Нам пишуть

Михайло Юрійович, мій знайомий написав таку замітку щодо проголосованого вчора закону про заборону експорту. Ви можете її розмістити на своєму сайті. Дякую /Дякую своєму колезі й товаришеві. Розміщую надіслану замітку й буду вдячний за обговорення М.П./

Зараз ведеться багато дискусій щодо заборони експорту деревини-кругляка з України. Нібито це створить більше робочих місць. Давайте перевіримо цю ідею, почнемо з деяких фактів:

В Україні 1 кубометр (куб) сосни коштує $25-30 (приблизно 500-700 грн) із лісу, у Китаї така сама сосна коштує від $110 до $130. Крім того, китайська компанія має сплатити митне оформлення, транспортування до своєї фабрики, а також 14% податку на імпорт.

Береза в Україні коштує $20-25 за кубометр (приблизно 450-600 грн). У Китаї ця сама береза коштує від $110 до $130, залежно від обсягу відвантаженої партії та порту доставки, плюс транспортні витрати до фабрики, митні збори та 14% податку на імпорт.

За рахунок чого така велика різниця в ціні? Здебільшого через витрати на транспортування. Ще трохи фактів:

$10-15 – це вартість доставки одного кубометра сосни залізничним транспортом до порту відправлення;
$50-60 – це вартість доставки одного кубометра в контейнері кораблем з України до порту в Китаї;
Тобто китайські компанії переплатять $60 - $75 лише за власне доставку, плюс брокерські витрати, митні збори тощо.

Щоб доставити деревину з лісу в Україні до фабрики в Китаї, потрібно приблизно 50 днів. Протягом цих 50 днів гроші заморожені, при цьому колоди втрачають свою якість через процеси гниття, зміну кольору та механічні пошкодження, які трапляються під час переміщення й навантаження-розвантаження.

Отже, чому Китай робить гроші, купуючи сосну по $115 за кубометр, а українці не можуть робити гроші, купуючи її за ціною $25 за кубометр?

Відповіді прості:

В Україні банки не дають грошових позик на цей момент. Щоб пилорама забезпечила потрібний для партії обсяг деревини, потрібні гроші. У Китаї процентні ставки за позиченими грошима становлять близько 2-5% річних. В Україні ж практично неможливо отримати кредит, і навіть якщо вам це вдалося, то процентні ставки в гривні становлять 25, 30, 50% на рік.

Клієнти не люблять робити передоплату українським компаніям: багато імпортерів не дають передоплату українським компаніям через надто високий ризик. Насправді українські компанії теж не люблять давати передоплату з тієї самої причини. Якщо компанія не надсилає хороший товар, або, можливо, не відправляє товар зовсім – ви практично не маєте шансів отримати свої гроші назад через судову систему.

Якість пиломатеріалів низька: багато українських виробників бояться продавати деревину на експорт, оскільки розуміють, що її якість не відповідає вимогам клієнтів.

Тому заборона експорту просто означатиме, що в Україні з’явиться ще більше непродаваного низькоякісного бруса й дошки.Очевидно, що краще експортувати колоди, ніж нічого.

Якщо Український уряд справді хоче створити більше робочих місць, то дія, яку слід вжити передусім, — це зміцнення банківської системи. Якщо банки зможуть знову кредитувати — це дасть величезний стимул усій економіці – не лише у сфері лісоматеріалів, а й в IT, у виробництві пластику, сільському господарстві тощо.

Друге — це реорганізація Генпрокуратури. Якщо Генпрокуратура буде справді чесним і прозорим органом, банки зможуть кредитувати легше, бізнесмени зможуть інвестувати без побоювань, а компанії зможуть купувати та продавати одна одній товари з меншим ризиком.

Отже, чи призведе заборона експорту до таких результатів, як збільшення робочих місць або поліпшення платіжного балансу? Очевидно, що ні.