконструкції, виявилися виведені з господарського обігу й законсервовані. У складі захисних, рекреаційних і природоохоронних лісів виявилося «сховано» 97% дубових деревостанів з низькими бонітетами, 98% тополевих та акацієвих деревостанів, понад 70% грабових і ясеневих деревостанів. Здебільшого це стиглі й перестійні деревостани низької якості. За екологічними та соціальними критеріями вони далекі від оптимуму. З економічних позицій їх заготівля не рентабельна й не проводиться. У зв’язку з цим площі «дров’яних лісів» на землях з високим лісорослинним потенціалом рік від року збільшуються.

Вищеназвані факти свідчать про те, що навіть у найблагополучніших українських лісах, що перебувають у віданні Держлісагентства, господарювання ведеться без урахування довгострокової, стратегічної перспективи, і з великими вадами. Лише цим можна пояснити згадані негативні тенденції, до числа яких треба додати явне погіршення якості деревини, що вирощується, особливо в листяних лісах (див. нижче).

2.4. Підвищення стійкості та збереження біологічного різноманіття лісових екосистем

Слід підкреслити, що всупереч декларованим цілям стійкість українських лісів до комплексу несприятливих чинників, багато з яких пов’язані зі зміною клімату, знижується. Явними показниками цього є: різке ( більш ніж на 40 тис. га за 9 років) зменшення площі ялинників і багаторазове збільшення обсягу заготівель деревини в ході проведення рубок, призначення яких пов’язане з погіршенням стану, деградацією та загибеллю лісів.

Деякі лісові вчені й чиновники вважають за краще пов’язувати негативні зміни виключно з дією чинників, не керованих людиною (посухи, бурі, шкідники та хвороби), розглядаючи їх як форс-мажорні обставини. Це не зовсім вірно. По-перше, низька стійкість лісів країни багато в чому зумовлюється помилками, допущеними під час їх створення та вирощування: одновікові, перегущені хвойні культури або порослеві листяні ліси 3–5 генерації за визначенням мають понижену стійкість. По-друге, більшість негативних тенденцій у динаміці лісів стали очевидними вже давно, і в разі вжиття своєчасних і адекватних заходів збитки для лісового господарства могли б бути значно меншими. Наприклад:
• Ослаблення та всихання ялинових культур на букових ґрунтах відзначено понад 20 років тому. Тоді ж надано рекомендації щодо заміни похідних ялинників буковими та змішаними ялицево-ялиново-буковими деревостанами, які більше відповідають умовам зростання. Було рекомендовано знизити вік призначення в рубку ялинників. Проте між рекомендаціями та створенням правових умов для їх втілення в життя минуло 15 років, упродовж яких ситуація значно погіршилася;
• Уже  давно обґрунтовано необхідність зміни підходів до створення та вирощування соснових деревостанів у посушливих регіонах. Однак поки висунуті аргументи не сприйняті владою. Між тим раніше створені соснові ліси періодично згорають на великих площах і масово пошкоджуються шкідниками, а нові культури, які продовжують створювати із завидною завзятістю, дуже погано приживаються. Дуже переконливий приклад підприємств Держлісагентства Херсонської області, де за роки між обліками площа соснових лісів зменшилася на 13 тис. га (здебільшого за рахунок пожеж і протипожежних заходів), загинуло й списано не менше 6–7 тис. га новостворених соснових культур;
• Рішення, ухвалені в середині 90-х років і які спричинили різке скорочення рубок догляду в молодняках і середньовікових деревостанах, призвели до накопичення перегущених лісів. При великій висоті вони мають малі діаметри й не стійкі до вітровалів і сніголомів. Ліси України, особливо хвойні, дедалі частіше й більше потерпають від цих явищ, проте заходи, спрямовані на підвищення їхньої стійкості, запізнюються.

Таким чином, діяльність лісової влади в питаннях підвищення стійкості лісів здебільшого зводиться до відстеження ситуації та реагування на вже відбулі зміни. Ідучи цим шляхом, підвищити стійкість українських лісів практично неможливо.

Досягнення цілей, пов’язаних зі збереженням біологічного різноманіття лісів, оцінити важко. Можна лише констатувати, що передбачені концепцією завдання інвентаризації та оптимізації об’єктів ПЗФ і ведення кадастру рослинного та тваринного світу на лісових територіях не виконано. Кількість конфліктів, пов’язаних з лісогосподарською діяльністю та охороною природи, рік від року зростає. Більшість із них пов’язана з:
• рубками та іншою господарською діяльністю на території ПЗФ;
• створенням лісових посадок на степових ділянках;
• чинними правилами й технологіями лісогосподарських робіт, що ведуть до зникнення екологічних ніш, необхідних для існування багатьох рідкісних видів;
• вирубкою природних лісів.

Таким чином, очікуваного підвищення стійкості лісів і відновлення їхнього біологічного різноманіття в Україні не спостерігається. Жодних систематичних і науково обґрунтованих дій, спрямованих на зміну ситуації, поки немає.

Нижче дані змін площі щільного лісового покриву за межами адміністративних одиниць України з 2002 по 2012 рік включно. Підкреслюю, -від’ємні числа зміни щільності не говорять про зменшення площі лісів. Проте це свідчення того, що змикання нових лісів відстає від  вирубки або перетворення рідин високополнотних насаджень. Дані отримано за єдиною методикою на основі даних ДЗЗ і цілком можуть правити за основу для порівняльного аналізу. Подібні цифри доступні для всіх країн світу та їхніх адміністративних одиниць. Можна їх отримати й для довільно виділених площ. М.П.