Червоний колір тривоги. Про зникнення рідкісних рослин і тварин

Цього літа, під час поїздки до Латвії, ми мали можливість поспілкуватися з чудовими людьми, - лісівниками АТ "Державні ліси Латвії". Звісно, говорили й про полювання. Так ось, у Латвії на рись полюють давно, адже, даючи по два виводки на рік, вона дуже швидко збільшує чисельність і шкодить мисливській фауні. Крім того, рись, це мисливець-спортсмен: вона вбиває завжди, коли випадає така нагода, - не для їжі, а для задоволення чи тренування. Думаю, цього року, після випадіння снігу, ми отримаємо багато новин про появу рисі на Поліссі України: тварини мігрують до нас із Білорусі та Польщі. До речі, нещодавній випадок нападу рисі на грибника в Малині й очевидні сліди її перебування в зоні відчуження, - тому підтвердження. Втім, раніше ареал рисі був значно ширшим і сягав межі Степової зони: у дібровах і борах Полтавщини та Харківщини вона колись була звичайним звіром. М.П.

Нещодавно дізналася: у нас дозволять полювати на рись і ведмедя. Спочатку навіть не повірила. Як же так? Якщо вони занесені до Червоної книги, отже, потребують захисту. Виявляється, ця новина схвилювала й наших екологів. А також їхніх колег із Росії та України...

На одному з інтернет–сайтів співголова Міжнародного соціально–екологічного союзу Валерій Бриних із Москви та директор Київського еколого–культурного центру України Володимир Борейко заявили, що «відкриття полювання на рідкісні, занесені до білоруської Червоної книги види тварин — ведмедя й рись — може призвести до їх повного знищення на території країни». І статистику навели. Мовляв, сьогодні в Білорусі налічується всього 100 — 110 ведмедів і 200 — 220 рисей. І чисельність їх скорочується через браконьєрство або випадковий відстріл під час легального полювання на інших тварин. Сенс послання зводиться до того, що заробляти гроші на такому полюванні не лише негуманно, а й незаконно.

Гроші за відстріл «краснокнижних» тварин мисливські господарства, до речі, можуть заробити чималі. Дохід від однієї добутої рисі — близько 2 тисяч євро, від ведмедя — ще більше... Чи не станеться так, що заради прибутку ми й справді повбиваємо рідкісних тварин? А головне — заради чого? Мешканці Могильовщини не раз скаржилися, що в лісах розвелося надто багато диких кабанів, вовків. Життя від цих тварин немає. Але ведмеді й рисі нікого не скривдили. Навпаки, про те, що вони є в лісі, і місцеві жителі, і лісники розповідають із гордістю.

Головний мисливствознавець Могильовської області Олександр Шестак поспішив заспокоїти. Він упевнений: екологи з висновками поспішили. Ніхто в нас по ведмедях і рисях бездумно палити не стане. Полювати на них з дозволу Міністерства природних ресурсів і охорони навколишнього середовища будуть зрідка й лише в тих місцях, де цих тварин розвелося надто багато. Регулювати чисельність необхідно для їхнього ж блага. Якщо цього не робити, ведмедеві й рисі не вистачить харчів, вони більше хворітимуть. За словами Шестака, «добро» на подібне полювання Мінприроди давало й раніше. На Могильовщині, наприклад, позаминулого року дозволили відстріляти 15 рисей. Але здобули зрештою лише одну: звір обережний, і полювати на нього не так–то просто.

Виходить, засмучуватися немає приводу? Не все так однозначно. У Могильовському обласному комітеті природних ресурсів і охорони навколишнього середовища не приховують: за останні 4 роки в області зникло 3 «краснокнижні» види тварин з 11. Мстиславський район покинула остання велика бугай, Чериковський — сиворакша. У лісах Хотимщини більше немає бурого ведмедя. Зникли й 4 «краснокнижні» рослини з 19: валеріана дводомна, зубниця бульбоносна, глечики малі, мурашки приземкуваті... Фахівці запевняють: усе це — плоди нерозумної діяльності людини. Зникненню рідкісних рослин і тварин сприяють неписьменні вирубування лісів, збирання грибів і ягід, браконьєрство... Браконьєри — це не лише ті, хто незаконно добуває дичину, а й ті, хто зриває й продає навесні «краснокнижні» первоцвіти, черемшу. За самовільне незаконне збирання цих рослин передбачено штраф. Але люди не замислюються, що масове збирання первоцвітів завдає серйозної шкоди природі. Висловлюючись науковою мовою, підриває чисельність популяцій цих рослин, їхню здатність до вегетації.

Чи варто дивуватися, що довкола великих міст підсніжників і конвалій навесні дедалі менше... Однак — фахівці в цьому впевнені — до шкідників можна зарахувати не лише збирачів рідкісних рослин, а й тих, хто їх купує й тим самим заохочує губителів природи. Так бути не повинно. Ставитися до довкілля, екології, природи треба дбайливо. Наприклад, у німців — переконалася особисто — у лісі позначені місця для вогнища. Відпочивальникам і в голову не спаде розвести вогонь на траві: зачекають, поки мангал звільниться. А коли купаєшся в озері, качки й лебеді припливають просто до рук. Ніхто не кривдить — ось вони й не бояться...

На щастя, і в нас не все так погано. Рідкісні тварини й рослини не лише зникають, а й повертаються. Наприклад, на Дрибинщині знову оселився широкопалий рак, у Могильовському районі — рибалочка. Горецький, Бихівський і Хотимський райони полюбили сірі журавлі. У Мстиславському районі «проклюнулася» анемона лісова, у Бихівському й Глуському — черемша. Хочеться вірити, що це — назавжди.