Убити в собі державу

Красноїльськ розташований у мальовничому місці. Гори вкриті ще не знищеними вирубуванням лісами // ФОТО АВТОРА

Красноїльськ — найбільше селище Чернівецької області. І поки Україна все ще приходить до тями після чергових виборів, малі населені пункти Буковини облаштовують життя самостійно. Держава приносить у їхній розмірений побут здебільшого хаос і нещастя — чи йдеться про дорожнє будівництво, чи про медичну реформу.

Південно-західна частина Чернівецької області — Сторожинецький район — межує з Румунією. Тому в селах ви рідко почуєте російську мову, а україномовних жителів не зустрінете взагалі. Так, за офіційними даними, у десятитисячному селищі Красноїльськ рідною мовою вважає румунську понад 90% населення, у сусідньому п'ятитисячному селі Чудей — понад 80%.

Утім, більшість п'ятикласників області (точніше, їхні батьки) цього року обрали для вивчення другої мови німецьку, англійську та французьку, а невелика частина школярів візьметься за польську, румунську та російську. Але на прикордонній території питання, яка саме мова — іноземна, є дуже спірним. Якщо не сказати більше.

Від Чернівців через Сторожинець до Красноїльська проходить асфальтована дорога прийнятної як для нашої країни якості. Дорогою проїжджаю через велике село Чудей. Довідники визначають відстань від нього до селища 6 км. Насправді межа між населеними пунктами умовна — на неї вказують лише відповідні дорожні знаки. Село розташоване в мальовничому місці між річками Малий Серет і Серетель. У центрі збереглися старі австрійські будинки XIX — поч. ХХ ст. Наприклад, будівлі будинку-інтернату, жандармерії, податкової інспекції та окружного суду. Є семикупольна хрестоподібна кам'яна церква 1879 р.

В'їжджаю до Красноїльська. Поселення вперше згадується в грамоті молдавського господаря Олександра Доброго 1431 р. Центральна вулиця тягнеться кілька кілометрів. Уздовж дороги характерні румунські зелені дерев'яні будиночки під гонтовим дахом (гонт — покрівельний матеріал у вигляді пластин із деревини). У центрі села — храмовий комплекс. Кам'яна семикупольна хрестоподібна церква Покрови, збудована за проєктом архітекторів Теодора Папащуца й Аурела Боєску. Храм зведено за півтора року й освячено в жовтні 1991 р. Тут зберігається чудотворна ікона Божої Матері, написана в 1950-х рр. Поруч невелика кам'яна церква Івана Предтечі 1792 р. Товсті стіни, бійниці вікон — дзвіниця храму більше схожа на маленьку фортецю. А одразу за селищем відкривається чудовий вид на гори, вкриті поки що не знищеними вирубуванням лісами.

Зроби сам

Гірський рельєф місцевості зумовив метод забудови житла за хутірським типом. Дороги тут важкі, ґрунтові // ФОТО АВТОРА

Подальше транспортне сполучення утруднене, особливо за несприятливих погодних умов. Гірський рельєф місцевості зумовив метод забудови житла за хутірським типом. А дороги в містечку переважно важкі, ґрунтові. Колись до Красноїльська підходила окрема залізнична колія від ділянки Карпачів—Міжріччя Львівської залізниці. Готуючись до поїздки, я переглядав фотографії в інтернеті — кілька років тому безіменному авторові вдалося зафіксувати занедбане полотно. Сьогодні від гілки залишився лише насип і спогади старожилів.

В умовах відсутності бюджетного фінансування люди в багатьох населених пунктах починають прокладати дороги за власний кошт. Це свого роду новий бренд Буковини. Адже Чернівецька область, за офіційними даними, посідає друге місце в країні після Києва за кількістю автомобілів на душу населення. Практично кожна родина має по 2—3 легкові машини.

Ще 2008 р. мешканці віддаленого району Чернівців — Садгори разом із населенням іще одного житлового масиву — Стара Жучка відремонтували магістраль по вулиці Ткачука. І дотепер на дорозі немає жодної ями. Люди контролювали будівництво буквально кожного сантиметра шляху, брали участь у доставці матеріалів, встановили чергування на асфальтному заводі. У результаті дорожники не відступили від технології ні на крок — покриття по всій довжині вулиці становить рівно 21 см, а на роботи не було витрачено жодної зайвої копійки.

Ще один приклад. У селі Волока Глибоцького району асфальтову дорогу високої якості також зробили з ініціативи й за кошти населення. Зазначимо, що у Волоці на три тисячі жителів близько 1,2 тис. автомобілів. У селі 15 км асфальтованих доріг. З них половину профінансували самі селяни. Гроші збирали за принципом «хто скільки зможе». Пенсіонери скидалися по 200 грн, хтось по 2—3 сотні доларів. Внески підприємців обчислювалися кількома десятками тисяч у заморській валюті.

При всіх дорожніх проблемах у Красноїльську обласна влада все ж наважилася на реорганізацію місцевого фельдшерського пункту швидкої допомоги. Пульт управління передали до Чернівців, але при цьому не забезпечили нормального зв'язку й не виділили нового автомобіля. Сьогодні швидка допомога представлена однією фельдшерською цілодобовою бригадою, у розпорядженні якої лише старенький УАЗ, випущений у березні 2004 р. (За нормами машина швидкої не може експлуатуватися понад 5 років.) І навіть за, здавалося б, відносно невеликого радіуса обслуговування лікарні (12 км) приїжджати швидкій за викликами тепер дуже непросто. Додамо, що на місяць для швидкої область виділяє лише 200 л бензину, решту, мовляв, нехай дають районні власті. А профілактика й ремонт автомобіля й зовсім перетворилися на особисту ініціативу лікарів на громадських засадах.

Утім, нещодавно лікарня отримала т. зв. сертифікат на машину швидкої допомоги, і водій вирушив одержувати автомобіль до Києва. Там повідомили, що машини немає. Проте завдяки народному депутатові Адаму Мартинюку селищу передали повністю обладнаний реанімобіль. Але обласна влада відправила машину до одного з місцевих санаторіїв, де з неї зняли всю медичну апаратуру, після чого як ні в чому не бувало повернули до Красноїльська! І тепер на реанімобілі возять продукти й інші вантажі. Для інших цілей він уже непридатний.

Нас занадто багато?

Медична реформа добралася до найвіддаленіших куточків нашої країни. Під скорочення потрапляють медзаклади всіх нестатусних населених пунктів незалежно від кількості мешканців, топографічної логіки й просто здорового глузду. На жаль, Красноїльськ не став винятком. Чим пояснити, що тут колись повноцінну лікарню замінили куцою амбулаторією, а в сусідньому райцентрі Глибока, де проживає менше людей — трохи більше 8 тис., реформа місцеву медицину пошкодувала?

Трохи статистики. Дільнична лікарня обслуговувала жителів смт Красноїльськ — 9818 осіб і сусіднього села Стара Красношора — 850 осіб (усього — 10 668 осіб). З них близько 8 тис. дорослих і понад 3 тис. дітей, зокрема 5 шкіл (1564 учні) і 3 дитячі садки (130). Торік селище домоглося вражаючих демографічних показників. Народжуваність тут перевищила смертність, що є величезною рідкістю для нашої країни. Так, народилося 176 малюків, а померло — 70 осіб. Чи є в цьому заслуга місцевих медиків? Безумовно.

Проте реформа, яка стриже всіх під одну гребінку, передбачає жорстку централізацію медичної вертикалі лікарень від області до районів. Усі решта населених пунктів повинні задовольнятися в кращому разі амбулаторіями сімейної медицини. І навіть нехай на території дільниці живе набагато більше людей, ніж у райцентрі, усе одно лікарня їм не належить. Чиновники в столиці байдужі до місцевих інфраструктурних складнощів, а службовці в областях безвідмовно виконують вказівки з центру.

Тетяна Грушецька в медицині вже понад пів століття, і нинішня реформа повергає її в шок // ФОТО АВТОРА

Лікар колишньої Красноїльської лікарні (нині — амбулаторії) Тетяна Грушецька працює вже понад пів століття. Свого часу потрапила сюди за розподілом після закінчення медінституту. «Сьогодні відсутні педіатри (раніше було 3,5 ставки) і терапевти — усіх перевели в сімейні лікарі, — обурюється Тетяна Георгіївна, — ліквідовано ставки медсестер фізіотерапевтичного кабінету, маніпуляційного й кабінету щеплень. Залишили лише 10 терапевтичних ліжок (було 25) і 5 ліжок денного стаціонару при амбулаторії — та й то з доброї волі районного головлікаря, який зберіг ці місця за рахунок ЦРЛ».

Спілкуємося в скромному кабінеті медика. Періодично в приміщення заходять відвідувачі. Ніна Іванівна Джаман пропрацювала в лікарні акушером 52 роки, Вікторія Омелянівна Літвененко — 42. Обидві — ветерани праці. Кажуть, що за майбутнє породіль селища їм сьогодні страшно. Депутат селищної ради Мирча Левицький, мабуть, єдиний представник місцевої влади, якого турбує майбутнє тутешньої медицини. «Хіба реформа полягає в тому, щоб закрити стаціонар? У нашій країні просто ще не всі жителі зрозуміли трагізм ситуації. Якби до них дійшло, то по селах давно б уже все піднялися!» — вважає Мирча Дмитрович.

Василь Коломійчук доглядає за хворою дружиною, яка вже 39 років прикута до ліжка, він і сам змушений періодично проходити госпіталізацію. «Уже десять років ходжу по лікарнях — і в районній буваю, і в обласній. Обслуговування з кожним роком усе гірше! — коментує Василь Іванович. — Треба чекати в черзі місяць, поки не помреш! Я стою на обліку в Чернівцях. Раніше просив, щоб мене направляли на лікування до Красноїльська, бо не можу залишати дружину саму. Тепер нашу лікарню закриють. І що? Глухий кут!»

«А скільки розробили бланків звітності! — продовжує описувати нововведення Тетяна Грушецька. — Фельдшер швидкої допомоги, замість того щоб обслуговувати виклик, заповнює не один журнал, а три. Раніше ми освоювали кошти відповідно до певних статей витрат. Щось економили. Тепер район забрав управління фінансами собі, і як перерозподіляються кошти, зрозуміти неможливо. Головний лікар амбулаторії — фактично ніхто. Він не має бюджету, навіть до ладу не керує персоналом. Наприклад, щоб підписати заяву про відпустку, нашому медперсоналу необхідно їхати до районної лікарні!»

Звернення до Чернівецької ОДА від імені народного депутата Романа Шугала підписали 1,5 тис. жителів селища. Через деякий час вони отримали відповідь. Це шедевр казенного епістолярного жанру. «Діяльність галузі охорони здоров'я на сучасному етапі спрямована на подальше її вдосконалення. Ефективність охорони здоров'я значною мірою залежить від організації лікувального процесу. Проведення реформування охорони здоров'я — єдиний шлях для забезпечення належного рівня медичного обслуговування населення України, у тому числі Чернівецької області. На базі приміщення дільничної лікарні смт Красноїльськ Сторожинецького району створено амбулаторію загальної практики сімейної медицини з ліжками денного перебування з пунктом швидкої допомоги. Заплановані зміни сприяють поліпшенню якості медичної допомоги первинного та вторинного рівнів. Додатково повідомляємо, що в сільській місцевості області не передбачено закриття медичних закладів».

Відповідь вражає своїм безприкладним цинізмом, вона на 90% складена з цитат старого 103-сторінкового гросбуха МОЗ під назвою «Медико-демографічна ситуація та організація медичної допомоги населенню у 2010 р.». Примітний і підписант документа — начальник управління організації лікувально-профілактичної роботи та розвитку медичної допомоги населенню департаменту охорони здоров'я Чернівецької ОДА М. Поліщук. Чудова посада! Серед 11 управлінь, департаментів і служб місцевої облдержадміністрації лише в трьох, зокрема й у департаменту охорони здоров'я, засекречена організаційна структура. Принаймні на сайті ОДА (www.oda.cv.ua) ці дані відсутні. Шкода. Ось де був би простір для оптимізації!

Прогодує ліс

За даними облдержадміністрації, кількість зареєстрованих безробітних у Чернівецькій області наприкінці липня становила 9,7 тис. осіб, з них 5,8 тис. — селяни. Це менш як 2% усього працездатного населення. Але, як зазвичай, офіційні дані щодо рівня безробіття не позбавлені лукавства. Оприлюднені цифри стосуються лише осіб, зареєстрованих службами зайнятості. Тож реальна цифра професійно не влаштованих громадян вища в рази.

Решта шукають щастя на чужині, переважно в Італії (румунська та італійська мови схожі). Але й робота за кордоном останні роки не приносить колишнього фінансового ефекту. Країни Євросоюзу самі переживають економічну кризу, тому під скорочення потрапляють насамперед нелегальні трудові мігранти з країн СНД. У результаті цього року багато жителів Красноїльська повернулися із заробітків практично з порожніми кишенями.

Жителі селища здебільшого зайняті в лісовій промисловості. Є деревообробний комбінат, лісосклад, лісопункт і три лісництва. Але на підприємствах галузі працюють лише 512 осіб — менш як 7% працездатного населення Красноїльська. А ще 20 років тому тут було працевлаштовано 4,2 тис. осіб. У вісім разів більше, ніж зараз!

Утім, деревообробка залишається одним із головних промислових напрямів регіону. Із січня по липень цього року було вироблено столярних виробів і будівельних конструкцій з деревини 518 куб. м (понад 105% до обсягів за аналогічний період минулого року). Статистичні дані підтверджуються баченим: щоразу дорогою трапляються завантажені лісовози.

Добре, що нескінченна техніка, яка снує, поки не завдає великих незручностей жителям селища, як це відбувається в іншому населеному пункті Сторожинецького району — Тисівцях. Мешканці 16 будинків вулиці Шевченка, де новосели лише 10 років тому почали зводити житло, уже чотири роки змушені спостерігати, як через потужні вібрації, спричинені їздою багатотонних лісовозів по їхній вузькій вуличці, будівлі вкриваються тріщинами. За словами місцевих, машини з молдовськими й турецькими номерами облюбували їхню вулицю як найкоротшу. Оскільки ні міліція, ні сільрада інтересів громадян ніяк не захищають, вони готові до найрадикальніших дій. Додамо, що дорожнє покриття вулиці жителі свого часу також відремонтували за власний кошт.

Ще один вид заробітку в регіоні, щоправда, нелегального — контрабанда. Здається, ця діяльність не вмирає в прикордонних районах ніколи. Але в нинішніх реаліях вона охопила всі соціальні верстви: від великих підприємців до трударів скромного сімейного бізнесу. Основний товар контрабандистів — тютюнові вироби. Причому окремі нелегальні партії сигарет сягають у вартісному вираженні майже мільйона гривень.

Трапляються й анекдотичні історії. Так, наприклад, у травні на ділянці відділення «Красноїльськ» прикордонний наряд виявив посеред лісу підводу, на якій лежали 10 ящиків сигарет. Власника гужового транспорту поруч не виявилося, і поки прикордонники його шукали, за 500 м від кордону зустрівся ще один контрабандист. Теж на підводі й з 40 пакетами тютюнових виробів. А на початку року один спритний підприємець намагався провезти три сотні пачок у двох передніх колесах свого «Мерседеса» — між шинами та дисками.

Життя при скіпці

У хуторі Бджілка (південна околиця Красноїльська) немає електроенергії. Точніше, вона є, але користуватися нею не можна. Дві сотні людей, з яких половина діти, змушені жити в епоху до винаходу електрики та ленінського плану електрифікації всієї країни. Кумедно, але звідси рукою подати до Євросоюзу — румунська територія починається менш як за десять кілометрів.

Проблема електропостачання невеликого хутора, що належить до юрисдикції Красноїльської селищної ради, не вирішується вже понад два роки. Об'єктивні труднощі — великий розкид будинків пересіченою місцевістю — посилюються небажанням працівників місцевого РЕМ (району електричних мереж) вживати будь-яких активних дій.

Начальство забуло про двадцять дворів населеного пункту, в яких живуть багатодітні румунські родини (по 5—6 дітей у кожній). Перед торішніми виборами до парламенту на хутір приїжджав кандидат у народні депутати від партії «Батьківщина» Олександр Фищук, виголосив промову, пообіцяв допомогти. Ставши народним обранцем, Олександр Георгійович, як водиться, про свої обіцянки забув — мало чого наговориш у численних передвиборних поїздках.

Василь Любимський: «Обленерго неохоче обслуговує сільське населення» // ФОТО АВТОРА

Допомогти людям зголосився підприємець із Красноїльська Василь Любимський. Василь Олексійович родом із Полтавщини, але вже багато років живе на Буковині. «Я по два-три рази на тиждень спілкуюся з представниками РЕМ, — розповідає він, — начебто і директор мереж, і його заступник не відмовляються вирішувати проблему, але щоразу їм чогось бракує».

Суть проблеми полягає в тому, що будинки хоч і запитані лінією на 220 В, але дроти тягнуться безперервно цілих 8 км. А за всіма правилами відстань між опорами не повинна перевищувати 800 м. «Як можна подати тут нормально напругу! — обурюється Василь Любимський. — Та ніяк. За такої довжини провідника втрати електрики колосальні! Дивіться, ось лінія проходить крізь дерева. Навіть після легкого дощику в цьому місці будуть величезні втрати. У результаті в жодному будинку не працює побутова техніка: холодильники, пральні машини, телевізори...»

У нашій країні сільське населення платить за електроенергію за пільговими тарифами. Саме тому обленерго так прохолодно й ставиться до села. «Насамперед вони намагаються забезпечити електрикою промислові підприємства, магазини та інші комерційні структури, — розповідає Василь Олексійович, — там, де платять по 1,2 грн за 1 кВт, а не по 20 копійок. Це не вигідно ні державі, ні РЕМ. Але навіть якби тут був лише один будинок, його все одно потрібно підключити до мережі — усі громадяни країни повинні жити нормально».

Підприємець нікому не дає спокою. «Я і з головою селищної ради говорив, і його заступника сюди привозив. Віддамо належне, чиновники надали і план хутора, і генеральну зйомку по кожному будинку. Ще виникло питання, що ЛЕП пройде по паювих землях. Але люди поставили свої підписи, що вони не заперечують проти цього. Усе зроблено. Залишилася добра воля РЕМ».

У РЕМі обіцяють усі роботи виконати безкоштовно, хоча це їхній прямий обов'язок. А Чернівецьке обленерго заявляє, що цього року виділяє додаткові інвестиції в розмірі кількох мільйонів гривень. Але на які потреби йдуть ці гроші? «Виносять лічильники на фасади житлових будинків, — пояснює Василь Любимський. — Щоб людям було важче красти електроенергію. Але що людина вкраде? 2 кВт на місяць. Це просто смішно! Мегаватами — у промислових обсягах — крадуть якраз на підприємствах».

Хуторяни не дуже хочуть жити романтикою позаминулого століття, користуючись свічками чи скіпками. Тому за власні кошти оплатили встановлення трансформатора (близько 30 тис. грн), закупили стовпи й навіть дріт, яким опори кріпляться до бетонних пасинків (приставок).

Марія Утесова каже, що трансформатор жителі хутора встановили за власний кошт. Це благо цивілізації коштувало їм майже 30 тис. грн // ФОТО АВТОРА

«Нам пообіцяли, що щойно купимо трансформатор, РЕМ його підключить за свій кошт, — розповідає місцева активістка Марія Утесова. — Люди доведені до відчаю. Написали листа до Чернівецької облдержадміністрації, яка переправила наше звернення в район. Там відповіли, що на розроблення проєкту підключення необхідно 3 млн грн. Тому підключать, коли будуть кошти в бюджеті».

А поки в будинках, особливо взимку, свічка горить у рази яскравіше за лампочку. Згоряє побутова техніка. Нові телевізори та холодильники не беруть на гарантійний ремонт, адже згідно з вимірами сервісних центрів напруга в мережі не сягає навіть 150 В. І залишається лише надія на те, що в місцевих активістів не опустяться руки.

Довідка «2000»

Красноїльська селищна рада:

59022, Чернівецька обл. Сторожинецький р-н, смт Красноїльськ, вул. Штефана чел Маре, 157, тел.: (03735) 6-32-31, 6-33-48, krasnoilsk-63231@ukrpost.ua