Справу ексміністра екології Миколи Злочевського потихеньку «зливають»

Чому справа про незаконне збагачення ексміністра екології Миколи Злочевського на 35 млн доларів розвалилася? Суд визнав невиправданим тривале перебування обвинуваченого в розшуку, а саме розслідування — штучно затягнутим. Виявилося, що справжніми захисниками Злочевського, який втік від покарання, були не його адвокати, а працівники Генеральної прокуратури.

Журналісти дізналися, кому з трьох генпрокурорів Порошенка втікач, одіозний посадовець Микола Злочевський найбільше завдячує за справу, що розвалилася.

Нагадаємо, що колишній міністр екології та природних ресурсів, заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Злочевський підозрюється у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368-2 КК України.

На нещодавній пресконференції генпрокурор Юрій Луценко вигадав показову метафору для демонстрації рівня корупції в Україні та стану справ в економіці, налив воду в дірявий стакан. Поки рідина виливалася крізь отвори, він провів аналогію: вода — це розікраний корупціонерами минулої влади бюджет. «На дні (цього стакана) — „справа Онищенка“, „справа Злочевського “, бурштинова мафія ...» Мовляв, наслідком цього є відсутність коштів для вчителів, учених, солдатів. І коли води в стакані не залишалося, генпрокурор додав, що вважає своїм завданням закривати ці «діри».

Але на прикладі справи ексміністра Миколи Злочевського, згаданої генпрокурором, легко побачити, що поки правоохоронні органи вдають, що намагаються закривати одні отвори, з'являються інші. Більш того, винні в цьому насамперед саме підлеглі Луценка та його попередників.

Мільярди чи мільйони

Так, у середині літа Юрій Луценко повідомив про «нову справу» проти Миколи Злочевського про розкрадання газу, за якою збитки держави становили мільярд гривень. Заява була зроблена досить вчасно, адже інше гучне розслідування — про незаконне збагачення Злочевським на 35 млн доларів — у цей самий час майже розвалилося.

Микола Злочевський

Як це відбувалося — ілюструє свіжа постанова Печерського суду Києва від 13 вересня, що підводить сумну риску під дворічним розслідуванням так:

• відсутня обґрунтована підозра,
• не дотримано процесуальний порядок,
• джерела отримання коштів (Злочевським) — підтверджені,
• допущено численні випадки невиправданих і тривалих за часом затримок під час здійснення досудового розслідування ...

Нагадаємо, Злочевський працював міністром екології та природних ресурсів із червня 2010 року по квітень 2012 року. Згодом — працював заступником секретаря Ради нацбезпеки. Перебуваючи на посаді міністра, він одночасно був власником кіпрської компанії Brositi Investments Limited, яка, своєю чергою, володіла фірмою Burisma Holdings Limited. Остання тримала контроль над зареєстрованими в Україні «Еско-Північ», «Парі» та «Перша українська газонафтова компанія», які мають бути зобов'язані Злочевському за дозволи на користування надрами.

Після втечі команди експрезидента Віктора Януковича, у квітні-травні 2014-го, Центральний кримінальний суд Лондона заблокував активи на рахунках Burisma і Brociti в банку BNP Paribas на суму 23,5 млн доларів.

Після цього Генпрокуратура України отримала запит від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про міжнародну правову допомогу у справі українського ексчиновника. У ньому зазначалося, що Бюро з боротьби з шахрайством в особливо великих розмірах МВС Великої Британії розпочало розслідування щодо Злочевського за фактом відмивання 35 млн дол.

У зверненні британців зазначалося, що з 19 грудня 2013 року по 22 січня 2014 року ці гроші були внесені на чотири корпоративні рахунки компаній Burisma Holding Limited і Brociti Investments Limited (Кіпр) фірмою Cipriato Alliance Limited. З них 15 млн доларів (у вигляді дивідендів і кредитних коштів) Brociti Investments Limited переказала на рахунок Злочевського в банку LGT Bank у Швейцарії.

Отримавши ці матеріали, у серпні 2014 року Генпрокуратура відкрила провадження за статтею «незаконне збагачення в особливо великих розмірах».

Усе, що відбувалося потім, дає змогу припускати, що справжніми захисниками Злочевського були не його адвокати, а працівники Генеральної прокуратури.

Бо справу щодо незаконного збагачення Миколою Злочевським було порушено проти нього під час керівництва Генпрокуратурою Віталієм Яремою та його тодішнім заступником Віктором Шокіним.

Під боком Яреми — Шокіна

Однак за перші чотири місяці розслідування ГПУ так і не змогла висунути підозру ексміністру. Водночас у Британії готувалися слухання про подальшу долю заарештованих «мільйонів Злочевського», які мали розпочатися 4 грудня 2014 року. За два дні до цього замість пред'явлення обвинувачення начальник п'ятого слідчого відділу Головного слідчого управління ГПУ Андрій Кравець надіслав лист адвокату Злочевського Петру Бойку, в якому зазначалося: підстави для притягнення до кримінальної відповідальності Злочевського — відсутні. Лист було відправлено у відповідь на звернення адвоката, який просив надати відповідну інформацію.

Коли згодом цю ситуацію вивчало НАБУ, з'ясувалося, що в ланцюжку, через який пройшли звернення адвоката та відповідь Генпрокуратури, фігурує півдесятка працівників ГПУ. При цьому свідчення деяких із прокурорів суперечили одне одному. Наприклад, не збігаються їхні спогади про те, як надійшло звернення захисника Злочевського до ГПУ — через канцелярію чи було передано безпосередньо в руки одному з прокурорів.

Крім того, стало відомо, що в день, коли лист адвоката надійшов до Генпрокуратури (27 листопада 2014 року), працівники ГПУ підготували рапорт про необхідність змінити підслідність за кримінальними процесами проти Злочевського, передавши їх до МВС.

Справа зрештою залишилася в Генпрокуратурі, і 29 грудня 2014 року слідчий 5-го слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ ГСУ ГПУ Д. Горожанкін склав письмове повідомлення про підозру Злочевському. А 16 січня 2015 року останнього оголосили в розшук.

Але було пізно. Використавши лист від ГПУ про відсутність підстав для притягнення ексміністра екології до відповідальності, його адвокати змогли розблокувати 23 млн доларів у Центральному кримінальному суді Англії та Уельсу на рахунках Brociti Investments Ltd (рішення від 20 січня 2015 року). Британці зняли всі звинувачення та визнали, що гроші отримано Злочевським із законних джерел і не мають ознак корупційного діяння.

Більш того, як тепер свідчать матеріали Печерського суду Києва, під час висунення звинувачень Злочевському було допущено значні порушення.

Річ у тім, що письмове повідомлення про підозру, складене в грудні 2014 року, було вручено адвокату міністра-втікача — Петру Бойку — лише в березні 2015-го (для передачі ексміністру). При цьому такий спосіб передачі є порушенням — підозру мали вручити не захиснику, а члену сім'ї Злочевського чи іншій визначеній законом особі. Адвокат навіть застерігав прокуратуру від порушення КПК і писав письмові роз'яснення — не допомогло.

Також у тексті підозри виявилися недоліки та суперечності.

Згідно зі складеним повідомленням про підозру від 29 грудня 2014 року, Злочевському інкримінується кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368-2 КК України на тій підставі, що впродовж грудня 2013 року — січня 2014 року на банківські рахунки іноземних компаній Brociti Investments Limited і Burisma Holdings Limited (акціонером яких є Злочевський) надійшли кошти на загальну суму 279 275 000 гривень. Зазначені гроші не забезпечені еквівалентом витраченого ним особисто як державною публічною особою робочого часу на виконання службових повноважень заступника секретаря РНБО України та заняттями іншими дозволеними видами діяльності.

Зараз же слідчий суддя Печерського суду Києва Світлана Шапутько стверджує, що власне злочин в описовій частині підозри тоді не було зазначено. Мовляв, відповідно до законів і рішень Конституційного суду, особи, уповноважені на виконання функцій держави, мають право володіти та розпоряджатися корпоративними правами. А саме так і робив Злочевський.

Логіка суду зразка 2016 року виглядає так:

право на частку в капіталі Brociti Investments Limited Злочевський набув у 2012 році на підставі ліцензії НБУ на здійснення інвестиції за кордоном. Таким чином, корпоративні права у Злочевського виникли «задовго до обіймання ним посади заступника секретаря РНБО України та не містять ознак порушення законодавства», стверджує суддя,

кошти в сумі 35 млн доларів, які надійшли на рахунок Brociti Investments Limited, були отримані в результаті продажу активів компанії в грудні 2013 року. Згідно з договором, Brociti Investments Limited продала фірмі Ciprato Alliance Limited корпоративні права третьої структури — Season Limited;

жодних даних, які б спростовували те, що ця угода та вигода від її укладення були наслідком перебування Злочевського на посаді, Генпрокуратура судам не продемонструвала.

Отже, кошти, отримані Злочевським на свій рахунок від Brociti Investments Limited, є не чим іншим, як виплатою дивідендів акціонеру, і не містять у собі ознак протиправного набуття, що й зазначено у висновках Печерського суду від 13 вересня 2016 року.

Також виявилося, що розслідування проти Злочевського зупинялося правоохоронними органами шість разів: 21 лютого, 6 квітня, 18 серпня, 22 жовтня 2015 року і востаннє — 15 серпня 2016 року, вже за генпрокурора Юрія Луценка.

Як стверджують тепер адвокати (і з цим погоджується суд), усе це містить ознаки невиправданої затримки з боку обвинувачення.

Більш того, суд встановив, що в серпні минулого року підставою для зупинення розслідування стала потреба в міжнародній правовій допомозі з боку Швейцарії та Великої Британії. Водночас Генпрокуратура раніше вже надсилала такі запити: до компетентних органів Великої Британії (30 січня 2015 року) і до компетентних органів Швейцарської Конфедерації (21 лютого 2015 року).

В обох випадках Україна просила розкрити банківську таємницю. Але запити не були виконані через відсутність відповідних судових дозволів (в Україні) на розкриття банківської таємниці. Тобто Генпрокуратура відправляла на Захід заздалегідь програшні звернення.

Перше клопотання про доступ до банківських документів Генпрокуратура подала до суду й отримала відповідний дозвіл лише в серпні 2015 року. Зважаючи на всі ці сумнівні й безглузді кроки правоохоронного органу, Печерський суд Києва дійшов висновку, що затримки в розслідуванні були невиправданими, а Злочевський «безпідставно» перебуває в розшуку понад 17 місяців.

«Зважаючи на відсутність обґрунтованої підозри, недотримання процесуального порядку вручення письмового повідомлення про підозру, наявність підтверджень законності джерел отримання коштів, численні випадки невиправданих і тривалих за часом затримок здійснення досудового розслідування, ухилення від виконання процесуальних вимог з боку обвинувачення про припинення розшуку Злочевського», суддя зобов'язав Генпрокуратуру встановити розумні строки для відновлення досудового розслідування та припинення розшуку Злочевського.