“Ми стаємо повноцінними учасниками процесу розвитку світової торгівлі”

Світова торгівля сповнена сюрпризів і несподіванок. Здається неймовірним, але, наприклад, Саудівська Аравія імпортує верблюдів з Австралії та пісок із Білорусі (за наявності пісковиків пустелі Руб-ель-Халі). Нічого особливого в цьому немає: в Аравії розводять елітні породи верблюдів для перегонів і урочистих церемоній, а м'ясні й робочі породи постачає Австралія. Дрібний річковий пісок із Білорусі саудити закуповують для виробництва високоміцного бетону та будівництва пляжів. Розробка і доведення до кондиції власного піску обійдеться дорожче. Іншими словами, грамотний пошук ринку збуту експортного товару — найважливіша проблема, яку потрібно вирішити українським підприємствам.

Як знайти свого покупця, що для цього потрібно зробити і чим може допомогти експортерові держава — із цими запитаннями БІЗНЕС звернувся до заступниці міністра економічного розвитку і торгівлі — торговельної представниці України Наталії Мікольської.

— Роботу над Національною експортною стратегією завершено. Для чого Україні стратегія експорту в умовах вільного ринку? Кому вона адресована: українським експортерам чи нашим зарубіжним партнерам?

— Експортна стратегія України — це унікальний документ, який уперше за 25 років визначає план розвитку і реалізації експортного потенціалу та точки зростання експорту. У стратегії є конкретні цілі та пріоритетні напрями для підвищення конкурентоспроможності експорту. Це чіткий план дій, виконання яких створить цілісну систему підтримки експорту. Він розроблений для всіх секторів економіки — це "парасолька”, яка забезпечить українським експортерам стимулювальні умови для розвитку своєї діяльності.
Основна мета стратегії — підвищення рівня життя українців. Тому її розробляли “знизу вгору”, тобто документ відображає реальні й актуальні проблеми. Такий інклюзивний підхід став можливим завдяки участі груп експертів: представників бізнес-асоціацій і громадських організацій, наукових діячів і практиків. Це колективний, комплексний документ.

— Нещодавно Україна вперше виступила на засіданні Органу врегулювання суперечок СОТ щодо обмежень з боку РФ. Як ви оцінюєте взаємини України з цією організацією? Чи повною мірою ми використовуємо її можливості?

— Зазначу, що за останні кілька років робота України на майданчику СОТ не просто активізувалася, а набула нової практичної форми. Усі наші дії є результатом аналізу, наскільки це важливо Україні, і націлені на конкретний результат. Зараз пріоритет нашої роботи — протистояння агресивним, дискримінаційним і неправомірним діям РФ. Україна в межах СОТ ініціювала дві справи проти Росії: щодо обмежень експорту залізничного обладнання та транзитних обмежень. Але Україна не вперше порушила це питання в Органі з врегулювання суперечок СОТ. Цьому передувала дуже глибока робота: ключовим елементом було використання можливостей усіх майданчиків профільних комітетів і засідань керівних органів СОТ. Ми хотіли показати всьому світовому торговельному співтовариству суть безпрецедентної політики РФ щодо України в останні роки, зокрема в торговельній сфері. Йдеться про те, що всі члени СОТ мають не просто декларувати, а й дотримуватися принципу «правила мають поважатися і виконуватися» Активна позиція України, наша готовність захищати свої права та інтереси — це сигнал, що ми стаємо повноцінними учасниками процесу розвитку світової торгівлі.

— Україна підписала Угоду про зону вільної торгівлі з ЄС, уже є угода з Канадою, готуються аналогічні угоди з Туреччиною та Ізраїлем. Але експорт скорочується. Чому це відбувається?

— Для початку давайте згадаємо, що ми втратили 20% промислового виробництва і наші “історичні” зовнішні ринки через торговельну агресію РФ.
Я не можу погодитися з тим, що Угода про вільну торгівлю не працює. Поки що триває процес переорієнтації. За останні кілька років ЄС став головним торговельним партнером України, а експорт до Росії скоротився. Тому Угода про вільну торгівлю працює і дуже серйозно допомагає купірувати негативні чинники.
Але наявність таких угод не є запорукою успішного експорту. Є ціла низка внутрішніх і зовнішніх чинників, що впливають на ситуацію. З кожним із них потрібно працювати окремо. Необхідні система підтримки українського експорту і план дій, у якому головне місце посідає бізнес, а не держава.

— На світовому ринку Україна відома як постачальник сировини. Які товари з високою доданою вартістю залишаються недооціненими зарубіжними покупцями та інвесторами?

— Я не згодна, що на світовому ринку Україна є лише експортером сировини. Нас знають як постачальника продовольчих товарів, IТ- та інжинірингових послуг, виробника літаків і країну з перспективною фешн-індустрією.
Під час роботи над проєктом експортної стратегії International Trade Center зробив аналіз структури українського експорту за країнами. З'ясувалося, що Україна має додатковий експортний потенціал із низкою країн — США, Німеччина, Велика Британія, Франція, Канада, що перевищує $5 млрд. Але ми визначаємо фокусні ринки не лише на підставі зрізу поточного експорту. Ми враховуємо й інші важливі чинники. Головними критеріями відбору є розмір ринку, фактичне й прогнозоване зростання, умови доступу до ринку. Важлива територіальна близькість, що визначає витрати на логістику, культурні зв'язки, взаємна відповідність структури експорту-імпорту тощо.

— Чи є на експортному ринку місце для малих і середніх підприємств? Яку продукцію вони мають запропонувати і як їм звернути на себе увагу інвесторів?

— Місце для малих і середніх підприємств, звісно, є. Вони становлять 99% підприємств країни. При цьому 20% таких підприємців причетні до експорту. Усе залежить від галузі, в якій працює підприємство, але продукція має мати якусь конкурентну або цінову перевагу, або вирізнятися ексклюзивною якістю, бути унікальною. Обробка, процес виробництва, застосування технологій та інновацій створюють додану вартість і роблять продукцію унікальною. При цьому важливі прозорість ведення бізнесу та управління власністю. Саме на це й звертають увагу інвестори.
Роль держави — у допомозі таким підприємствам, ліквідації внутрішніх бар'єрів для бізнесу та створенні зручних умов для експорту.

— Ви брали участь у багатьох форумах із залучення інвестицій в Україну. Яке загальне ставлення міжнародних інвесторів до України як до ділового й торговельного партнера?

— До України та українського ринку є великий інтерес. Але чекають від нас більшого прогресу реформ — дерегуляції адміністрування податків, зміни роботи органів нагляду, правоохоронної та судової систем. Ці сфери прямо впливають на роботу кожного експортера.
Від бізнесу, як я вже казала, інвестори чекають прозорості ведення справ і бажання вдосконалюватися. Перші запитання, які ставлять інвестори експортерам: як функціонує підприємство? наскільки відповідає реальності фінансова та бухгалтерська звітність? скільки працівників у компанії? який реальний рівень прибутковості? Якщо виявляється, що підприємство на папері показує збитки й заробітну плату топменеджерів у 3 тис. грн. — інвестор втратить інтерес і більше не зустрічатиметься.

— Створення повноцінного Експортно-кредитного агентства може стати тригером для стимулювання експорту?

— Система підтримки експортера включає кілька інструментів. Перший — це держполітика: наявність законів, міжнародно-правових угод, відповідної регулятивної бази.
Другий — організація з просування, фінансування або страхування експорту. Іноді це одна структура, іноді ці структури діють окремо. До них належить і онлайн-ресурс із підтримки експорту, тому що ми живемо в цифровому світі. Торік ми створили проєктний Офіс із просування експорту, який уже демонструє перші ефективні результати. Також наприкінці минулого року парламент ухвалив Закон про фінансову підтримку експортера (“Про забезпечення масштабної експортної експансії українських виробників шляхом страхування, гарантування та здешевлення кредитування експорту"). Він дає змогу уряду визначитися з моделлю Експортно-кредитного агентства — воно надаватиме страхові послуги та послуги з перестрахування.

— Мінекономрозвитку заявило, що в 2017 р. Україна готує організацію торговельних місій до країн Африки, Канади та Китаю. Чого ви очікуєте від цих ринків?

— Давайте почнемо з теплого континенту — Африки. Важливість країн Африки для України зумовлена значними можливостями для взаємовигідної торговельно-економічної співпраці. Так, за 2016 р. товарообіг із країнами континенту перевищив $4,4 млрд і збільшився у 73 рази порівняно з показником 2015 р.
Основним завданням торговельних місій Мінекономрозвитку є визначення пріоритетних галузей цих країн і налагодження нових контактів з імпортерами. Активізація співпраці можлива за рахунок нарощування експорту фармацевтичної та сільськогосподарської продукції, високотехнологічної продукції окремих галузей промисловості та участі українських підприємств у масштабних інфраструктурних проєктах і проєктах з розробки родовищ. Крім того, Африка залишається ринком для українського ОПК.
Ми очікуємо, що цього літа почне працювати Угода про зону вільної торгівлі між Україною та Канадою і українські експортери отримають безмитний доступ до 98% канадських ринків. Розвиватися можуть постачання не лише харчових продуктів, а й продукції металургії, хімії, легкої промисловості. Крім того, Угода дасть змогу українським виробникам розширювати торговельні зв'язки з іншими країнами Північноамериканської зони вільної торгівлі — США та Мексикою.
І, звісно, одним із важливих стратегічних партнерів України залишається Китай, який посідає друге місце в структурі зовнішнього товарообігу нашої країни. У сфері двосторонньої торговельно-економічної співпраці ми постійно підтримуємо інтенсивний діалог. Про це свідчить регулярне проведення засідань Українсько-Китайської підкомісії з торговельно-економічної співпраці Комісії зі співпраці між урядом України та урядом КНР і Робочої групи з питань інвестиційної співпраці.

— Україна розробляє нові логістичні коридори. Яка їхня перспектива і чи будуть вони інтегровані до Національної експортної стратегії України?

— Важливість нових логістичних коридорів для України зараз важко переоцінити. В умовах торговельної агресії з боку РФ робота над розвитком нових логістичних коридорів і транспортної інфраструктури надзвичайно актуальна. Саме тому важливим компонентом експортної стратегії став цей напрям.

Михайло Дикаленко

ДОСЬЄ

Наталія Мікольська, заступниця міністра економічного розвитку і торгівлі — торговельна представниця України

Народилася: 6 листопада 1980 р. в м. Києві.

Освіта: Львівський національний університет ім. Івана Франка, спеціальність — правознавство (2001 р.); EuropaKolleg Hamburg, магістр права і політики (ФРН, 2002 р.).

Кар'єра: 2002-2003 рр. — начальниця відділу міжнародних відносин українсько-німецького СП "Авто Хаус Львів”; 2003-2011 рр. — старша юристка юридичної фірми "Василь Кісіль i Партнери”; 2011- 2012 рр. — радниця, керівниця практики міжнародної торгівлі юридичної фірми SayenkoKharenko; з 8 квітня 2015 р. — заступниця міністра економічного розвитку і торгівлі — торговельна представниця України.
Є членкинею Британського інституту міжнародного та порівняльного правознавства (Britis Institute of International and Comparative Law ), членкинею Міжнародної асоціації юристів (International Bar Association), експерткою Інституту міжнародної дистрибуції (International Distribution Institute) з питань франчайзингу в Україні.