Березняків стане менше, а ялинників і дібров більше?

Сьогодні частка широколистяних лісів у Білорусі невелика. Діброви займають лише 3,4% від загальної площі лісів, не кажучи вже про рідші кленівники, липняки, ясенники тощо. Проте так було не завжди. Нинішня ситуація – багато в чому результат діяльності людини. 

Як розповів провідний науковий співробітник Інституту експериментальної ботаніки НАН Максим Єрмохін, якщо розглядати фізико-географічні особливості нашої країни (середньорічні температури, кількість опадів, тип ґрунтів тощо), то більша частина її території підходить для зростання як широколистяних, так і хвойних порід.

Серед останніх найпоказовіший приклад ялини, яка є основним лісотвірним видом на півночі Білорусі, де можна зустріти ділянки з бідним підліском і цілим рядом інших особливостей, характерних для тайги. Загалом же геоботанічне районування Білорусі – окрема тема.

Сьогодні вчені змушені користуватися даними, зібраними пів століття тому. Зрозуміло, що за цей час вони встигли застаріти, а тому роботи зі створення інтерактивного геоботанічного атласу, які ведуться вже не перший рік, актуальні як ніколи.

Проте якщо не вдаватися в деталі, можна сказати, що північ Білорусі більше підходить для зростання ялини, тоді як південь – для дуба та інших широколистяних порід. За словами Максима Єрмохіна, це пов'язано з тим, що через поверхневу кореневу систему ялина виявляється особливо чутливою до режиму зволоження території. На півночі, де взимку випадає більше снігу і загалом рівень зволоження вищий, умови для її зростання оптимальні.

На фото: Змішаний ліс у заказнику «Синьша» (Вітебська область)

До порівняно недавнього часу те саме можна було сказати і про болотисте Полісся. Проте масштабні осушувальні роботи призвели до того, що на великих ділянках межа поширення ялини почала відступати на північ: через брак вологи дерева всихають і стають сприйнятливішими до впливу різних шкідників (насамперед короїда-типографа).

У той самий час цей вид і далі непогано почувається вздовж струмків, по околицях боліт, у річкових долинах, де рівень зволоження залишається досить високим.Не варто також забувати про зміну клімату, оскільки південь Білорусі загалом стає теплішим і сухішим. Проте навіть попри масове всихання, що спостерігалося в 1990–2000-х роках, завдяки лісовідновним роботам площа ялинників залишається стабільною.

Разом з тим на півночі Білорусі дуби сьогодні трапляються лише у вигляді окремих дерев у складі деревостанів, утворених іншими породами, або поодиноких невеликих за площею дібров. Почасти це пояснюється тим, що оптимальні умови для зростання цього виду може запропонувати Центральна та Західна Європа. Проте північна межа природного ареалу дуба проходить по Ленінградській області, тож нинішнє становище речей зумовлене насамперед діяльністю людини.

Річ у тім, що хвойні породи ростуть швидше і мають більшу насіннєву продуктивність. Відповідно їм потрібно менше часу, щоб досягти віку, коли деревину можна заготовляти. До того ж широколистяні породи потребують набагато більше догляду в перші роки життя, тому складається враження, що їх розведення менш вигідне з комерційного погляду.

У результаті після суцільних рубок на місці змішаного лісу зазвичай висаджувалися ялини та сосни. Якщо ж поновлення йшло природним шляхом, ці породи отримували перевагу за рахунок швидшого росту. За сучасними уявленнями навіть до втручання людини в Білорусі практично не існувало суходільних лісів, що складаються з однієї породи дерев (на відміну, наприклад, від Центральної Європи, де досі великі площі займає бук). Тому, коли говорять про широколистяні ліси, не слід уявляти собі стрункі ряди дубів. Так виглядають скоріше плантації, які колись були закладені штучно.

Змішаний ліс у заплаві р. Уборть (Гомельська область)

Існуючий сьогодні дисбаланс зумовлений ще й тим, що для посадки лісу господарства зазвичай використовують матеріал, який є на цей момент у розсаднику, а в наших реаліях це, як правило, саджанці хвойних порід. Таким чином, вирощування широколистяних порід – це питання довгострокового планування, яке має здійснюватися на державному рівні. Сьогодні їх висаджують на півдні Білорусі, тоді як у центральній частині нашої країни та особливо на півночі досі віддають перевагу хвойним породам.

Зрозуміло, що погляди лісозаготівельників і екологів далеко не завжди збігаються. Проте світова практика вже кілька десятиліть виходить із принципу, що здорові ліси мають бути змішаними. В умовах зміни клімату це дає змогу підвищити їхню стійкість до несприятливих впливів.
Деякі білоруські лісгоспи вже дотримуються цього принципу. Хоча практика посадки суцільних монокультур не вмерла, і, мабуть, станеться це нескоро. Вчені сьогодні бачать своє завдання в тому, щоб поступово збільшити частку широколистяних лісів до 25%.Як швидко це станеться і чи станеться взагалі, залежить від багатьох чинників.

Розроблена у 2010 році Стратегія адаптації лісового господарства Білорусі до змін клімату, яка є своєрідним «керівництвом до дії» до 2050 року, прогнозує збільшення площі широколистяних лісів у нашій країні. Проте в різних областях воно відбуватиметься нерівномірно. Причому вирішальну роль відіграє не стільки зміна клімату, скільки дотримання чи недотримання чинної нормативно-правової бази, включно з правилами рубок і настановою з лісовідновлення.

Головною тенденцією в найближчі десятиліття має стати скорочення площі березняків і осичників. Очікується, що залежно від регіону вони трансформуються в змішані (широколистяно-ялинові або широколистяно-соснові з домішкою дрібнолистяних порід) чи хвойні ліси. Сприятливий прогноз щодо ясена і дуба: площа, яку займає останній, може збільшитися в 10 разів у Вітебській області та в 1,5 раза – на Поліссі. При цьому очікується, що площа рідкісних лісових угруповань (кленівників, липняків та ін.) залишиться стабільною