3.6 Ведення лісового господарства

Заповідні ліси - кількість або якість?

Україна має значну частку заповідних лісів, може найбільшу в Європі. Система поділу лісів на групи й категорії складна й логічно непослідовна, тому що деякі категорії другої групи лісів охороняються більше, ніж деякі категорії першої.

Виключення з економічного користування державної землі має свою ціну для суспільства. Є відомості про те, що заготівлі в лісах першої групи можна збільшити з 3 мнл. до 8 млн. м3 без серйозних наслідків для екології. Це і є показник ціни.

Система поділу лісів на групи, особливо діючі нормативи з мінімальних віків рубок у першій групі, мають потребу в серйозному перегляді. Ймовірно, загальну площу заповідних лісів не варто більше збільшувати. Замість цього необхідно провести ретельний аналіз віднесення лісів до першої групи й різних заповідних територій для визначення ефективності захисних функцій. Охорона тільки того, що варто охороняти, дозволить одержати кращі результати з меншими витратами. Можливо, треба взяти під охорону нові території, а деякі сучасні охоронні території можна ефективно використовувати без шкоди для охорони природи.

Україна підписала основні міжнародні угоди по лісовому господарству, включаючи угоду ООН у Ріо-де-Жанейро 1992 р. і документи конференцій міністрів лісового господарства в Страсбурзі 1990 р., Гельсінкі 1993 р. та Ліссабоні 1998 р. У цих міжнародних документах є положення про необхідність відведення лісових територій для виконання важливих екологічних і соціальних цілей.

При поступовому введенні нових міжнародних визначень важливо уникати створення паралельної системи класів захисних територій. Краще поєднати ці системи, створивши в результаті нову. Необхідний пошук альтернативних шляхів охорони навколишнього середовища й збільшення біорізноманіття при низьких витратах у зв'язку з економічними втратами.

У проекті розглядалася концепція ключових середовищ існування - лісових ключових біотопів (ЛКС). Інвентаризація ЛКС була вперше випробувана в 1993 році й зараз широко практикується в північних країнах і країнах Балтії. У рамках проекту українські фахівці ознайомилися з досвідом роботи із ЛКС.

В останні роки учасники ринку разом з неурядовими організаціями розробили стандарти сертифікації. Рушійною силою розробки таких стандартів сертифікації, як FSC й PEFC, є ринок. Ця робота вимагає підтримки певного зв'язку між лісовим сектором і ринком.

Охорона природи й зелений план ведення лісового господарства на рівні лісгоспу

Практична мета охорони природи полягає в охороні й збільшенні біорізноманіття. Це означає, що в лісовому ландшафті повинен бути створений цілий ряд умов для виживання біологічних видів. На рівні лісгоспу охорона природи підрозділяється на три рівні:

Охорона середовищ існування
Модифікація режимів ведення лісового господарства
Щоденна робота з охорони природи

Відповідальність за практичну реалізацію політики з охорони природи й природоохоронного законодавства покладена на директорів лісгоспів, лісничих і лісову охорону. У країнах, де реалізована концепція ключових середовищ існування, політика в області охорони природи впливає на планування ведення лісового господарства. У цих країнах широко застосовується так званий “зелений план”. Українські фахівці познайомилися з концепцією зеленого планування на семінарах і польових презентаціях в рамках проекту.

Правила й інструкції

Законодавство й підзаконні акти з ведення лісового господарства дуже детальні. Два основні недоліки цієї моделі полягають у тому, що вона знижує можливості адаптації до місцевих природних умов, а також не сприяє місцевим інноваціям, які могли б внести вклад у загальні знання про ведення лісового господарства.

Проект рекомендує спростити законодавство, поширивши гнучкість у прийнятті рішень на всі рівні. У рамках проекту ретельно аналізувалася нормативна база ведення лісового господарства й надавалися рекомендації щодо її вдосконалення.

Рубки головного користування

У більшості лісів, де обмежені або заборонені рубки головного користування, дерева не рубаються тоді, коли це економічно вигідно. Лісонасадження гине від хвороб і шкідників і лише потім здійснюється його рубка й наступне лісовідновлення. У результаті лісове господарство ведеться економічно не вигідно, природоохоронна користь від такої практики також досить сумнівна.

Там, де рубки головного користування дозволені, вони ще й обов'язкові. Виходячи з цього, рубки в малопродуктивних лісах проводяться навіть тоді, коли це економічно недоцільно. Такий підхід може бути рекомендований лише тоді, коли на місці старого насадження планується посадити більш продуктивне й цінне.

Частка рубок головного користування в загальному обсязі рубок в Україні знижується. У цей же час частка санітарних рубок неухильно росте (див. мал. 4.7). Оскільки санітарні рубки не припускають попенної оплати, вони якоюсь мірою стали маскувати рубки головного користування. Нормативна база має потребу в перегляді, - для того, щоб у кожному конкретному випадку проводилося ті рубки , що є в цей момент найбільш ефективними.

Прикладом порівняно жорсткої системи регулювання ведення лісового господарства в Україні є завищення віку рубок головного користування. У більшості країн правила регулюють мінімальний вік рубки головного користування. Мінімальні віки рубки головного користування, встановлені в Україні, настільки високі, що фактично не є мінімальними ні з біологічної, ні з економічної точок зору.

Лісовідновлення

Чинні правила й фінансова підтримка віддають перевагу створенню культур. Рекомендується використовувати більш диференційовані методи лісовідновлення. Нормативна база з лісовідновлення повинна регулювати тільки очікуваний результат.

Рубки в молодняках, прорідження та прохідні рубки

В Україні багато перегущених лісонасаджень. Проект рекомендує більш широко проводити рубки в молодняках та прорідження , а також збільшити інтенсивність рубок догляду. Звичайно, більш інтенсивні проміжні рубки знижують річний приріст на якийсь час після рубки , але з іншого боку, це компенсується значним збільшенням вартості лісонасадження.

Рубки лісу

Якщо попенна плата залишиться основним способом оплати державі за використання лісових ресурсів в економічних цілях, тоді плата повинна покривати й всі проміжні рубки, деревина від яких вже має комерційну цінність. Санітарні рубки занадто часто використовуються в Україні. За останні роки їхня частка значно виросла. Важко не зробити висновок про те, що головна причина подібного росту полягає у відсутності попенної плати. Всі рубки повинні давати позитивний економічний результат і приносити дохід державі.

Ведення лісового господарства в дубових і букових лісах

Розведення дубових ( Quercus robur & Quercus rubra ) і букових ( Fagus sylvatica ) лісів має для України велике економічне значення. Частка дубу в загальному експорті лісопродукції становить 60%, а в експорті круглої деревини більше 12%. Частка бука становить 11,6 % у загальному експорті лісопродукції, а в експорті круглої деревини 7,1 %. Маломірна дубова й букова деревина використовуються як дрова.

Дубові лісонасадження займають 1,5 млн. га або 14% всієї лісової площі України.

Ведення дубового господарства суворо регламентовано правилами й інструкціями. Мета ведення господарства в дубових лісах, цілком ймовірно, зводиться до одержання максимальних обсягів без обліку якості одержуваної деревини й оптимального обороту рубки для одержання високоякісної деревини. Проміжні рубки в дубових лісонасадженнях не інтенсивні й часто проводяться із запізненням. Попит на дрова в сільського населення невисокий, а дістати прибуток від низькоякісної деревини рубок догляду досить складно.

У результаті такої практики ведення дубового господарства столітні дубові насадження мають середній діаметр стовбура не більше 40-50 см. Цей показник занадто низький для такого віку й класу бонітету. 45% деревини, отриманої в результаті рубок головного користування, ідуть на дрова, а в деяких областях цей показник досягає більше 50%.

Букові лісонасадження покривають, приблизно, 0,7 млн га або 7,3 % лісової площі України.

Ведення господарства в букових лісах також строго регламентується правилами й інструкціями. Нормативна база не враховує місцеві умови й ринкову ситуацію. Основна проблема полягає в суворому регулюванні віку рубки головного користування.

Лісогосподарські проблеми починаються при рубках догляду. Пропозиція маломірної букової деревини значно перевищує попит, тому рубки догляду або не проводяться, або проводяться із запізненням і з малою інтенсивністю. В результаті, спостерігається дуже повільне збільшення діаметра стовбура, а багато дерев у віці більше 100 років навіть на продуктивних ділянках мають ядро.

Результати природного поновлення бука в більшості випадків гарні.

Рекомендації з поліпшення ведення дубового й букового господарства:

Створення активного ринку для маломірної дубової й букової деревини. Розробка механізмів поставки дров місцевому населенню й створення опалювальних установок на деревній сировині в сільській місцевості будуть сприяти, як одержанню більш якісної деревини, так і підвищувати рівень життя місцевого населення.
Як наслідок економічного розвитку в перехідний період, при веденні букового й дубового господарства необхідно поставити завдання одержання максимальних обсягів деревини при невиснажливому користуванні лісами.
Перегляд нормативної бази проміжних рубок і рубок головного користування з метою одержання максимальної вартості й виходу деревини, з огляду на досвід європейських країн.
Вивчення й використання накопиченого наукового досвіду по створенню культур дуба і його природного поновлення.

3.6 Ведення лісового господарства