Оберігати природу – це те ж саме, що захищати Вітчизну

Прочитав цю статтю й згадав Юрія Кириловича Телешека, який створював систему протиерозійних насаджень в Україні. На мою думку, Канів був для нього  найулюбленішим місцем на землі... Сьогодні ми пишаємося досягненнями його  покоління, яке жило в бараках, але заліснювало яри, - до краю яких було страшно підходити... М.П.

Те, що зробили лісівники Канівщини для свого району за останні піввіку, можна, без перебільшення, назвати трудовим подвигом. Вони озеленили лісами оголені канівські гори і тим самим зміцнили їх; припинили руйнацію крутосхилів і змивання грунтів у водоймища; створили потужну водоохоронну систему і тим самим зупинили подальшу руйнацію землі, утворення нових ярів, які вже стали катастрофою для цього краю.

Яка це важка робота — методом нарізних терас, виток за витком, саджати ліс на крутосхилах, або ж в крутих і глибоких урвищах, які розтяглися на кілометри, висаджувати сіянці дерев, можна лише уявити.

Трьом поколінням лісівників довелося боротися з ерозією грунтів, якою було пошкоджено майже 56 відсотків території району. І відновлювати ліси, вирубані колись на дерево. Але своєї мети — оздоровити лісами цю землю — вони досягли.

Свій вагомий вклад у цю роботу внесли і працівники Канівського лісництва, яке входить до складу ДП “Канівський лісгосп”.

Сьогодні площа його лісового фонду становить 6296 гектарів. За схемою складнощів рельєфу місцевості — це яружно-балкова система. І вона — одна з найскладніших у районі. Бо і крутосхилів, і ярів тут вистачає. А отже, особлива увага приділяється гідролісомеліоративним заходам.

Наскільки величезні тут яри, можна судити хоча б по тому ж яру “Бражник”, довжина якого перевищує 300 метрів, а глибина сягає 20-ти метрів.

Свого часу він щороку приростав на 1-2 метри, але наприкінці 60-х років гідролісомеліоратори спорудили на ньому лоток довжиною в 64 метри, в який спрямовуються водні потоки. Грунти ж навколо яру і в ньому самому заліснили.

Особливої уваги потребує яр “Венарський”. Він розташований майже впритул до автошляху Черкаси-Канів-Миронівка, яку побудували ще у ХІХ столітті, коли цей яр був набагато далі від шляху. Та оскільки його площа постійно збільшувалася, то вже незабаром склалася ситуація, коли це провалля могло поглинути й саму дорогу. Тоді, в 1912-му році, тут спорудили монолітний лоток-швидкоток, довжиною в 55 метрів. І він справно діє й до сьогодні. А навколо яру та по його стінах було висаджено акацію білу та ясинолистний клен.

Один з найбільших ярів — “Литвинецький”. Його довжина — 7 кілометрів, ширина до 300 метрів, глибина — 30 метрів. Навколо нього тільки захисних валів нагорнуто майже 4 кілометри, а лісу посаджено, щоб припинити його збільшення, понад 100 гектарів.

Подібних ярів на території Канівського лісництва — більших, або менших за площею — близько сотні. І всі вони потребують постійного контролю. На багатьох споруджено водотоки, нагорнуто водовідвідні та водозатримуючі вали, усі зміцнено лісовими насадженнями.

Робилося все це спеціалістами ДП “Канівський лісгосп”, і насамперед — працівниками Канівського лісництва, під постійним наглядом яких і перебувають усі ці споруди, стан дерев, грунтів та лісів, які вони щороку оновлюють та відтворюють. Тільки цієї весни лісівники цього лісництва посадили 16 гектарів лісу та 7 гектарів лісозахисних насаджень.

Нe зменшено тут, не зважаючи на кризу, і обсяги робіт по заготівлі ліквідної деревини та проведенню рубок догляду.

Активно працює весь колектив: старший майстер лісу О.В.Глушко, бухгалтер Л.В.Загорулько, тракторист М.Г.Трохимець, лісокультурниця Є.Р.Костенко та інші. А ще в лісництві є своя пасіка на 50 бджолосімей, власний розсадник.

— Єдине що турбує, — говорить лісничий Канівського лісництва Віктор Петрович Головань, — так це ставлення місцевих жителів до природи, які забруднюють яри сміттям, перетворюють їх у звалища мотлоху. Для декого — це вже стало нормою: викидати різний непотріб у провалля, навіть не замислюючись, що така засміченість ярів тільки посилює ерозію грунтів, сприяє руйнуванню землі. Безумовно, ми разом з комунальниками все це прибираємо, вивозимо на сміттєзвалище, проводимо серед населення роз’яснювальну роботу, накладаємо штрафні санкції тощо. Але стихійні сміттєзвалища продовжують виникати. І це не може не тривожити, бо таке байдуже ставлення людей до навколишнього середовища може призвести до великих проблем. В першу чергу — до руйнації ярів. А це вкрай небезпечно.

“Оберігати природу — значить оберігати Батьківщину”, — сказав колись великий природолюб Михайло Прішвін. Як люблять свій край і захищають свою землю від руйнівних процесів, лісівники, вони вже довели своїми справами. Наш же обов’язок — дбайливо поставитись до тієї життєдайної краси, яку вони створили.

Віктор Головань - лісничий
Канівського лісництва

Леонід Свинар - бджоляр
Канівського лісництва

Черкаське обласне управління
лісового та мисливського господарства