"Вовк стрибнув зверху на олену і хотів перекусити їй горло. Добре, що мені під руку попався сокира..." - згадує 80-річна мешканка Сумської області Ганна Бабич, якій вдалося вирвати з пастки зстрашеного звіра свою сестру

Після нападу хижака дві літні жінки, видершись на погріб, добу кликали на допомогу

Виявляється, перед тим як напасти на старенької, хижак кілька годин спокійно бродив сільськими вулицями, абсолютно не лякаючись ні людей, які працювали у дворах, ні собак. Проте, відчувши запах крові, звір показився і ще майже добу тероризував мешканців сусіднього села, поки його, нарешті, не застрелили мисливці.
"Вовк біснувався внизу: вив, ричав, гриз дерева"

Хутір Савойський у Конотопському районі (Сумська область) розташований віддалік від людних трас і жвавих сіл. Дістатися до нього можна лише пішки або на підводі - жодна машина не проїде такими дорогами. Будиночок двох сестер Ганни та Олени Бабич розташований на околиці, майже біля самого лісу. Проте боротися з скаженим звіром бабусям, які переступили дев’ятий десяток, довелося вперше...

О котрій годині вовк з’явився на їхньому хуторі, Ганна Яківна не може пригадати досі.

- Навіть не знаю, коли він забрів до нас у двір, - розповідала журналістам вісімдесятирічна бабуся. - Пам’ятаю, що Альона (сестра. - Авт.) пішла до погреба. Тільки вона зібралася залізти туди, як їй зверху на спину стрибнув вовк, почав рвати на ній одяг і хотів перекусити горло. Повалив її на землю, а вона кричить: "Рятуй мене!" Я й не пам’ятаю, як схопила сокиру, що трапилася під руку. Потім як торохну вовка по голові!

Після несподіваного удару оглушена тварина на кілька секунд випустила свою жертву. Цього часу Ганні Яківні вистачило на те, щоб затягти сестру на веранду і зачинитися в будинку. Потім скажений звір задушив кілька курей і втік у сусіднє село. А злякані бабусі аж до ранку просиділи в замкненій хаті. Лише наступного дня вони наважилися відчинити двері й спробували хоч когось покликати на допомогу. Проте на безлюдних вулицях не було жодної людини. Старенькі, видершись на погріб, кричали: "Рятуйте нас! Допоможіть!" Сусіди почули крики лише наступного дня. Тоді й викликали свого сина, який відвіз постраждалих до лікарні...

Тим часом вовк, скуштувавши смаку крові, побіг у сусіднє село Бондарі. Там першими з хижаком довелося зіткнутися хлопчакам-рибалкам.

- Ми разом із пацанами зібралися на рибалку й ще не встигли вийти із села, як друзі закричали мені: "Вовк!" - згадує 16-річний Олексій. - Спочатку я, звісно ж, не повірив їм, подумав, що жартують. Але потім обернувся і... не пам’ятаю, як опинився на дереві. А мої друзі залізли на сусіднє. Вовк біснувався внизу: вив, ричав, гриз дерева. Страшно було. Ми сиділи так довго, хвилин 30, поки не побачили, що звір побіг селом. Тоді одразу кинулися по домівках.

Скажена тварина майже добу господарювала в селі Бондарі - вовк бігав по дворах, нападав на собак, душив курей. Сільчани майже весь день провели за зачиненими дверима, телефонуючи одне одному по мобільних телефонах. А коли стало зрозуміло, що хижак так просто не піде, вирішили його застрелити. Облаву на вовка провели вранці, щойно розвиднілося. Смертельний постріл був такої сили, що просто розтрощив звірові голову.
"Вірус сказу в диких тварин у тисячу разів агресивніший, ніж у домашніх"

- Через цей влучний постріл ветеринарна служба не змогла відібрати матеріал для дослідження, - прокоментувала "ФАКТАМ" лікар-епідеміолог відділу особливо небезпечних інфекцій Сумської обласної санстанції Анастасія Зотова. - Але за поведінкою звіра вже було зрозуміло, що він - скажений, бо здорова дика тварина ніколи не нападе на людину. Вірус сказу в диких тварин у тисячу разів агресивніший, ніж у домашніх, тому постраждалим бабусям зараз проводиться вакцинація на додачу до уколів гамма-глобуліну. Причому якщо раніше після укусу скажених тварин медики робили 56 уколів у живіт, то зараз, завдяки новим вакцинам, - лише п’ять щеплень у стегно або плече, а через три місяці проводиться ревакцинація у вигляді ще одного щеплення.

- У Сумській області вже кілька років поспіль вдається вчасно відстежувати всі випадки нападу скажених тварин на людей і домашню худобу. Тому з 1987 року, - уточнює Анастасія Василівна, - в області не було зареєстровано жодного випадку зараження людей сказом. Наші фахівці вперше в Україні запровадили подвірний обхід кожного будинку, під час якого господарі під розписку повідомляють про будь-який випадок появи лисиць або вовків. Раніше, траплялося, забіжить скажена лисиця в село, мисливці її уб’ють, а хвостик віддадуть дітям - пограти, або мордочку руками чоловік десять помацають. Ось і доводилося потім усім поголовно робити щеплення від сказу. Але зараз люди стали набагато грамотнішими - до вбитої тварини не торкаються, а одразу повідомляють нам.

Основним переносником сказу вважаються лисиці - "охоронці" цієї хвороби в дикій природі. Зараз у звірів почалися "весняні весілля", вони стали більше контактувати одне з одним - і, як результат, збільшилася кількість зареєстрованих випадків сказу. Якщо за січень-лютий у Сумській області було шість випадків цієї хвороби, то в березні - уже вісім.

- Хочу нагадати, що, якщо вас вкусила скажена тварина, необхідно промити рану проточною водою з господарським милом, не зупиняючи кров, - продовжує Анастасія Зотова. - Потім потрібно негайно звернутися до лікаря. І бажано не вбивати тварину, що напала. Якщо вона домашня - організуйте за нею спостереження. Адже виявити сказ не завжди вдається одразу, він може проявитися пізніше. А взагалі, треба завжди дотримуватися обережності при зіткненні з дикими тваринами.

Тим часом постраждалі від нападу скаженого звіра бабусі вже йдуть на поправку.

- Завдяки тому, що на жінках був верхній одяг, вовку не вдалося завдати їм істотної шкоди, - повідомив "ФАКТАМ" Вячеслав Ленчик, завідувач хірургічного відділення Конотопської центральної районної лікарні, - тому основну нашу увагу спрямовано зараз на проведення профілактичних щеплень. Одна з постраждалих, у якої виявилася зовсім незначна подряпина руки, від госпіталізації категорично відмовилася, і медики проводять їй амбулаторний курс щеплень. Друга пацієнтка почувається задовільно, покусані рани ми не зашивали, а просто провели їх обробку. У найближчі дні бабуся готуватиметься до виписки додому.