Чи легко “легеням Європи”? (Про болота Білорусі - "живі" і "не дуже" М.П.)

Болота належать до найзначніших екосистем планети, тому що виконують величезну кількість функцій. Однак упоратися з ними можуть тільки непорушені, “живі” болота.
 

Нам звично чути, що Білорусь — край лісів, озер і боліт. І справді, ще в середині минулого століття болота займали значну частину території нашої республіки — близько 14 відсотків. Після великомасштабної меліорації, що розгорнулася в 1960—80-ті роки, кількість природних водно-болотних екосистем скоротилася більш ніж удвічі. Сьогодні 6,4 відсотка території Білорусі вкрито торфовищами (середньосвітовий показник — 3,4 відсотка). Величезну кількість торфовищ — понад 54 відсотки — було осушено з метою видобутку торфу та розвитку сільського господарства.

Торф чи журавлина?

Використання осушених торфовищ у сільському господарстві вже не таке продуктивне, як раніше, і про це не втомлюються говорити фахівці. Безперечно, у перші роки показники сільськогосподарського виробництва різко зросли, те саме спостерігалося і при видобутку торфу для використання його як палива.
Однак останнім часом ситуація кардинально змінилася. І це підтверджується не голослівними заявами, а реальними підрахунками.
Нещодавно було переведено в грошовий еквівалент усі “болотні” послуги одного з республіканських заказників. До слова, під “послугами” розуміється очищення болотами води та повітря, полювання та рибальство, дари природи, рекреація, різні види туризму та багато іншого.
— Виявляється, послуги заказника “Званець”, площа якого становить близько 16 тисяч гектарів, щороку приносять місцевому населенню близько мільйона доларів, — наводить приклад керівник проєкту ПРООН і Глобального екологічного фонду “Створення умов для сталого функціонування системи охоронюваних водно-болотних угідь у Білоруському Поліссі” Олексій Артюшевський. — Якщо осушити цю територію і “перечерпати” на торф, то заказника не стане вже через три роки. Тож питань про економічну вигоду не виникає.
Ще один приклад. Продаж журавлини, зібраної на болоті Ельня, приносить місцевому населенню щорічний дохід у 5 мільйонів доларів. Уявити важко, який дохід усього комплексу послуг.

Допомагають дихати планеті?

Болота в усьому світі визнаються одними з найзначніших екосистем, тому що виконують величезну кількість функцій: газорегуляторну, кліматоутворювальну, біологічну, ресурсно-сировинну та багато інших. Однак повністю впоратися зі своєю “роботою” можуть тільки непорушені, “живі” болота.
— Природні болота контролюють вміст в атмосфері парникових газів — двоокису вуглецю (СО2), метану (СН4) і закису азоту (N2O), — розповідає болотознавець, ландшафтний еколог Аннет Тіле, яка приїхала до Білорусі для участі в проєкті з відновлення торфовищ. — У “живих” болотах відмерла біомаса не розкладається повністю. Приблизно одна десята її частина відкладається у вигляді торфу. Частина вуглецю, яку рослини отримали у вигляді вуглекислого газу й використали для побудови своєї тканини, зберігається в болоті назавжди. Виходить, що болото вилучає вуглекислий газ з атмосфери.
Якщо болото порушене, то утворення торфу зупиняється. У “сухому” болоті починається процес мінералізації торфу. Це означає, що при більшому доступі кисню до породи спостерігається його інтенсивний розклад і виділення СО2 в навколишнє середовище. Отже, осушене болото не знижує викиди парникових газів, а, навпаки, є їх джерелом.
Повноводне болото викидає в атмосферу метан. Однак ці обсяги значно нижчі за обсяги поглинання двоокису вуглецю, тому вплив на зміну клімату не суттєвий. Осушені болота метан не виділяють, але часто є сильним джерелом закису азоту, що утворюється внаслідок нітрифікації — процесу мікробіологічного перетворення амонійних солей на нітрати.
Крім того, вчені давно заговорили про те, що постійне використання торфу як у сільському господарстві, так і в енергетиці супроводжується величезними викидами вуглекислого газу в атмосферу. Це, без сумніву, суттєвий внесок у загальні викиди парникових газів у Білорусі. Осушення торф'яних ґрунтів призвело до регіональних змін клімату, особливо виразно це спостерігається на півдні Білорусі. Наприклад, після осушення торфовищ на цій території майже на градус знизилася температура в літні місяці (червень, липень), опадів теж стало менше, збільшилася кількість сильних заморозків і посух під час вегетаційного періоду.
Білорусь вважається “гарячою” точкою з викидів парникових газів із боліт поряд із країнами Центральної Європи, південно-східної Індонезії та півночі Америки. Проблема не була б проблемою, якби існувала тільки в нашій країні. Але вже сьогодні осушені болота в усьому світі є джерелом 10 відсотків вуглекислого газу.

Пустеля в центрі Європи

Осушені торфовища породили ще одну проблему — опустелювання територій. Крім вироблених торфовищ на Поліссі велика кількість торф'яних ґрунтів, де торф руйнується дуже швидко. Повністю він зруйнований уже на 223 тисячах гектарів сільськогосподарських земель, майже така сама територія зазнала деградації через видобуток палива.
Фактично в центрі Європи починає утворюватися антропогенна пустеля, оскільки процес руйнування торф'яного шару триває. І якщо сьогодні не спробувати призупинити ці антропогенні перетворення, найближчим часом вони відгукнуться дуже низькими врожаями та стрімким зубожінням біологічного різноманіття.

Оази життя

— Болота є місцем мешкання значної кількості рослин, птахів, ссавців, рептилій, амфібій, риб і безхребетних, — підкреслює начальник управління біологічного та ландшафтного різноманіття Міністерства природних ресурсів і охорони навколишнього середовища Республіки Білорусь Наталія Мінченко. — У водно-болотних угіддях нашої планети мешкає близько 20 тисяч видів риб, а це 40 відсотків світової фауни.
Особливе значення Білорусі полягає в тому, що на її території збереглися в природному стані найбільші в Європі відкриті низинні болота та сильно обводнені заплави рівнинних річок, що мають суттєве значення для збереження біорізноманіття та природної спадщини. Вони є важливим регіоном для відтворення 16 видів птахів, що мають несприятливий статус. Серед них — очеретянка прудка, підорлик великий, лелека чорний. Тут зростають рідкісні види флори (зозулині черевички, півники сибірські), понад 50 видів найцінніших лікарських рослин (валеріана, багно, подбіл). Не можна недооцінювати також значущість ягідних рослин — журавлини, брусниці, лохини, чорниці.
“Сухі” перетворення значно скоротили видове різноманіття. Наприклад, меліорація призвела до зникнення з території Білорусі 11 видів рослин, поставила під загрозу існування 33 видів рослин, внесених до Європейського червоного списку.
— Раніше в заплаві Прип'яті росла величезна кількість різних осок, верб, були навіть орхідеї. Тепер це всього-на-всього меліорований луг, на якому довгий час вирощували сільськогосподарські культури, — наводить приклад нещадного осушення Анет Тіле.

Осушувати не можна, заболочувати

Останніми роками в Білорусі ведеться активна робота із заболочування вироблених торфовищ. Нехай і не відразу, але поступово це дасть змогу внести певну лепту в процес скорочення викидів парникових газів. Зменшиться кількість пожеж, які щороку виникають на деградованих територіях і теж “підігрівають” атмосферу. Прогнозується, що внаслідок заболочування викиди парникових газів скоротяться в 10—12 разів.
До початку 2010 року в межах проєкту ПРООН і Глобального екологічного фонду “Ренатуралізація та стале управління торф'яними болотами для запобігання деградації земель, змін клімату та забезпечення збереження глобально значущого біологічного різноманіття” гідрологічний режим відновлено на 12 територіях загальною площею майже 26 тисяч гектарів. До кінця реалізації проєкту планується відновити ще три вироблені торф'яні родовища — Поплав Мох, Щербинський Мох і Жаденівський Мох.
— Практика реалізації проєкту показала, що повторне заболочування, можливо, один із найдешевших способів скорочення викидів СО2 в атмосферу, — розповідає співробітник з інформації проєктів ПРООН/ГЕФ Олексій Чистодарський. — Так, до початку повторного заболочування з кожного гектара проєктних територій викидалося приблизно 10—20 тонн вуглекислого газу. Сьогодні ж загальне скорочення викидів СО2 з відновлених боліт становить близько 280 тисяч тонн на рік. Примітно, що у 2008—2009 роках на заболочених територіях не було зареєстровано жодного великого загоряння торфу.
Крім того, вчені з Білорусі, Голландії та Німеччини приступили до розроблення методики вимірювань викидів болотних парникових газів. Для її створення у 2010 році в Білорусі будуть проведені вимірювання викидів парникових газів від різних типів боліт — природних, осушених і повторно заболочених. Такі вимірювання дадуть змогу точніше оцінити, наскільки скорочуються викиди парникових газів після заболочування раніше осушеної території.
— У СНД така практика не нова, — пояснює провідний науковий співробітник Науково-практичного центру з біоресурсів Олександр Козулін. — Наприклад, наша сусідка Росія давно веде такий облік. Але на відміну від сусідів ми працюємо за міжнародною методикою, визнаною в усьому світі. Точний облік скорочень викидів парникових газів — можливість для Білорусі продавати на добровільному ринку вільні квоти на викиди іншим країнам.
Складно сказати, як скоро запрацює “парниковий” ринковий механізм, однак екологічний фактор дедалі виразніше робить погоду в економічній сфері. І в нас є всі передумови робити гроші з “повітря”.

За 11 років участі в Рамсарській конвенції (Білорусь підписала цю “водно-болотну” конвенцію в 1999 році) 8 водно-болотних угідь отримали статус міжнародного значення та включені до Всесвітнього списку найцінніших водно-болотних угідь. До них належать заказники республіканського значення “Споровський”, “Середня Прип'ять”, “Званець”, “Ольманські болота”, “Освейський”, “Ельня”, “Котра” і “Простирь”. Підготовлені та направлені до секретаріату Рамсарської конвенції заявки на включення до міжнародного болотоохоронного списку ще двох територій — Березинського біосферного заповідника та Національного парку “Браславські озера”.