Природний парк «Джарилгацький» – оселя унікальностей

В Україні ще багато недосліджених місць, одне з них – Джарилгацька затока й острів Джарилгач, що в Скадовському районі

Для довідки.

У перекладі з тюркської слово «джарилгач» означає «обвуглені або обпалені дерева». Античні джерела свідчать, що острів у давні часи був увесь укритий лісами. Джарилгач – найбільший острів за площею й другий за довжиною (після Тендрівської коси) в Україні
та в Чорному морі. Довжина острова – 42 кілометри, максимальна ширина – 4,8 кілометра.

Передмова. Зустріч із невідомим

Влітку 2005 року мені довелося працювати в Джарилгацькій затоці – виконувати гідробіологічні дослідження із застосуванням акваланга. Того разу вдалося побачити чимало цікавого: і молюсків, і дрібних крабів, і риб. Але одного разу трапилося щось таке! Воно виглядало як здоровенний огірок, який рухався! Причому не пересувався з місця на місце, а лежав на дні й ніби «переливався» – його стінки здійснювали хвилеподібні рухи. Зізнаюся, не без остраху я торкнувся цієї істоти й дуже обережно взяв її рукою. На дотик «незнайомець» був м'який. Що це таке? Не можу визначити не те що виду – не знаю навіть, до якого класу чи типу тварин ця «штуковина» належить! Теоретично це могла бути голотурія: два види цих організмів із давнього типу мешкають у Чорному морі біля Босфору. Але голотурія має своєрідний скелет із рогоподібних голок, які розташовані в шкірі, і цей скелет добре промацується. Звідси й назва всіх тварин цього класу – голотурій, морських зірок і морських їжаків – голкошкірі – точніше не скажеш. А це було м'яке!

Затока

Слово «унікальний» використовується в нашому житті досить часто. Причому нерідко зовсім невиправдано. Але щодо  Джарилгацької затоки це слово явно не буде перебільшенням. Узяти хоча б таку характеристику, як солоність. Адже спочатку Джарилгацька затока була найсолонішою затокою Північно-Західного Причорномор'я. І її солоність сягала 18–19 проміле. Тобто в одному літрі води містилося до 19 грамів солей. Тоді як звичайна солоність інших заток і відкритого моря – 12–15 проміле, дуже рідко до 17. А нерідко – і 9–10. А що ж ви хотіли? Дніпро ж поруч. І вода з нього йде на північний захід і на південний схід, доходить до Тендрівської та Одеської заток. А Джарилгацька затока майже повністю закрита, і влітку солоність збільшується через випаровування.

Що стосується мешканців, то думка біологів, які присвятили вивченню моря своє життя, однозначна: Джарилгацька затока своєрідна навіть порівняно з іншими найбагатшими затоками нашого краю – Тендрівською та Ягорлицькою. Щоправда, вона ще й найменш вивчена. Але вже зараз можна
з упевненістю сказати, що в Джарилгацькій затоці мешкають щонайменше 4 види безхребетних і 10–12 видів риб, занесених до Червоної книги України. Це твердження взято не зі стелі – воно ґрунтується на зіставленні особливостей затоки (глибини, структури дна тощо) та біологічних особливостей цих видів. А 3 червонокнижні види морських ракоподібних і 3 види риб, внесених до Червоної книги України, у Джарилгацькій затоці вже виявлено.

Острів

Природа острова Джарилгач так само багата й різноманітна. По-перше, на острові збереглися рідкісні та зникаючі види рослин і тварин. Із рослин насамперед необхідно назвати золотобородник – на Джарилгачі розташоване одне з небагатьох місць в Україні, де росте цей рідкісний вид. Крім того, на острові мешкають олень шляхетний, лань і муфлон. І хоча популяції цих звірів створені штучно, вони становлять чималу цінність.

Крім того, острів, як і затока, є одним із найважливіших місць мешкання водоплавних і навколоводних птахів. Лебеді, качки різних видів, кулики, мартини, крячки, чаплі, коровайки, пелікани…

Для птахів затока й острів мають величезне значення – і в гніздовий період, і під час перельотів, і взимку.

Національний парк

Те, що і затока, і острів заслуговують охорони й гостро потребують її, стало зрозуміло вже досить давно. Ще в 1974 році тут було створено заказник: для охорони рідкісних рослин і насамперед того ж золотобородника. А з середини 1990-х років дослідники й громадські діячі розпочали активну боротьбу за створення національного парку. Вона увінчалася успіхом: 11 грудня 2009 року тодішній президент Віктор Ющенко підписав указ про створення Національного природного парку «Джарилгацький». А восени 2011 року було підписано вже інший документ – Постанову про створення Національного парку «Джарилгацький».

Саме після цього, відповідно до законодавства, почалося створення національного парку: набір працівників і організація відділів. У Національному парку «Джарилгацький» їх зараз два: відділ Держохорони природно-заповідного фонду й відділ наукової та еколого-виховної роботи й рекреаційного благоустрою.

Що далі?

Незважаючи на те, що парк існує вже майже рік, у перші місяці робота просувалася важко. Зараз налагоджується система охорони. Усе-таки, що не кажіть, у заповідних об'єктах це першочергове завдання. Дуже важлива еколого-виховна робота: щоб і дорослі, і діти знали, що це таке – національний парк. А створити раціональну, науково обґрунтовану систему рекреації – це означає зберегти унікальні комплекси затоки й острова й одночасно дати змогу людям побачити їхню красу.

Ну і, звісно, наукові дослідження – щоб знати, що охороняти й як це робити. Тому першочерговим завданням для дослідників є інвентаризація видового складу екосистем моря й суходолу. Тобто протягом не дуже тривалого часу необхідно дати достатньо точну відповідь на запитання: що росте й хто живе на острові Джарилгач?

І все-таки, хто ж це був тоді в теплій воді спекотного липня 2005-го?