Короткий визначник водоплавних птахів, на яких не можна полювати

Ще один корисний матеріал від Андрія Бородіна. На фото: Крижень чудово знайомий усім.

Деякі мисливці, на жаль, забувають про те, що перелік видів водоплавних птахів, яких у Білорусі можна добувати навесні, суворо обмежений. До нього входять гуска білолоба, гуменник, гуска сіра, казарка канадська, крижень, чирянка-свистунок і чирянка-тріскунок, чернь червонозоба, чернь чубата. У деяких із них є «двійники» – види, які досить складно відрізнити. При цьому їх добування розглядається як порушення закону. У цьому разі діє принцип: невміння правильно визначити вид не звільняє від (кримінальної) відповідальності. Ми зібрали докупи ознаки, завдяки яким у польових умовах можна уникнути помилки.

Що стосується качок, то тут особливих проблем немає: навесні дозволене добування лише качурів. У шлюбному вбранні їх неважко відрізнити один від одного. Крижень чудово знайомий усім.

Чирянки найдрібніші з качок. Для свистунків характерна зелена пляма на бічній стороні голови, пофарбованої в коричневий колір.

У тріскунків на цьому місці розташована схожа за формою біла смужка, яка звужується в напрямку до шиї.

Самці черні червонозобої в шлюбному вбранні повністю виправдовують свою назву.

Навесні самець черні чубатої вирізняється контрастним чорно-білим забарвленням і пучком пір’я на потилиці.

ГУСКА МАЛА БІЛОЛОБА ТА ГУСКА БІЛОЛОБА

Через полювання найбільшої небезпеки зазнає гуска мала білолоба. Чисельність цього виду скорочується по всьому ареалу. Тому він має статус вразливого. Мабуть, головна проблема полягає в тому, що малу білолобу гуску нелегко відрізнити від гуски білолобої, проте це цілком можливо навіть у польових умовах. Насамперед слід звертати увагу на загальний силует: гуска мала білолоба трохи більша за качура крижня і помітно поступається розмірами гусці білолобій, дзьоб у неї також істотно менший. У польоті крила, навпаки, виглядають довшими й вужчими, у птаха, що сидить, вони виступають за хвіст.

Гуска мала білолоба робить частіші помахи. Від інших гусей її добре відрізняє високий, дзвінкий (а не захриплий) голос. Загалом саме розмір птаха є основною ознакою. До додаткових ознак, які, як правило, можна побачити лише з близької відстані, належать: коротша й товстіша шия, жовте кільце навколо ока, округла форма голови, через яку лоб здається крутішим.

КАЗАРКА БІЛОЩОКА ТА КАЗАРКА КАНАДСЬКА

Хоча становище казарки білощокої оцінюється як порівняно благополучне, полювання на неї в Білорусі заборонене – на відміну від схожої казарки канадської (вона є на території Європи чужорідним видом, який активно конкурує з іншими видами гусей за місця проживання). Відрізнити цих птахів один від одного досить просто. Насамперед слід звертати увагу на розміри: казарка канадська помітно більша навіть за дорослого самця гуменника, тоді як казарка білощока дещо дрібніша за гуску білолобу, хоча в польових умовах вони можуть здаватися однаковими. Якщо порівнювати два види казарок між собою, то різниця в розмірі буде очевидною (канадська практично вдвічі більша). У зграї гусей казарка білощока вирізняється своїм контрастним забарвленням, яке поєднує чорний і білий кольори.

У казарки канадської тіло забарвлене в бурий колір, а чорна лише шия. Ще однією додатковою ознакою, яку неважко помітити в спокійних умовах, є форма світлої плями: у казарки білощокої вона займає майже всю голову, а в канадської – лише щоку. Казарка канадська також відрізняється довгою, відносно тонкою шиєю.

За поганих погодних умов з іншими видами гусей можна переплутати і казарку чорну. У різних підвидів забарвлення оперення може суттєво відрізнятися. Спільними для них ознаками залишаються темна спина, а також чорні голова й шия. У дорослих птахів є білий напівковнірець. Казарка чорна ще дрібніша за білощоку, шия в неї коротша і нагадує скоріше качину, як і силует загалом. 

Казарку червонозобу, яка також належить до видів, що охороняються на міжнародному рівні, легко відрізнити за яскраво-червоним горлом, яке одразу впадає в очі на тлі чорного тіла та білого підхвістя.

P.S. Дякуємо за допомогу в підготовці матеріалу співробітникам лабораторії орнітології НПЦ НАН з біоресурсів Павлу Пінчуку та Віктору Натиканцю.

Фото Сергія ПЛИТКЕВИЧА, Іллі УКОЛОВА, а також із сайтів pixabay.com та spinus.net