За живий ліс. Штучні гніздівлі для гоголя

Звичайний гоголь колись був широко поширений на території рівнинної частини України. Нині ця гарна качка трапляється рідко й занесена до Червоної книги. Основна причина зменшення чисельності – діяльність людини. Лісники можуть дієво допомогти у відновленні чисельності цього виду, хоча б із почуття солідарності, - адже гоголь найлісовіша з усіх нирцевих качок… М.П.

Звичайний гоголь (лат. Bucephala clangula – Буцефал –кінь Александра Македонського) — птах родини качкових, нирцева качка середньої величини. Гніздовий ареал охоплює всю зону поширення хвойних лісів у північній півкулі. В Україні ще на початку минулого століття гоголь був звичайним видом, поширеним по берегах заток у пониззі Дніпра та берегах лісових озер на Поліссі. Гніздиться в дуплах. Затоплення значних територій, вирубка старих дуплистих дерев і посилене антропогенне навантаження на прибережні зони водойм, - основні причини різкого зменшення чисельності цього виду. Згідно з Червоною книгою України нині кілька десятків пар гніздяться на Волині та Рівненщині, окремі пари - в заплавах середнього й нижнього Дніпра. Значно більше особин (до 5 тисяч) зимують на чорноморському узбережжі України – це білоруські та російські гоголі. Однак і їх з кожним роком стає дедалі менше, - віддають перевагу «курортам» інших країн. Загалом картина сумна… Якщо справа піде так і далі, то українські гоголі залишаться лише в зоопарках. А шкода. Рано навесні я кілька разів спостерігав гоголів на затоках Прип'яті в Зоні відчуження ЧАЕС (завжди парами), але не впевнений у тому, що цей вид там гніздиться. Можу сказати одне, ця незвичайно гарна та «пронизлива» /іншого слова не доберу – ті, хто чув свистяче-скрегітливий звук у виконанні цієї качки, - зрозуміють/ є прикрасою нашої Природи.

Як і в більшості нирцевих качок, основу раціону гоголя становить їжа тваринного походження, що добувається з дна водойм: личинки, молюски, іноді мальки, пуголовки й дрібна риба. Гоголь пірнає на глибину до 2 метрів і запливає під водою до 10 метрів. В осінній період у раціоні вимушено збільшується частка рослинних кормів – цибулин і бульб прибережних рослин. Птах віддає перевагу оселятися по берегах досить великих і не дуже глибоких лісових озер та інших водойм з тихою течією. Лісові береги водосховищ, ставків-охолоджувачів, лісових озер, заток і стариць річок, - ідеальні місця для гніздівель гоголя. Таких місць на території лісового фонду України багато. Основна причина того, що вони не заселені, у відсутності "квартир" для гніздування.

Дупла для гніздування гоголь знаходить у перестійному, природному, листяному лісі з великою кількістю всихаючих і пошкоджених дерев, що дають кормову базу великим дятлам, насамперед жовні, які й готують «житло» для гоголів. Таких місць в Україні залишилося дуже мало, - як наслідок мало й гоголя.

Автори Червоної Книги України(2009) для порятунку гоголя пропонують «у місцях гніздування в Рівненській та Волинській обл. … створити заказники загально-державного значення». Не думаю, що це ефективний шлях охорони та відновлення виду. Багато природоохоронних структур (заповідники, лісові підприємства, мисливські господарства) і фахівці різних країн накопичили значний досвід залучення гоголя в штучні гніздівлі. Цей досвід слугує доказом того, що обраний Україною шлях пасивної охорони природи взагалі, і окремих видів, зокрема, що зводиться до  збільшення горезвісного «відсотка заповідності» - глухий кут. Є значно ефективніший і універсальніший метод відновлення популяцій птахів, придатний і для гоголя. Хочеш зберегти й відновити рідкісний вид птахів - забезпеч умови для гніздування і зовсім не обов'язково на територіях, названих «природно-заповідними».

Нижче, у лапках, я наводжу витяги з різних інтернет-публікацій з питання залучення гоголя в штучні гніздівлі. Вони зібрані в різний час і відредаговані з тим, щоб уникнути повторів. Це зовсім не посібник до дії: цього року зі створенням гніздівель для гоголя ми вже запізнилися. Але ж ми ще сподіваємося пожити й попрацювати?!

«Штучні дуплянки для гоголів дають змогу в багато разів збільшити чисельність дичини, яка не гніздиться на багатьох водоймах лише через відсутність дупел.

Гоголі, як і більшість інших нирцевих качок, добре приживаються тільки на великих водоймах із широкими відкритими плесами. Там, де розводяться гоголі, зовсім неприпустима ловля риби сітками, оскільки птахи, що загніздилися, як правило, гинуть у сітках.

Штучні гнізда типу шпаківні або дуплянки роблять заввишки близько 60 см із внутрішнім діаметром 20—25 см, з круглим льотком (судячи з фото льоток може бути як круглим, так і квадратним)  близько 10 см. Стінки дуплянки мають бути товстими, не менше 20 мм і нестругані зсередини, щоб птахам (особливо каченятам) було легше вибиратися назовні. З цією самою метою штучні гнізда розвішують із легким нахилом уперед. Кришка робиться знімною. Усередину насипаються тирса з не смолистих порід дерева шаром близько 10 см.

Дуплянки розвішують до початку весняного прольоту. Обов'язкова умова розвішування штучних гнізд - видимість їх із води. Тоді качка їх швидше виявить і займе. Льоток при розвішуванні обертають у бік водойми, краще не проти панівних вітрів, хоча проти нашої центральної садиби щороку гоголиха благополучно виводить каченят у дуплянці з льотком на північ, що висить на самотньому сухому дереві. Повз гніздо часто ходять човни, навіть моторні, і качка на них не звертає уваги.

Гоголиха ― качка вживчива. Бійок через гніздову ділянку ми не спостерігали, бувають часто зайняті гнізда, що перебувають одне від одного на відстані одного метра. Відомі випадки, коли дві качки роблять кладку в одне гніздо, навіть обидві намагаються одночасно висиджувати, але зазвичай така затія закінчується невдачею. Щоб таких випадків не було, рекомендується збільшити кількість добротних штучних гнізд, забезпечити ними всіх охочих.
При розвішуванні гоголятників передня стінка (з льотком) має бути трохи нахиленою вперед або прямою. Нехтування цим правилом призведе до того, що в льоток може потрапити дощова вода, намочити гніздо, і качка покине кладку або виведені каченята не зможуть вибратися з гнізда й загинуть у ньому.

Для успішної роботи із залучення на гніздування гоголя потрібно налагодити суворий облік усіх явищ, що так чи інакше впливають на результати. Зараз ми позначаємо постійними номерами всі наявні та виставлені гоголятники й складаємо своєрідну «інвентаризаційну відомість» їх. У ній відзначається урочище, час установки гнізда, відстань до урізу води, висота розвішування, напрямок льотка, результат. Акуратне заповнення такої відомості протягом кількох років дасть відповіді на багато питань, допоможе значно поліпшити умови для залучення на гніздування цього виду качки. Цю роботу слід починати одразу, з розвішування перших штучних гнізд.

Якщо в перші повоєнні роки гоголь майже був відсутній, то нині в окремих місцях він стає досить чисельним. Умови для ще більшого зростання його чисельності поки що далеко не вичерпані. Кормова база достатня. За будь-якого рівня води завжди залишаються величезні площі мілководь, де гоголь знаходить для себе корм.

Слід сказати кілька слів про догляд за встановленими гоголятниками, оскільки це все може відбитися на зайнятості гнізд. Передбачається, що всі вони встановлені добротно й правильно. У червні ― липні слід перевірити й відзначити їх заселення. Проводити це бажано, коли качка вилетить із гнізда. Пам'ятати, що хоча гоголиха й звикла до близького сусідства людини, настирливе занепокоєння її в період висиджування може призвести до того, що вона покине кладку.

У вересні потрібно провести перевірку всіх гоголятників, видалити з них залишені «болтуни», покинуті кладки, іноді й усю траву та пух гнізда, оскільки в них часто заводяться паразити (пухоїди), які турбують качку під час висиджування. У гнізді залишають лише тирсу та деревну труху. Усі вади дуплянки {щілини, тріщини тощо) ліквідуються ― ремонтуються, зафарбовуються. Розвішування нових дуплянок виконують теж у цей час, у всякому разі, до льодоставу та снігового покриву, які ускладнюють доставку гоголятників до місця розвішування.

Приблизно в березні слід провести хоча б побіжну ревізію всіх гоголятників для виявлення й усунення недоліків, що виникли протягом зими. Ця робота має бути проведена до прильоту перших гоголів до місць гніздування. Слід пам'ятати, що прилітають вони рано, у числі перших птахів, часто, коли ще водойми вкриті льодом і лише в окремих місцях з'являться закраїни. Принагідно зазначимо, що гоголятники, розташовані поблизу таких перших закраїн, качки займають краще.

Звичайно гоголина квартира є не звичайною квартирою, а «пологовим будинком», тому й робити її потрібно з добротних матеріалів. Найкращим матеріалом є сухий тес завтовшки 2,5 см (дюймовий). Неприпустимі щілини, діри від випалих сучків, тріщини. Усілякі щілини створюють протяги, і качка таке гніздо займати не стане. Якщо й займе, то вода, що потрапила крізь щілину, намочить гніздо, і гоголиха змушена буде покинути кладку. Усі тріщини й діри, а також щілини стику, якщо стінка зроблена з двох дощок, закладаються ззовні планками.

Недбалість при виготовленні гоголятників у гніздовий період обертається незайнятими дуплянками, покинутими або загиблими кладками. Жодної вичурності зовнішнього боку гоголятника не потрібно, оскільки користі від неї жодної, а шкода може бути величезна. Зовнішній бік стінок можна вистругати й пофарбувати темною олійною фарбою. Це подовжує термін служби дуплянок майже вдвічі. Отже, витрати на фарбування гнізда ніби створюють ще одне нове гніздо, влаштування й розвішування якого обходяться, безумовно, дорожче за фарбування. Раніше гоголятники ми не фарбували (з метою економії), але зараз, урахувавши досвід Дарвінського заповідника, почали фарбувати.

Кришку гоголятника, яка виступає з трьох боків за стінки ящика приблизно на 1-2 см, ми прибиваємо наглухо, що, звичайно, ускладнює щорічне очищення гнізд. У заповіднику її роблять на двох петлях (шкіряних, парусинових тощо), а з боків фіксують одним-двома цвяхами, забитими в торець бічної дошки.

Кріпляться гоголятники зазвичай до стовбура дерева цвяхами через дві планки, прибиті до задньої стінки гнізда, або петлі з листового заліза. У всякому разі, кріплення має забезпечити нерухомість дуплянки. Гніздо, що розгойдується вітром, гоголиха займати не буде. На заселення гоголями штучних гнізд впливає й місце їх розвішування. Найзручнішим для цього є великостовбурний ліс по берегу водойми. Найпридатнішими видами дерев є листяні― осика, береза, верба, дуб та ін. Небажане розвішування на ялинах, хоча деякі фахівці це заперечують.

Товщина дерева бажана побільше, щоб дуплянка приховувалася стовбуром, а не виступала по його боках. Тому розвішування дуплянок на жердинах небажане. Адже жердина під дією вітру розгойдуватиметься, що негативно позначиться на благополуччі гнізда.

Рекомендовані А. Брапшим металеві або залізобетонні стовпи для розвішування гоголятника, на наш погляд, непридатні. По-перше, вони різко виділятимуться на тлі стовпа (жердини), по-друге, важка доставка їх в угіддя, по-третє, вони дорогі. Масове встановлення штучних гнізд (кілька сотень) на металевих стовпах не під силу жодному спортивному мисливському господарству, а йому й потрібна саме масовість, а не досліди з окремими гніздами. Крім того, не слід забувати, що гоголь - качка лісових водойм, сумнівно, щоб вона займала навіть добротні дуплянки, розвішані в степу на стовпах.

Для захисту гоголятників від наземних хижаків фахівці рекомендують зміцнювати конусом навколо стовбура дерева (стовпа, жердини) пояски з оцинкованого заліза завширшки до 30 см. Можливо, це й потрібно для невеликої кількості гнізд у заповідних місцях. В умовах спортивного господарства витратити для цих цілей 300―500 листів оцинкованого заліза ― дороге задоволення і майже неможливе в сенсі отримання. Від найшкідливіших (пернатих) хижаків захистити формою та розмірами гнізда можливо, а від наземних поки що нічим, та й хижаків таких не так багато. У крайньому разі можливе створення нижче гнізда щитка з колючого дроту.

Гоголятники бажано розвішувати на висоті 3 - 4 м від землі, на деревах, розташованих від урізу води до 5―10 м. Можна розвішувати їх і далі від водойми, гоголиха може їх зайняти, але слід пам'ятати, що шлях до води доведеться долати одноденним каченятам, на яких можуть полювати і наземні, і особливо пернаті хижаки (сороки, сірі ворони).

Розвішування дуплянок на рівні людського зросту (нижче 3 м) у доступних угіддях, якими є мисливські угіддя господарства, в абсолютній більшості прирікає їх на загибель. Занадто багато «цікавих» опиняється біля гнізда, навіть якщо вони й не мають наміру їх знищити.

http://sk.kg/

«Дуже ефективне влаштування штучних гнізд для качки гоголя. Гоголі особливо охоче заселяють лісові озера з досить великими, іноді глибокими плесами, річкові стариці, береги річок з повільною течією Головним лімітуючим фактором для заселення таких водойм цими качками — дуплогніздниками є обмежена кількість місць для влаштування гнізд Зразки штучних гніздівель для них показані на малюнку. Ці гнізда встановлюються на деревах, краще листяних порід і досить високовікових (щоб не гойдалися під вітром). Чим ближче дуплянка перебуває до води, тим краще Зазвичай достатньо, щоб вона при цьому розташовувалася на висоті 2,5-3 м. Чим далі дерево від водойми, тим вище кріпляться гнізда (на відстані 100-150 м від берега — на висоті до 10 м). Гніздівлі для гоголів потрібно вивішувати так, щоб вони були добре помітні з води. Якщо їх закривають гілки, то останні необхідно зрубати. Гоголятники краще розвішувати по 5-10 штук у безпосередній близькості одне від одного — у 3-10 метрах.

Виготовляють гоголятники із сухого теса завтовшки 2,5-3,0 см. Одну сторону тесини (зовнішню) стругають, внутрішня залишається нестругана. При складанні ящика тесини щільно підганяють одна до одної, щоб у ньому не було щілин. Якщо такі залишаються, то їх слід проконопатити. Зовні ящик фарбується темною фарбою (зеленою, коричневою) На дереві гоголятник кріплять за допомогою жерстяних смуг або дроту з невеликим нахилом льотка в бік землі, щоб каченятам було легше залишити гніздо. Як підстилку краще використовувати сухий торф, тирсу не смолистих деревних порід, втім, як і в інших типах штучних гнізд для водоплавної дичини.

Влаштування штучних гніздівель для качок показує себе вельми ефективним біотехнічним заходом протягом десятків років у багатьох мисливських господарствах ВМТ — Сладколиманському, Копанському, Кірсанівському, Манцькому та інших Військово-мисливського товариства СКВО Досвід установлення гоголятників дав хороші результати в Старо-Торопському, Шитовському, Костеревському та деяких інших господарствах ВМТ центральної смуги Росії.

Я. Мішин

http://fishvillage.ru/experience/duck.php

«Гніздиться парами, починаючи з квітня або травня.[5] Гніздо влаштовує в дуплах дерев на висоті до 15 м над землею, як правило, неподалік від води. Використовує природні порожнини в стовбурах осики, ялини, дуба[14], сосни й рідше берези[13], охоче займає старі гнізда жовни та штучні дуплянки, підвішені на деревах і жердинах.[7] Віддає перевагу окремо стоячим деревам з відкритим простором навколо, ніж щільному деревостану.[15] У рідкісних випадках оселяється на землі, де займає нори зайців[9], порожнини пнів або ховає гніздо між корінням дерев або штабелями колод.[7] Якщо дозволяють умови та відсутній фактор занепокоєння з боку людини, то гніздиться в населених пунктах біля житла або вздовж доріг. Нерідко одне й те саме гніздо використовується десятиліттями, зокрема протягом кількох років поспіль однією й тією самою самицею. Територія навколо гнізда не охороняється, однак кожна пара має свою відокремлену ділянку акваторії.[9] Підстилка — деревна труха, в якій самиця видавлює неглибокий лоток, а також пух, який качка вищипує зі своїх грудей і додає в гніздо після кладки перших яєць.[16]»

Вікіпедія

«На залісених узбережжях водойм, де дерева підступають безпосередньо до води, слід проводити залучення тих видів качок, для яких ці стації будуть найбільш прийнятні, а саме качок-дуплогніздників. З них найбільшої уваги заслуговує гоголь.

Для залучення гоголів на гніздування найпридатніші водойми, розташовані в лісовій смузі й такі, що слугують місцем природного гніздування гоголів. Висока ефективність штучних гніздівель для гоголів (гоголятників) може бути досягнута лише за правильного вибору місць для їх установки. З них найкращими мають вважатися ті ділянки водойми, на яких навесні з'являються перші ополонки. Гоголі прилітають дуже рано, з появою перших ополонок на річках. Валовий проліт їх триває короткий час, що збігається з періодом льодоходу. У цей час озера ще скуті льодом. Наявність штучних гніздівель біля очищених від льоду плесів має вирішальне значення для швидкого заселення їх гоголями. Тому на початку робіт із залучення гоголів на гніздування слід використовувати залісені узбережжя в безпосередній близькості від річкової системи. Надалі гоголі поступово розселятимуться і по далеких водоймах. Гоголятники встановлюються на деревах, які мають бути розташовані якомога ближче до води. Відстань між гніздівлями може бути різною. У Дарвінському заповіднику в деяких місцях вона не перевищує 5—15 метрів.

Залежно від місцевості гоголятники встановлюються на різній висоті. У води, або на невеликій відстані від неї, їх найзручніше розвішувати на висоті 3—5 м. При встановленні гоголятників на затоплених деревах, що трапляються на нових водосховищах, висота їх розташування значення не має. На дереві гоголятники встановлюються льотком у бік плеса водойми й не повинні загороджуватися гілками.

Створення штучних гніздівель розширює гніздову базу водоплавної дичини та забезпечує кращу збереженість кладок від розорення хижаками. Досліди Дарвінського заповідника показали, що спорудження штучних гнізд може слугувати дієвим заходом, що збільшує чисельність водоплавної дичини в мисливських господарствах."

Насамперед це стосується мисливських господарств, розташованих на нових обширних водосховищах, багатих на корми, але бідних на гніздові умови для цих птахів.»

адреса публікації не збереглася