Санітарні та інші рубки лісу в заповідниках неприпустимі, оскільки знищують біорізноманіття

Усе правильно...Заповідання — це невтручання в природні процеси... Звісно,  будь-які рубки в заповідниках і будь-яких інших  заповідних зонах  недоречні. Але бувають винятки, — наприклад, у випадках, подібних до того, що спостерігався в польській частині Біловезької пущі у 2016 році. По суті, суспільство постало перед дилемою: або вибіркові санітарні рубки заражених дерев і боротьба з короїдом, або деградація пущі, що супроводжується зміною порід....Тут треба вирішувати індивідуально...  Для України характерний інший випадок, — коли статус заповідності отримують штучні та вторинні ліси, не здатні формувати стійкі в часі екосистеми. У будь-якому разі мене тішить, що назва статті пов’язує заборону рубок із «заповідниками», а не з «об’єктами ПЗФ». М.П.

Санітарні рубки — це зручна форма прикриття комерційної заготівлі лісу під виглядом «боротьби зі шкідниками лісу».

У літературі із заповідної справи та охорони природи вже понад піввіку ставиться питання про заборону санітарних та інших рубок у заповідниках та інших категоріях природно-заповідного фонду. Санітарні рубки вкрай шкідливі для дикої природи, оскільки штучно призводять до зниження видового та внутрішньовидового біорізноманіття в заповідниках. Особлива шкода рубок полягає в тому, що вони проводяться в тому числі навесні та влітку.

Багато видатних вітчизняних діячів заповідної справи, вчених-екологів категорично виступали проти рубок у заповідниках, і насамперед санітарних як найбільш шкідливих. Про це неодноразово писали доктори наук В.Є. Соколов (1997), Ю.А. Ісаков (1975), А.А. Насимович (1979), М.Ф. Реймерс (1973), директор Центрально-Чорноземного заповідника О.М. Краснітський (1974, 1975, 1979, 1983). Навіть представники лісогосподарської галузі (О.І. Воронцов, 1971) проти санітарних рубок у заповідниках як системного заходу. Проти санітарних рубок численні експерти в галузі охорони біорізноманіття (Експертні.., 2015, Борейко, 2015).

Відомий український лісівник М. Попков (2011) пише, що у більшості випадків вибіркові санітарні рубки проводяться бездоказово з погляду лісової науки та шкодять охороні біологічного різноманіття лісів. На його думку, санітарні рубки є «узаконеним способом проведення дрібного розкрадання деревини, в особливо великих розмірах, або здійснення комерційної заготівлі в інтересах лісокористувача, але на шкоду лісу» (Попков, 2011).

На думку ряду авторів, санітарні рубки лісу завдають масової та комплексної шкоди природі, що полягає в утрамбовуванні ґрунту, зменшенні вологості ґрунту, порушенні природного обміну речовин, зменшенні родючості ґрунту, порушенні ґрунтового покриву, погіршенні кореневого живлення дерев та інших рослин, зменшенні лісового біорізноманіття, погіршенні умов зростання трав’янистих рослин, зміні мікроклімату (Майоров, 1967, Якушенко, Деменчук, 1981, Ставровський та ін., 1991, Грамма та ін., 2008, Силичов, Бурковський, 2014).

Ю.А. Ісаков (1975) пише:

«Одна з них — збір валежу, що мотивується необхідністю протипожежних заходів та боротьбою з «осередками» розмноження стовбурових шкідників. Мотивування ці, особливо останнє, не здаються переконливими, оскільки лише дуже небагато видів комах, які населяють упалі стовбури, здатні оселятися на здорових деревах. З іншого боку, добре відоме велике значення розпадних деревних стовбурів для насіннєвого поновлення лісів, особливо темнохвойних і букових. У ряді випадків поновлення деревостанів у заповідниках припиняється саме з цієї причини.

Не менш сумнівна доцільність широкого проведення в заповідниках санітарних рубок. Не кажучи про те, що іноді вони править за прикриття незаконного отримання ділової деревини, зупинимося на екологічних наслідках проведення цього заходу. Санітарні рубки, тобто вилучення з деревостанів хворих і ослаблених дерев, проводяться з метою запобігання масовому розмноженню руйнівників деревини — комах-ксилофагів і дереворуйнівних грибів.

Усе це необхідно насамперед для збереження деревини з метою її господарського використання. Цей захід цілком виправданий у лісовому господарстві, але доцільність проведення його в заповідниках викликає серйозний сумнів. Ліс — збалансована природна екосистема, в якій розпад і мінералізація деревини править за цілком необхідну ланку її внутрішнього обігу. Вилучення деревини з біологічного обігу збіднює екосистему поживними речовинами. Тотальну боротьбу з комахами та грибами — руйнівниками деревини можна розглядати як свідому ліквідацію одного з необхідних компонентів завершальної ланки внутрішнього обігу. Крім того, нерідко можна спостерігати, що вилучення великої кількості дерев у ході санітарних рубок викликає появу просвітів у лісі. Такі ділянки лісу заростають лучною або рудеральною рослинністю, що порушує природну структуру рослинного покриву.

Повертаючись до питання про короїдів і ксилофагів у лісах заповідників, треба зауважити, що масові розмноження їх відбуваються найчастіше від стихійних, випадкових причин, таких як вітровали, лавини в горах і пожежі, а також через порушення нормальних умов зростання дерев, при зниженні або підвищенні рівня ґрунтово-ґрунтових вод. Останнє відбувається внаслідок посух, меліоративних або інших гідротехнічних заходів. У більшості перелічених випадків діяльність комах, що руйнують деревину, чинить позитивний ефект, оскільки сприяє прискоренню процесу відновної сукцесії в ураженому біогеоценозі. Коли ж ослаблення деревостанів відбувається через порушення їхнього водного режиму, для порятунку лісонасаджень важливіше вживати заходів з регулювання рівня ґрунтових вод (там, де це можливо), ніж займатися вилученням деревини, що гине».

Критикуючи різних «заповідних лісівників», які проповідують «відновлення корінних типів лісів», М.Ф. Реймерс (1973), з притаманним йому почуттям гумору, писав: «Побутує наївна впевненість, що природу, мовляв, потрібно підганяти, щоб вона «здичавіла», існують навіть якісь «спеціальні рубки», які, нібито, допомагають лісу стати корінним, «незайманим». Вирубують осику й вірять, що на її місці швиденько виросте дуб. Як це нагадує бажання в підлітків подорослішати! У природі, як і в людини, усьому свій час. Дійсно, існують методи прискорення у вирощуванні промислових лісів. Але хід розвитку природного лісу, зміна порід у ньому потребує часу. Якщо ліс не пройшов попередньої фази розвитку, наступна не настане. Ніколи не вилупиться з гусениці метелик: він вийде лише з лялечки. А спроби виростити корінний ліс, оминаючи проміжні етапи розвитку лісової спільноти, подібні до міркування: «Ось відірву гусениці голову — швидше метелик вилупиться».

За своєю суттю всі ці види рубок та інші, — це прополювання.

Прибираються загиблі та хворі дерева, як на городі господиня прибирає те, що заважає рости здоровим овочам. Тому санітарні рубки показані лише там, де ліс цілеспрямовано вирощують на вирубку. У природних заповідниках і заповідних зонах ліс до заготівлі за визначенням заборонений.

З погляду завдань, що стоять перед природними заповідниками та заповідними зонами, проведення санітарних рубок — абсурд, оскільки ніхто не ставить перед заповідниками та заповідними зонами завдання вирощування цінної в господарському відношенні деревини, а так звані «шкідники та хвороби лісу» є важливим компонентом заповідних лісових екосистем, складовою лісового біорізноманіття, яка також підлягає охороні в природних заповідниках і заповідних зонах.

Особливу шкоду лісовому біорізноманіттю завдає вирубка сухостійних, буреломних, вітровальних, дуплистих і фаутних (дворуші, криві) дерев, дуже зручних для побудови гнізд.

Сухостійні дерева використовуються для гніздування та відпочинку великими птахами, особливо хижими, совами та лелекоподібними, серед яких також багато рідкісних видів. Ділянки з буреломом використовуються як укриття звірами. Крупномірна мертва деревина необхідна для видів комах, що перебувають під загрозою зникнення, личинки яких розвиваються дуже довго, до трьох років, а з урахуванням стадії лялечки — ще довше. Це, наприклад, жук-олень і жук-носоріг; деякі інші; ще більш рідкісні види (сколія-гігант), що живляться лише цими личинками, тощо. Гниючі великі стовбури правлять за сховище, особливо в літню посуху, для багатьох безхребетних, включно з хижими (природними ворогами шкідників), серед яких також є дуже рідкісні види. Вони формують скупчення дощових черв’яків і мікроорганізмів сапротрофів, краще збагачують ґрунт, ніж листовий опад, сприяючи її гуміфікації (Андрєєв, 2004).

Однак крім офіційно декларованих завдань санітарних рубок — видалення господарсько малоцінних сухостійних дерев і боротьба з хворобами та шкідниками, у санітарних рубок є ще третє, приховуване, але найголовніше завдання — промислова заготівля деревини в тих випадках, коли застосування інших видів рубок утруднене або заборонене (наприклад, у природних заповідниках і заповідних зонах). У сучасних природних заповідниках вони стали «не заходом догляду за лісом, а зручною формою лісокористування» (Соколов та ін. 1997).

У 2012 р. у лісових заповідниках України санітарними та іншими рубками було охоплено вільно близько 900 га.

У заповідниках Медобори, Черемському, Дніпровсько-Орільському, Росточчя рубками проходилося від 100 до 200 га лісу.

У 2008 р. обсяг заготовленої деревини в природних заповідниках України становив понад 40 тис. куб. м., у 2009 р. — понад 42 тис. куб. м., у 2010 р. — 35,6 тис. куб. м., у 2011-2012 рр. -24,5 тис. куб. м., а у 2013 р., завдяки втручанню громадських екологічних організацій — упав до 2,1 тис. куб. м. (лист Мінприроди України від 11.11.2013 р).

Щорічно в природних і біосферних заповідниках санітарними та іншими рубками рубається 17841 куб. м на площі 533 га, у національних природних парках рубається 328289 куб м на площі 18720 га, у регіональних ландшафтних парках рубається 65496 куб. м. на площі 4512 га, у заказниках рубається 412488 куб. м на площі 9600 га, у заповідних урочищах рубається 105432 куб. м на площі 2040 га, у пам’ятках природи рубається 4584 куб м на площі 193 га, у дендропарках рубається 1800 куб. м. деревини на площі 600 га. Усього ж в Україні в цих об’єктах ПЗФ щорічно завдяки рубкам і очищенню лісу від захаращеності заготовляється близько 1.002.000 куб.м. деревини на площі близько 44 000 га. (Борейко, Левіна, 2016).

Усе це свідчить про широкомасштабну та екологічно небезпечну рубку лісу в об’єктах ПЗФ. При цьому в 15 нацпарках рубки ведуться без лімітів, у 10 нацпарках ліміти на рубки незаконно перевищені, у 12 нацпарках на землях, що належать іншим користувачам, найчастіше лісгоспам, рубки ведуться без лімітів і взагалі без будь-якого контролю. Нацпарки навіть не знають, скільки там рубається дерев.

У результаті через рубки заповідники та інші об’єкти ПЗФ не виконують своєї ролі з охорони біорізноманіття. Так, зі 138 IBA-територій України, цінних для охорони птахів, 38 (28 %) — втрачають свою екологічну цінність через рубки (IBA, 1999).

Суцільні та вибіркові санітарні рубки, рубки догляду, лісовідновні, реконструкції, боротьба з «захаращеністю» лісу, дозволені в Україні, завдають страшної екологічної шкоди природним екологічним системам лісів заповідників, заповідних зон і біорізноманіттю, що мешкає в них. Від санітарних рубок у заповідних об’єктах страждає 89 видів червонокнижних тварин і 33 види червонокнижних рослин.

Екологічна шкода від рубок

Завдається шкоди місцям мешкання червонокнижних кажанів. Загибель кажанів і місць їх мешкання фіксують багато зоологів (Влащенко, 2005-а, 2005-б, 2009, 2010, Влащенко та ін., 2012, Ільїн та ін., 2003, Hutson, 2001, Russo, 2004). 50 % видів кажанів, занесених до Червоної книги України, страждають від санітарних рубок. Нічниця Бехштейна, Наттерера, ставкова, Брандта, вусата, водяна, вухані сірий і бурий, широковух європейський, вечірниці руда, гігантська і мала та інші кажани мешкають у дуплах старих, всихаючих, уражених трутовиками дуплистих дерев, які, згідно з Санітарними правилами в лісах України, чинними і в заповідниках, підлягають обов’язковому знищенню (Санітарні, 1995).
За даними В.Ю. Ільїна, до проведення вибіркової санітарної рубки в досліджуваній ділянці лісу мешкало 5 видів кажанів загальною кількістю близько 500 особин. Після проведення вибіркової санітарної рубки в цій ділянці лісу було виявлено лише 2 види кажанів із загальною кількістю звірят близько 250 особин. Після проведення наступного року чергової вибіркової санітарної рубки кажанів у цій ділянці лісу виявлено не було (Ільїн та ін., 2003).Для кажанів характерна зміна сховищ протягом сезону. Тому для них важлива наявність не окремих дерев, а масивів лісу з великою кількістю сухих і дуплистих дерев (Годлевська, 2014).

Завдається шкоди місцям мешкання червонокнижних птахів
У старих дуплистих деревах мешкає близько 20 видів птахів — дуплогніздників, що безпосередньо страждають від санітарних рубок. Усього від санітарних рубок страждають 36 видів лісових птахів фауни України (Горбань, 2013, Яремченко, 2013). З усіх птахів, занесених до Червоної книги України, — 30 видів або 40 % страждає від санітарних та інших рубок. З них — 60 % занесених до Червоної книги сов (сичик-горобець, сич волохатий, бородата сова, довгохвоста сова та ін.), 100 % дятлів (дятел трипалий, білоспинний та ін.) 36 % хижих птахів (скопа, змієїд, орел-карлик, сапсан, беркут, обидва підорлики, шуліка рудий, могильник, орлан-білохвіст та ін.), а також жовта чапля, гоголь, чорний лелека, припутень, сірий журавель, глухар, корольок червоноголовий, рябчик, тетерук, біла лазоревка, сорокопуд сірий, сиворакша (Червона книга України, Тваринний…, 2009, Атамась, 2014-а).

За даними Г.Й. Бумара та С.Ю. Поповича, у Поліському заповіднику, на ділянках абсолютної заповідності, де з 1970-х років не проводилися лісогосподарські заходи, щільність червонокнижних видів птахів (чорний лелека, сірий журавель, глухар, сич волохатий, бородата сова, сичик-горобець) становить 13,36 особин/1000 га, тоді як у місцях, де проводяться лісогосподарські заходи, лише 7, 86 особин/1000 га (2001).

Рубки лісу є одним із серйозних чинників, що знищують гнізда занесеного до Червоної книги України чорного лелеки (Бумар, Горбань, 2004). Наприклад, під час суцільної санітарної рубки у 2002 р. у кв. 2 Сирницького лісництва Поліського заповідника зрізане дерево збило гніздо чорного лелеки, у Світязькому та Пульмівському лісництвах Шацького національного парку (1986 р., 1987 р.) під час санітарних рубок були зрізані лише окремі дерева біля дерева з гніздом чорного лелеки, але в наступні роки чорні лелеки більше не використовували ці гнізда (Бумар, Горбань, 2004). В Ужанському національному парку під час санітарних рубок у 2013-2015 рр. було знищено гніздо чорного лелеки (усне повідомлення І. Квасовської). Погано, що останнім часом санітарні рубки стали проводитися не лише в осінньо-зимовий період, а й ранньої весни, коли чорні лелеки починають займати гніздові ділянки (Бумар, Горбань, 2004). Рубки лісу негативно впливають на токовища глухарів (Романов, Козлова, 1987), гніздування орлана-білохвоста (Патрикєєв, 1987). Рубки лісу в Себезькому заказнику (Псковська область, Росія) призвели до того, що зник орлан-білохвіст, змієїд, значно зменшилася чисельність інших хижих птахів (Патрикєєв, 1987).

Як зазначають І.М. Горбань та І.В. Скільський (2016), лише в умовах старих лісів Карпат можуть формуватися токовища глухарів. Ці токовища є необхідною екологічною умовою успішної біологічної продуктивності цього червонокнижного виду. Вирубка старих лісів під виглядом санітарних або інших видів рубок знищує місця токовищ глухарів. Однак глухарі характеризуються високим рівнем консерватизму щодо своїх місць перебування токовищ. В інших місцях токовища вони не організовують, а без токовища будь-яка невелика популяція глухарів не може проіснувати більш ніж кілька років (Горбань, Скільський, 2016).

Гніздовий консерватизм характерний і для більшості хижих птахів. За даними С.Г. Вітера (2014) внаслідок рубок лісу птахи можуть залишити гніздо, якщо рубка лісу проводиться ближче 700 м для орлана-білохвоста, ближче 600м для могильника, ближче 400м для малого підорлика, ближче 300 м для курганника, осоїда й орла-карлика, ближче 200 м для звичайного канюка, яструба-тетерев’ятника, яструба-перепелятника (Вітер, 2014).

Рубка лісу в Очкинському лісництві (на місці майбутнього національного парку Деснянсько-Старогутський) знищила гніздо скопи, яка там постійно гніздилася до 1996 р. (Проект, 2012).

У національному парку Біловезька пуща (Білорусь) рубки лісу призвели до зниження чисельності глухарів (збільшення мозаїчності призвело до проникнення в масив лісу лисиці, яка стала поїдати наземногніздових птахів) (Черкас, 2004, 2009).

За даними С.В. Важова та Д.В. Рибальченка (2013), І. Карякіна, А. Важова, Д. Штоля (2014) близько 50 % гнізд пугача в Алтайському краї були залишені через рубки. Так само страждають від рубок і гнізда великого підорлика.

Завдається шкоди місцям мешкання червонокнижних комах та інших безхребетних
Санітарні рубки лісу є однією з головних причин зникнення рідкісних видів комах (Червона книга України, Тваринний, 2009, Червона книга Буковини, 2002, Червона книга Харківської області, 2013, Червона книга Дніпропетровської області, 2011, Рошко, 1988, Мариненко, Мамедова, 2014, Плющ, 2014).

Це відбувається завдяки двом причинам — знищення біотопу та знищення самих комах. Наприклад, личинки жука-оленя та жука-носорога мешкають у трухлявих деревах. Знищення цих дерев під час санітарних рубок веде як до загибелі личинок (личинка жука-оленя розвивається в трухі 5 років), так і самого місця мешкання майбутніх личинок (Мариненко, Мамедова, 2014).

Комахи, у тому числі й рідкісні, у величезній кількості мешкають у всихаючих, дуплистих деревах і валежнику. У Великій Британії з 1700 видів безхребетних, що мешкають у «хворих» з погляду лісників деревах, 330 занесено до Червоної книги. У Швеції до Червоної книги занесено 805 видів безхребетних, що мешкають у дуплистих деревах і валежнику (Мертва, 2004).

В Україні 30 % жуків, занесених до Червоної книги, зникає через вирубку дуплистих дерев, і 16 % перетинчастокрилих, занесених до Червоної книги, різко зменшують свою чисельність через санітарні рубки (Червона книга України, Тваринний, 2009).

Як вважають С.І. Медведєв, В.С. Солодовнікова та В.М. Грамма (1977), негативний вплив на рідкісних комах чинить вирубка старих дерев, знищення підліску, збір лісової підстилки. Усього в мертвій деревині в лісах України мешкає близько 2 тис. видів комах (усне повідомлення І. Плюща).

В Україні від санітарних рубок, очищення лісу від захаращеності страждає 43 види комах, внесених до Червоної книги України: пилохвіст Шмідта, пилохвіст український, коваль Паррейса, вусач мускусний, златка блискуча, красотіл пахучий, вусач дубовий великий західний, плоскотілка червона, златка золотиста, жук-олень, морімус темний, жук-самітник, бронзівка, вусач червонокрил Келлера, вусач альпійський, павиноокося руда, мінливець вербовий, стрічкарка велика червона, дизъюнкта, червоно-жовта, блакитна, малинова, шовкопряд березовий, стрічкар тополевий, бражник дубовий, великий нічний павиноокий, сітчаста ценоліда, дисцелія зональна, долихомітус головатий, горіхотворка гігантська, янус червононогий, мегарісса перлата, рогохвоста, орусус паразитичний, плеронеура хвойна, сапига-поліхрум, рогохвіст-авгур, ксифідрія строката, бджола-тесляр карликова, бджола-тесляр звичайна, прекрасновус Маккара, пилоротиця південна (Червона книга України, Тваринний, 2009).

Завдається шкоди місцям мешкання червонокнижних звірів — соні садової, ведмедя бурого, кота лісового, нориці татранської
За даними Червоної книги України, однією з основних причин зменшення чисельності соні садової, ведмедя бурого, кота лісового є знищення дуплистих дерев (Червона книга України, Тваринний, 2009).

Санітарні рубки знищують старі дуплисті дерева, буреломи, захаращені ділянки лісу, дуже важливі для залягання ведмедя в барліг. Зимові вирубки лісу непокоять ведмедів у барлогах, де є новонароджені ведмежата, що сприяє високій смертності молодняка (Скільський і ін., 2010).

Санітарні рубки негативно впливають і на лісового кота. Лісовий кіт організовує лігва й тимчасові сховища в дуплах старих дерев (Шквиря, 2010), які знищуються при санітарних рубках. Крім того, кошенята нерідко ховаються в хмизі, який також прибирається при санітарних рубках, що веде до загибелі кошенят (Червона книга України, Тваринний, 2009, Шквиря, 2014).

Завдається шкоди місцям зростання червонокнижних рослин
Санітарні та інші рубки знищують місця зростання занесених до Червоної книги України рослин — лілії лісової, зозулинця-гніздівки, цибулі ведмежої, підсніжника звичайного, любки дволистої, любки зеленоквіткової (Бортник, 1993).

Знищення санітарними рубками старих дерев негативно впливає на орхідеї, зокрема, на булатку чемерицеподібну, оскільки наявність старих дерев по сусідству з орхідеями сприяє успішному утворенню мікоризи (Light, MacConail, 2006).

Від вирубки лісу страждають багато орхідей (Вахрамєєва, Денисова, 1980).

Від рубок страждає 23 види червонокнижних рослин, зокрема, гроновник віргінський, аконіт шерстистоподібний, вовче лико Софії, плауни — дифазіаструм Зейлера, дифазіаструм трьохколосковий, дифазіаструм альпійський, плаун річний (Червона книга України, Рослинний, 2009).

У Поліському заповіднику режим абсолютної заповідності (де немає жодних лісогосподарських заходів) створює оптимальні умови для 8 видів червонокнижних рослин, зокрема, для гудієри повзучої та дифазіаструмів (Бумар, 1990, Бумар, 1995, Бумар, Попович, 2001).

Вчені довели, що багато видів лишайників ростуть саме на старих деревах, і чим більше старих дерев, тим вище біорізноманіття лишайників (Kondratyuk, 2008, Scheidegger etal, 2009, Sillet etall, 2000, Nascimbeneetal, 2007, Moningetal, 2009, Marmor etal, 2011, Fritzetal, 2008, Fritz, 2009, Dymytrowa etal, 2013).

Аналіз Червоної книги України показує, що рубка старих, дуплистих дерев негативно позначається на чисельності таких червонокнижних лишайників, як кладонія альпійська, белонія геркулинська, лобарія широка, лобарія легенева, стикта закопчена, стикта лісова, нефрома рівна, нефрома завернута, панарія повстяна, пармеліела щетиниста, алекторія парайкова, аллоцетрарія Оукса, тукнерарія Лаурера (Червона книга України, Рослинний, 2009).

На думку В.І. Мельника (2014), санітарні рубки призводять не лише до деградації популяцій рідкісних рослин, а й до їх повної елімінації, а також до інтенсивної інвазії адвентивних видів рослин.

За даними В.В. Антонова (2010), рубки лісу є однією з головних причин рідкісності видів рослин, занесених до Червоної книги Росії, Краснодарського краю та Республіки Адигея.

Завдається шкоди місцям зростання червонокнижних грибів
Від санітарних та інших рубок лісу страждають 11 видів червонокнижних грибів — спарасис кучерявий, грифола багатокапелюшкова, саркосома кругла, філопор рожево-золотистий, крепідот македонський, рядовка опеньковидна, шишкогриб лускатий, пізоліт безкореневий, ларицифомес лікарський, мірйостома шейкова, трутовик коренелюбний (Червона книга України, Рослинний, 2009). Причому, що стосується рядовки опеньковидної, вона росте не на старих, а на молодих соснах, тому рубки догляду та проріджування в молодих сосняках є для неї причиною зникнення (Червона книга України, Рослинний, 2009, І.А. Дудка, усне повідомлення).

Завдається шкоди червонокнижним земноводним
За даними В.І. Таращука (1985), під час вивезення зрубаної деревини завдається шкоди занесеним до Червоної книги України тритонам карпатському та альпійському.

Під час трелювання деревини тракторами знищуються сховища тритонів і самі особини. Крім цього, прокладання тимчасових неблагоустроєних доріг із глибокими коліями, наповненими добре прогріваною водою, створює провокаційні умови для концентрації в них більшої кількості тритонів у період розмноження з неминучою подальшою загибеллю як кладок, так і самих виробників (Таращук, 1985).

Створюється загроза існуванню всьому лісовому біорізноманіттю
За даними Всесвітнього Фонду охорони дикої природи, одна третина видів флори та фауни, що живуть у лісах, мешкає в мертвій або висихаючій деревині. Ця деревина править за дім для незліченної кількості грибів, бактерій, комах, кажанів, хижих птахів, сов, дятлів, білок, куниць та інших тварин (Мертва, 2004). За даними польських екологів в одному мертвому дереві мешкає від кількох десятків до кількох сотень видів грибів, рослин і тварин. У розкладеній деревині мешкають кліщі, ногохвістки, багатоніжки, дощові черв’яки та інші (Гутовскі та ін., 2003). У Фінляндії з 20 тис. видів фауни та флори, що населяють ліси, чверть живе в мертвій деревині. Здебільшого це гриби та комахи (перетинчастокрилі, двокрилі та шестикрилі (Хански, 2010).

Через проведення санітарних та інших рубок, збору хмизу всьому лісовому біорізноманіттю завдається непоправної шкоди. Так, у лісах, де проводяться санітарні рубки, щільність дятлів у 3-4 рази нижча, ніж у природних лісах. Майже половина гнізд мухоловок-строкатих і мухоловок-білошийок перебуває в дуплах мертвих дерев, 25% гнізд шпаків і 10% гнізд лазоревок і гаїчок перебуває в дуплистих деревах, 80 % гнізд волового очка перебуває в коренях упалих дерев (Гутовскі та ін., 2003). Усі гнізда цих птахів знищуються під час проведення санітарних рубок.

У Біловезькій пущі на мертвій деревині виявлено 75 видів мохів, 24 види печіночників, 119 видів грибів (Гутовскі та ін., 2003). У нацпарку Біловезький (Польща) у заповідній зоні існують види флори та фауни, які повністю зникли в тій частині, де ведуться рубки (Pawlaczyk, 2000). У польському нацпарку Словінський найкраще біорізноманіття перебуває в заповідній зоні, де немає рубок (Pawlaczyk, 2000).

Видалення з лісових насаджень старих дуплистих дерев веде до вимирання багатьох лісових комах, видалення підліску веде до вимирання ентомофауни чагарникового ярусу та поверхні ґрунту, а збір підстилки в лісах веде до збіднення її мешканців і ґрунтової фауни (Медведєв, 1959, Солодовнікова, Грамма, 1977). При вибірковій рубці переспілих, суховершинних і дуплистих дерев знищуються місця гніздування білки-летяги, куниці, припутнів, сов, сичів, чорних дятлів, кажанів, гоголів, крохалів (Формозов, 1937). При весняному спалюванні відходів рубки гине багато гнізд птахів (Формозов, 1937). За даними Т.М. Корнєєвої (1986), рубки догляду, що розріджують верхній ярус лісу, різко знижують кількість птахів, які живуть у кронах дерев. А рубки догляду, спрямовані на нижній ярус і прибирання сухостою в лісах Московської області (Лосиний острів) знизили кількість птахів, що гніздяться, з 43 гніздових пар 20 видів до 21 пари 9 видів. Видалення сухих і фаутних дерев, на її думку, призводить до скорочення та повного знищення птахів-дуплогніздників.

Дослідження С.Г. Вітера (2013, 2015) у національному природному парку Гомільшанські ліси та неохоронюваному Дергачівському лісі показали, що, наприклад, щільність гніздування звичайного канюка більш ніж у 2 рази вища в національному парку, де, на відміну від Дергачівського лісу, не ведуться суцільні рубки в старовікових ділянках лісу. Так, у трьох випадках мотивацією до зміни ділянок канюка (2 пари) та яструба-тетерев’ятника (1 пара) стало занепокоєння птахів під час проведення вибіркових рубок лісу в гніздовий період. Як вважає цей автор, особливо від рубки лісу з хижих птахів страждає орлан-білохвіст, яструб-перепелятник, канюк (Вітер, 2013).

За даними Б.Л. Самойлова (1978), у змішаному лісі, на пробній площі, до проведення рубок догляду було виявлено 43 гнізда 20 видів птахів, а наступного року після рубок — 27 гнізд 11 видів.

За даними Д.В. Владишевського (1975) заміна старих лісів молодняками в Білорусі призвела до майже 3-кратного зниження чисельності птахів, а в Бярівському лісгоспі (Київська область) — до 2-кратного зниження. Вивчення впливу рубок проріджування на ділянці 12 га в Біловезькій пущі на птахів показало, що після проріджування з 17 гнізд дрібних горобиних птахів загинуло 6 гнізд. Значно вищі показники загибелі гнізд дрібних птахів від рубок догляду для лісів Литви наводить А. Навасайтіс (1963).

Як вважає Д.В. Владишевський (1975), найбільш помітний негативний вплив рубок на пташине населення лісів, коли рубається осика. Ця порода часто уражується серцевинною гниллю, багата на дупла, і є одним з головних місць гніздування дятлів. За науковими дослідженнями, проведеними в Київській області та Біловезькій пущі, 79-87% дуплогніздників, що населяють соснові ліси, гніздяться в осиках, використовуючи дупла, видовбані дятлами. У сосняках, пройдених проріджуванням, чисельність дуплогніздників знижується майже в 3 рази. За даними А.-Т.В. Башти (1998), у досліджуваних ділянках Сколівських Бескид, після рубок, густота населення птахів зменшилася з 163,6 до 124,3 екз/км, а видовий склад з 20 до 11 видів, тобто у 2 рази.

За даними С. Вітера (2012): «При проведенні суцільних рубок насамперед вилучають старовікові дерева, іноді зводячи цілі масиви високоствольного лісу. Для хижих птахів особливою проблемою є те, що рубка дерев із прямими та великими стовбурами значно рентабельніша, ніж розробки «кривих лісів». На таких ділянках ростуть дерева з високими та прямими стовбурами, важкодоступними для наземних руйнівників пташиних гнізд. Оскільки саме високоствольні ділянки лісу є улюбленими місцями гніздування пернатих хижаків, проведення суцільних рубок лісу фактично є вибірковим знищенням їхніх гніздових біотопів. Саме вирубки високоствольних лісів призвели до краху популяцій великого підорлика та беркута в лісостепових районах України, гарпії-мавпоїда на Філіппінах, загальному скороченню чисельності хижих птахів Західної Європи.

В умовах лісостепу суцільні рубки мають площу близько 5 гектарів, але прилягання кількох рубок, проведених на певній ділянці протягом ряду років, створює величезні відкриті простори площею десятки гектарів, а на місці великих лісових пожеж у борах заплави Сіверського Дінця — до 1500 гектарів. Такі рубки мають однозначно негативний ефект; призводячи до знищення локальних гніздових угруповань як рідкісних стенобіонтних — мешканців певних, дуже специфічних місць перебування, наприклад змієїд, підорлики, та найчисленніших видів — канюк звичайний, яструб-тетерев’ятник, яструб-перепелятник. Як не парадоксально, але найбільший негативний вплив від проведення поодиноких вирубок зазнають найзвичайніші види. Справа в тому, що проведення таких рубок призводить до збільшення частки птахів, які не мають (точніше, позбавлених) своїх територій, що збільшує популяційний тиск, тобто конкуренцію за місця мешкання з птахами, які мають гніздові ділянки. Поява чужаків, які втратили свої ділянки, на гніздових територіях інших птахів призводить до зниження успішності розмноження тих пар, ділянки яких безпосередньо не зачеплені рубками, оскільки відбувається збільшення споживання кормових ресурсів на одиницю площі та посилення чинника занепокоєння (тепер уже з боку птахів, які шукають вільні території).

Вибіркові рубки призводять до порушення густих нижніх ярусів підросту (молоді дерева панівних і супутніх порід) і підліску (види дрібних дерев і чагарники), а це знижує захисні властивості біотопу. Великі гнізда орлів стають помітнішими для допитливих. Багаторазово посилює занепокоєння той факт, що лісогосподарські структури, попри офіційні заборони, проводять рубки протягом цілого року, у тому числі й у гніздовий період. Багато видів хижих птахів, насамперед великі види — орли, орлани, грифи, гарпії, змієїди, виявляються чутливими до подібного занепокоєння. Навіть короткочасна присутність людей на гніздовій ділянці протягом години-півтори призводить до того, що птахи залишають гнізда з кладками, а тривала відсутність дорослих птахів може також призводити до загибелі пташенят на перших тижнях життя від переохолодження або перегрівання. Марна цікавість туристів і занепокоєння при проведенні лісогосподарських і так званих санітарно-оздоровчих заходів є основною причиною невдалого розмноження в популяціях коршунів-ікторій у долині Міссісіпі (США), коршунів-слимакоїдів на півдні США та в Центральній Америці, білоголових орланів на сході Американського континенту, чорного та червоного шулік у деяких районах Європи.

Ще гірше, коли такі гнізда стають доступними для людей, які через існуючі забобони вважають хижих птахів шкідливими, що

може призводити до розорення цих гнізд і навіть знищення дорослих птахів. Це призвело, зокрема, до скорочення деяких локацій популяцій малого підорлика в Європі, орла-карлика на Казахському дрібносопковику. Знищення рослинності, що формувала прикриття для гнізд дрібних видів хижих птахів, призводить до більшої доступності таких гнізд для різних хижаків, у тому числі й пернатих. Так, скорочення чисельності деяких гніздових угруповань дрібних соколів і яструбів на південному сході Європи та в Південній Азії пов’язане з посиленням преса хижацтва великих яструбів у таких «підчищених» лісах».

Як вважають польські орнітологи, заповідність, пов’язана із забороною рубок і розчищення лісу від захаращеності, дуже ефективна для охорони хижих птахів, куроподібних і куликів. Під час розмноження всі види птахів потребують заповідності (Czzedzicka, 2000)/

Як вважає К.М. Благосклонов (1972), рубки лісу, вивезення хмизу та дров із середини квітня до середини липня згубні для птахів. У Воронезькому заповіднику в 10 купах хмизу на невеликій площі автор нарахував 8 гнізд солов’їв, чорних і співочих дроздів, майже в кожній купі хмизу по гнізду. Однак ці купи хмизу прибираються в заповідному лісі під виглядом боротьби із «захаращеністю». У Московській області половина сухих, буреломних осик має по 2-5 дупел, зроблених дятлами, які потім використовують інші птахи. Однак саме ці осики насамперед знищуються під час санітарних рубок.

Практика вирубки старих і дуплистих дерев у національному парку Сколівські Бескиди негативно впливає на 47 видів птахів, систематична вирубка берези з метою заготівлі віників або деревини негативно впливає на місця мешкання 15 видів птахів (Дейнека та ін., 2008).

За даними А. Навасайтіса (1963) близько 80 % гнізд птахів знищується через рубки догляду. Під час санітарних рубок знищується від 64 до 85 % гнізд, а іноді й усі гнізда. При суцільних рубках лісу чинник занепокоєння переростає в пряме знищення частини фауни (Мерзленко, 1981). При рубках догляду, що проводяться в травні-червні, знижується чисельність дендрофільних птахів, затягується їхній строк гніздування (Мерзленко, 1981).

Дослідження С.М. Стельмаха (2015), зроблені в Яворівському національному парку, показали, що проведення санітарних рубок у квітні-червні знизило чисельність фонових горобиних і птахів утричі. Що стосується рідкісних видів хижих птахів і чорного лелеки, то вони взагалі уникають місць, де ведуться рубки. Навіть канюк, якщо за 150 м від гнізд проводиться рубка лісу, відмовляється таке гніздо заселяти. Нерідко рубки проводяться на межі із заповідною зоною, або недалеко від неї. У результаті чинник занепокоєння все одно впливає на птахів, навіть якщо вони живуть у заповідній зоні, а рубки проводяться поза нею — поруч із нею (Стельмах, 2015).

М.Г. Чорний (1990, 2014) проводив дослідження багатоніжок-диплопод у Канівському заповіднику після санітарних рубок. Було виявлено, що санітарні рубки вкрай негативно впливають на цих тварин. Наступного року після проведення санітарних рубок кількість видів скоротилася на 62 %, а їх щільність у землі та підстилці зменшилася в 4 рази. 7 видів, у тому числі один червонокнижний вид, після проведення згубних для них санітарних рубок, не з’явилися в заповіднику і через 20 років (Чорний, 2014).

Приблизно такі самі результати були отримані і через три роки після проведення санітарних рубок. Якщо в абсолютно заповідній ділянці заповідника було виявлено 10 видів диплопод, і їхня загальна щільність у пробах становила 13,0 екз/м2, то в ділянках лісу, де три роки тому велися санітарні рубки, було виявлено лише два види диплопод, і їхня щільність становила 1,4 екз/м2 (Чорний, 1990).

Вирубка сухостійних, старих, дуплистих дерев і розчищення лісу від упалих дерев знижує можливості побудови гнізд для багатьох диких бджолиних, наприклад, антофорид (Бутовський, Єреміна, 1993).

Рубки лісу негативно впливають на фауну земноводних і плазунів, у місцях, де пройшли рубки, цих тварин менше, ніж там, де рубки не велися (Федонюк, 2007, Федонюк, 2008).

За даними С. Вітера (усне повідомлення, 2014) багато жаб гине під колесами лісовозів на лісових дорогах під час весняно-осінніх міграцій.

За даними Н.А. Полушиної (1977), рубки лісу в Карпатах призводять до зникнення райки, плямистої саламандри, мідянки.

Загалом санітарні рубки в лісах заповідників призводять до значного збіднення лісового біорізноманіття (Hanski, 2005), і тому є зайвими (Бумар, 2005).

Мертві, всихаючі, дуплисті дерева, які насамперед знищуються санітарними рубками, є життєво необхідним місцем розвитку для багатьох видів флори та фауни. У Німеччині понад 1400 видів жуків суворо залежні від процесів розкладання деревини, і понад 60% з них є рідкісними. У польській частині Біловезької пущі від 700 до 1400 європейських жуків залежать від трухлявої деревини, і це становить 17-20% усіх видів європейської фауни ((Томялойц, 2014, Висновок…, 2015).

За даними Л.М. Зелінської (1984), вирубка сухих дерев у Чорноморському заповіднику зменшила кормову базу жука-оленя, бронзівок, оленьків, жуків-горбаток та інших видів, позбавляла зручних місць для зимівлі (під відставшою корою) напівтвердокрилих, кокцинелід, перетинчастокрилих. Як повідомляє Г.М. Горностаєв (1986), на території Біловезької пущі через рубки та зміну складу лісових порід значно скоротилися місцеперебування 46 видів лускокрилих, причому один вид зник. Для ряду метеликів дуже важливим є рівень затінення лісових просік, який змінюється після рубок. За даними В.Г. Рошка (1988) санітарні рубки на Закарпатті призвели до скорочення чисельності 6 рідкісних видів комах-дендробіонтів, що розвиваються у відмерлій деревині.

Санітарні та інші рубки, що знищують дуплисті дерева, негативно впливають на чисельність білки та куниці (Граков, 1971, Козлов, 1979, Курхінен, 1987, Смишляєв, 1987). У зв’язку з тим, що виводки куниці знаходять собі сховище в купах хмизу, очищення лісу від захаращеності дуже шкодить куниці (Греков, 1971). Негативно на рубки лісу реагує мала землерийка (Курхінен, 1984, 1987).

У польській частині Біловезької пущі (Томялойц, 2014) лісогосподарська діяльність:

«- скорочує внутрішнє (точкове) різноманіття місцеперебування шляхом видалення специфічних структур (старих дерев, пнів, деревини, що розкладається), життєво необхідних для багатьох видів;

- збільшує проміжне (локальне) різноманіття місцеперебування, створюючи ділянки одновікових насаджень, додаючи антропогенні місцеперебування або іноді запроваджуючи види-інтродуценти;

- скорочує географічне (глобальне) різноманіття в процесі уніфікації місцеперебувань і ландшафтів (акліматизація, надмірне насадження хвойних порід, лісова меліорація)» (Томялойц, 2014).

Сьогодні види, залежні від великих за площею деревостанів і мертвої деревини, перебувають у категорії найбільш зникаючих аборигенних елементів лісових екосистем. Це насамперед пояснюється тим, що така кількість мертвого деревостану, яка зустрічається в незайманих лісах, і ефективне збереження дерев, що розкладаються, гарантує довгострокове виживання численних сапроксильних безхребетних, більшості грибів і нижчих рослин, а також деяких хребетних тварин (Gutowski, Jaroszewicz, 2001).

Рубки лісу чинять згубний вплив на молюсків (Балашов, Кобзар, 2013). Певні групи молюсків мешкають у мертвій, гниючій деревині. Більшість видів цієї групи залежить від великих обсягів мертвої деревини й не зустрічаються в молодих лісах і в лісах, де ведуться рубки, отже, навіть якщо ліс не знищується повністю, через санітарні рубки та прибирання валежу ці види можуть зникнути (Байдашніков, 1989, Балашов, 2012). Наприклад, головною причиною зникнення червонокнижної серуліни зубчастої, що мешкає в Українських Карпатах, є збір у лісах гниючої деревини, де мешкає цей вид (Червона книга. Таринний, 2009).

У дуплах дуплистих дерев довго зберігається вода, що відіграє велику роль у розмноженні різних видів комах, а також водопої для ос, бджіл, дрібних птахів. Знищення дуплистих дерев під час санітарних рубок завдає таким чином великої екологічної шкоди багатьом лісовим тваринам (Дубровський та ін., 1985, Дубровський, 2011, Берест та ін., 2015).

За даними Н. Черемесінова (1974), у заповідній діброві, порівняно з доглянутою, в якій провели рубки, мікрофлора, виходячи зі вмісту спор у повітрі, набагато багатша у видовому та кількісному відношенні.

Однак усі ці види грибів, мохів, печіночників знищуються при проведенні санітарних рубок. Як вважають польські ботаніки, для більшості грибів-макроміцетів показана заповідність, заборона на рубки та збір мертвої деревини (Kujawa, 2000).

Докладніше про шкоду рубок у заповідних об’єктах у новій книзі Вл.Борейка та І.Парнікози «Критика регуляційних заходів на територіях суворого природоохоронного режиму ( категорія 1-А МСОП / IUCN)», 2017, КЕКЦ, Київ, 208 стор. http://ecoethics.ru/wp-content/uploads/2017/02/int_regulacia_2017.pdf

Прес-служба КЕКЦ