Доля лісів Білорусі на п'ятирічку: рубати якомога більше, навіть якщо ніде продати

Наприкінці 2016 року в Білорусі затвердили чергову програму соціально-економічного розвитку країни до 2020 року. У ній торкнулися й перспектив розвитку лісового сектору. Що чекає на білоруські ліси у світлі цього документа?

Доля лісів Білорусі на п'ятирічку: рубати якомога більше, навіть якщо ніде продати
 

Заповітні відсотки

У сфері лісогосподарського комплексу стратегічним завданням програма передбачає збільшення на 18% обсягів заготівлі деревини з одного гектара лісових земель до 2020 року щодо 2015 року.

Це означає, що рубатимуть значно більше, ніж зараз. Адже в розрахункову площу включаються всі землі, які будь-яким чином використовуються або плануються до використання для лісовирощування, зокрема незаліснені пустирі, вирубки та зовсім молоді посадки.

Планується до 2020 року довести загальний обсяг деревини, що заготовляється, до 25 млн кубометрів. І намічене зростання обсягу вирубаної деревини необхідно буде забезпечити.

Чи збільшиться за 5 років запас деревини на одному гектарі стиглих лісів настільки, щоб стосовно загальної лісової площі вийшло вирубати аж на 18% більше з кожного гектара? Вельми сумнівно.

Вочевидь, під час розрахунків брали до уваги можливості, які відкрив для експлуатації лісів новий Лісовий кодекс Білорусі.

Згідно з нормами кодексу, саме на 20% збільшиться площа так званих експлуатаційних лісів. Тобто лісів, у яких відсутні обмеження щодо рубок, що застосовуються, наявні в інших категоріях захисності, а вік рубок головного користування — остаточного «збирання лісового врожаю» — залежно від породи настає на одне-два десятиліття раніше.

Чи не звідси й візьмуться ті самі 18% зростання обсягу деревини, що вирубується, покликані забезпечити зростання дохідності лісового господарства все на ті самі 20%? Якось дуже підозріло виглядає те, що практично всі прогнози зростання крутяться навколо цих заповітних 20 відсотків.

Майже половина — нікому не потрібні дрова

А чи варто взагалі стільки рубати? Це питання цікавить не лише захисників довкілля, а й деяких керівників лісового відомства. Саме його ставив перший заступник міністра лісового господарства Білорусі Олександр Кулик минулого листопада на одному із семінарів Мінлісгоспу присутнім там керівникам і фахівцям лісгоспів, представникам науки. Щоправда, до однозначної відповіді на питання, чи потрібен додатковий ресурс деревини країні, тоді так і не дійшли.

Уже зараз, за даними Національного статистичного комітету Білорусі, щорічний залишок, що переходить, однієї лише ділової деревини (продукту вельми швидкопсувного) в Білорусі становить приблизно 1 млн кубометрів.

Це при тому, що, наприклад, за 2015 рік (статистичні дані за 2016 рік ще не зібрано) загальний обсяг деревини, заготовленої всіма видами рубок у лісах усіх власників лісового фонду, дорівнював майже 18,5 млн м3, з яких ділової — 11,2 млн.

Тобто з усього заготовленого обсягу майже 40% становлять дрова, затребуваність яких сьогодні взагалі мінімальна.

За інформацією, озвученою на згаданому листопадовому галузевому семінарі першим заступником керівника лісового відомства, сьогодні в лісах Мінлісгоспу 1,2 млн м3 дров — вони взагалі не затребувані. А для задоволення потреб головного вітчизняного споживача деревини — концерну «Белліспаперпром» — наявного ресурсу більш ніж достатньо.

Кругляк і «сірі схеми»

Кілька років поспіль, незважаючи на масову модернізацію, про завершення якої відзвітувала більшість деревообробних підприємств концерну, керівники лісового комплексу звертаються до президента по дозвіл на експорт ділової деревини в необробленому вигляді.

Упродовж останніх 5 років ми щорічно експортували приблизно 2,5 млн м3 ділової деревини, а за останні 2 роки — відповідно 2,9 і 2,8 млн «кубів». Ось і на 2017 рік отримано дозвіл на продаж за кордон 1,8 млн кубометрів деревини.

Причому це лише ті обсяги, які проходять в офіційній статистиці як легально експортована необроблена ділова деревина.

Не варто забувати про те, що казав Олександр Лукашенко, дозволяючи експорт цих 1,8 млн «кубів»: «Комерсанти купують на внутрішньому ринку кубометр великої хвої за 30 євро, надпилюють колоди з торців, обробляють прямо в лісі й під виглядом якихось стовпів, кілків перепродують фактично необроблену сировину за кордон».

І такі факти справді мають місце.

Продаж непереробленої ділової деревини на експорт вигідний окремим лісгоспам, але не вигідний країні. На зовнішніх ринках більшість найменувань лісоматеріалів коштують дорожче, ніж вдається отримати під час продажу всередині країни, і лісгосп завдяки цьому має можливість поліпшити своє фінансове становище.

Водночас ні для кого не секрет, що для економіки держави набагато ефективніше продавати не сировину, а готову перероблену продукцію з високою доданою вартістю у вигляді целюлози, паперу, деревних плит, фанери, меблів, будматеріалів та іншого.

Рубати більше законно?

Провідний науковий співробітник лабораторії продуктивності та стійкості рослинних угруповань Інституту експериментальної ботаніки НАН Білорусі, кандидат біологічних наук Максим Єрмохін вважає, що порушень законодавства в прагненні рубати більше немає. Адже розрахункова лісосіка (загальний запас стиглих лісів, які можна вирубувати) за головним користуванням зараз щороку використовується менш ніж на 70%, а за рахунок збільшення площі експлуатаційних лісів вона обіцяє ще й зрости. І «лісовий врожай» знімати все одно рано чи пізно потрібно.

Інше питання: що вважати віком стиглості лісу? Вік, коли він має найбільш затребувані товарні якості, чи вік природної старості деревостанів, після якого вони починають гинути? Зараз на цю тему тривають суперечки вчених і практиків.

Єдине, що реально викликає занепокоєння — зростаюча інтенсивність рубок догляду. Вона не веде до збільшення продуктивності лісів, а з огляду на те, що на цих рубках ще й постійно підвищується відсоток вирубки ділової деревини, їх інтенсифікація стає попросту незрозумілою.

Збагачення на санітарних рубках

І занепокоєння вченого мають під собою ґрунт. Наприклад, із загального обсягу деревини, заготовленої 2015 року, рубками головного користування було вирубано менше половини.

Виходить, що все решта заготовлялося на так званих рубках догляду, санітарних рубках та інших рубках. А це — майже 11 млн кубометрів, з яких ділова деревина становила 5,7 млн м3, або 52,6%.

З огляду на те, що під час догляду мають вилучатися переважно пригнічені, хворі, пошкоджені дерева, подібні інтенсивні рубки практично втрачають свій лісівничий сенс і стають не чим іншим, як вельми суттєвим джерелом доходу. Невипадково самі лісівники у своєму сленгу ці рубки вже давно перейменували на «рубки доходу».

Комора з деревиною

На жаль, зараз лісогосподарські установи Мінлісгоспу та інших лісофондотримачів не мають жодної вигоди від екологічної корисності лісів. Хоча методики її визначення розроблено, але практичне відшкодування екопослуг лісових біоценозів поки що у вельми віддаленій перспективі.

Саме тому в будь-якому лісовому масиві працівники лісгоспів бачать насамперед комору з деревиною. І головним джерелом їхнього існування є вирубаний ліс.

Одним із виходів могло б стати плантаційне лісорозведення, коли на не зайнятих природними лісами площах, поблизу місць споживання, висаджуються насадження, де за допомогою інтенсивних технологій дерева дорощуються до потрібних параметрів і повністю вирубуються. Але це набагато витратніше, ніж користуватися масивами, які є елементами глобальної екосистеми, — лісами. Поки що зберігається такий підхід, лісогосподарники рубатимуть і рубатимуть. Навіть тоді, коли продати вирубану сировину нікому й нікуди.