Валерій КАШПАРОВ: «Вихлопи автомобілів для здоров’я небезпечніші за чорнобильську радіацію»

Наші розрахунки показують: щоб мати чисті продукти харчування на всій території України, тобто щоб вміст у них радіонуклідів не перевищував допустимого рівня, країні треба витратити близько 10 мільйонів гривень».

Напередодні 24-ї річниці чорнобильської трагедії Міжнародна науково-інформаційна мережа з питань Чорнобиля ІКРІН зібрала в Москві журналістів трьох постраждалих країн — України, Білорусі та Росії, щоб розставити всі крапки над «і» в темі «Життя на територіях, постраждалих внаслідок аварії». Один із найважливіших напрямів — екологічні та радіологічні аспекти наслідків техногенної катастрофи. Про це на семінарі, проведеному під егідою ООН, розповів Валерій Кашпаров, директор Українського науково-дослідного інституту сільськогосподарської радіології. Сьогодні Валерій Олександрович відповідає на запитання «Нової».

— Валерію Олександровичу, на семінарі мене і колег намагалися переконати, зокрема й ви, що в плані впливу радіації на здоров’я у нас усе добре, а треба боротися лише з наслідками аварії…

— Усе відносно. Річ у тім, що порівняно з іншими чинниками Чорнобиль менш значущий. Те саме куріння шкодить сьогодні людям набагато більше, ніж чорнобильське опромінення. Крім того, людина опромінюється не лише від чорнобильських радіонуклідів, а й за рахунок природного радіаційного фону, космічного випромінювання, та що там — навіть проходячи медичну діагностику! Днями по телевізору показували рентгенівський апарат у Білій Церкві, який був створений, мабуть, ще за царя Гороха: там шланги з масками були зв’язані якимись бинтами. При цьому ніхто не сказав, які дикі дозові навантаження люди отримують, коли проходять діагностику на цьому апараті.

Двоголових звірів немає

— Усі післячорнобильські роки в Рудому лісі працює експериментальний майданчик, де українські вчені під вашим керівництвом спільно з французькими колегами проводять наукові дослідження. Чи можна вже говорити про якісь висновки?

— Після аварії там загинули всі хвойні дерева — їх поховали в спеціально викопаних траншеях. Зараз якихось явних впливів радіації в зоні немає, за винятком найбільш забруднених ділянок на тих самих траншеях, де теж ростуть сосни. Вони отримують великі дози, що призводить до морфозів: гілочки неправильно розвиваються, голки бувають довшими або коротшими. Погано це чи добре, відповісти складно. Але нині гостро постало етичне питання: чи треба захищати дерева від такого впливу радіації чи ні?

— А мутації тварин, про які стільки пишуть?

— Морфози — є, вплив на хромосомний апарат тієї самої сосни — на насіння — теж, але якихось там тварин із п’ятьма ногами немає. Насправді такі мутації — спонтанні й були завжди. Вони виникають під дією різних чинників, зокрема й радіаційних. Але сказати, що в Чорнобилі подібних аномалій більше, ніж у будь-якій іншій точці земної кулі, не можна. І науці невідомо досі жодного факту тяжких спадкових ефектів у людини, спричинених радіацією, — вони виявлені лише в лабораторних тварин. А нашими вченими, які всі ці роки вивчають вплив радіації на живі організми, напрацьовано комплекс рекомендацій, як навіть на забруднених землях вирощувати чисті продукти харчування, як зробити життя людини на радіоактивно забруднених територіях безпечним для здоров’я.

— Чи можуть радіонукліди вимиватися в Прип’ять?

— Така небезпека в Рудому лісі є. З часом там знову виріс хвойний ліс, а самі траншеї справді стали підтоплюватися, а радіонукліди з них — проникати в ґрунтові води. Є побоювання, що вони можуть мігрувати в Прип’ять, а звідти — потрапити в Дніпровський каскад. Мало приємного, якщо врахувати, що дніпровську воду п’ють майже 40 мільйонів українців! Саме зараз ми і намагаємося все оцінити та спрогнозувати, чи вплине це на концентрацію радіоактивних речовин у Прип’яті — ведуться роботи зі створення математичних моделей, які дозволили б прогнозувати рух радіонуклідів. Це дасть відповідь на питання: що робити з цими траншеями. Може, варто все відкопати й перепоховати? Чи залишити все, як є? Чи потрібно щось робити з деревами, які там ростуть?

— А дерева в чому завинили?

— Їхнє коріння, як насоси, викачує з траншей весь стронцій — активність нових сосен набагато вища, ніж поховані в траншеях. Практично вони вже теж перетворилися на радіоактивні відходи. Але ми дійшли висновку, що краще з ними нічого не робити: нехай загинуть природним шляхом, і природа сама відновить на цій території рівновагу. Рішення поховати свого часу сам Рудий ліс, як на мене, було помилковим: шкода, завдана людям, які цим займалися, набагато більша, ніж користь від поховання.

Вино не допоможе

— Валерію Олександровичу, які радіоактивні речовини небезпечні досі? І як нейтралізувати цю небезпеку?

— Та ніяк! Усі розмови про те, що треба пити вино, яке щось там виводить з організму, — не більше ніж розмови. А якщо вже радіонукліди потрапили в організм, виводяться вони виключно природним шляхом. Головна проблема за межами зони відчуження пов’язана з одним радіонуклідом — це цезій-137, що має 30-річний період напіврозпаду. Коли він потрапляє в організм, то, крім радіоактивного розпаду, одночасно вмикаються й процеси метаболізму — його виведення як будь-якого хімічного елемента. Так ось, період напіввиведення з дорослого організму — 80—100 днів. У дітей це відбувається набагато швидше. Це означає, що менш ніж за 3 місяці його вміст в організмі зменшиться вдвічі. А найбільше чорнобильського цезію в грибах, лісових ягодах і тваринницькій продукції, щоправда, на невеликій території. Сьогодні це переважно торфовища півночі Рівненської області.

— І що робити з цією забрудненою сільгосппродукцією?

— Овочі та фрукти чисті навіть там — з ними нічого не треба робити. А брудним може бути лише молоко, яке виробляється в особистих підсобних господарствах: люди ж випасають своїх корів на неокультурених пасовищах. Якби користувалися окультуреними угіддями, про цю проблему ми давно забули б. Можна також застосовувати спеціальний сорбент — берлінська блакить називається, який блокує надходження цезію в кров, а отже, його не було б ні в молоці, ні в м’ясі. Це дозволило б уже зараз на всій території країни отримувати чисте молоко, причому обійдеться такий контрзахід порівняно із сумами, які летять на різні чорнобильські виплати, недорого, але, що найприкріше, в Україні цього зробити ніяк не можуть. І тому в нас продовжують народжуватися діти, які знову отримують високі дозові навантаження і через чверть століття після аварії знову стають реально постраждалими від неї.

— А від грибів і ягід, напевно, краще взагалі відмовитися?

— Ну навіщо ж так? Просто потрібно знати, де збирати: на сайті МНС є карти забруднених регіонів, і краще спочатку перевірити, на якій території можна в цей час займатися збиранням дарів лісу. Завжди були такі карти і в обласних управліннях лісового господарства: вони мають свої лабораторії — і все це неодмінно контролюють. До речі, раніше карти завжди публікувалися в ЗМІ. Чому б не повернути таку практику? І друге — дуже важлива звичайна кулінарна обробка: гриби завжди перед смаженням слід проварювати. При цьому забруднення в кінцевому продукті, якщо воно було, зменшиться в 10 разів. А сушені гриби, перед тим як проварювати, потрібно ще й хвилин на 15—20 намочити, а потім добре промити в проточній воді.

Гроші йдуть не туди!

— Але все ж коли на постраждалих територіях можна буде жити без наслідків для здоров’я?

— Усе залежить від того, де і як. Скажімо, під Києвом є село Круглик — це 4-та зона. Але там молоко чистіше, ніж у супермаркеті. А зовнішні дози що до Чорнобиля, що після — одні й ті самі. Там і в 86-му було безпечно, і зараз. Та й 30-кілометрова зона теж дуже різна: у ній є місця, де сьогодні можна жити цілком спокійно. Наприклад, у селі Роз’їжджому та інших, які розташовані на південному заході. Тут невелика щільність забруднення, і за радіологічними критеріями обмежень немає. Але люди — через те, що там повністю порушена соціальна інфраструктура, немає ні доріг, ні лікарень, ні магазинів, — найближчим часом туди не повернуться. Та й країна, в якій і так щороку зникає півсотні сіл, займатися їх економічним відродженням навряд чи стане. Сенсу немає! А ось у ближній зоні аварії, де дуже високі щільності забруднення трансурановими елементами, ще не одне століття не можна буде жити. Якщо, звісно, не з’являться нові технології, які дозволять усе це дезактивувати набагато раніше. А самі радіонукліди нікуди не подінуться: скажімо, період напіврозпаду плутонію-239 — 24 тисячі років!

— Чи правильно, на ваш погляд, розподіляються гроші, які виділяються з бюджету на боротьбу з наслідками аварії?

— Вкрай неправильно! А якщо говорити про контрзаходи в сільському господарстві та реабілітацію територій, то вони не виділяються взагалі! Торік дали 1 мільйон 200 тисяч гривень — такої суми вистачить хіба що на дві трикімнатні квартири в Києві, а може й не вистачити. Держава займає позицію страуса: авось усе саме розсмокчеться. Не розсмокчеться! А основна маса грошей витрачається на пільги й компенсації. Це зрозуміло: людей, постраждалих від Чорнобиля, які так чи інакше пов’язані з пільгами й компенсаціями, у нас 2 мільйони — а це все виборці.

ЧорноБІЛЬ:

Київщина постраждала від Чорнобиля, але якщо переїхати жити, скажімо, до Кіровоградської області, яка не постраждала, опромінюватися там ви будете у 2 рази більше. Тобто якщо в Київській області ви максимум мали б дозу від Чорнобиля плюс природний фон, то в Кіровоградській, де видобувають уран, лише природний фон буде вищим за все це! n У плані впливу на першому місці — соціально-психологічні наслідки аварії. Це видно за долями переселенців: багатьом було важко знайти роботу, а літні люди часто просто не прижилися на нових місцях, що й підкосило їхнє здоров’я. Навіть самосели почуваються краще…

Найбільшу небезпеку Чорнобиль становив у 1986-му, та й то для ліквідаторів, які безпосередньо працювали в зоні аварії в травні-червні. Вони справді тоді отримували величезні дози, що серйозно підірвали їхнє здоров’я. Люди, які працюють у зоні відчуження зараз, отримують такі дозові навантаження, шкода яких для здоров’я — порівняно з іншими чинниками — вкрай мала.
КАШПАРОВ