Як зупинити вал дисертацій?

Перший крок до реформи системи атестації наукових кадрів

Ганебна історія з плагіатом у докторській дисертації К. Кириленко, як ніщо інше, сфокусувала громадський інтерес на проблемі атестації наукових кадрів. Більше того, цей скандал слугував своєрідним каталізатором змін у системі присудження/позбавлення наукових ступенів. Наукова спільнота не просто випускає пару в соцмережах і ЗМІ, а й намагається протидіяти плагіату. Громадська антиплагіатна ініціатива "Дисергейт" оприлюднює нові факти й прізвища плагіаторів і псевдовчених, звертається до керівників вишів із заявами про ініціювання процедури позбавлення наукових ступенів за численні "некоректні текстові запозичення" в дисертаціях. На жаль, часто безрезультатно.

Чому навіть факти неприхованого плагіату й псевдонауки в дисертаційних дослідженнях не отримують адекватної оцінки? Один із учених відповів на це запитання так: тому що голови спецрад і керівники вишів усвідомлюють, що процес створення системи забезпечення якості вищої освіти ще навіть не починався. Тому з них — як з гусака вода. Чи виправдано за такої ситуації гнати вал дисертацій? Може, призупинити на якийсь час їх захист, принаймні в тих галузях, де чомусь найбільше охочих "остепенитися"? Такі пропозиції цілком серйозно висловлюють деякі вчені. І небезпідставно.

За даними спецвипуску "Освіта України", у 2015 р. захищено 7283 кандидатські дисертації та 1146 докторських. Причому приблизно дві третини дисертаційних робіт припадає на економічні, суспільні та гуманітарні науки. Цікаво, що за минулий рік у галузі педагогіки захищено 867 робіт (747 кандидатських і 120 докторських), тобто понад одна десята від загальної кількості! (Лише збільшення кількості докторів і академіків педнаук чомусь не позначається на підвищенні якості нашої освіти). Загальний показник захищених за рік дисертацій залишається приблизно на тому самому рівні, що й десять–двадцять років тому, попри значне скорочення кількості вчених в Україні, причому якість дисертаційних робіт погіршується. Особливо вражають масштаби такого ганебного явища, як плагіат. Дійшло до того, що за плагіат — у разі кругової поруки — уже й покарати неможливо. Керівництво МОН вбачає проблему в "недолугості" старої процедури розгляду справ про позбавлення наукового ступеня, а нова, визначена законом "Про вищу освіту", ще не набула чинності. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) має запрацювати на початку осені. У його складі передбачено створення комітету з питань наукової етики, уповноваженого вирішувати питання про позбавлення наукових ступенів. Саме НАЗЯВО має розробити і новий Порядок присудження наукових ступенів.

Однак Міністерство освіти і науки України взяло на себе ініціативу і (на допомогу НАЗЯВО) розробило проєкт нової редакції цього документа. Днями МОН опублікувало його для громадського обговорення. Цей проєкт Порядку присудження наукових ступенів містить принципові новели. Дехто з наукових працівників, які вже встигли з ним ознайомитися, вважає, що документ еклектичний і потребує доопрацювання. Водночас багато з того, що необхідно змінити, знайшло відображення в проєкті нового Порядку. Тепер слово за науковою спільнотою: кожен може до 5 серпня висловити своє бачення тієї чи іншої норми, внести уточнення або доповнення на зазначені електронні адреси: s_krishtof@mon.gov.ua, kostetska@mon.gov.ua, shevtsov@mon.gov.ua

Прокоментувати основні відмінності проєкту нового Порядку присудження наукових ступенів ZN.UA попросило директора департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування Міністерства освіти і науки України, доктора педагогічних наук, професора Андрія ШЕВЦОВА.

—Ми розробили перший варіант нового Порядку присудження наукових ступенів для якнайшвидшого вирішення питань упровадження нових положень у сфері захисту дисертацій і присудження наукових ступенів, передбачених Законом "Про вищу освіту". Зокрема, йдеться про положення, спрямовані на вирішення проблем академічної недоброчесності, плагіату, текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело. Загалом, за своєю структурою та суб'єктами розгляду питань присудження наукових ступенів, проєкт спрямований на реалізацію положень Закону України "Про вищу освіту". Ми усвідомлюємо, що документ може бути недосконалим, адже він створений саме для того, щоб ініціювати експертну роботу академічної спільноти в цій сфері та перевести дискурс розгляду питання наукової недоброчесності з площини емоцій і банальних взаємних звинувачень у річище конструктивної роботи та надійного правового забезпечення. Документ пропонує багато новел.

1. Здійснено перерозподіл повноважень між суб'єктами розгляду питань присудження наукових ступенів: спеціалізовані вчені ради присуджують наукові ступені, вищі навчальні заклади (наукові установи) видають відповідні дипломи. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти акредитує ради та контролює їхню діяльність.

2. Запроваджено процедуру затвердження рішення спеціалізованої вченої ради вищим навчальним закладом (науковою установою) як юридичною особою.

3. Запроваджено процедуру скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти за поданням комітету з питань етики та апеляційного комітету.

4. Змінено процедуру позбавлення наукового ступеня через скасування свого рішення суб'єктом видачі відповідного диплома та визнання диплома недійсним на підставі рішення Національного агентства.

5. Запропоновано зменшити кількість публікацій за темою дисертації: на здобуття ступеня доктора наук — до 15, ступеня доктора філософії — до трьох. Для здобувачів ступеня доктора наук зараховуватимуться, зокрема, статті, опубліковані в матеріалах до наукових конференцій, конгресів, симпозіумів, семінарів, що проводилися в інших державах.

6. Скасовано підготовку автореферату, окрім дисертації, поданої на здобуття ступеня доктора наук у вигляді опублікованої монографії.

7. Упорядковано в бік зменшення перелік документів, які здобувач наукового ступеня подає до спеціалізованої вченої ради.

8. Відновлено правову норму захисту докторської дисертації у вигляді наукової доповіді за сукупністю статей, яка існувала в Україні до 1997 р., і встановлено вимоги до наукової доповіді.

9. До повноважень комісії ради з попереднього розгляду та офіційних опонентів віднесено перевірку на відсутність (наявність) академічного плагіату.

10. Відображено можливість підготовки дисертації в межах реалізації права на академічну мобільність і, згідно з угодою про подвійну аспірантуру, проведення спільного захисту з видачею двох дипломів доктора філософії згідно із законодавством держав–сторін угоди.

11.Упорядковано процедуру видачі дублікатів. 12. До проєкту включено норми, які згідно з чинною редакцією містяться у відомчих нормативно-правових актах (розгляд дисертації спеціалізованою вченою радою, опублікування результатів дослідження, оприлюднення на сайті, процедура захисту тощо)