Національні парки Нижньодніпров'я: перемога! Перша

Наразі тут створюються національні парки, але особливість нинішньої дійсності України така, що майбутнє цих парків перебуває під загрозою: кримінальний бізнес за підтримки корумпованих чиновників намагається приватизувати ці території. А тих, хто захищає природу своєї країни, переслідують: погрожують, фабрикують кримінальні справи, піддають ув'язненню.

Плавні та піски: єдність
“...Є на Землі місця приголомшливої, небаченої краси. У таких місцях ніби сама Природа розмовляє з людиною. Розмовляє своєю мовою: мовою тиші й вітру, заходів і сходів сонця, мовою птахів і звірів. Такі місця бувають дуже різними: іноді тут життя просто буяє, а іноді барви одноманітні й навіть суворі”.
Прочитавши ці слова, можна подумати, що йдеться про далеку й важкодоступну екзотику – про Амазонську сельву чи джунглі Борнео. Або, скажімо, про піски Аравії. Але річ у тім, що, виявляється, буяння зелені й жовтизну пісків можна побачити, не виїжджаючи з Європи. Більше того, є регіон, де ці зовсім різні типи ландшафтів перебувають поруч, іноді – на відстані кількох сотень метрів!
Цей регіон – наша з вами земля, Херсонська область. А плавні та піски в певному сенсі єдині: вони виникли лише тому, що в цьому місці протікала (і протікає) велика річка – Дніпро.
Усе дуже просто – ще кілька десятків тисяч років тому Дніпро (точніше, пра-Дніпро) протікав східніше. У цих місцях і відклалися піщані наноси: тут річка приносила пісок із півночі. Після того, як річка відступила, залишився вологий, удобрений мулом пісок. Тому тут і виникли найрізноманітніші ландшафти. Там, де води було багато, з'явилися листяні гаї та луки. А там, де вологи було менше, утворилася піщана степ. Ну а в найзволоженіших і в самих сухих місцях утворилися, відповідно, озера й... ділянки напівпустелі. Так і виник цей унікальний ландшафт, який у 19 столітті назвали Нижньодніпровськими або Олешківськими пісками чи Олешшям.
Тож, загалом-то і так: Нижньодніпровські піски – це «колишні плавні».

Історія і природа
За кілька тисяч років ця земля пережила багато. Пісками – вирубки листяних гаїв і випас багатотисячних отар. Плавнями – затоплення при будівництві Каховської ГЕС і забудова дачними масивами. Але, на щастя, унікальні екосистеми не зникли. Їх можна побачити на Казачелагерній піщаній арені, де збереглися 19 тис. га піщаної степу. І на арені Чолбаській: тут, крім піщаної степу, збереглися водно-болотні угіддя площею близько 1200 га. Це місце називають Буркутами – наша газета писала про це не раз. На те були свої причини: цей ландшафт унікальний – адже це не що інше, як збережена до наших днів ділянка стародавньої дельти Дніпра віком близько 30000 років!
І є поки що плавні Нижнього Дніпра: десятки тисяч гектарів озер, рукавів, очеретяних заростей, лісових смуг і гаїв.
Висновки фахівців однозначні: на сьогоднішній день Олешківські піски та плавні Нижнього Дніпра унікальні. Унікальні не лише в масштабах України, а й, щонайменше, Європи. Характерна деталь: «наші» плавні – це по-справжньому лісові» плавні: лісистість нижньодніпровських плавнів становить 14,5%! (Для порівняння: лісистість гирлової області Дунаю становить 7,5%, Дністра – 6,0%, Кубані –1,5%, Дону –2,0%). Ніде більше в Північному Причорномор'ї такої високої лісистості водно-болотних угідь немає.
Ну а що стосується пісків Нижнього Придніпров'я, то в Європі немає території, навіть віддалено їх нагадуючої. І це – наша земля. Нам є чим пишатися – і що берегти.

Дорога завдовжки в десятки років
Саме стільки потрібно для створення територій, що охороняються. Описати цей шлях в одній статті – нереально. Колись, можливо, про це буде написано книгу. Скажу лише, що, за підрахунками автора, зоологами та ботаніками було підготовлено десятки об'ємних науково-практичних розробок (зокрема кілька обґрунтувань), близько сотні службових документів, близько 400 науково-популярних і публіцистичних статей. Було проведено щонайменше 10 експедицій. З них 5 – від Каховки і до низов'їв Дніпра, на моторних човнах і туристичних байдарках. І по льоду – по ньому було виконано маршрути протяжністю в кілька сотень кілометрів. Так, імовірно, варто про все це написати книгу…

Що на сьогодні
Усі документи, які були витребувані (не стільки начальством, скільки самим життям і велінням совісті) від дослідників, ними вже давно підготовлені. Але ситуація така, що сьогодні, на жаль, створенню національних парків чиниться відчайдушний опір. Користуючись ситуацією, “влада імущі” з різних відомств і місцевого самоврядування не давали погоджень на створення національних парків Херсонщини.
Але минулого тижня всі необхідні документи зі створення національного парку «Олешківські піски» були все-таки підготовлені та надані президентові України. (Чого це коштувало – про це також окрема розмова). І 23 лютого Президент України Віктор Ющенко підписав Указ № 221/2010 про створення національного парку “Олешківські піски”. І хоча “спочивати на лаврах” явно не доведеться (адже нерідко навіть статус нацпарку не зупиняє тих, хто зазіхає на природу своєї ж країни), але це – Перемога. Довгоочікувана, вистраждана. Тих, хто брав участь у багаторічній боротьбі за збереження Буркут і Казачелагерної арени – і всіх, кому дорога природа України.
Що стосується національного парку Нижньодніпровський, то робота з цього об'єкта (підготовка необхідних документів) триває. І підписання указу про створення тут національного парку, про збереження цієї унікальної території – це вже буде завданням іншого президента України. Залишається лише побажати, щоб цим президентом був Віктор Янукович, і щоб він зробив це найближчим часом.
Побажаємо йому мудрості та державницького мислення. Бо президенти приходять і йдуть, а вічні цінності залишаються.

На фото: Пташеня орлана-білохвоста - мешканець плавнів