Людина вовку — вовк? Що призвело до паніки в селі Повиття

Спочатку люди викидають собак, перетворюючи їх на безпритульних. Потім повсюдно знищують вовків, змушуючи їх поповнювати свою популяцію схрещуванням із собаками, у результаті чого виходять небезпечні гібриди — вовкособи. А тоді зі страху за свинарський бізнес тотально винищують дикого кабана, позбавляючи і вовків, і гібридів кормової бази. У підсумку дикі хижаки змушені тягнутися до житла людини за легкою здобиччю — дворовими псами. Саме так сталося цієї зими в селі Повиття Кобринського району. Як ви думаєте, хто залишився винним?

Щоб розібратися в «справі про навалу вовків», кореспондент Брестського Зеленого порталу виїхав на місце події, а також звернувся до експертів з екології вовка.

Повиття — досить велике агромістечко: 17 вулиць, 750 будинків. По колу виходить понад 10 км.

За словами місцевих жителів, з кінця листопада тут почали пропадати дворові пси. Стверджують, що наразі загинули 15–20 собак. Населення звинуватило в усьому вовків, хоча ситуація неоднозначна: один з хижаків під час подальшого полювання біля Повиття без вагань напролом прорвав огородження, пробіг між мисливцями, що стояли, і зник. Така поведінка нетипова для вовка, але цілком можлива для гібрида.

На користь цього припущення свідчить і той факт, що перший же вбитий «вовк», за словами мисливців, виявився — ким би ви думали? — помісом із собакою! Такі напівкровки крупніші за чистокровних хижаків, шерсть у них жовтого відтінку з чорними жмутками на загривку. І вони набагато небезпечніші, ніж звичайний сірий вовк, у якого на генетичному рівні закладене прагнення триматися осторонь людей.

— Важко розслідувати, хто конкретно заходив у село: вовки чи вовкособи, — каже Віктор Фенчук, координатор проєкту з вивчення екології вовка в Біловезькій пущі. — Зовнішній вигляд вовкособа залежить від ступеня гібридизації, тому розрізнити їх буває складно, для цього потрібно бути експертом у цій галузі. Добре помітні лише явні гібриди.

Вважається, що вовкособи небезпечніші. З’являються вони там, де щільність вовка зменшується через полювання в регіонах. Порушується структура популяції, вовкові стає складно сформувати пару, і він запліднює бродячих собак. Вовкособи можуть потім жити у вовчій зграї, а можуть — поза нею.

Проте місцевим жителям у ситуації страху за власну безпеку вже було не до відмінностей. Почалася паніка.

— Якась незрозуміла навала на нашу зону, — журиться Микола Сухаревич, голова Повитьївської сільради. — Ми одразу ж налагодили гарне освітлення на околицях, доярок стали відвозити вранці на роботу. На зборах сказали батькам, щоб дітей супроводжували. Треба було заспокоїти людей.

За словами Миколи Михайловича, з такою проблемою він зіткнувся вперше за 20 років своєї роботи. Зазвичай місцеві мисливці добували одного-двох вовків на рік, а іноді взагалі жодного.

Торік поряд із селом кілька днів ходила зграя. Два пастухи, побачивши їх, залізли на дерево й робили звідти селфі з вовками. Але тоді жодної шкоди звірі не завдали, у село не заходили.

Але цього року місцеві органи влади були змушені звернутися по допомогу до мисливців.

— Якщо в конкретному селі справді загризли 15 собак, то керівництво чинить обґрунтовано, звернувшись до мисливців, — коментує Віктор Фенчук. — Проблема в тому, що на підставі таких поодиноких випадків Міністерство лісового господарства ухвалює рішення розпочати в країні тотальну боротьбу з вовком: він знову стає небажаним видом. А це неправильно! Потрібен розумний підхід до природи: не все варто бездумно робити заради блага людини. Від цього, як бачимо, людина потім першою страждає.

Мисливські угіддя навколо села Повиття за рішенням Брестського облвиконкому орендує приватна особа — мешканець Кобрина Антон Рудь.

Відповідальність за організацію полювання, техніку безпеки, отримання дозволів, у тому числі й від прикордонників (зовсім поруч прикордонна зона), за законом покладена на нього.

Виїжджати разом з мисливцями доводилося і голові сільради як представникові місцевої влади.

— Виявляється, навколо Повиття вирує нічне життя, — розповідає Микола Михайлович. — За 2 години ми побачили бобра, лисицю і 5 зайців. Особисто я ніколи не зміг би стріляти в тварин…

Присутня тут і влада районного рівня: наприклад, участь у полюванні брав Валентин Трубчик, заступник голови Кобринського райвиконкому.

Усього на сьогодні застрелили 7 вовків: 5 біля Повиття і ще 2 в окрузі. Трьох вовків поранили.

— Відтоді, як було отримано всі дозволи, ми чергуємо постійно, — повідомляє Іван Концевич, місцевий мисливець. — Без дозволу зараз ніхто не піде полювати: закони суворі, штрафи. Та й з дозволом не кожен наважиться, бо дуже великі витрати сил і фінансово накладно: своє паливо, патрони…

Вовк — дуже розумний звір. Кабана багато зараз у лісі винищили, хоча я сумніваюся, що він винен у поширенні вірусу АЧС. А їсти щось вовкам треба. Найлегше домашню собаку вбити, особливо якщо собака — новачок. А восени вовки їли бобрів, їх тут дуже багато, тому й не приходили до нас.

Місцева жителька дивується тій обставині, що голодні вовки не роблять підкопи під сараї з домашньою птицею та худобою:

— Не пригадаю, щоб вовк коли-небудь раніше приходив у село. Люди багато зайвої паніки напустили. Ніколи вовк у лісі людину не чіпав. Тепер усе змінилося. Якщо це помісь вовка з собакою, то й на людину напасти може.

На завершення Віктор Фенчук, координатор проєкту з вивчення екології вовка в Біловезькій пущі, що реалізується спільно з Франкфуртським зоологічним товариством, зазначив:

— У психології людини закладено, що вовка треба боятися. Як народжуються ажіотажні чутки? Ситуація часто роздувається: коли з’їдають двох-трьох собак, кажуть, що вовки тероризують село.

Вовк робить усе, щоб уникнути контакту з людиною. Буває нечасто, щоб вовк таскав собак, але це не несе загрози людині. Якби вовк хотів, він прийшов би й з’їв людину. 

У Біловезькій пущі є багато вовків. Там же, в лісі, стоять села, і живуть у них бабусі-пенсіонерки, які не зможуть чинити опір хижакові. Але вовк же нікого не приходить з’їдати.

Скільки за статистикою випадків загибелі людини від вовка? Жодного з часів війни! Немає підстав припускати, що цих випадків побільшає. Нападає лише скажений вовк. Це скоріше виняток. Насамперед зараження сказом іде від собак, потім від лисиць, а вовк лише наприкінці списку. І нині вовків як вид потрібно рятувати, а не знищувати!