Метушня «золотих хлопчиків»



Підкилимна боротьба за крісло Прем’єр-міністра вже давно стала однією з поганих традицій української політики. Просунути «свого» на цю заповітну посаду завжди прагнули абсолютно всі олігархічні клани. Бо тоді, можливо, хоч і недовго, можна діяти за принципом: «Не зівай, Хомко, поки ярмарок». Відтак «копали» під усіх українських прем’єрів, не виняток і нинішній. Звісно, М. Азаров — далеко не подарунок для вітчизняної економіки, але якби ж то тіньові ляльководи просували на його місце справжніх реформаторів європейського зразка, натомість в обоймі — лише зручні маріонетки.

ЗА КУЧМИ прем’єріада відзначалася такою ж гостротою, але проводилася за дещо іншою методикою. Данилович тасував керівників уряду, як тузи в колоді, причому іноді так швидко, що вони не встигали нагріти місця. У нинішнього гаранта інша тактика. Він тримає прем’єра в узді, періодично організовуючи атаки на його крісло. Як мовиться, на те і щука, щоб карась не дрімав. Протягом останніх років на прем’єрський конвеєр виставлялися у якості претендентів Клюєв, Тігіпко, Бойко, Хорошковський, проте Микола Азаров збивав їх звідти, ніби олов’яних солдатиків. Тепер у чергу стали Олександр Вілкул та Сергій Арбузов. Експерти завважують сьогодні між ними загострення конкуренції, яка восени може сягнути піку.

Хто ж вони такі і звідкіля взялися на владному Олімпі? І Арбузов, і Вілкул із покоління, народженого в середині 1970-х. Обох можна зарахувати до категорії «золотих хлопчиків», що зросли в середовищі регіональних еліт. Мати першого Валентина Арбузова є головою правління «Всеукраїнського банку развитку». Батько другого Юрій Вілкул тривалий час був мером Кривого Рогу, ректором Криворізького технічного університету, головою Дніпропетровської обласної ради. Кар’єра і Арбузова, і Вілкула завдяки зв’язкам батьків нечувано карколомна. Із 1995-го по 2010-й Сергій Арбузов не пройшов, а буквально пролетів шлях від економіста валютного відділу Донецького філіалу КБ «ПриватБанк» до голови НБУ (листопад 2010-го), ставши наймолодшим у Європі керівником центральної фінансової установи країни. І, зрештою, 24 грудня 2012 року указом Президента Віктора

Януковича Сергія Арбузова було призначено першим віце-прем’єр-міністром України. Судячи з цього кар’єрного форсажу можна припустити, що він не зупиниться на досягнутому. Олександр Вілкул практично відразу після закінчення Криворізького технічного університету в 1997 році очолив комерційно-фінансове управління ТОВ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат». Йому, як і його конкуренту, знадобилося приблизно стільки ж часу, щоб досягти щабля губернатора Дніпропетровщини, а з нього одразу пересісти в крісло віце-прем’єра, з якого молодому управлінцю теж відкривається сяюча далечінь. Вважається, що покровителем Вілкула є сам Ахметов, а Арбузова — син Президента Олександр Янукович. Погодьтеся, дух перехоплює від таких злетів. Хіба можуть мріяти про подібне талановиті сільські хлопці, в яких батьки — прості трудівники?

З огляду на те, що Арбузов належить до фаворитів президентської сім’ї, політичні «букмекери» вважають, що у нього шансів перемогти у прем’єріаді більше. А деякі експерти вже навіть намагаються змоделювати його дії на посаді керівника уряду. «Якщо ми хочемо остаточно розвалити економіку країни і привести її до краху і дефолту, то треба призначити прем’єр-міністром Арбузова, — вважає директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін. — Схоже, що він застосовує комуністичні підходи в управлінні економікою, але в якійсь карикатурній формі. Тому Азарову в цій ситуації я побажав би, щоб він справився з Арбузовим, як свого часу з усіма своїми конкурентами: Лазаренком, Тимошенко, Тігіпком, Хорошковським, Клюєвим. Якщо ж програє такому дилетанту, як Арбузов, то йому справді час іти на пенсію».

А й справді, що буде з країною, коли раптом уряд очолить зелений зовні і червоний всередині Арбузов або такий же малодосвідчений, проте дуже амбітний Вілкул? Як відреагує на такий кадровий хід економіка? Згадаймо, що за часів Кучми кожна зміна Прем’єра супроводжувалася падінням гривні. Звертаємо також увагу на те, що у ЗМІ останнім часом почастішали тривожні повідомлення, мовляв, гривня восени… не похитнеться. Українці ж із власного досвіду знають: в нашій країні все відбувається всупереч прогнозам урядовців та експертів. Пригадуєте, який шалений ґвалт зчинявся у медіапросторі кожної осені протягом останніх трьох років із приводу неминучої катастрофи національної валюти. Їй пророкували падіння аж до 12 гривень за долар. Мовляв, золотовалютні резерви вичерпуються, збільшується від’ємне сальдо зовнішньоекономічного балансу, падають обсяги виробництва в основних галузях і таке інше. Проте вона якимсь дивом вистояла. І ось тепер, коли золоті запаси НБУ і справді на критично низькій позначці, раптом лунають оптимістичні прогнози. Проте пересічний українець, слухаючи їх, готується до гіршого сценарію. А в умовах, коли економіка балансує на краю, змінити Прем’єра означає підштовхнути її до прірви.

— Поки що я не бачу ніяких формальних підстав чи то політичних, чи економічних для зміни Прем’єр-міністра, — каже відомий політолог Володимир Фесенко. — Але можуть бути суто психологічні фактори. Арбузов кілька тижнів виконував обов’язки Прем’єр-міністра. Звичайна річ — щоліта Прем’єр іде у відпустку і діючий перший віце-прем’єр, хто б він не був, виконує його обов’язки. Це робив і Хорошковський, і Клюєв. Але три тижні на посту керівника уряду могли додати впевненості Арбузову, навести його на думку, що він уже готовий до високої посади. Цілком можливо, що покровителі першого віце-прем’єра проведуть атаку на Президента, мовляв, треба оновлювати уряд, щоб розв’язати гострі соціально-економічні проблеми. Але питання, чи потрібно це Президенту. Для нього Азаров — один із інструментів збалансування інтересів у Кабміні. В ньому є люди Ахметова, Фірташа, «Сім’ї». Якщо віддати посаду Прем’єра одній із конкуруючих груп, це може призвести до порушення співвідношення інтересів і різкого посилення впливу одного з олігархів. Можу сказати: не в інтересах Януковича робити такий крок, — переконаний Фесенко. — Тому або залишається Азаров, що повністю влаштовує Президента як нейтральна фігура і символ стабільності, або призначають Арбузова, наближеного до «Сім’ї». Іще одне «але». Прем’єра обиратимуть у ВР, а це чудова нагода для опозиції провалити голосування і взагалі спробувати дестабілізувати ситуацію, щоб у країні не було легітимного Прем’єр-міністра. Тому відправити Азарова на пенсію теоретично можливо. Однак не факт, що це призведе до автоматичної заміни його Арбузовим. До того ж прогнозується ускладнення соціально-економічної ситуації восени, тож молодий висуванець може елементарно «спалитися» ще до президентських виборів, після яких він матиме більше шансів стати Прем’єром. Стосовно Вілкула, то він, на мою думку, в найближчій перспективі Прем’єр-міністром не стане, хіба що після того, як Ахметова оберуть президентом країни. Тому я скептично ставлюся до думки, що вже восени відбудеться зміна Прем’єр-міністра. А всі оці чутки, витоки інформації, піар-кампанії, які проводять Арбузов і Вілкул, — відображення посилення конкуренції в оточенні Президента, вважає експерт.

Схоже, що справжнього прем’єра-реформатора з новаторськими підходами в управлінні економікою, незалежного від олігархів, який вболіває за простий люд, можемо дочекатися аж після наступних президентських виборів.

Автор: Олександр КАРПЕНКО. Мал. Олексія Кохана.
Источник: Сільські вісті, П’ятниця, 16 серпня 2013 року № 96 (18989)