За живий ліс. Міжнародний досвід відновлення популяції рисі

За оцінками фахівців, які підготували нове видання Червоної книги, в Україні мешкає близько 500 рисей , - 350-400 у Карпатах, 80-90 на Поліссі. Її чисельність  у нашій країні явно зростає. Оцінюючи цей факт, слід враховувати те, що йдеться про дві різні популяції, - Карпатську та Балтійську, над відновленням яких уже давно працюють країни ЄС. Ми користуємося плодами їхньої праці, мало що роблячи самостійно… М.П.

Євроазійська рись (Lynx lynx) була широко поширена на всій лісовій території України. Нині цей вид дуже рідкісний. Його існування в нашій країні забезпечує неофіційний (природний) імпорт особин з території Румунії (карпатська популяція), Польщі та Білорусі (балтійська популяція). Стан популяції карпатської рисі не викликає особливої тривоги, - ефективної охорони територій ПЗФ цілком достатньо для значного збільшення її чисельності. Балтійська (поліська) популяція перебуває в значно гіршому стані. Створюється враження, що здебільшого вона представлена молодими тваринами, які мігрують у пошуках місць, зручних для постійного мешкання. Їхні сліди регулярно фіксують у зимовий період на території Житомирської, Чернігівської, Волинської, Київської, Рівненської областей, але повідомлень про постійне мешкання та виведення потомства дуже мало. Причини в підвищених вимогах рисі до умов проживання (це типово територіальний вид, мисливські угіддя якого займають площу, співмірну з площею кількох лісництв – 15-20 тис.га) і низькій чисельності видів, що становлять основу кормової бази рисі, - насамперед, зайців і косуль.

Тим не менш, можливості для збільшення чисельності рисі на Поліссі далеко не вичерпані. Про це однозначно свідчить досвід Естонії, де рись уже давно є звичайним видом, чисельність якого регулюють шляхом щорічного відстрілу. Ми повідомляли, що за два останні сезони там офіційно добули 330 рисей, за норми відстрілу близько 400 особин. Аналогічна ситуація в Латвії. Чисельність рисі тут за останнє 10-річчя подвоїлася, у зв'язку з чим було дозволено полювання на цю «червонокнижну» тварину: у 2008 році дозволено відстрілити 86, а в 2009 вже 117 представників цього виду … У деяких регіонах Білорусі чисельність рисей також перевищила норму. Наприклад, на території Россонського лісомисливського господарства, що займає площу 60 тис.га за обліком 2009 року налічувалося 40 рисей (усього в області 150, у країні близько 400), які почали завдавати суттєвої шкоди господарству: знизилася чисельність популяцій зайця-біляка та глухаря. Лісгоспу було дано дозвіл на відстріл 10 самців.

У 2009 році експедиція фахівців зоологів виявила сліди рисі у двох віддалених одна від одної частинах української частини Зони відчуження ЧАЕС. За попередньою оцінкою фахівців, у Зоні мешкає 18 тварин. Безумовно, це іммігранти з «білоруської» території Зони, - Поліського радіоекологічного заповідника, де мешкає близько 40 рисей. Білоруські вчені встановили, що покинуті села зони відчуження використовуються рисями для виведення потомства. Близько 40% усіх зустрічей з рисями зафіксовано в покинутих населених пунктах, на території яких завжди висока чисельність мишей, зайців, косуль та інших тварин. Понад половину зустрічей з рисями зафіксовано в лісових угіддях, переважно в стиглих соснових лісах. Досвід перелічених країн доводить, що рись досить спокійно ставиться до сусідства з людиною і чудово розмножується в умовах, дуже схожих на українське Полісся. Треба просто ефективно боротися з браконьєрством і стежити за чисельністю основних конкурентів рисі, - вовків і лисиць.

Далеко не в усіх країнах становище з популяцією рисі таке благополучне, як в Естонії, Латвії та деяких регіонах Білорусі. Наприклад, у Литві та Польщі (балтійська популяція), так само як в Альпах і на Балканах рисей мало. У зв'язку з цим тут реалізуються масштабні проєкти, спрямовані на збільшення її чисельності. У багатьох із них активну участь беруть лісівники.

У Польщі мешкає всього 200 рисей, що вважається недостатнім. Особливо тривожна ситуація на сході, де мешкає всього 60 тварин. Проєкт відновлення рисі реалізується під егідою WWF. Його основною метою є відновлення популяції рисі в тих регіонах, де вони мешкали природно в осяжному минулому, зокрема, в Мазурських лісах. Польські фахівці виділяють дві причини падіння чисельності виду: відсутність місць існування, придатних для розмноження, і нестача кормів. Для мешкання рисі потрібні досить великі за площею лісові масиви, багаті на дичину. Населені пункти, поля й дороги заважають вільному пересуванню рисі в пошуках придатних місць існування. WWF працює над створенням карти міграційних коридорів, що пов'язують придатні для рисі місця існування(1), пошуком місць, ідеальних для її мешкання, які використовуватимуться для досліджень і розселення (2), а також над вирішенням проблеми «рись і дороги»(3). Загалом несприятлива ситуація ускладнюється через відсутність достатньої кількості їжі. У Польщі основна здобич рисі, - копитні, чисельність яких недостатня, оскільки значна кількість особин регулярно відстрілюється. В умовах нестачі м'яса в рисей пропадає молоко, у зв'язку з чим недоїдаючі кошенята часто хворіють і помирають. WWF хоче змінити цю драматичну ситуацію та переконати мисливців, обмежити відстріл копитних у місцях постійного й потенційного мешкання рисі.

Для відновлення чисельності використовують спеціальний метод реінтродукції «Народжені бути вільними» ("Born To Be Free"), суть якого в тому, що народжені в неволі кошенята з перших днів життя звикають до дикої природи, залишаючись при цьому в контакті з матір'ю до повного звільнення. Рисенята народжуються у великих вольєрах, збудованих у найважкодоступніших ділянках лісу. У стінках вольєра є отвори, через які кошенята можуть вільно виходити й повертатися, однак надто малі для дорослої рисі.
Молоді рисі перебувають у постійному контакті з матір'ю: у перші кілька місяців можуть вільно входити у вольєр і виходити з нього, а потім, коли отвори стануть малі й для них, перебувати в околицях вольєра. Контакти з людиною зведено до мінімуму, тому народжені в неволі рисі швидко звикають до свободи й стають дикими.

Роботи з відновлення рисі лісівники Мозирської регіональної дирекції ведуть уже четвертий рік. При цьому намагаються використовувати як плідників рисей з різних країн, з тим, щоб уникнути близькоспорідненого схрещування й забезпечити стійкість відтворюваної популяції. Поки що справи йдуть успішно, - близько 10 народжених в неволі рисей адаптовані до життя в дикій природі й зараз живуть цілком вільними.
Треба сказати, що досвід польських лісівників слід вважати новаторським. Спроби випуску рисей, які народилися в зоопарках, у природу проводилися й раніше: спочатку в 70-80-ті роки в СРСР і Америці, потім у Польщі та Німеччині. У третьому тисячолітті до цих робіт приєдналися вчені й лісівники Франції, Швейцарії та Литви. Однак завжди вважалося, що випускати треба досить дорослих тварин, - 2-5 років, які пройшли адаптацію в просторому вольєрі. Вважалося, що особини молодші за 2 роки мають мало шансів вижити й дати потомство. Досвід, отриманий при реалізації проєкту в Швейцарії, показав, що з 10 випущених рисенят дорослими (статевозрілими) стають лише 2-3, і це за статистикою країни, де полювання на рись заборонено. Серед рисей старших за 2 роки виживаність значно підвищується. Фахівці пояснюють це тим, що до 18 місяців у рисей молочні зуби змінюються постійними, а також тим, що вони досягають ваги 15 кг, необхідної для успішного полювання на косулю, - що становить основу раціону рисей у багатьох європейських країнах. Приблизно такі самі результати отримано й в інших країнах. Навіть дикі рисі, відловлені й переселені в інші регіони, зазнають величезного стресу. На незнайомій території їхня здатність добувати їжу та уникати ризику різко падає. У зв'язку з цим рисі гинуть від голоду, рук браконьєрів, на дорогах, через хвороби…

Метод , використаний у Польщі, позбавлений перелічених недоліків: по-перше,  рисенята взагалі  не обмежуються в пересуванні; по-друге, вони не змінюють «малу батьківщину» протягом усього життя; по-третє, з раннього дитинства  набувають навичок полювання на дрібних тварин і птахів.

За матеріалами різних джерел. Фото переважно з сайту LP (Державні ліси Польщі)