Україна загрожує журналістові The Times і це викликає здивування?

А чи варто хвилюватися? Україна прекрасна країна, яку не можна знищити. В Україні чудові люди, які люблять мріяти й яким сняться прекрасні сни. А породження цих снів – українські політики так і взагалі геніальні за своєю суттю. Це не просто породження хаосу, це альфа й омега світобудови. Господь Бог запасається попкорном, коли бачить українського політика, який збирається щось сказати, й з усмішкою тягнеться по пиво, коли цей персонаж надумає щось зробити.

Як створіння первісні, як суміш хаосу й специфічного почуття гумору Всевишнього, український політик непередбачуваний у помислах і справах своїх. Він може легко перетворити наймогутнішу імперію на тлін, і коли вона перетвориться на пил історії, вдихнути глибше й чхнути. Від цього починає трясти усю решту світу. Намагатися домовитися з українським політиком безглуздо – він занурений у думи свої. Підпише папірець, договір не читаючи. Потім уявить собі райдужний, приємний і прекрасний зміст документа й довго дивуватиметься, чому решта партнерів не виконують «духу домовленостей». Але коли йому нагадають про «букву», він скаже «тю»! П’яний був – не пам’ятаю такого».

Український політик має талант, ні, навіть Дар усе робити в протифазі. Коли від нього чекають конкретики, проявів раціоналізму, реалполітик, так би мовити – він говорить про цінності. Але коли в нього запитують «wtf?! А ДЕ Ж ТВОЇ ЦІННОСТІ?!» він починає говорити про суворі будні життя. Прокурор не той – а що поробиш? Торгівля з РФ – ну так вийшло, кришування контрабанди, вирізання лісів, копання бурштину тощо – усі ми люди, усі маємо свої слабкості.

Усьому світові простіше було б залишити українських політиків у спокої. Але це завдання нездійсненне! Політичний лідер з України думає масштабно, і йому швидко стає нудно всередині власної країни, де необхідно хоч якось домовлятися з собі подібними. Він іде в гості! До Європи, США, до арабів. Намагаєшся відгородитися стіною – зробить підкоп, викопаєш рів – збудує аероплан, посадиш солдата з рогаткою збивати – попливе пісками Сахари. Фінал завжди один – з’явиться й утне таке, від чого звиклі до процедур, традицій і решти нісенітниці місцеві еліти завиють WTF!!!

У цьому функція політика України – своїм прикладом доводити, що немає нічого неможливого. Господь Бог створив його, щоб був приклад, як робити не можна. А оскільки це приклад Всевишнього, з українським політиком НІЧОГО НЕ БУДЕ. Що б той не витворяв!

The Times ви кажете? Та хоч підозра, зачитана Її величності на прийомі для дипкорпусу – можливо все. І так, політик вічний. Бо якщо буде по-іншому – Господу Богу стане нудно, а попкорн і пиво на небесах Free & Unlimited. На те це й небеса.