Імідж українських лісівників і проблеми його формування

Цю статтю було написано в січні 2002 року, але вона ніколи не публікувалася. Тим часом порушені в ній проблеми не лише не втратили актуальності, а й загострилися...

Громадське схвалення діяльності лісівників є необхідною умовою їхньої ефективної роботи, гарантією стабільного поступального розвитку лісового господарства та лісового сектору економіки загалом. Проте домогтися його непросто. Переважна більшість жителів України не мають безпосереднього стосунку до лісу й формують своє ставлення до лісового господарства та лісівників виключно під впливом ЗМІ. Потік публікацій, пов'язаних із лісовим господарством, останніми роками швидко зростає, причому переважно за рахунок матеріалів, що негативно характеризують стан справ у лісах України. Спроби протиставити критиці традиційні статті-звіти, що містять відомості про досягнення лісівників, виглядають малоефективними. Стрілка громадської думки поступово, але неухильно відхиляється до позначки «мінус».

І останнє запитання до керівника «Громадського контролю» Василя Волги:

— Василю Олександровичу, чиновники, відповідальні за наше лісове господарство, категорично заявляють, що всі зловживання в цій галузі вигадані. Тобто виходить, що вони відверто говорять неправду?

— Саме так! Брешуть і крадуть! Крадуть багато, а брешуть безперервно!

Хомінський С. Рубають «пісню» українську нащадки славних козаків. Стаття — переможець Всеукраїнського конкурсу молодих журналістів СфераNEWS,2001.

Добре відомо, що ставлення суспільства й уряду до лісу взаємопов'язані та змінюються за синусоїдальною кривою. Парадоксально, але воно погіршується в періоди підйому економіки, які супроводжуються різким збільшенням попиту на деревину, і поліпшується тоді, коли проблеми, пов'язані з виснаженням лісів, досягають критичного рівня. Історія лісового господарства України зберігає приклади такого роду. Схема їхнього розвитку проста: кампанія в пресі, що концентрує увагу громадськості на недоліках ведення лісового господарства та формує негативний імідж лісівників (1); привернення уваги уряду, вибір і покарання «винних» (2); ухвалення адміністративних і політичних рішень щодо реформування управління лісами (3); багаторічний період управлінського хаосу, що зазвичай супроводжується винищенням лісів і відкидає галузь на десятиліття назад (4). Так було наприкінці 20-х і в 50-х роках. Дещо подібне сталося й на початку 90-х у трьох областях карпатського регіону. Навряд чи варто пасивно спостерігати за розвитком чергової атаки на лісівників і гадати, чим вона закінчиться. На наш погляд, краще випередити події, узяти ініціативу в свої руки й зробити все можливе, щоб забезпечити суспільство об'єктивною інформацією про ліс і процеси, що відбуваються в лісовому секторі; виявити конфлікти та суперечності, що заважають його поступальному розвитку; вжити дієвих заходів щодо їх усунення; домогтися позитивного ставлення широкої громадськості до діяльності лісівників. Першим кроком на цьому шляху є всебічний і неупереджений аналіз ситуації.

Насамперед необхідно усвідомити, що впродовж останнього десятиліття відбулися значні зміни, які прямо впливають на ставлення суспільства до лісу та лісового господарства. Головні з них зводяться до такого:

•  Частково сформовано й формуються цільові групи людей, які мають власні професійні та комерційні інтереси в лісовому секторі й власні погляди на його розвиток. До їх числа слід віднести представників лісової промисловості, основні інтереси яких зводяться до гарантованого отримання деревини потрібного обсягу та якості за можливо нижчими цінами; природоохоронних служб і громадських організацій, що бачать свою місію у збільшенні темпів заповідання лісів і обмеженні лісозаготівель; членів колишніх колгоспів і радгоспів, які сподіваються на отримання вигоди під час розподілу лісів, раніше перебувавших у колективному користуванні. Інтереси названих груп захищаються впливовими політичними силами (СДПУ(о), Яблуко, ПЗУ, Селянська партія та ін.), активно пропагуються та лобіюються.
• Докорінно змінилася роль ЗМІ, що висвітлюють проблеми, пов'язані з охороною та використанням лісів. Раніше вони віддавали перевагу тиражуванню матеріалів, підготовлених фахівцями-лісівниками, і були обережні у висвітленні негативних моментів. Тепер засоби масової інформації відкриті для всіх і віддають перевагу публікації критичних матеріалів, а також висвітленню гострих проблем, пов'язаних із подальшою долею лісів і лісового сектору. Найактивніше ЗМІ використовуються представниками вищеперелічених цільових груп, під контролем яких працюють деякі газети, телевізійні канали та мережеві видання.
• Значно зменшився обсяг об'єктивної інформації про ліси та лісовий сектор економіки: матеріали, що характеризують стан і динаміку лісів та лісового сектору, не видаються; галузеві статистичні збірники виходять мізерним накладом під грифом «для службового користування» і практично не доступні; наявні періодичні видання, що висвітлюють лісові проблеми, відрізняються відмінним оформленням, але принципово не публікують критичних і проблемних статей, а також полеміки з проблем розвитку сектору. Вакуум, що утворився, заповнюється публікаціями різного роду авторів, багато з яких оперують хибними цифрами, подають власні здогади під виглядом загальновизнаних істин, використовують свій професіоналізм для обґрунтування рішень, угодних тим чи іншим впливовим силам.

Слід особливо виділити низку великих подій загальнодержавного та регіонального масштабу, що відбулися останнього десятиліття, так чи інакше пов'язаних із лісом і привернули увагу широкої громадськості. До їх числа слід віднести:

• Катастрофічні повені 1998 і 2000 років у Закарпатській області;
• Різко почастішали випадки інших катастрофічних явищ у лісах країни (пожежі, буреломи, сніго- й ожеледоломи);
• Кризу лісопромислового комплексу України середини–кінця 90-х років, що особливо гостро перебігала в карпатському регіоні та зачепила долі десятків тисяч людей;
• Бурхливий розвиток експорту лісопродукції з території лісодефіцитної України, що супроводжується різноманітними порушеннями закону — від відвертої крадіжки до ухилення від сплати податків;
• Явне     неблагополуччя     лісів, лісових   смуг   і   захисних   насаджень, раніше перебувавших у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств. Перелічені події  та факти стали приводом для гострої, але суцільно й поряд тенденційної та непрофесійної   критики   лісівників, дали змогу поставити під сумнів   ефективність   їхньої   діяльності та доцільність збереження   існуючої   системи управління лісами.

Вироблюючи стратегію дій, спрямованих на просвітництво суспільства та поліпшення громадського іміджу лісівників, необхідно виходити з того, що ліс є загальнонародним надбанням, а тому суспільство в цілому й усі соціальні групи, інтереси яких пов'язані з лісом, мають право отримувати інформацію про ліси, лісогосподарську діяльність, плани використання лісових ресурсів, а також публічно висловлювати свою думку з будь-яких лісових питань.

Підготовка й тиражування об'єктивної інформації про ліс і лісове господарство, висвітлення проблем розвитку лісового сектору — одне з важливих завдань Держкомлісгоспу, з виконанням якого його співробітники поки що не справляються. У будь-якій європейській країні орган державного управління лісами регулярно публікує (зазвичай 2–3 мовами) докладну інформацію про стан справ у лісах і лісовому секторі, аналізує тенденції розвитку, прогнози, плани, проблеми. Чим розвиненіша країна, тим більше таких видань і тим вони різноманітніші. Публікація щорічних звітів про свою діяльність є невід'ємною частиною створення позитивного іміджу органів державного управління лісами, великих лісових або лісопромислових компаній, свідченням чесності та прозорості їхньої роботи. В Україні подібні матеріали, на жаль, практично не видаються.

«...навіть останнього десятиліття, коли через економічну кризу відбувалося падіння обсягів садіння лісу та прижилості культур, частка загиблих насаджень не перевищувала 5%...» «За останнє десятиліття загинуло й списано 79 тис. га лісових культур..., у т. ч. в лісовому фонді 48 тис. га, або 18%. Найбільше загинуло й списано культур в об'єднаннях Херсонліс — 72%, Миколаївліс — 63%, Харківліс — 55%, Запоріжжяліс — 52%, Донецькліс — 50%, Луганськліс — 48%».

М. Швець, В. Брежнєв. Шумлять ліси не на папері.

Дзеркало тижня, № 45, 17–23.10.01 р..

З наказу Держкомлісгоспу № 77 від 10.8.01 р.

Серйозною проблемою працівників системи Держкомлісгоспу є традиція «накопичення сміття в хаті», характерна для керівників радянської формації, які вважають, що правда — доля обраних. Прагнучи подати у вигідному світлі результати своєї роботи, виступаючи в пресі, багато працівників галузі оперують неповною, а іноді й спотвореною інформацією, замовчують недоліки та проблеми, що суцільно й поряд трапляються в реальному житті. Факти, що виносяться на суд широкої громадськості, ретельно фільтруються й разюче відрізняються від тих, якими оперують під час професійного розбору стану справ на колегіях і виробничих нарадах. Досвід багатьох країн і політичних діячів найвищого рівня свідчить про те, що подібний стиль роботи загрожує великими неприємностями.

Іншою проблемою того ж роду є келейність під час підготовки документів, що формують правове поле, в якому живуть і працюють десятки тисяч лісівників. Постійна планова робота з удосконалення законодавчої бази, що регулює лісові відносини, досі відсутня. Перегляд законів і підзаконних актів, що регулюють лісові відносини, зазвичай ініціюється ззовні й застає зненацька служби Держкомлісгоспу, відповідальні за законотворчість. Стратегічно важливі документи розробляються в умовах цейтноту, без жодної фінансової підтримки. Перед поданням до Верховної Ради чи Кабміну їхні проекти не тиражуються, не рецензуються й далі не обговорюються в межах колегії. Регіональні керівники, фахівці вищих навчальних закладів лісового профілю практично відсторонені від законотворчої роботи. Народжені «нашвидкуруч і на довгу муку» законопроекти містять масу атавізмів радянського часу, відвертих помилок і суперечностей, не в'яжуться з природоохоронним та іншим законодавством, що створює серйозні проблеми в практичній роботі, перешкоджає поступальному розвитку галузі.

Серйозні претензії слід висунути галузевій науці. За своєю природою вона покликана визначати стратегію розвитку галузі, забезпечувати безперервне вдосконалення законодавчої бази та господарського механізму, кваліфіковано й оперативно розв'язувати численні проблеми, з якими стикаються лісівники-практики в повсякденній роботі. Вчені-лісівники мають раніше за інших виявляти найважливіші проблеми, ініціативно звертати на них увагу керівництва, пропонувати варіанти розв'язання. Участь у полеміці з проблем лісового господарства, просвітницька робота, формування громадської думки — їхній прямий обов'язок. Насправді все не так, як є насправді. Замість того, щоб концентрувати наявні й, треба визнати, вельми обмежені сили на розв'язанні ключових проблем, галузева наука віддає перевагу займатися вздовж і впоперек об'їждженими темами, не привносячи в їх розв'язання нічого принципово нового, або ловить західний вітер, хапаючись за гучні, але нічого не дають практичному лісовому господарству, або нездійсненні за наявного фінансування теми. Унаслідок цього наука й практика дедалі більше віддаляються одна від одної. Практики вже не чекають нічого корисного від вчених, а останні дедалі менше розбираються в лісовому господарстві й нічого не вимагають від практиків. На моє переконання, розв'язання теоретичних питань, наприклад, пов'язаних з оцінкою біологічного різноманіття лісів, визначенням їхнього внеску в глобальний вуглецевий цикл, добором критеріїв сталого розвитку та сертифікації, можна відкласти або довірити академічній та університетській науці. Прикладні вчені-лісівники мають зайнятися розв'язанням невідкладних, практичних проблем, тоді їм буде що сказати і керівництву, і широкій громадськості. Вироблення плану дій, спрямованих на поліпшення іміджу українських лісівників, — завдання багатопланове й колегіальне. Роблячи свій внесок у його розв'язання, я пропоную подумати над доцільністю здійснення таких заходів:

1. Заходи, спрямовані на забезпечення фахівців і громадськості об'єктивною інформацією про ліси та лісове господарство країни

1.1. Створення друкарні при Укрдержлісопроекті, що спеціалізується на випуску необхідної галузі поліграфічної продукції.

1.2. Регулярна підготовка й видання брошур і буклетів на лісову тематику, у тому числі англійською та російською мовами.

1.3. Відродження на вищому професійному та поліграфічному рівні практики видання щорічних звітів про діяльність Держкомлісгоспу України.

1.4. Подальше розширення практики випуску друкованої продукції, що висвітлює стан і розвиток лісів та лісового господарства регіонів, областей і підприємств.

2. Заходи, спрямовані на розв'язання ключових проблем сучасного лісового господарства України.

2.1. Перегляд плану НДР і включення до нього тем, спрямованих на розв'язання ключових проблем сучасного лісового господарства. Наприклад, на мій погляд, глибокого вивчення потребують такі питання:

• Виявлення причин кризи лісового господарства карпатського регіону та розроблення заходів щодо її подолання;
• Розроблення стратегії й тактики боротьби з нелегальними рубками та іншими проявами тіньової економіки в лісовому секторі України;
• Вивчення причин незадовільного лісовідновлення та лісорозведення в південних і південно-східних областях України. Коригування стратегії лісовідновлення та лісорозведення в цьому регіоні;
• Аналіз результатів фінансово-господарської діяльності об'єднань і управлінь Держкомлісгоспу та підготовка пропозицій, спрямованих на зменшення їхньої залежності від бюджетного фінансування;
• Вивчення причин погіршення стану українських лісів і зниження якості деревини, що заготовляється. Розроблення комплексу заходів, спрямованих на виправлення ситуації тощо.

2.2. Залучення до розв'язання проблем лісового господарства провідних фахівців інших відомств і організацій, у тому числі й іноземних. Багатьох проблем і конфліктних ситуацій можна уникнути, якщо:

• систематично залучати до роботи над лісовими законами та нормативами фахівців суміжних спеціальностей, що представляють інші зацікавлені органи влади й установи;
• перейти, відповідно до чинного законодавства, до тендерної процедури розподілу коштів, що виділяються бюджетом на фундаментальну та прикладну лісову науку;
• спиратися в роботі на багатий досвід лісівників інших країн, що розв'язують або вже розв'язали подібні проблеми.

2.3. Регулярне відстеження процесів, що перебігають у суміжних із лісовим господарством видах діяльності: охорона природи та заповідна справа, лісова промисловість, водне господарство, торгівля тощо. Активна співпраця в розв'язанні проблем, що виникають.

2.4. Ініціювання процесу розроблення національної лісової політики України із залученням до роботи всіх зацікавлених організацій і широкої громадськості.

3. Заходи, спрямовані на зміцнення зв'язків із представниками ЗМІ та широкою громадськістю.

Спектр практичних дій, що належать до цієї групи, дуже широкий і добре відомий (пресрелізи, інтерв'ю, статті, брошури, фільми, сайти, інформативна та розумна наочна агітація, тематичні поїздки представників ЗМІ «в натуру», цільові кампанії, шкільні лісництва, дні лісу, адресна допомога тим, хто її потребує, тощо). За правильної організації роботи величезну роль у зміцненні зв'язків лісівників із громадськістю може відіграти Товариство лісівників України.

 WOODbusiness №2-3/2005
Михайло Попков, інженер лісового господарства, канд. с.-г. наук, Україна