За живий ліс. Досвід залучення сірих сов у штучні гніздівлі в Харківській області

Залучення деяких видів на гніздування нерідко дає змогу збільшити їхню чисельність. Це саме ті дії, які може здійснити кожен для збереження птахів. Крім того, з'являється унікальна можливість проводити моніторинг популяції видів, що ведуть нічний спосіб життя. Досвід залучення сірих сов в Україні накопичено зовсім невеликий. Саме тому ми пропонуємо увазі цей матеріал.

Наприкінці 1970-х – на початку 1980-х років минулого століття студенти біологічного факультету Харківського університету організували на біологічній станції в с. Гайдари цілорічні спостереження. Займалися кільцюванням птахів; розвішували дуплянки та вивчали біологію різних видів мухоловок; виготовляли й встановлювали гніздівлі для сірої сови. До 1979 р. останніх було розвішено 55. Вони були різної конструкції – як дощані будиночки, так і видовбані з обрізків стовбурів колоди. Хоча на той час у нагірній діброві Гомільшанського лісового масиву ще було достатньо дерев із природними дуплами, гніздівлі заселялися совами досить успішно. Роботи із залучення сов та вивчення їхньої екології в той час вів Ігор Олексійович Присада.

Відтоді минуло понад 20 років. Гомільшанські ліси за минулі роки сильно змінилися. Практично зведено всі дуплисті дерева. Залишається молода діброва, де місць для гніздування сов практично немає. У результаті популяція сірої сови почала скорочуватися. Ми поставили собі за мету повернути совам втрачені місця гніздування.
Перші кроки в цьому напрямку були зроблені нами в 1999 р. в урочищі Полянська лісова дача. З колод із прогнилою серцевиною, залишених лісниками на місці санітарних рубок, ми виготовили 5 штучних гніздівель – прорубували льоток, прибивали дно і кришку і встановлювали цю споруду (вагою щонайменше 30 кг) у розвилку дерева. Як показали подальші спостереження, гніздівлі ці птахи використовували лише на денівки. Можливо, причина була в невдалому розміщенні гніздівель, а може, у невдалій конструкції.
Наступного року ми підійшли до справи серйозніше. За старими картами (люб'язно наданими випускником біологічного факультету Харківського університету Сергієм Петровичем Гащаком) протягом усієї зими шукали вцілілі гніздівлі – з 55 вдалося знайти 9, і 6 з них були все ще придатні до заселення совами! Одночасно ми добирали місця, придатні для встановлення нових гніздівель (неподалік від галявин і рідколісь − улюблених місць полювання сов), а також проводили обліки сов. Так була складена наша власна схема розміщення гніздівель (Влащенко та ін., 2001).
У 2001 році у виготовленні штучних гніздівель велику допомогу нам надало обласне об'єднання «Харківліс» і його головний лісничий Д.А. Овчаренко. Були виготовлені 55 дощаних гніздових ящиків за конструкцією, що нагадує шпаківню. Розміри гніздівель для сірих сов можуть сильно варіювати. Висота від 35−40 до 80−90 см, внутрішній розмір дна − 30 на 30 см, іноді більше. Діаметр льотка − від 12−14 до 20 см (Грищенко, 1997). Необхідно пам'ятати, що сови самостійно гнізд не будують, тому як підстилку в ящиках ми насипали тирсу або сухе листя.
Усе літо ми обробляли гніздівлі − зміцнювали бляшаними скріпками, просочували зовні сумішшю солярки та смоли − для довговічності, додатково прошивали дротом.
Настала осінь. У сірої сови почався період розселення молодих і утворення пар. Потрібно було поспішати, щоб до зими були розвішені всі совники і навесні ми змогли отримати перші результати нашої роботи. Розпочався найважчий етап − власне розвішування гніздівель. За браком придатного транспорту гніздові ящики розносилися лісом «вручну» − на власних плечах. Після десяти кілометрів по пересіченому рельєфу з парою ящиків за плечима (близько 20 кг) залізти на дерево, майже позбавлене сучків, на 10-метрову висоту без драбини, а потім ще й затягти туди й закріпити 10-кілограмовий гніздовий ящик − заняття не з легких. Траплялося, гніздівля зривалася й летіла вниз, і все доводилося робити заново. За день встановлювалося в середньому по 5 штук; принагідно на кожну гніздівлю заповнювалася анкета з географічними координатами (визначалися за допомогою GPS-навігатора) та описом рослинних умов.
По ходу справи виникали нові ідеї, удосконалювалася техніка розвішування. Так з'явилася оригінальна конструкція мотузяної драбини, спосіб транспортування гніздівель, техніка страхування під час роботи на висоті.

Роботи із залучення сов профінансувало посольство Королівства Нідерландів в Україні. Хочеться сказати окреме спасибі за активну участь у підготовці та розвішуванні гніздівель Павлу Влащенку, Антону Марющенку, Сергію Черних, Роману Красовському, Геннадію Леонідовичу Гончарову.
За результатами перевірок у 2002 році (у березні, травні, липні, жовтні, листопаді) виявилося, що 10 совників, вивішених у лютому, протягом гніздового сезону совами не використовувалися. Під час перевірки в березні 2002 року сови або ознаки їхньої присутності (погадки, пір'я) відмічені в 16 совниках, причому в 3-х із них зареєстровано гніздування. Заселення гніздівель тривало протягом року, і до середини лютого 2003 р. сови або сліди їхньої присутності були відмічені в 24 совниках. Було виявлено тяжіння сов до відкритих просторів: галявин, вирубок або узлісь. Так, 20 використовуваних совників перебували в межах 300 м від відкритих просторів, і лише 4 були розташовані на більшій відстані. Найохочіше заселялися гніздівлі, що перебувають на відстані 15−30 м від узлісь: 80 % (n=5) гніздових ящиків, установлених у цьому інтервалі, виявилися заселеними. Заселюваність же гніздівель, які перебували безпосередньо на узліссях і на відстані понад 30 м від краю лісу, була меншою – 50 % (n= 28). Залежності показника заселюваності від орієнтації льотка за сторонами світу і від висоти розміщення гніздівель не виявлено. Розміщення гніздівель залежно від ландшафтних характеристик території виглядало таким чином: на плакорних місцевостях лісостепового вододільного ландшафту було встановлено 30 гніздівель (заселено 11); в урочищах залісених схилів балок полого-хвилястої місцевості лісостепового вододільного ландшафту встановлено 10 і заселено 5 гніздівель; в урочищах плоских днищ балок того самого типу місцевості встановлено 5 і заселено 3 гніздівлі. В урочищах крутих схилів у схиловій місцевості степового долинного ландшафту правого берега р. Сіверський Донець встановлено 8 гніздівель, з яких заселено 5 (Яцюк, Біатов, 2003). Нині моніторинг популяції сірої сови веде співробітник національного парку «Гомільшанські ліси» Є.О. Яцюк.
Література

Влащенко А., Біатов А., Яцюк Є. «Сова-2000». Продовження акції // Птах. − 2001. − №4.

Грищенко В.М. Біотехнічні заходи з охорони рідкісних видів птахів. − Чернівці, 1997. − 143 с.

Яцюк Є. О., Біатов А. П. Залучення сірої сови (Strix aluco L.) у штучні гніздівлі в Харківській області: попередні результати проєкту «Ark for owls» // Птахи басейну Сіверського Дінця: Мат. 7−10 нарад. “Вивчення та охорона хижих птахів Сіверського Дінця”. − Харків, 2003. − Вип. 8. − С. 110–112.