Пустити газ

Один із найбільших світових експертів у галузі енергетики, професор лондонського City University Алан Райлі розповів, як зробити так, щоб у газових питаннях Росія залежала від України, а не навпаки, як зараз

Лише за останні кілька місяців російський Газпром погрожував відмовитися від транзиту газу через українську територію, заявляв, що відключить газ самій Україні, виставив Києву мільярдні штрафи та постачав блакитне паливо на окуповані території Луганської та Донецької областей без погодження з Україною. (Журнал Новий час, № 9, 13 березня 2015 р.)

Українському керівництву цілком під силу позбутися російського газового шантажу, якщо Київ зробить низку посильних кроків, вважає один із найбільших енергетичних експертів Європи, професор City University London Алан Райлі. Колись він консультував державних чиновників і великих підприємців — наприклад, голландсько-британську компанію Shell. Доводилося йому працювати і на російський Газпром. Зараз же він вивчає енергетичні ринки Центральної та Східної Європи, займається криміналістикою та журналістикою. Райлі дійшов твердого висновку: часи монополії російського Газпрому йдуть безповоротно, і Києву гріх цим не скористатися.

— Як стоять справи в Газпрому на європейському ринку?

— Газпром слабкий і стає ще слабшим. Річ у тім, що традиційний ринок у Європі більше не сприймає монополістів. Раніше [в європейських країнах] існувало лише два постачальники — Газпром і якась одна національна компанія. Зараз же в Європі повним ходом іде лібералізація ринку, з’являється безліч нових постачальників. Утворюються нові газові торговельні майданчики, наприклад британська NBP, нідерландська TTF, NetConnect Germany. Це все призводить до створення єдиної системи продажів і демонополізації ринку — і в результаті до зниження цін. Коли [російський] газ для України коштував $430 за тисячу куб. м, у Британії, Німеччині, Франції та Голландії його можна було купити за $310-315. Цього літа ціна взагалі впаде до $240 за тисячу куб. м. Далі знижуватимуться ціни в Центральній і Східній Європі, для цієї мети Польща, Угорщина та Німеччина розробили міжнародну газову програму.

— Тобто вільний ринок газу в Європі все ще розвивається...

— Так, ще розвивається. Однак коли він розвинеться, Газпром втратить свій вплив. Максимум він збережеться в Прибалтиці. Розуміючи, до чого все йде, російський монополіст вирішив наостанок заробити побільше й підняв ціну на 25%. Є й інші спроби маніпулювати ситуацією з боку Газпрому. Наприклад, компанія намагається з усіх сил заблокувати постачання природного газу з Туркменістану та Азербайджану в Україну й Туреччину. Крім того, Росія проводить агресивну газову політику, вимагаючи купувати великі обсяги дорого. Хоча зазвичай відбувається навпаки — що більший обсяг, то менша ціна. Для того щоб цьому протидіяти, необхідно лібералізувати ринок газу по всій Європі, зокрема в Україні.

— Росія поставила ультиматум Євросоюзу, що постачатиме газ до Європи лише через Туреччину за газогоном Турецький потік. Це позбавить Україну транзитних обсягів. Що про це думають у ЄС?

— Для Росії — це, звісно, ідея хороша. Але важкоздійсненна. Насамперед, хто заплатить за будівництво Турецького потоку? У нинішніх умовах гроші на це навряд чи знайдуться. Але навіть якщо вони з’являться, то завжди буде загроза європейських санкцій щодо Туреччини, а вона їх боїться.
Далі, якщо цей газогін буде збудовано, ЄС може запитати, навіщо потрібен такий складний маршрут, якщо існує налагоджена система постачань через Україну? І Євросоюз не може змушувати покупців змінювати умови договору. Загалом, запустити цей газогін складніше, ніж Південний потік, який так і не відбувся.

Росіяни можуть про це говорити, але я не бачу, як це можна реалізувати на практиці.
Хоча, безумовно, Газпром активно лобіює свої інтереси в країнах Євросоюзу. Минулого року він витратив на ці цілі близько $55 млн. Це доведений факт. Максимальне лобіювання спрямоване на Німеччину.
Ця країна на 50% залежить від російського газу й загалом найпроросійськіша в Європі, не рахуючи Греції. Але Греції гроші дає Євросоюз, і там немає незалежної політики, а в Німеччині є.

— Говорячи про лобіювання: який імідж склався в України в Європі у зв’язку з газовим конфліктом з Росією?

— У Європі роками працювала російська пропаганда, і тому далеко не всі на вашому боці. Багато хто вірить, що проблема в Україні, бо вона — ненадійний транзитер газу, хоча насправді проблема в Росії. Росія веде масштабну пропагандистську кампанію. Доводить, що процеси транспортування газу та його зберігання в Україні непрозорі. Ви маєте активно чинити опір, пояснюючи Євросоюзу те, що відбувається насправді. Є речі, які українці не беруть до уваги. Тут кажуть, що Європа має щось робити для України. А в Європі питають: що Україна може запропонувати нам?

— Що ми можемо запропонувати? Була ідея створення в Україні торговельно-транспортного вузла, так званого газового хабу. Ви це маєте на увазі?

— Україні у спадок від СРСР дісталися 40 тис. км газопроводів і найбільші газові сховища в Європі. Колись ви були найбільшим видобувачем природного газу в СРСР і Європі. Усе це можна використати для того, щоб створити на цій базі найбільший у Центральній Європі газовий торговельний центр (хаб) на кшталт того, що існує в Австрії. Москва має встановлювати ціну на газ для Східної та Центральної Європи з оглядкою на ціни в Києві. Але для цього Україна має повністю лібералізувати свій газовий ринок - так, щоб кожному було тут зручно торгувати, щоб не було взагалі жодних перешкод для цього.

— Що для цього потрібно зробити?

— Головні перепони на шляху здійснення цієї ідеї — у тому, що у вас відсутня законодавча база, яка б дозволяла хабу працювати без зайвих перешкод, а також корупція у владі та судах. Україна має повністю змінити енергетичне законодавство, імплементувавши всі до однієї норми, які діють у Євросоюзі. Просто скопіюйте європейське законодавство в газовій сфері та устрій газового ринку, скажімо, Великої Британії чи Німеччини в усіх деталях. І дозвольте Єврокомісії повністю контролювати ваш газовий ринок. Це забезпечить стабільність, відкритість і прозорість і, як результат, принесе довгоочікувані інвестиції в сектор. До речі, так зробили в Норвегії [не входить до складу ЄС].

— Але що тоді робити з контрактом із Газпромом?

— Україна в цьому питанні не самотня, ви маєте можливість залучати як перемовника єврокомісара з енергетики. Коли ви проведете реформу ринку за європейським зразком, він разом з Україною зможе вирішити проблему з договором з Росією. Тим часом потрібно продовжувати постійні переговори з Газпромом про зниження цін на газ. Україна має не припиняти тиску, зокрема шляхом розглядів у судах. Рано чи пізно Газпром відступить, особливо тоді, коли ви приведете свій ринок у відповідність до європейського законодавства й Євросоюз почне активно допомагати вам.

— Наскільки перспективним є видобуток сланцевого газу в Україні?

— Я вважаю перспективним видобуток газу на заході України та сході Польщі. Якщо Україна об’єднає свої зусилля з Польщею, і вони спільно почнуть видобувати сланцевий газ, цей проект матиме колосальний ефект і, головне, стане джерелом додаткового палива для українського газового хабу. Фактично, якщо правильно розробляти цей нафтогазоносний регіон, то видобуток газу може збільшитися на 35 млрд куб. м на рік, і російський газ Україні взагалі не буде потрібен. Це цілком реальні плани.

— Які є ще варіанти позбавлення від російської газової залежності?

— Протягом п’яти років європейський газовий ринок стане зовсім іншим. Його чекає переформатування. Дедалі більше зростатимуть постачання газу з Норвегії та Алжиру, а також постачання зрідженого газу зі США та країн Перської затоки. Термінали з приймання цього газу вже будуються в Північній Європі, Прибалтиці та Польщі. І тут дуже важливо, щоб Україна якомога сильніше інтегрувалася з європейським — особливо польським — газовим ринком. Це дозволить постачати в Україну газ із найрізноманітніших ринків.

Олег Гавриш, Андрій Юхименко