Тріска горить, пелети – поки на складі

У країнах, які прагнуть скоротити споживання традиційних джерел енергії, тріску, деревні брикети та пелети називають паливом майбутнього. І активно до цього майбутнього наближаються: у Німеччині, Франції, наприклад, ті підприємства й приватні фірми, які перейшли на біопаливо, підтримують субсидіями, а держава купує «зелену» енергію за цінами, вищими за ринкові. У Білорусі також поступово збільшують використання деревного палива – дров, тріски, паливних брикетів. Однак очевидну перевагу організації ЖКГ віддають тріску, кількість же котелень, що працюють на пелетах і брикетах, залишається мінімальною. І ось чому.

На даний момент у системі Міністерства житлово-комунального господарства працює 3823 джерела тепла, з них 2926 котелень використовують місцеві види палива. Найвищий відсоток застосування МВП – у Вітебській області (68 %) і на Могильовщині (52,5 %).

Згідно з Державною програмою «Енергозбереження» у 2016—2020 роках у Білорусі запрацюють 124 нові джерела тепла, які використовуватимуть для вироблення енергії деревину й торф. Їхня сумарна потужність становитиме 495,8 МВт енергії.

Сюди входить як будівництво нових, так і реконструкція вже наявних об'єктів. Так, уже в 2017 році в країні з'являться 32 нові джерела енергії на МВП сумарною потужністю 137,3 МВт.

Вигода від використання паливної тріски для організацій ЖКГ очевидна: вартість однієї гігакалорії, отриманої від спалювання тріски, виходить на 20 % дешевшою, ніж від природного газу. А от із переведенням котельні на пелети та паливні брикети в комунальників виникають питання: чи зможе новий вид палива виправдати свою високу вартість і звідки взяти необхідний обсяг сировини?

Наприклад, у системі Бєлиницького УКП «Жилкомгосп» працює 23 котельні, з них три котельні використовують для отримання тепла пелети.

— Поки що собівартість однієї гігакалорії, отриманої від спалювання паливних гранул, вища, ніж від тріски. Зараз Бєлиницькому жилкомгоспу для завантаження трьох котелень в опалювальний період необхідно 230 тонн пелет, а сумарний обсяг теплоенергії від їхньої роботи становить 0,15—0,2 гігакалорії на годину, — розповідає начальник котельно-теплового господарства Бєлиницького УКП «Жилкомгосп» Микола Цибульський. — Пелети ми купуємо в приватної фірми з Березіно по 163 рублі за тонну. Був досвід придбання дешевших паливних гранул – по 131 рублю за тонну, але їхня якість залишала бажати кращого – котли зупинялися. Не влаштував нас відсоток зольності та вологості й у пелет, які випускають лісгоспи.

Раніше в районі працювала четверта котельня на пелетах, яка забезпечувала теплом і гарячою водою сільську школу. Але коли навчальний заклад закрили, вивели з експлуатації й котельню.

Пелетний котел. фотоВикористання паливних гранул, на думку начальника відділу енергетики та науково-технічного розвитку Міністерства житлово-комунального господарства Дмитра Козлова, раціональне в тому випадку, коли джерело тепла – невелика котельня. Проводити там масштабну модернізацію та робити з неї котельню на тріску економічно недоцільно. Вигідніше встановити в такому разі пелетний котел. Адже в такого способу вироблення енергії є безсумнівний плюс: котельня на пелетах може працювати в автономному режимі, а за рахунок скорочення кількості людей, задіяних для її обслуговування, зменшуються й витрати на виплату заробітної плати.

Якщо запроваджувати нові великі котельні на пелетах, то звідки брати сировину, ставлять питання комунальники, адже обсяг виробництва пелет лісгоспами невеликий.

— Кожен об'єкт, перш ніж переводити його на пелети, потрібно розглядати індивідуально, — каже Дмитро Володимирович. — Адже в малопотужну котельню не поставиш котли на тріску. Поки що для нас отримання теплової енергії від пелет – напрям на перспективу. Гранули зараз дорогі. Збільшиться обсяг виробництва – зменшиться собівартість продукції, що випускається, з'явиться конкуренція на ринку – впаде ціна на пелети.

Водночас існує місцевий вид палива, собівартість якого ще нижча за тріску, – це фрезерний торф. За ним, на думку комунальників, майбутнє.

— Зараз спільно з ДВО «Белтопгаз» ми опрацьовуємо перелік об'єктів, які буде переведено на фрезерний торф. Виходячи з аналізу тих об'єктів, які було введено в 2014—2015 роках, собівартість однієї тонни торфу на відміну від тріски на 20 рублів нижча.

До слова, переведення об'єктів, що працюють на деревному паливі, у нашій країні викликає інтерес у Європейського банку реконструкції та розвитку, який готовий виділити позику на будівництво й реконструкцію таких джерел тепла.

У 2016 році в системі підприємств ЖКГ Білорусі було введено 71,4 МВт потужностей, що використовують МВП, збудовано й реконструйовано 36 котелень, які працюють на паливній тріски.

Паливні гранули в Європі розходяться на ура

А тим часом обсяги споживання пелет у Європі щороку демонструють високі темпи приросту, і, за оцінкою Intesco Research Group, ця тенденція триватиме. До 2020 року обсяг споживання може зрости в півтора раза порівняно із сучасними показниками, при тому що Європа є найбільшим ринком збуту цієї продукції.

За 2016 рік, згідно з даними Євростату, до Європейського союзу було імпортовано понад 11 млн тонн пелет. Це на 2 % більше, ніж у 2015-му. Експорт зі США зріс на 10 % і сягнув 4,3 млн тонн у січні — жовтні 2016 року. Основними країнами – імпортерами гранул залишилися Велика Британія, Данія та Італія.

Німеччина, де розташована велика кількість виробників деревних гранул, минулого року була змушена імпортувати це біопаливо. Німецький уряд виділяє 7800 євро кожному домоволодінню, яке готове замінити нафтове паливо пелетами. Субсидія виділяється для пелетних котлів потужністю 15 кВт у розмірі 4200 євро, також держава доплачує ще 3600 євро за створення пелетного складу поруч із будинком.

Тим часом виробництво пелет і паливних брикетів деякими лісгоспами, як, наприклад, ДЛГУ «Толочинський лісгосп», і зовсім призупинено. Аргумент простий: через падіння цін на зарубіжному ринку торгувати стало невигідно.

— Пелетне виробництво в нас налагоджено з 2013 року, — розповідає головний лісничий Толочинського лісгоспу Олександр Вишадкевич.

— Раніше ціна була на рівні 210 рублів за тонну, але минулого року наші зарубіжні партнери стали пропонувати вже 140 рублів. За таких цін виробництво ставало нерентабельним. Поки що ми займаємося лише випуском паливної тріски, на неї завжди є попит. Тріску купують у нас місцеві котельні по 27 рублів за кубометр.

Лісгоспи Брестського ДВЛГО не займаються пелетним виробництвом. Усю технологічну сировину їм вигідніше постачати у ВАТ «Івацевичідрев».

— Пелетне виробництво енергоємне та потребує концентрації паливних ресурсів, — коментує начальник відділу виробництва та реалізації продукції Брестського ДВЛГО Сергій Сичов. — Щоб вийти на проєктні потужності й заробити на пелетах, у їх виробництві мають бути об'єднані кілька лісгоспів. Водночас це продукт експортний (у країні попит на нього поки що не сформувався), тому він має бути високої якості, вироблятися з окорованої деревини. Для цього має створюватися ціла інфраструктура, окреме потужне виробництво.

Як повідомили фахівці УП «Беллісекспорт», через надлишок пропозицій на світовому ринку пелет європейські країни запровадили обов'язкову SBP-сертифікацію (SBP – це промислова ініціатива «Партнерство зі сталої біомаси» – Sustainable Biomass Partnershi). Без цього документа торгувати пелетами в ряді європейських країн неможливо. Білоруські лісгоспи поступово проходять процедуру SBP-сертифікації своєї продукції. Ще однією перешкодою на європейському ринку стають високі вимоги до продукції – перевагу покупець віддає так званим білим пелетам, у яких немає домішок кори та низька зольність. Білоруським пелетам поки що важко відстояти свої позиції в такій конкуренції.

На даний момент у системі Міністерства житлово-комунального господарства працює 3823 джерела тепла, з них 2926 котелень використовують місцеві види палива. Найвищий відсоток застосування МВП у Вітебській області (68 %) і на Могильовщині (52,5 %).

Через надлишок пропозицій на світовому ринку пелет європейські країни запровадили обов'язкову SBP-сертифікацію (SBP – це промислова ініціатива «Партнерство зі сталої біомаси» – Sustainable Biomass Partnershi). Без цього документа торгувати пелетами в ряді європейських країн неможливо.