3.2 Лісове законодавство

3.2 Лісове законодавство

Новий Земельний кодекс набув чинності з 1 січня 2002 року. Відповідно перехідних положень Земельного кодексу, Лісовий кодекс мав був бути переглянутий на предмет внесення відповідних змін та переданий на розгляд не пізніше 1 квітня 2002 року. Офіційно призначена робоча група ДКЛГ представила декілька проектів нового Лісового кодексу. В Указі Президента від 5 січня 2004 р. було відведено п'ять місяців для завершення роботи над Лісовим кодексом. Наразі, вже більше двох років пройшло з часу прийняття Земельного кодексу, а новий Лісовий кодекс й дотепер не прийнятий.

У рамках UFSMP II українські експерти вивчили цілий ряд лісових законів європейських країн, особливо країн з перехідною економікою. Однак, отриманий досвід в дуже незначній мірі відображено в проектах Лісового кодексу України. Основна увага приділялася приведенню тексту Лісового кодексу у відповідність з новим земельним законодавством. Слід, одначе, підкреслити, що Земельний кодекс не дає широких можливостей для всебічного перегляду Лісового кодексу. Кардинальна ревізія лісового законодавства можлива тільки при внесенні виправлень до ряду інших законодавчих актів.

Рекомендації із законотворчої роботи

Діючий Лісовий кодекс України, а також проект нового Лісового кодексу містять ряд положень, необхідність яких для сталого управління лісовим господарством зовсім не є очевидною. Законотворча робота повинна розпочатися з обговорення того, що ж повинен регулювати Лісовий кодекс. Адміністративні положення мають бути виключені з Лісового кодексу. Ці питання регулюються іншими урядовими документами.

Діюче лісове законодавство України, що включає Лісовий кодекс і підзаконні акти, обмежують ініціативу фахівців, безпосередньо зайнятих веденням лісового господарства. Рекомендується розробити таке лісове законодавство, яке б встановлювало певні рамки, в межах яких лісові власники й професіонали-спеціалісти лісового господарства могли б діяти, використовуючи власний досвід. Загальною рекомендацією при внесенні змін до лісового закону є увага до наступних питань:

• Чітке визначення того, що повинно регулюватися лісовим кодексом, а що іншими законодавчими актами
• Зв'язок з іншими законами, відмова від дублювання положень у різних законах. Виокремлення положень, що безпосередньо стосуються лісового господарства, та положень, на які варто посилатися в інших законах.
• Визначення напрямку, у якому будуть удосконалюватися підзаконні акти та призначення відомства, якому буде доручена ця робота.

Необхідно вирішити й погодити наступні ключові законодавчі питання:

• Визначення (ліс, лісові землі й т.д.)
• Встановлення груп і категорій захисності лісів
• Розподіл прав між власником і користувачем лісу (лісові відносини)
• Перегляд діючої інституціональної структури зі скороченням кількості контролюючих організацій та дублюванням функцій
• Встановлення однозначних вимог зі сталого лісоуправління як центральної ланки лісового законодавства

Прозорий процес лісової законотворчості рекомендується розпочати одночасно з розробкою національної лісової політики. Участь неурядових організацій й інших зацікавлених осіб є передумовою прозорості процесу. Крім того, рекомендується переглянути класифікацію лісових земель.

Надзвичайно важливо побудувати Лісовий кодекс і національну лісову політику на чітко визначених і політично виважених цілях і стратегії. Україна може взяти на озброєння досвід країн з перехідною економікою, які вступили у фазу повторного перегляду лісового законодавства після 1990 року й прийняли його. На жаль, перегляд лісового законодавства прив'язаний до прийнятого Земельного кодексу. Найкращий шлях - одночасний перегляд лісового й земельного законодавства, що значно розширить можливості вдосконалення лісового законодавства в напрямку сталого лісоуправління.