А що на нас чекає на фініші?

В уряді Литви народилася ідея реорганізації лісового господарства нашої країни, а оскільки ліс – це наше спільне багатство, журналісти газети «Обзор» вирішили подивитися, як живуть литовські лісництва і що думають про майбутню реформу фахівці, які працюють у цій сфері. Тим паче що ця реформа поки не набула чітких обрисів, її принципи лише кристалізуються. На фото: Еліґіюс Ришкус, який очолює Нямунчинську лісову уредію вже два десятки років

Проте вже прозвучало, що в Литві не буде нинішніх 42 окремих, економічно самостійних, але таких, що лишаються у віданні держави і підпорядковуються Міністерству довкілля, уредій. Буде одне велике підприємство, яким керуватимуть безпосередньо з Вільнюса. Трохи пізніше прозвучало, що це може бути не одна об'єднана, а двадцять із невеликим укрупнених уредій.

Розмови про майбутню реформу ведуться не лише в столиці, але поки що чутно лише думки в столиці. А було б не зайвим послухати й людей із так званої провінції, тих, хто, можливо, десятиліття свого життя віддав литовському лісу.

Кореспонденти «Обзора» вже побували в Ігналінській, Тракайській і Шальчининкайській уредіях, на черзі – Нямунчинська.

Готуючись до поїздки в Нямунчине, кореспонденти «Обзора» подивилися, що зараз говорять у громадському просторі країни про майбутню реформу. З'ясувалося, що вона цікава дуже багатьом нашим співвітчизникам.

«Надто амбітна»

Про лісові справи поспішають висловитися навіть ті, хто з лісом пов'язаний, у кращому разі, як грибник або збирач ягід, що іноді там з'являється.

Але ж міністр довкілля запропонував обговорювати майбутню лісову реформу, подробиць якої ніхто не знає, і народ, природно, обговорює.

Так, директор Інституту міжнародних відносин і політичних наук при Вільнюському університеті Рамунас Вілпішаускас відгукнувся на слова колишнього прем'єра Альґірдаса Буткявічюса, який зауважив, що планована реформа уредій «викличе в деяких членів Сейму небажання голосувати», оскільки вона «надто вже амбітна».

І ось що пише пан Вілпішаускас: «Чи переконливо звучить критика плану реформи через надто велику амбітність, тобто через надто велику вигоду, якої домагаються для платників податків, які нині оплачують неефективне використання майна?»

Ви гадаєте, що далі політолог наводить аргументи, які підтверджують, що лісове господарство використовується злочинно неефективно? Ні, далі Р. Вілпішаускас говорить про те, що головне на сьогодні у ставленні до реформи – чи зможуть члени нинішнього Сейму встояти перед запевненнями впливових груп інтересів і керуватися суспільними інтересами та доказами.

Щоправда, політолог змушений визнати, що «поки що ініціатори реформи насправді не оприлюднили оцінку впливу запланованої реформи, яка і мала б чітко відповісти на питання, які порушують критики реформи».

Усі уредії нині – на госпрозрахунку

Бесіда кореспондентів «Обзора» з уредасом Нямунчинської лісової уредії Еліґіюсом

РИШКУСОМ почалася з того, що наш співрозмовник звернув увагу на факт, який чомусь відомий не всім платникам податків Литви: усі 42 уредії, що працюють у нашій країні, перебувають на госпрозрахунку. Людям старшого покоління не слід нагадувати, що цей термін означає просте економічне правило: що заробив, тим і живеш. Ось тільки щодо литовського лісового сектору це справедливо лише почасти.

- Уредії в Литві не отримують з державного бюджету ні цента. Ми маємо лише ті кошти, які самі й заробили на продажу деревини. Щоправда, із заробленого приблизно 41% іде до державного бюджету у вигляді різних податків і платежів, що, до речі, значно більше, ніж у наших колег у сусідніх країнах, - проводить своєрідний лікбез для гостей уредас. – Ось якщо припустити, що ми заробили на продажу деревини 100 євро, то 15 із них одразу мусимо віддати державі. З цих 15 євро 5 іде до спеціального централізованого лісового фонду, за його допомогою утримується штат генеральної уредії, служба санітарної охорони лісу, ці гроші йдуть також на вирішення якихось поточних проблем.

- З решти 85 євро ми сплачуємо всі податки, як і будь-яке господарське підприємство в Литві. Але й грошима, що залишилися в нас після цього, ми не можемо розпоряджатися, як заманеться. Усе досить регламентовано, - підкреслює Е. Ришкус.

Уредас узяв аркуш зі звітом про прибуток за 2016 рік і повідомив журналістам, що торік уредія, яка обслуговує 32 000 га державних лісів (ще 30 000 на її території – приватні ліси), заробила 4 558 741 євро, що на 380 853 євро більше, ніж було у 2015 році. Зросла і чистий прибуток уредії: з 294,7 тисячі євро до 370,2 тисячі.

Коли ж кореспонденти поцікавилися, як уредія планує використати ці кошти, виявилося, що плани лісникам, і не лише в Нямунчине, доведеться нині сильно коригувати: міністр довкілля видав наказ, який заморожує всю діяльність, не пов'язану безпосередньо з обов'язковими роботами в лісі.

- А ми планували капітальний ремонт будівлі нашої уредії, що обійшовся б приблизно в 230 тисяч євро. Хотіли також капітально відремонтувати контору одного з наших лісництв, а їх у нас 9. Великі плани були щодо нашого розсадника: щоб вивести його на сучасний рівень, де використовуватимуться найновіші технології (теплиці тощо), з якими давно працюють усі лісники в найрозвиненіших країнах Євросоюзу, знадобиться приблизно 3 мільйони євро (теплиці тощо). Ми збиралися бурхливо жити, а тепер треба тихо чекати. Думаю, що вашим читачам буде зрозуміло, що наших 370 тисяч на все бажане не вистачить, саме тому важливо щороку вкладати гроші в щось таке, що дозволить уредії розвиватися далі. А за рік той самий ремонт, скажімо, може коштувати вже дорожче, подорожчає техніка, - сказав Е. Ришкус і поклав аркуш із фінансовою звітністю знову на стіл.

Непогано б і голову ввімкнути

Співрозмовник зізнався, що його зачіпають твердження, що всі роки після відновлення Литвою незалежності лісники їхали на старому радянському багажі й нічого не робили. 

- Якби це було так, то ми б давно вилетіли в трубу, - каже уредас. – Усі уредії країни чверть століття намагалися за міру своїх можливостей відповідати вимогам часу. Закуповували нову техніку, застосовували найновіші досягнення науки, реорганізовували свої підрозділи. У нашій уредії, наприклад, свого часу було 14 лісництв, але я бачив, що об'єднання деяких із них дозволить усій уредії працювати ефективніше. На мій погляд, лісове господарство на своєму первинному рівні – на рівні тих самих уредій – уже фактично досягло максимуму своєї ефективності. Прийшов час подумати про перспективи всього лісового господарства країни. 

Але, кажучи про це, Е. Ришкус намагається донести до журналістів головне: якщо все зведеться до суто механічного об'єднання всіх уредій в одне велике підприємство з 20-25 філіями, то збитки в цій галузі нам гарантовані. І збитки величезні.

Варто зауважити, що в цьому він не самотній: усі фахівці, з якими кореспондентам «Обзора» доводилося спілкуватися під час підготовки циклу публікацій про лісову реформу, сходилися на тому, що вони не проти змін у своїй галузі, якщо вони зроблять її ефективнішою. Вони проти наскоку як методу проведення реформи.

Треба серйозно подумати, яким хотіла б бачити Литва свій ліс через, скажімо, 100 років. Надто далеко наші лісівники зазирають? Так і дерева ростуть не одне десятиліття, поки стануть тим цінним товаром, який уже сьогодні потрібен усім.

Сьогодні стало звичним прораховувати на комп'ютерах ту чи іншу майбутню подію, щоб не на живих людях перевіряти розумність передбачуваного кроку, а на його комп'ютерній моделі. Та при цьому прораховується не один варіант, щоб потім можна було вибрати найкращий.

У Литви немає таких можливостей чи причина в іншому?

А то в нас уже побігли робити реформу, не знаючи, що на «бігунів» чекає на фініші. 

Намагаючись бути об'єктивними, кореспонденти «Обзора» поцікавилися в уредаса, чи є досвід роботи за запропонованою урядом моделлю десь у сусідів. 

- Подібним шляхом пішли в Латвії. Там об'єднали лісництва в одне велике підприємство. Наскільки ефективним було це рішення, судити не беруся, оскільки не вивчав спеціально досвіду сусідів. Я лише скажу, що після об'єднання масштаби вирубок у Латвії різко зросли. І якщо в нас зараз на 1 гектар лісу припадає 250 кубометрів деревостану, то в них - 180. Площі лісу в нас ростуть, у них зменшуються. Можна припустити, що в сусідів пішли на поводу у великих закупівельників лісу, деревообробників, що коштувало їм втрати міжнародного лісового сертифіката. Цей документ свідчить про те, що в цій країні лісове господарство ведеться з урахуванням усіх вимог природокористування, іншими словами дбайливого ставлення до природи, і він необхідний, якщо ви збираєтеся продавати ліс до якоїсь іншої країни, скажімо, до Англії, - каже Е. Ришкус.

Слова уредаса можна було б доповнити згадкою про новини з Естонії та України. У першій захисники природи активно виступають проти надмірних, на їхній погляд, масштабів вирубки лісу. Другу Євросоюз поставив перед фактом: ЄС не переведе Україні другий транш допомоги в розмірі 600 млн євро, якщо країна не зніме мораторій на експорт лісу-кругляка, запроваджений у 2015 році строком на 10 років. 

Ліс нині всім потрібен, дуже вже ходовий товар! І чи не вкладаються нинішні події в Литві в цю актуальну для сьогоднішнього бізнес-світу тенденцію? А якщо вкладуться, то що залишиться від литовського лісу в такому далекому для нас майбутньому – років хоча б через 25-50? 

Багатство лісу – його люди

Еліґіюс Ришкус багато може розповісти про Нямунчинську уредію: він тут працює з 8 грудня 1980 року. Ще більше він може розповісти про ліси Литви, оскільки його прадід був при лісі, дід працював лісничим, батько був директором лісгоспу. Виходить, що наш співрозмовник – продовжувач династії, яка перебуває на службі в литовського лісу вже четверте покоління.

А тепер, виявляється, належність до цієї еліти лісників стає вадою: якщо ти двадцять років пропрацював на одному місці, то ти напевно злодій, корупціонер. Адже головне завдання майбутньої реформи, як можна зрозуміти зі слів міністра Кястутіса Навіцкаса, – перемогти корупцію, що процвітає в цій галузі, про яку чомусь мало хто чув.

Зараз з'явилися різні повідомлення, які намагаються подати поодинокі випадки як масове явище. Але, за словами Е. Ришкуса, за останню чверть століття відомі лише пара випадків корупції в лісовій галузі. 

Слова уредаса набувають додаткового сенсу, якщо згадати, скільки за той самий період у Литві потрапило на гарячому корупціонерів-політиків або високопосадовців у міністерствах, але ніхто не поспішає через це реформувати Сейм чи міністерства. 

Тим часом передбачається, що після реформи укладатимуть з уредасами та іншими особливо значущими працівниками в лісовому господарстві угоду на п'ять років. І якщо працівник добре себе показав (показав кому? Своєму начальнику?), то договір із ним укладають ще на 5 років. А потім, спустя ще п'ять років, яких би добрих показників ти не досяг, ти вже втратиш своє місце.

Кому цікавий твій багаторічний досвід, якщо ми тут боремося з корупцією?!

Так, може, роботу в тому самому Сеймі обмежити теж лише двома термінами?

Тут доречно розповісти ще про один випадок, що характеризує ставлення до людей, які життя своє віддали литовському лісу.

Буквально за день до поїздки в Нямунчине до редакції зателефонував один із лісників і розповів, що міністерство викликало для обговорення майбутньої реформи не уредасів, а їхніх заступників. І, на думку того, хто телефонував (він не назвав свого імені, що також змушує замислитися, наскільки вільні у висловленні своїх думок працівники лісової галузі щодо майбутніх змін), тут важко не помітити свідому позицію. 

- Заступник уредаса, щоб убезпечити своє майбутнє, цілком може доводити, наскільки потрібна така реформа і як погано ведуться зараз справи в їхній уредії. І чим гарячіше він це робитиме, тим, можливо, більше шансів матиме сподобатися майбутнім наймачам, - сказав той, хто телефонував. 

Наскільки обґрунтовані його побоювання, нехай вирішують наші читачі. Але при цьому варто звернути увагу на те, що в нинішній дискусії до цього моменту явно бракувало голосів тих, кого безпосередньо торкнеться реформа. Точніше, лісники висловлюються. Висловлюються, зважуючи кожне слово, оскільки думають про наслідки для всього лісового господарства. А бракувало голосів тих, хто закликав би бігти вже зараз уперед і з піснями. Мовляв, потім побачимо, у що все це вилилося.

Так, може, все-таки серйозно подумати сьогодні про те, до чого ми прибіжимо завтра?