«Для переслідування вовка у великих природних комплексах немає підстав: приклад Біловезької пущі»

З 2013 року в національному парку «Біловезька пуща» реалізується природоохоронний проєкт ГО «Ахова птушак Бацькаўшчыны» спільно з Франкфуртським зоологічним об'єднанням. Про вплив вовка на екосистеми та відновлення пущанського лісу, і про те, чому його чисельність не треба регулювати, нам розповів координатор проєкту Віктор Фенчук.

Наразі в білоруській пресі активно говориться про посилення боротьби з вовком. При цьому йдеться не лише про території, що інтенсивно використовуються людиною, а й про великі природні комплекси — національні парки та заказники республіканського значення, включно з такими, де вже тривалий час полювання на вовка взагалі не ведеться: заказник «Налибоцький», Поліський радіаційно-екологічний заповідник, Біловезька пуща.

Тому на тлі загального ажіотажу у питанні управління вовком у великих природних комплексах важливо зазначити два аспекти: ідеологічний і економічний (господарський).

Ідеологічний аспект

Ідеологічний аспект пов'язаний із розумінням, по-перше, того, для чого створюються особливо охоронювані природні території, а по-друге — які документи регулюють управління чисельністю вовка в Республіці Білорусь.

Національний парк «Біловезька пуща» створено для збереження в природному стані еталонних і унікальних об'єктів Біловезького лісу та для їх комплексного вивчення. Створюючи національний парк, держава визнала, що на цій території перебувають унікальні об'єкти, і висловила прагнення зберегти ці об'єкти в природному стані. Вовк є ключовим елементом природного функціонування екосистем пущі та важливою ланкою екологічного ланцюга.

У Білорусі ухвалено план управління популяцією вовка. У ньому виділено чотири типи територій, на яких мешкає вовк. Перший — це аграрні території, другий — ООПТ площею понад 400 км, третій тип — території, що в основному зайняті лісовими та болотними екосистемами, де аграрна частина не перевищує 20%, і останній тип — території, де немає суцільних природних комплексів, але й немає переважання аграрного ландшафту. Виходить, що перший тип — це території, де є людина, а природи немає, а друга категорія — зворотна. Третій і четвертий тип — це все, що між ними. Біловезька та Налибоцька пущі й інші великі природні комплекси належать до другої категорії. Для другої категорії план приписує збереження складу зграй і вилучення вовка лише в разі, якщо його чисельність перевищує 2-2,5 особини на 100 км². У Біловезькій пущі на 1200 км² мешкає 20 особин, тобто 2 особини на 120 км².

Не вища щільність вовка й на інших особливо охоронюваних природних територіях Білорусі.

Економічний аспект

Прибічники переслідування вовка часто апелюють до тієї шкоди, яку вовк завдає мисливському господарству. Ступінь бажання обмежити присутність вовка може бути від категоричної — у вигляді повного його знищення, як на території мисливського господарства «Червоний бір», до прагнення вирахувати оптимальну чисельність — наприклад, як у Біловезькій пущі. Знову ж таки, у зв'язку з потенційним конфліктом вовка з мисливським господарством.

І справді, для Біловезької пущі, за польськими даними (Jedrzejewski та ін., 2002), зграя з 4-5 особин вовка добуває в середньому одне копитне кожні два дні. Або в перерахунку на одну особину, кожен вовк за рік добуває 42 копитних, з яких 28 — оленів, 12 диких кабанів і 2 козулі. Справді, на перший погляд, це дуже багато. Але що з цього становить шкоду? Адже шкода, у класичному розумінні, виражається в недоотриманому прибутку. Що ж недоотримує національний парк «Біловезька пуща» через діяльність вовка?

Основною здобиччю вовка в умовах Біловезької пущі є олень. На перший погляд, добуваючи оленя, вовк завдає шкоди. Проте в проєкті ведення мисливського господарства для національного парку «Біловезька пуща» (Проект ведения охотничьего хозяйства…, 2012) сказано буквально таке:

«Як недоліки та упущення в роботі мисливського господарства слід зазначити:

1. Статево-вікова структура козулі й оленя не збалансована.

2. Фактична чисельність оленя перевищує оптимальну».

Чисельність оленя в «Біловезькій пущі»: синім кольором позначено фактичну чисельність, червоним — оптимальну. Нижче червона та зелена лінії позначають кількість відведеного до вилучення оленя та фактично добутого відповідно

Іншими словами, у Біловезькій пущі забагато самок і мало самців оленя. А самого оленя забагато. Так виходить через те, що з погляду полювання самці цікавіші. Тому полюючи, людина розбалансовує статево-вікову структуру. А біотехнічними заходами підтримує чисельність оленя на надто високому рівні — близько 1700 особин. При цьому оптимальну чисельність оленя тим самим мисливським упорядкуванням визначено в 1200 особин. 

Попри те, що в пущі живуть вовки, які їдять оленів, і є мисливці, які їх добувають, чисельність оленя тут не лише тримається на постійно високому рівні, а ще й вища за оптимальну. Якщо мисливці забирають усе, що їм відведено до вилучення, то виходить, що й шкоди, упущеної вигоди немає.

Якщо від вовка в умовах Біловезької пущі немає шкоди, то який вплив має вовк на популяції копитних, і насамперед оленя? Доведено, що позитивний. Як уже було сказано вище, у Біловезькій пущі не збалансована статево-вікова структура оленя: значно домінують самки та молоді тварини.

Структура популяції оленя в «Біловезькій пущі»

У здобичі вовка в Біловезькій пущі самці становлять лише 13%, а понад половина добутих оленів — молоді тварини (Jedrzejewski та ін., 2000). Вовк, на відміну від людини, прагне вбивати тих, кого добути простіше, тобто молодих і ослаблених. І якщо людина своїм полюванням дестабілізує популяційну структуру, забираючи трофейних тварин, то вовк своїм полюванням, навпаки, намагається повернути популяцію в природний стан. 

Структура оленячої здобичі вовка

Крім того, у природі завжди присутня природна смертність: це, як правило, цьогорічки, які не переживають першу зиму. Дослідження показали, що практично половина здобичі вовка (45%) — це ті особини, які й так би не вижили, тобто природне вибування (Jedrzejewska та ін., 2002). На буденному рівні ми знаємо, що вовк — це санітар, він вилучає з природи слабких і хворих. Наукові дані показують, що це відбувається насправді й до того ж у значному масштабі. 

Виходить, мало того, що вовк не забирає з торби мисливця його здобич, але він ще своєю діяльністю прагне нормалізувати популяцію оленя в Біловезькій пущі.

Копитні та ліс. І вовк

Планом управління національним парком «Біловезька пуща» (План управления…, 2005), проєктом мисливського упорядкування та результатами наукових досліджень показано, що перевищення фактичної чисельності оленя над оптимальною, яке спостерігається в Біловезькій пущі, чинить негативний вплив на процеси лісовідновлення, а також веде до деградації живого надґрунтового покриву (Дворак, 1996). Породи, які полюбляє олень, наприклад, дуб, клен, практично повністю знищуються копитними й не мають шансів вийти в другий ярус (Толкач, Романюк, 1999).

З'ясовується, що вовк допомагає нам і в розв'язанні цієї проблеми. Науковці Інституту вивчення ссавців (Польща) провели цікаве дослідження, щоб показати, як впливає чинник присутності вовка на поведінку різних видів тварин (Kuijper та ін., 2014). Для цього використали мережу фотопасток. Через деякий час після встановлення біля частини з них викладали послід вовка й дивилися, як змінювалася поведінка диких тварин у ситуації, коли створено ефект присутності вовка. Результати цього дослідження показали, що за звичайних умов третину свого часу олень витрачає на годування, третину на переміщення й третину перебуває насторожі, принюхуючись і озираючись. Щойно олень потрапляє в умови експерименту та відчуває присутність вовка, то час на годування знижується з 30% до 10% за рахунок перерозподілу на обережність. Олень починає менше їсти й більше тривожитися. До слова, дикий кабан поводиться зовсім по-іншому й практично не реагує на присутність вовка. Імовірно, така відмінність пов'язана з домінуванням оленя в харчуванні вовка.

Розподіл часу благородного оленя й дикого кабана в умовах контролю та експерименту (Kuijper та ін., 2014)

Також в ще одному дослідженні (Kuijper та ін., 2014) було виявлено таку цікаву залежність: чим більша захаращеність лісу, яка обмежує переміщення оленя, тим слабша пошкодженість підросту. А якщо є ще й ефект присутності вовка, то пошкодженість підросту ще слабша. Там, де є ефект присутності вовка, приблизно на 8% скорочується об'їдання пагонів. А там, де є присутність вовка й обмеження за видимістю (тобто захаращеність лісу, повалені дерева, що якраз для Біловезької пущі й характерно), то в радіусі 2—5 метрів від великих повалених дерев скорочується об'їдання пагонів на 20%. По суті, кожне п'яте дерево рятується. 

Присутність вовка впливає таким чином: олень не може опускати низько голову надовго, тому що тоді нічого не бачить. Оскільки він не може надовго опускати голову, то поїдає молоді рослини з меншою інтенсивністю. Він їсть рослини на рівні його очей, щоб не нахилятися й мати змогу озиратися.

Окрім оленя щороку в структурі здобичі вовка присутні в середньому 13 лисиць і 19 єнотовидних собак (План управления популяцией волка в Республике Беларусь, 2009). Убиваючи їх, вовк тим самим усуває хижацький вплив цих видів на популяції великої кількості їхніх видів-жертв, зокрема тетерукових, зайців, козулі.

З огляду на все сказане вище, можна зробити такі висновки:

Для полювання на вовка в Біловезькій пущі та в інших великих природних комплексах, на яких створено ООПТ, таких як Поліський радіаційно-екологічний заповідник, заказник «Налибоцький», немає політичних підстав.
Вовк практично не вступає в конфлікт із мисливським господарством, і його присутність не призводить до шкоди, тобто національний парк «Біловезька пуща» не має упущеної вигоди через вовка. Це справедливо не лише для Біловезької пущі, а й для всіх інших великих природних територій.
Наявність стійкої популяції вовка сприяє нормалізації чисельності, статево-вікової структури й оздоровленню популяції оленя, а також інших видів-жертв.
В умовах високої чисельності копитних присутність вовка знижує вплив копитних на ліс і сприяє поліпшенню природного поновлення лісу.
Після того, як матеріал викликав бурхливе обговорення, Віктор Фенчук попросив додати таку графіку:

Вплив хижацтва вовка й рисі на популяційне зростання благородного оленя в умовах Біловезької пущі (Jędrzejewski, i in. 2002, презентація K.Schmidt, 2015)

Ці схеми показують здатність популяції оленя до зростання (у кількості особин або відсотках від щільності)

а) за відсутності впливу хижаків і

б) за хижацтва вовка й рисі в умовах Біловезької пущі (тобто коли вовк не переслідується).

Видно, що здатність популяції до зростання, виражена в приросту особин на 100 км² (лівий малюнок), позитивно пов'язана зі щільністю оленя, але ця залежність стає негативною, якщо виражати зростання у відсотках від щільності (правий малюнок). Це логічно. Верхні графіки — за відсутності пресу вовка й рисі. Нижні графіки — в умовах хижацтва вовка й рисі.

Важливо, що за будь-яких розкладів популяція оленя тенденцію до зростання зберігає навіть у разі, якщо присутній чинник хижацтва вовка й рисі. І це в умовах Біловезької пущі, де вовк не переслідується зовсім.

Давайте візьмемо «іншу ООПТ» — Налибоцьку пущу. Щільність оленя в пущі оцінюється в 450 — 550 ос/100 км² (Козорез, 2015). У цій ситуації, з хижацтвом вовка й рисі (причому в умовах, коли вовк не переслідується), популяція благородного оленя все одно зберігає здатність до понад 20% зростання за щільністю, або близько 100 особин на 100 км². Цей популяційний приріст може використовувати людина.