Рік президентства Порошенка: тисячі жертв на Донбасі та зарплати, як у Замбії

Ми підбили підсумок, як змінилося життя українців після виборів президента

Воістину мав рацію Петро Порошенко, коли вийшов із передвиборним гаслом «Жити по-новому». Ми справді зажили по-новому. Тільки в кожного своє нове життя. Хтось став із нової влади багатшим і чекає чергового переділу власності, щоб увійти до топ-списків багатіїв із рекордною швидкістю, якій позаздрив би сам Саша Янукович, ну а хтось тихо освоює нові схеми роботи біля бюджетної кишені. Більшість українців теж смакує новий спосіб життя. Але в більшості він із присмаком полину – гіркий. Люди вчаться виживати в нових умовах, коли ціни катастрофічно зросли, тарифи на комунальні послуги підняли в кілька разів, а доходи або втрачено зовсім, або впали до мінімуму. Ми розібрали за блоками, що конкретно змінилося в житті українців за рік президентства Петра Порошенка.

Віхи війни на Донбасі: тисячі жертв, хитке перемир'я та волонтери-герої

Фото: AFP

У квітні минулого року в Україну прийшла війна. Частина сходу країни опинилася окупованою проросійськи налаштованими бойовиками, які за рік погіршили й без того не блискучий стан Донбасу до критичного мінімуму та гуманітарної катастрофи.

Найстрашніше – людські втрати. Як повідомили в управлінні Верховного комісара ООН з прав людини, за 13 місяців збройного протистояння на сході України загинули 6243 людини і 15 615 були поранені. Причому, вважають в управлінні, це офіційно зафіксовані жертви, реальна їх кількість може бути значно вищою. Крім того, Збройні сили України втратили, за даними Генштабу, понад 1680 осіб.
З виборами президента багато українців пов'язували насамперед надії на швидке завершення конфлікту й досягнення довгоочікуваного миру. «Антитерористична операція не може і не буде тривати 2-3 місяці. Вона повинна і буде тривати години», – заявив Петро Порошенко наступного ж дня після виборів. Проте ставши президентом, про «години» він уже не говорив. Так, у червні на запитання журналістів про темпи проведення військової операції президент відповів, що спочатку необхідно провести розвідку, добре озброїти бійців і зробити все, щоб уникнути жертв серед мирного населення. Нинішнього хай хиткого, але все-таки перемир'я допомогло досягти підписання мирних домовленостей у Мінську.

При цьому забезпечення українських бійців багато в чому лягло на плечі волонтерів, які власними силами збирали кошти й доставляли на передову каски, бронежилети, прилади нічного бачення, ремонтували техніку, а також допомагали пораненим у госпіталях. Це дозволило швидше постачати найнеобхідніше вже воюючу армію, оснащення якої на початку ведення бойових дій залишало бажати кращого.

Для мирного населення Донбасу за рік ситуація серйозно погіршилася. Фінансування окупованих міст із держбюджету України спочатку знизилося, а потім узагалі припинилося. Наприкінці літа було відключено банківську систему, восени – пенсійну, і до зими країна з жахом спостерігала, як натовпи пенсіонерів і вимушених переселенців доводять своє право на життя. Взимку ситуація ускладнилася ще більше через запровадження пропускної системи на лінії розмежування окупованих і підконтрольних Україні територій. У сукупності всі ці заходи погіршили гуманітарну ситуацію настільки, що численні міжнародні спостерігачі вже не соромлячись говорять про катастрофу.

Вижити кільком мільйонам мирних громадян України, які волею долі опинилися на окупованих бойовиками територіях, допомагають також волонтери й благодійники – окремі люди й організації. Так, Гуманітарний штаб Ріната Ахметова взяв на себе турботу про стареньких, інвалідів і маленьких дітей, щомісяця видаючи їм продуктові набори. У травні кількість виданих наборів перевищила 3 мільйони, причому їх отримали нужденні по обидва боки лінії розмежування на Донбасі. Допомога Ріната Ахметова була високо оцінена на міжнародному рівні. Так, в одному з останніх інтерв'ю посол США в Україні Джеффрі Пайєтт відзначив особистий внесок бізнесмена в надання допомоги мирним жителям. «Щодо пана Ахметова, я б виділив, схвалюючи, його унікальну роль у постачанні гуманітарної допомоги жертвам воєнних дій на Донбасі. Він витратив чимало власного капіталу на те, щоб полегшити ситуацію людей, які стали жертвами російської агресії. Я б хотів, щоб кожен український бізнесмен робив щось подібне», – заявив Джеффрі Пайєтт.

Зарплати на рівні Бангладешу, Гани та Замбії

За рік реальна купівельна спроможність українців, за підрахунками експертів, упала приблизно на 25%. Зростання середньої номінальної зарплати, яка в березні поточного року становила 3 863 грн порівняно з 3 430 грн у травні 2014 р., було з лишком перекрите підвищенням цін.
Крім того, реальні зарплати багатьом українцям затримують, і заборгованість зростає: лише з початку року вона збільшилася на 22,5%. При цьому майже чверть боргу (24,9%) утворена державними підприємствами.

Ще гірше стоять справи із соціальними виплатами. За нинішніх цін Україна продовжує жити із соціальними стандартами кінця 2013 року: 1 218 грн – прожитковий мінімум для працездатних осіб і мінзарплата, 949 грн – мінімальна пенсія.

Таблиця опублікована в матеріалі «Борис Колесніков: Тільки цифри. Середня заробітна плата за регіонами України»

У перерахунку на долари з урахуванням девальвації гривні мінімальна зарплата впала до $43. Це один із найгірших показників у світі – Україна відстала навіть від Бангладешу, Гани та Замбії ($46,6).

За рік правління Порошенка індексація не проводилася жодного разу і, судячи із заяв уряду, найближчим часом проводитися не буде – у Бюджеті-2015 підвищення соцстандартів заплановано аж на грудень. Попри хвилю обговорень, що піднялася, і туманні обіцянки, голова Мінфіну Наталія Яресько запевнила – грошей на це в країни немає.

Наймасштабніше зростання цін за багато років

Під час президентства Порошенка українська гривня пережила рекордну девальвацію. У день виборів – 25 травня 2014 р. – долар за курсом НБУ коштував 11,71 грн. Уже восени курс піднявся до 15 грн/дол., а після Нового року нацвалюта пішла в піке – максимальний курс долара зафіксовано в лютому на рівні 30,1 грн/дол. З приходом весни на валютному ринку стало спокійніше, проте порівняно з минулим травнем гривня все одно девальвувала майже вдвічі – до 21-23 грн/дол.

У Верховній Раді неодноразово порушувалося питання про усунення з посади голови НБУ Валерії Гонтаревої, але лише на словах – попри всі звинувачення в непрофесіоналізмі, депутати так і не ухвалили рішення про її відставку. Нагадаємо, Гонтарева очолила Нацбанк з ініціативи Порошенка і першою в українській історії жінкою на чолі НБУ. Вона була знайома з Порошенком ще з початку «нульових», коли майбутній президент займався розвитком банку «Мрія» (у 2006 р. проданого російському ВТБ). А за часів інвестбанкірства Гонтарева, за даними ЗМІ, займалася структуруванням угод для розвитку бізнесу Roshen у Росії.

ЦІНИ. Через обвал економіки та небачену девальвацію в країні стрімко зростали ціни, українці змушені заощаджувати буквально на всьому. Споживча інфляція станом на квітень 2015 р. становила в річному вимірі 60,9%. Країна не переживала таких потрясінь із 1996 року. Трохи перебільшуючи, можна стверджувати, що якби українець у квітні 2015 р. купив стільки ж продуктів, як у квітні 2014 р., то для цього йому знадобилося б на 60,9% більше грошей.

Найбільше зросли ціни на імпортні товари. Техніка й електроніка, наприклад, подорожчала в два-три рази; така сама ситуація спостерігається і з продуктами іноземних виробників. Не оминуло подорожчання й вітчизняні товари – крім різко зрослих витрат виробників на імпортну сировину й обладнання, піднялися ціни й на бензин. А-98 коштує вже майже 28 грн, а літр А-95 продають по 21-23 грн. Для порівняння, рік тому за літр «п'ятого» просили в середньому 15 грн.

Усі витрати, природно, лягають на плечі покупців. Особливо шокують українців ціни на овочі та фрукти – за рік ціни зросли в півтора-два рази. Морква в травні цього року продається по 22 грн/кг, буряк – по 12 грн, а яблука й зовсім по 34 грн. Для порівняння, торік «вітаміни» коштували значно дешевше:

ТАРИФИ. Помітно вдарили по кишенях українців і платіжки за «комуналку». Перше підвищення за Порошенка відбулося в липні 2014 року – електроенергія тоді подорожчала на 10%-40% залежно від обсягів споживання. Наступне, уже масштабніше, підвищення відбулося 1 квітня 2015 року. Мінімальний тариф на електроенергію для населення в квітні зріс на 19%. Загалом, нові ціни на «світло» підвищуватимуться ще чотири рази, і до квітня 2017 року вони зростуть у 3,5 раза.

Крім того, українцям з електроплитами скасували всі пільги, хоча раніше тариф для них був нижчим на 25%, а норма пільгового споживання — вищою, наприклад для користувачів електроплит не 150 кВт-год, як для власників газових плит, а 250. Тепер за мінімальною ціною (36,6 коп/кВт-год) можна спалити лише 100 кВт-год.
З квітня в Україні діють і нові тарифи на газ. В опалювальний сезон (з 1 жовтня по 30 квітня) люди, які використовують газ для опалення й мають лічильники (таких — понад 90%), платять за перші 200 куб. м/міс. по 3,6 грн/куб. м, а за кожен 201-й «куб» і більше — по 7,19 грн. Компенсації для споживачів із газовими водонагрівачами теж скасували.
З 1 травня подорожчала й холодна вода – тарифи підняли на 4-20% залежно від водоканалу.

Нові кредити

За Порошенка «кредитна» тема стала мало не ключовою в економічній риториці влади. Україна активно домовляється про нові позики, тоді як за старими боргами платити вже нічим. Зовнішній держборг, що виріс до $42,5 млрд, хронічно випереджає валютні резерви – станом на 1 квітня він перекривався ними лише на 23,4%. Загальний обсяг держборгу становить і зовсім близько $70 млрд. Лише цього року країна має витратити на обслуговування держборгу близько 90 млрд грн, а на всі платежі за зовнішніми й внутрішніми боргами в найближчі 4 роки потрібно близько $47 млрд.
Плани на нові позики, проте, грандіозні: крім кредиту в $17,5 млрд від МВФ, Україна має намір залучити кошти Світового банку, ЄБРР, ЄІБ і МФК – загалом понад $30 млрд.

На такому тлі неминуче зачіпається питання дефолту. Мінфін уже рік запевняє українців, що боятися нічого. Проте старі кредитори вимагають виплат, на які грошей просто немає. За словами прем'єр-міністра Арсенія Яценюка, усі взяті торік кредити пішли на погашення вже наявних заборгованостей.

Влада тепер вимагає списати частину зовнішнього боргу, а за іншою частиною – відстрочити виплати. Кредиторів такі умови не влаштовують, а тому переговори про реструктуризацію зайшли в глухий кут.

Через гостру нестачу часу (МВФ вимагає домовленостей уже до червня) уряд пішов ва-банк. Верховна Рада 19 травня ухвалила закон, який дає уряду право запровадити мораторій на виплату зовнішнього боргу, по суті – оголосити технічний дефолт. Розрахунок зроблено на те, що кредитори почують «останнє попередження» й стануть поступливішими.

Експерти впевнені, що Порошенко швидко підпише цей закон, оскільки тягнути вже нікуди. На їхню думку, шанси домовитися з кредиторами залишаються і дефолту можна уникнути, але ухвалений закон ставить хрест на необхідних Україні інвестиціях. Крім того, на думку президента Украналітцентру Олександра Охріменка, якщо буде оголошено дефолт, може виникнути паніка на валютному ринку, а гривня знову обвалиться до 30 грн/дол.

Обіцянки реформ 

Масштабних реформ, проведення яких Петро Порошенко обіцяв ще під час своєї виборчої кампанії, українці поки так і не відчули. А обіцяв Порошенко багато – зміни мали перетворити країну буквально за всіма напрямами, починаючи від децентралізації влади, яка б за європейським зразком дала більше повноважень на місця, і до нового виборчого законодавства.

У своїй передвиборній програмі навесні цього року майбутній очільник держави пообіцяв, що докладе «всіх зусиль у межах своїх конституційних повноважень, щоб до кінця 2014 року відбулися позачергові парламентські вибори виключно на пропорційній основі за відкритими списками». 

Парламентські вибори, що відбулися 26 жовтня, не лише пройшли за старою, пропорційно-мажоритарною системою, а й стали одним із найскандальніших голосувань в історії України. Причинами послужив тиск, зокрема з боку озброєних людей, на низці дільниць, а також масштабні звинувачення у фальсифікації під час обробки голосів.

Необхідні зміни до законодавства так і не були ухвалені парламентом. І попри те, що через пів року в країні настануть місцеві вибори, нового виборчого законодавства досі немає. У Раді створено робочу групу з підготовки змін до закону про вибори, але не існує поки навіть проєкту цих змін. «Запровадження відкритих списків – питання, як і раніше, дискусійне. Є думка, що якщо запровадити їх зараз, перед осінніми місцевими виборами, то ні виборчі комісії, ні самі виборці не виявляться готовими до них», – каже нам джерело, близьке до керівництва Верховної Ради.
Ще одна ключова реформаторська обіцянка Порошенка – конституційна реформа та масштабна децентралізація – поки також не виконана. Проєкт змін до Конституції вносився Порошенком минулого літа, але далі руху не пішов – документ було розкритиковано Венеціанською комісією. У березні президент підписав указ про створення конституційної комісії, яку очолив спікер ВР Володимир Гройсман. «Зараз цей документ підготовлений на 70%… Відбувається професійна дискусія конституціоналістів. Попереду матимемо політичну дискусію», – каже Гройсман.

Ключовий аспект – чи буде нова Конституція ухвалена до осінніх місцевих виборів, щоб вони пройшли вже повністю за новим законодавством. Інакше, за словами заступника голови фракції БПП Миколи Томенка, усе це не має сенсу. Часу лишається обмаль: зміни до Конституції в першому читанні мають бути ухвалені до кінця поточної сесії, у липні, щоб не пізніше вересня пройти друге.

«Польща провела всі, підкреслюю, всі реформи за 16 місяців. Минуло 15 місяців нової влади – жодної реформи», – нарікає в бесіді з «Сьогодні.ua» віцепрем'єр Опозиційного уряду Борис Колесніков. За його словами, саме децентралізація, а також системна боротьба з корупцією – це ті першочергові реформи, які було необхідно провести насамперед, проте зроблено цього не було.

Питання Криму та втрата трильйона гривень

Фото: crimea-media.ru

За рік президентства Петро Порошенко неодноразово говорив про те, що Крим повернеться до складу України. Щоправда, якщо раніше він тактовно замовчував терміни, то в одному з останніх виступів визнав – на швидке вирішення кримського питання розраховувати не потрібно.

«Не буду сьогодні говорити, що це відбуватиметься швидко і просто. Але це відбудеться обов'язково, ми разом збудуємо новий Крим, у якому будуть забезпечені права й інтереси корінного народу Криму та всіх жителів півострова, незалежно від їхнього етнічного, мовного та релігійного походження», – заявив Порошенко.

Ну а поки політики в Києві говорили про повернення Криму, самопроголошена влада півострова активно ділила й «націоналізувала» майно України. Як підрахували в українському уряді, анексія Криму завдала країні величезної матеріальної шкоди. За підрахунками Міністерства юстиції, йдеться про суму понад 1 трлн гривень. З найцінніших об'єктів можна назвати міжнародний дитячий центр «Артек», виноробний комплекс із віковою історією «Масандра» і «Чорноморнафтогаз» разом з усім багатомільйонним обладнанням. До слова, разом з останнім кримським «владі» дісталися вже закачані в сховища 2 млрд кубометрів газу. Тепер газ із надр півострова продовжують качати, але вже під триколором. Втратила Україна й солідну військову інфраструктуру. Згідно з даними, які оприлюднив військовий експерт Дмитро Тимчук, вартість матеріальних активів ВМС України, що залишилися в Криму і Севастополі, становила майже 1,5 млрд гривень. У Криму залишилися: 11 бойових кораблів і катерів; 6 суден і катерів забезпечення; 2363 одиниці автомобільної, бронетанкової та спецтехніки; 6 берегових протикорабельних комплексів», – повідомив Тимчук. Як пояснив «Сьогодні.ua» речник Генштабу ЗСУ Владислав Селезньов, зокрема Росія залишила собі новітні бойові кораблі: корвети «Тернопіль» і «Луцьк», протиракетні кораблі «Придніпров'я» і «Прилуки».

«Залишився підводний човен «Запоріжжя», великий десантний корабель «Костянтин Ольшанський», корабель управління «Славутич», на борту якого була спеціалізована апаратура з моніторингу та розвідки. Росіяни вжили всього, щоб його не повертати. Крім того, залишилася вся інфраструктура – бази, склади, потужні об'єкти оборонно-промислового комплексу, а також науково-дослідний центр вертолітної авіації в Приморському. Залишилася різного роду артилерійська зброя і боєприпаси, бойові машини піхоти та БТР-80. Їх нам так і не повернули. Залишилася основна частина авіації, що дислокувалася на аеродромі «Бельбек», і частина літаків з авіаційної бригади в Саках. Обсяги шкоди колосальні», – розповів Селезньов.

Розстріл людей на Майдані: жоден із гучних обвинувачених не був покараний

Фото В. Лазебник / «Сьогодні»

«Ніколи більше українська влада не повинна стріляти в українських людей. Ми повинні створити перший прецедент. Нас ніщо не зупинить. Ми перемогли Януковича. Переможемо бандитів. Ми збудуємо нову країну, заради якої народ вийшов на Майдан», – заявив Петро Порошенко в червні минулого року. 

Хід розслідування справи Майдану неодноразово ставав предметом критики – говорити про завершення розслідування підстав немає.
24 квітня Печерський районний суд м. Києва обрав трьом екс-беркутівцям, підозрюваним у вбивствах на Майдані, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також під час розслідування було встановлено причетність співробітників батальйону міліції особливого призначення «Беркут» ГУ МВС України в Харківській області до розстрілу учасників мирної ходи до Верховної Ради 18 лютого.

Проте жоден із гучних обвинувачених у причетності до розстрілу Небесної сотні покараний так і не був.

При цьому, як зазначав раніше нардеп від «Народного фронту», радник голови МВС Арсена Авакова Антон Геращенко, повністю розкрито вбивство активіста Майдану Юрія Вербицького і побиття іншого активіста Ігоря Луценка. Злочинців затримано, справи перебувають у судах, але організатори цих злочинів переховуються в Росії. Геращенко зазначив, що значні перешкоди в розслідуванні злочинів, скоєних під час Майдану, створюють російські влади, оскільки в РФ переховуються багато злочинців.

Справи проти колишньої влади: ексчиновники та їхні гроші – за кордоном

Віктор Янукович під час пресконференції в Ростові-на-Дону. Фото: ТАРС

Попри войовничі гасла проти колишньої влади, за рік президентства Петра Порошенка жоден із вищих керівників країни часів Януковича, як і сам колишній президент, не постав перед судом. Більшість із них, за повідомленнями ЗМІ, спокійно виїхали до Росії. В Україні розслідується 2,5 тисячі кримінальних проваджень, у яких фігурують Віктор Янукович і люди з його колишньої команди. Але попри рік розслідування й тонни документів, за ґратами жоден із представників колишньої влади не опинився. Найсерйозніші статті, нагадаємо, загрожують Віктору Януковичу: його підозрюють у створенні організованого злочинного угруповання та узурпації влади. Ще в березні минулого року ГПУ відкрила щодо нього провадження з організації особливо тяжких злочинів – перевищенню влади та службових повноважень міліцією, масовим убивствам громадян. Крім того, йшлося про незаконне заволодіння державним майном в особливо великих розмірах і легалізацію відмивання коштів. Із 18 найвищих чинів 14-ти оголошено підозру в розкраданні держмайна. Низці колишніх чиновників узагалі не оголошено жодних підозр, серед них – Сергій Клюєв, Олена Лукаш і Дмитро Табачник.

12 високопоставлених чиновників на сьогодні перебувають у розшуку Інтерполу, але деякі не були оголошені в розшук, оскільки в Інтерполі вважали, що їх переслідують з політичних мотивів. Зокрема, це стосується Андрія Клюєва.

Питання повернення грошей, у розкраданні яких підозрюють колишніх чиновників, так і зависло в повітрі. Понад рік тому ЄС запровадив санкції, заблокувавши активи 14 представників колишньої влади: Віктора Януковича, його синів, Віталія Захарченка, Віктора Пшонки, Артема Пшонки, Олени Лукаш, Андрія Клюєва, Сергія Клюєва, Миколи Азарова, Сергія Курченка, Дмитра Табачника, Раїси Богатирьової, Сергія Арбузова, Олександра Клименка, Едуарда Ставицького, Віктора Ратушняка, Юрія Іванющенка. Обмежувальні заходи тривалимуть до 6 березня 2016 року. За розрахунками ГПУ, озвученими в лютому 2015 року, у країнах Євросоюзу, США та Швейцарії заблоковано понад 104 млн доларів, 122 млн швейцарських франків і 22 млн євро колишніх українських високопосадовців. У банках України заарештовано вклади та цінні папери на суму понад 6 млрд грн і 2 млрд доларів США.

Влада сподівається, що цього року вдасться повернути до бюджету 1,5 млрд гривень, але жодної корупційної справи до суду поки не довели.

Гучні відставки: Шкіряк і троє іноземців

Після поїздки до Непалу Зорян Шкіряк позбувся посади в ДСНС

Під саму річницю президентства Порошенка Кабмін струсонула серія гучних скандалів у зв'язку з відходом іноземців. Перший заступник міністра економічного розвитку Айварас Абромавічус, гарвардський випускник Саша Боровик, його ж радниця, фахівчиня з електронного урядування Яніка Мерило, грузинський юрист Джаба Ебаноїдзе пішли зі своїх посад, також звинувативши уряд у відсутності реформ. 

Як кажуть наші джерела, наступним кандидатом на виліт може стати ще один експат – міністр охорони здоров'я Олександр Квіташвілі.
Попри те, що на грузинського фахівця покладалися великі надії, фактично жодної реформи в його відомстві проведено не було, а корупція зберігається, зазначає голова антикорупційного комітету Єгор Соболєв.

Але найгучнішим скандалом епохи Порошенка стала сумнозвісна історія з рятувальною операцією в Непалі, яку очолював в. о. голови ДСНС Зорян Шкіряк. Фігурантом скандалу став як сам Шкіряк, який узяв у поїздку свою подругу Катерину Храмову, так і операція, що тривала тиждень – людей, які потрапили в біду, не могли вивезти через поломку літака. Операція зовсім не була підготовлена, але команду летіти до Непалу, навіть не маючи чіткого плану, давав особисто Порошенко, розповідали журналісти, що стали свідками операції.

Скандальні ситуації виникали також довкола Генпрокуратури – відставки Віталія Яреми, який не справлявся зі своїми обов'язками, вимагали неодноразово. «Є ситуації, коли люди не справляються зі своїми обов'язками. Ми бачили, скажімо, по тій самій Генпрокуратурі. Спочатку Махніцький (але це призначення було ще до Порошенка), явно не впорався, а потім Ярема, його пропонував президент. Теж Ярема не впорався», – зазначає політолог Олексій Гарань.

Відстрочення безвізового режиму з ЄС
Саміт у Ризі. Європа чекає виконання вимог для лібералізації візового режиму. Фото: AFP

Зближення з Європою – одне з гасел, під якими Петро Порошенко йшов у президенти, поки що обмежилося лише підписанням Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Фактично документ було підготовлено ще до вступу Порошенка на пост глави держави, тож новообраному президентові залишалося лише його підписати, що він і зробив 27 червня 2014 року. Політичну частину, нагадаємо, ще до президентських виборів підписав прем'єр-міністр Арсеній Яценюк.

Зона вільної торгівлі, яка дає можливість українським виробникам вийти на європейський ринок і обумовлена в економічній частині документа, на сьогодні повною мірою не діє. Вона має запрацювати лише з наступного року.

Питання скасування віз на сьогодні також не вирішено, хоча у своїй інавгураційній промові Порошенко обіцяв безвізовий режим із 1 січня 2015 року. «Ми завершили вже перший етап безвізового режиму і дуже швидко завершимо другий, щоб з 1 січня 2015 року українські громадяни мали можливість без віз подорожувати Європою», – сказав Порошенко у зверненні до українців 7 червня.

Але істотної лібералізації візового режиму не відбулося навіть після Ризького саміту Східного партнерства, на який сподівалася українська влада. А по факту багато українців заявляють про те, що отримати візу до Європи під час конфлікту на Донбасі стало ще складніше.

Нагадаємо, ще до саміту Єврокомісія опублікувала звіт, у якому вказано, що Україна не виконала в повному обсязі всіх вимог ЄС. Послаблення у візовому режимі можливі лише наступного року, та й то – якщо ми відповідатимемо всім критеріям. Як розповів Петро Порошенко, вимоги Європи – забезпечення безпеки ідентифікаційних документів, запровадження ідентифікаційних карток, ефективна реалізація системи інтегрованого управління кордонами, за якої прикордонники повинні мати дані про всіх осіб чи вантажі, включно з даними Інтерполу. Час є до наступного засідання Єврокомісії з цього питання, тобто до 15 грудня 2015 року. Тоді рішення щодо послаблення візового режиму можливе у 2016 році.
До підсумкової Декларації Ризького саміту також не увійшла згадка про європерспективу України, хоча наша дипломатія сподівалася на включення цього рядка до тексту документа.

Торги за Roshen і плани про приватизацію держактивів

Фото: roshen.com

Продаж головного активу – кондитерської корпорації Roshen був однією з найгучніших обіцянок Петра Порошенка ще під час передвиборної гонки. Позбутися своїх бізнес-клопотів і зосередитися на управлінні країною він обіцяв ще до виборів, 4 квітня 2014 року. «Якщо мене оберуть, я продам концерн Roshen. Як Президент України, я хочу і буду дбати виключно про добробут країни», – сказав тоді Порошенко. 25 травня минулого року він привселюдно заявив, що для кондитерської корпорації, яка входить до першої 20-ки світового рейтингу Candy Industry Top 100, почнуть шукати нового власника. «Що стосується мого бізнесу, то одразу ж після цього (інавгурації) буде складено контракт з інвестиційною компанією щодо пошуку покупців», – сказав Петро Порошенко «Інтерфаксу».

І контракт з інвестиційною компанією справді було укладено – наприкінці серпня 2014 року стало відомо, що пошуком нового господаря для «солодкого бізнесу» президента займеться Rothschild, яку очолює спадкоємець засновника знаменитої династії банкірів барон Девід де Ротшильд.
Але гучне ім'я банкіра так і залишилося єдиною резонансною заявою в темі продажу головного активу Порошенка. Кондитерська корпорація за рік після виборів президента так і не змінила власника. До складу Roshen, нагадаємо, входять кілька українських фабрик – Київська, два виробничі майданчики у Вінниці та Кременчуцька, два виробничі майданчики Липецької кондитерської фабрики в Росії, Клайпедська кондитерська фабрика (Литва), Bonbonetti Choco Kft (Угорщина) і масломолочний комбінат «Бершадьмолоко».

У грудні минулого року президент заявляв, що до роботи кондитерського гіганта по суті стосунку вже не має. «Було передано в трастове управління всі права. Я сьогодні юридично чи будь-яким іншим способом позбавлений впливу на Roshen», – сказав Порошенко на підсумковій пресконференції 29 грудня 2104 року.

Якщо на обширні бізнес-активи не знайдеться іншого покупця, президент пообіцяв передати компанію нинішнім керівникам. «В умовах війни інвестиції не заходять, продати нічого неможливо», – пояснювався Порошенко. «Доповіли, що були 4 покупці. Але вимагають закінчення війни. Якщо ситуація не зміниться, я буду змушений продати Roshen менеджменту», – сказав президент.

За наступні кілька місяців ситуація не змінилася. У березні Порошенко знову повернувся до цього питання, заявивши, що графік президента не дозволяє «торгуватися, як на базарі» за продаж підприємств. А 8 травня стало відомо, що реальний претендент на купівлю Roshen – лише один, це компанія Nestle (Швейцарія). Але про ціну продавцеві й покупцеві домовитися не вдалося: Порошенко нібито хоче 3 мільярди доларів, швейцарська компанія готова заплатити 1 мільярд. Причина такої ситуації на ринку – прозора, добре її розуміє і сам Порошенко. На запитання кореспондента ВВС про те, чому не продав бізнес, президент відповів: «На жаль, через те, що в нас іде війна і немає покупців для бізнесу».

При цьому продавати державні активи влада не соромиться. Нещодавно було затверджено списки підприємств на приватизацію, до яких загалом входять 329 об'єктів. Серед них і такі великі, як Одеський припортовий завод і Центренерго. Як не дивно, для них покупців влада має намір знайти, попри війну, падіння економіки та складну ситуацію з інвесторами. Хоча ще в лютому 2015 року міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавічус говорив: «Моя точка зору, що через військову ситуацію в країні нічого продавати на даний момент не треба».