Економічні механізми регулювання невиснажливого ведення лісового господарства

 Попри тривалий термін виробництва, лісове господарство потенційно може бути прибутковим видом діяльності. Значний вплив на його ефективність мають обмеження в порядку ведення лісового господарства, що накладаються державою та суспільством із тих чи інших причин.

Проте чим більшого прогресу досягло суспільство у своєму економічному розвитку, тим більший ступінь обмежень і тим відповідно більше важелів державного субсидування витрат, що виникають через запровадження цих обмежень.

Державний вплив на ефективність лісогосподарської діяльності здійснюється переважно за допомогою загального законодавчого регулювання діяльності та створення стимулів. Як правило, найсуттєвіші державні стимули прописані в законодавчих актах, що стосуються не лише лісового сектору (Лісовий кодекс/акт і підзаконні акти), а й усієї економіки держави в цілому. Наприклад, надання пільг з оподаткування.  Фінансову підтримку держави можна також класифікувати як пряму й непряму. До прямої підтримки держави належать субсидії, компенсації, технічна допомога та податкові пільги, а до непрямої — повне або часткове фінансування складання планів лісовпорядкування та лісових досліджень, інформаційне забезпечення приватних власників, а також фінансова підтримка створення їхніх асоціацій. При цьому фінансова підтримка лісового сектору може бути здійснена або безпосередньо з державного бюджету через профільне міністерство, або через спеціалізовані фонди. Можливе також змішане фінансування.

Державне дотування переважно спрямоване на приватних власників лісу. У Латвії, Чехії, Литві та Естонії лісовим законом передбачено спеціальні механізми, що забезпечують державну фінансову  підтримку приватних лісових власників. В Угорщині державні підприємства та приватні власники мають рівні права під час отримання субсидій держави. Прямі компенсації характерні для Литви та Естонії. У цих країнах лісові землі, що мають високу охоронну значущість, не є предметом реституції, і держава надає пряму компенсацію їхнім колишнім власникам. В Естонії також держава компенсує охорону ключових біотопів.

Для державних лісових компаній бюджетні дотації сукупно становлять 1–2% загальних витрат на лісове господарство, причому їхня частка має тенденцію до щорічного скорочення. Як правило, субсидії та дотації державним лісовим компаніям можуть виділятися за такими напрямами:

• Виконання завдань парламенту та уряду
• Підтримка дій, зумовлених Лісовим кодексом
• Лісовідновлення та лісорозведення
• Охорона навколишнього середовища
• Складання лісовпорядних планів
• Проведення консультацій для приватних лісових власників

У Латвії держава фінансує діяльність державної лісової служби та діяльність інших державних лісових підприємств поза межами державної лісової компанії, у Литві бюджетне фінансування здійснюється через виконання програм розвитку лісового сектору, на рахунках яких акумулюються кошти, що перераховуються лісовою компанією у вигляді податків і надходжень. Через виконання спеціалізованих програм (громадські послуги в аграрному секторі та вдосконалення лісових ресурсів) надається також державна підтримка лісовому сектору Словаччини, до 2002 року фінансування здійснювалося через спеціалізовані фонди

Спеціалізовані лісові фонди існують в Угорщині, Польщі, але мають різне призначення. В Угорщині лісові компанії не є розпорядниками фонду,  кошти у фонд лісовідновлення надходять у вигляді податку та частково покривають витрати на лісовідновлення. У Польщі розпорядником лісового фонду є генеральна дирекція лісового холдингу, а сам фонд створено для вирівнювання фінансових можливостей надлісництв, що мають несприятливі природні та економічні умови ведення лісового господарства. Обсяг відрахувань до фонду визначається профільним міністерством з урахуванням природних і економічних умов у державних лісах на підставі фінансових звітів компанії. Кошти фонду можуть бути також використані на адміністративні, наукові цілі, створення лісової інфраструктури, лісовпорядне планування тощо. Кошти, що щороку надходять на рахунок фонду, перевищують еквівалент 150 млн $.

            Окрім спеціалізованих лісових фондів, підтримку лісовому сектору  можуть надавати й інші фонди. Наприклад, у Польщі підтримку приватним власникам надає фонд охорони навколишнього середовища та водного господарства.

            Фінансова підтримка лісовому сектору можлива також завдяки грантам міжнародних організацій. Упродовж 2000–2006 років фінансова підтримка країнам-кандидатам до ЄС надається за допомогою програм Phare, ISPA та Sapard. Особливо корисна для лісового сектору програма Sapard, що дає змогу отримати кошти на лісорозведення на колишніх сільськогосподарських землях. Для країн — членів ЄС можливе отримання коштів на проведення лісогосподарських заходів від європейського фонду сільськогосподарських настанов і гарантій. Фонд може виділити кошти на лісорозведення, підвищення екологічної стабільності лісових екосистем, розвиток інфраструктури тощо.

Податкова політика держави, що має гнучку систему  знижок і винятків, є одним із найважливіших економічних стимулів розвитку підприємництва. Зазначимо, що в міжнародній практиці немає єдиного підходу до формування системи оподаткування. Відповідно до «Структури податкової системи Європейського Союзу», опублікованої Євростатом у 1998 році, усі податки, що стягуються щороку, і різні плати можна класифікувати, застосовуючи три різні системи:

1. Класична схема: прямі податки (податки на дохід і капітал), непрямі податки (податки на вироблені або імпортовані товари) та соціальні податки
2. Класифікація залежно від одержувача податків: державний бюджет, місцеві бюджети, соціальні фонди (пенсійний, зайнятості, страхування тощо), фонди ЄС. Зазначимо, що до державного бюджету надходить приблизно 50–60% платежів , до місцевих бюджетів — 8–14% і до спеціальних фондів близько 30%.
3. Класифікація з урахуванням економічних показників

• Податки, пов'язані зі споживанням товарів і послуг
• Податки, пов'язані з виробництвом товарів і послуг, а також із використанням капіталу
• Податки, пов'язані з фондом заробітної плати працюючих

Підприємства лісового сектору сплачують такі основні податки:

• Податок на прибуток
• ПДВ
• Соціальне страхування як відсоток із нарахувань на заробітну плату співробітників
• Інші податки, що включають земельний, спеціалізовані лісові податки тощо.

Податок на прибуток

Найбільша ставка податку в Чехії — 26% (2005 рік) і найменша в Латвії — 12,5% (з липня 2004). Слід зазначити стабільну тенденцію щорічного зменшення ставки податку. З 2003 року ставка податку практично для всіх країн зменшилася на 5–6%. Одержувачем податку є державний бюджет. Як правило, податком обкладаються надходження від продажу деревини або лісу на пні, що надходить у рубку головного користування. Виняток становить Польща, де доходи від лісогосподарської діяльності взагалі не обкладаються податком.  У Словаччині є пільги в оподаткуванні для лісогосподарських підприємств, в Угорщині — для дрібних приватних лісових власників. В Естонії немає податку на прибуток для юридичних осіб, проте підприємства/власники лісу перераховують до бюджету 26% від продажу лісу на пні та круглого лісу. У прибалтійських країнах існує певна відмінність у нарахуванні податку на прибуток у різних суб'єктів лісогосподарської діяльності. Так, у Литві приватні власники сплачують лише 10% доходу від продажу деревини, у Латвії приватні власники — фізичні особи мають пільги з податку в разі проведення подальшого лісовідновлення вирубаної площі на 25% у разі садіння культур і 5% у разі природного поновлення. В Угорщині до прибутку, що обкладається податком, не входять кошти, інвестовані в лісовідновлення та охорону навколишнього середовища.

Податок на додану вартість

На політику країн щодо цього податку суттєвий вплив справляє 6 ПДВ директива (77/388ЕЕС), а також інші директиви 1992–1996 років, що розвивають і доповнюють її, покликані гармонізувати систему стягнення податку. Відповідно до директив ЄС країни-члени застосовують стандартну ставку (мінімум 15%) і можуть мати одну або дві знижені ставки податку (але не нижче 5%). Нульова ставка податку та ставка нижче 5% можуть вважатися тимчасовими.  Щодо лісового сектору 6 ПДВ директива з доповненнями останніх років передбачає в певних випадках для лісогосподарських підприємств можливість надання відшкодування сплаченого ПДВ під час купівлі товарів і наданих послуг. Крім того, країни — члени ЄС можуть мати зменшену ставку ПДВ на дров'яну деревину та постачання рослин. Зауважимо, що це положення (зменшена ставка податку на дров'яну деревину) використовується в Німеччині, Франції, Австрії, Польщі, Чехії, Угорщині, а також Литві та Естонії для приватних осіб.

Найвища стандартна ставка податку в Угорщині — 25. Найменші стандартні ставки в прибалтійських країнах — 18%. Для реєстрації підприємства як платника ПДВ його річний оборот має перевищувати певну суму. Найбільша межа річного обороту, що не обкладається ПДВ, у Чехії, Угорщині та Словаччині, а найменша — у Польщі. Нові польські правила оподаткування діють з 2001 року, до цього часу продукція лісового та мисливського господарства взагалі не обкладалася ПДВ. Нині послуги, пов'язані з лісовим господарством і заготівлею деревини, обкладаються податком зі ставкою 3%. Після 30.04.2008 для лісогосподарських підприємств буде запроваджено ставку 7%. На продукцію деревообробки поширюється основна ставка ПДВ 22%. Окрім Польщі, значні пільги під час нарахування ПДВ у лісовому господарстві надає Чехія — 5% на проведення лісогосподарських робіт, продаж сіянців, саджанців і дров'яної деревини та Угорщина — 15% на певні види наданих лісогосподарських послуг і дров'яну деревину. До проведення податкової реформи пільги з оподаткування мали й лісогосподарські підприємства Словаччини, проте нині в країні для всіх підприємств діє одна стандартна ставка 19%. Нульова ставка податку під час зовнішньоторговельних операцій (експорт) характерна для Чехії, Словаччини, Естонії, Литви, Угорщини, Польщі.

Соціальний податок

Інші податки

Земельний податок

Може існувати як окремий податок (Естонія), або бути складовою частиною податку на нерухомість (Чехія, Словаччина, Латвія, Угорщина). Відрахування спрямовуються до місцевого бюджету. Стандартні ставки податку наведено на схемі. Як правило, вони визначаються як відсоток від вартості земельних ділянок. Проте ставка податку може варіювати залежно від місцезнаходження ділянки (Чехія, Естонія). У Словаччині та Естонії рішення про відсоток податку ухвалюється місцевими органами влади. Для лісового сектору існують значні пільги щодо земельного податку. В Естонії та Латвії — для ділянок, що мають певні обмеження в лісоуправлінні, крім того, у Латвії відповідно до процедури Кабінету Міністрів податок не сплачується для молодняків. У Чехії та Словаччині земельний податок застосовний лише для комерційних лісів, причому в Словаччині комерційні ліси мають досягти першого прийому рубки догляду, а ставка податку для таких земель максимально становить чверть базисної ставки податку. У Чехії також не сплачується податок протягом 25 років, якщо землі повернуто до лісогосподарської діяльності, а для ділянок, повернутих у власність, можливе надання відстрочки зі сплати до 10 років.

Податок на вилучення земель із лісогосподарського виробництва сплачується в Чехії та Словаччині. У Чехії 40% податку надходить до місцевого бюджету, 60% — до державного фонду охорони навколишнього середовища. Податком обкладається кожен гектар площі, що вилучається з лісогосподарського виробництва, за формулою, яка враховує середній приріст на гектарі, ціну деревини та чинник охорони навколишнього середовища.

Лісовий податок

В Угорщині лісовий податок являє собою відрахування з кожного кубометра заготовленої деревини під час головного користування або комерційних рубок догляду залежно від регіону та типу лісонасадження. Податок надходить до фонду лісовідновлення. Згодом із цього фонду частково покриваються витрати на лісовідновлення. Крім того, для державних лісових підприємств плата за

користування лісовими ресурсами опосередковано випливає  з податку за землю, який визначається для них під час укладення контракту. Величина податку залежить від регіону, породи, що росте, віку насаджень. У середньому з 1 га лісу сплачується приблизно 0,5 $, за обліку лише продуктивних насаджень плата становить приблизно 13 $.

У Польщі Лісовий податок поєднує в собі земельний податок і плату за лісові ресурси. За останні 10 років підхід до нарахування лісового податку змінювався кілька разів. До 2000 року відповідно до Лісового кодексу та Закону про ліси від сплати лісового податку звільнялися ліси віком до 40 років, ліси, занесені до реєстру пам'яток природи, що входять до складу заповідників і національних парків, а також насадження,  що виконують екологічну функцію. З 1 січня 2000 року ліси старші за 40 років і ті, що входять до складу заповідників і національних парків, а також насадження, що виконують екологічну функцію, підлягають оподаткуванню, проте за рішенням Сейму Польщі для них установлено пільгові умови оподаткування, а для лісів, що перебувають у власності комун, знижено ставки податку.

Податок сплачується власниками лісу, надлісництвами або орендарями лісів. Підставою нарахування податку є площа основних лісоутворювальних порід і клас бонітету. Інформація для нарахування податку береться з лісовпорядного плану станом на 1 січня податкового року. На схемі наведено перерахункові коефіцієнти для нарахування лісового податку. За одиницю під час нарахування податку з одного гектара для кожного півріччя податкового року приймається вартість 0,22 куб. м хвойного пиловника, розрахована за середніми цінами продажу для кожного лісового підприємства за попередні півроку.  Слід зазначити, що ставки податку зростають у міру вирівнювання економічної ситуації в лісовому секторі, так, за Лісовим кодексом 1991 року  ставка становила 0,125 куб. м, після внесення поправок у 2000 році до закону про ліси ставка податку становила 0,2 куб. м, у серпні 2002 року рішенням сейму ставку було підвищено до 0,22 куб. м/га

Лісовий податок для лісів заповідників і національних парків, лісів, що виконують екологічну функцію, нині становить 50% стандартної ставки

Існує ще ціла низка податків або, правильніше сказати, відрахувань, які притаманні виключно державним лісовим компаніям як плата за користування державним майном. У Латвії це фіксована, проте коригована в разі інфляції сума. Сплачена  компанією сума покриває витрати бюджету на фінансування державної лісової служби. Подібна система існує й у Литві. Ця сума так само, як і відрахування  державними підприємствами відповідно до закону 5% від продажу круглого лісу та лісу на пні, акумулюються в державному бюджеті для фінансування лісових програм. Крім того, литовські підприємства перераховують ще 0,5% доходу за право користування державним капіталом і 0,5% доходу від продажів деревини до дорожнього фонду. Угорські підприємства та Ліси Чеської республіки за законом також зобов'язані перераховувати до бюджету держави певну плату, проте поки що держава цим правом не користується.

Окрім вищеперелічених, існує ще ціла низка податків, що діють в окремих країнах і надходять до місцевих бюджетів (податок на транспортні засоби, продаж квитків, рекреаційний, туристичний тощо). Вони також можуть мати винятки для лісового сектору, наприклад, гусеничні трактори й трактори з причепами не є предметом дорожнього податку в Чехії. Проте обсяг надходжень від таких податків невеликий.

Попри відносно невелику роль лісового сектору в економіці наведених в аналізі країн,  держава більшою чи меншою мірою надає підтримку лісовому сектору. Попри директиви й регуляції ЄС, види та способи такої підтримки сильно варіюють залежно від рівня розвитку лісового сектору, історично сформованих традицій, а також обмежень, що накладаються державою та суспільством на ведення лісового господарства

Л. Полякова, М. Попков, С. Кирилюк, В. Сторожук