Чи вигідно займатися в селі деревообробкою

Займатися підприємництвом у Чериківському районі виявилося легше й вигідніше, ніж у Москві.  Експерти сходяться на думці: найрентабельніший бізнес у нинішніх реаліях — виробництво. Причому ідеальний варіант — випускати продукцію тут, на місцевій сировині, а продавати — за кордоном. Одним словом, виробляти експортно орієнтований товар. Такий принцип узяв за основу мешканець агромістечка Веремейки Чериківського району Володимир СПЕЦІАЛЬНИЙ, який ввязався в непросту деревообробну справу.

Сьогодні по всій країні деревообробкою займаються приблизно 2990 приватників. Як правило, їхні організації належать до малого й середнього бізнесу (основні обсяги переробки — за держпідприємствами). Організація Володимира Спеціального — не виняток. У штаті — 16 осіб. Усі місцеві, веремейківські.

Саме агромістечко, як і ліс навколо нього, — певною мірою чистий оазис на Чериківщині. Територія району на 92 відсотки тою чи іншою мірою зазнала радіоактивного забруднення після катастрофи на Чорнобильській АЕС. Навколо Веремейок, проте, найчистіше. Тому не дивно бачити тут охайні упорядковані будинки — агромістечко живе.

Цех деревообробки знайти легко — тримайся ближче до лісу. Виробництво видає огорожу й рівно складений пиловник. Робочий день у розпалі. Виконується замовлення для англійців, каже Володимир Юрійович при зустрічі:

— Раніше більше працювали на російський ринок, але ціни просіли. Переорієнтувалися на європейських замовників, хоча й вони останнім часом знизили вартість. У 2014 році, коли тільки запускав виробництво, за кубометр давали 120—130 євро. Зараз стандартна ціна — 95 євро.

У Володимирі Юрійовичу директора ніщо не видає. Одягнений по-простому. На рівних спілкується з командою. Не керує, по суті, працює разом із ними. Єдине, що відрізняє від сільських, — чиста російська мова. Невипадково.

— Я ж у Росії виріс. А ось мама моя місцева, мстиславська. Знайомих, родичів тут повно. Білорусь мені завжди подобалася, і для ведення бізнесу, як виявилося, тут створені непогані умови. Коли був на роздоріжжі, думав зайнятися підприємництвом у Москві, але потім оцінив усі білоруські переваги й переїхав до Веремейок.

На ухвалення остаточного рішення певною мірою вплинув випадок. Знайомий Спеціального вирішив згорнути свою справу — пилорама залишалася. Запропонував для початку взяти обладнання в оренду. Мовляв, спробуй. Погодився:

— Була в мене мрія — власне виробництво. Не залежати ні від кого, працювати на себе. Але з деревообробкою ніяк не був пов’язаний — працював електриком, займався торгівлею. Вирішив спробувати, набрав команду, знайшов замовлення — і справа пішла. Сьогодні виробництво не в оренді, а у власності.

— Я так розумію, у вас був готовий цех, хоч із мінімальним, але обладнанням. А скільки коштів потрібно, щоб організувати таку справу з нуля?

— Початковий капітал у цьому разі потрібен немалий. Тільки найпростіша імпортна лісопильна лінія, а білоруську зараз знайти проблематично, обійдеться в 50 тисяч євро, але вона навряд чи підійде для нормальної роботи. Хороша лінія коштує більше — 200—250 тисяч. Таке собі можуть дозволити хіба що великі деревообробники. Нам у цьому відношенні пощастило: у цеху встановлена наша лінія, усе інше обладнання — теж білоруське. Це набагато дешевше.

Через дорожнечу обладнання багато приватників спеціалізуються лише на окремих операціях: займаються виключно підготовкою деревини, або її розпилюванням, або сушінням, або струганням, або виготовленням готової продукції, наприклад меблів. У планах Володимира Юрійовича — глибока переробка:

— У нас і зараз не найлегший процес. Починаємо з того, що самі заготовляємо деревину. Кругляком не торгуємо. Купуємо ділянку на пні, розробляємо її, виробляємо пиломатеріали. У планах — розширення виробництва. Уже закупили сушильні камери, далі буде встановлено обладнання для виробництва погонажу та садових меблів. Чим вигідна деревообробка? Тим, що все — навіть відходи — затребуване. У Веремейках зараз добудовують котельню — ведемо переговори, щоб туди постачати тріску. Якщо все піде за планом, то будемо займатися найглибшою переробкою з усіх можливих.

ПІДПРИЄМЕЦЬ невипадково виступає за глибоку переробку — так з одного кубометра деревини можна отримати більшу вигоду. Поки що підприємство на місяць відвантажує приблизно 120 кубів пиломатеріалів. Чи не дошкуляють конкуренти?

— У виробництві яка конкуренція може бути? У кожного свої замовники, свої домовленості. Усім роботи вистачає.

— А якісь бонуси для тих, хто займається деревообробкою, передбачені?

— Так, оскільки підприємство організоване в сільській місцевості, то підпадає під Декрет № 6. Найсуттєвішим його бонусом вважаю те, що ми можемо працювати із замовниками не через біржу, а напряму. Шукаємо клієнтів через інтернет, даємо оголошення на спеціалізованих сайтах. Продукція йде виключно на експорт — зараз надійшли замовлення з Угорщини та Англії. З позитивних моментів для ведення бізнесу ще зазначу те, що впродовж трьох років від дня відкриття практично не проводяться перевірки. Та й відкрити свою справу вельми просто: пишеш заяву, її розглядають два-три дні, видають свідоцтво, і все — можеш працювати. А успішність компанії вже залежить лише від бажання чи небажання працювати.